Справа № 307/3303/22
Провадження № 2/307/674/22
( заочне)
11 жовтня 2022 року м. Тячів
Тячівський районний суд Закарпатської області в складі головуючого судді Стецюк М.Д., секретар судового засідання Цех Г.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тячів в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,
Представник позивачки адвокат Романюк О.П., в інтересах позивачки ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення аліментів. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 17 серпня 2004 року між позивачкою ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 зареєстровано шлюб у виконкомі Грушівської сільської ради Тячівського району Закарпатської області, за актовим записом № 31. Під час шлюбу у них народилося двоє дітей: донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Шлюб між ними не розірвано, але вже тривалий час разом не проживають, спільне господарство не ведуть. Вважає, що дітям повинен бути забезпечений належний рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дітей. Такий рівень вона одна не зможе забезпечити, тому батько, який здоровий та працездатний, зможе сплачувати аліменти на рівні 1/2 частки з усіх видів заробітку(доходу). Позивач інших утриманців не має, він працездатний, отримує дохід, його стан дозволяє працювати, а тому вважає, що він може сплачувати такий розмір аліментів. Просить стягувати з відповідача на користь позивачки аліменти, на утримання доньок ОСОБА_3 та ОСОБА_5 у розмірі 1/2 частини з усіх видів заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, до досягнення ними повноліття.
15 вересня 2022 року ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідач своїм правом щодо подачі відзиву на позовну заяву не скористався.
Позивачка та її представник в судове засідання не з'явилися, згідно поданих заяв просили справу розглядати без їх участі, позовні вимоги підтримують в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечують.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи від нього не надходило.
Суд, виконуючи вимоги ст. 280 ЦПК України, враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, відзив не подав, а також те, що позивачка та її представник просять справу розглянути у їх відсутності, позовні вимоги підтримують в повному обсязі та просять їх задовольнити, а також в заяві зазначили, що не заперечують проти заочного вирішення справи, ухвалив провести заочний розгляд справи.
На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що згідно свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 сторони перебувають в шлюбі, який зареєстровано 17 серпня 2004 року у виконкомі Грушівської сільської ради Тячівського району Закарпатської області, за актовим записом № 31 (а.с.5).
Від даного шлюбу мають двох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком яких згідно свідоцтв про народження серії НОМЕР_2 та НОМЕР_3 , значиться відповідач (а.с.3-4).
Згідно копії свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_4 , виданого 12 листопада 2014 року Відділом реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Тячівського районного управління юстиції у Закарпатській області, встановлено, що 12 листопада 2014 року ОСОБА_6 змінив ім'я на ОСОБА_7 , про що складено відповідний актовий запис за № 236 (а.с. 6).
Згідно копії свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_5 , виданого 21 травня 2021 року Тячівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Тячівському районі Закарпатської області Південно-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) встановлено, що 21 травня 2021 року ОСОБА_7 змінив прізвище на ОСОБА_2 , про що складено відповідний актовий запис за № 54 (а.с.7).
Відповідно до ч. 2 ст. 150 СК України, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована Постановою ВР України № 789ХІІ (78912) від 27.02.1991 року та набула чинності для України 27.09.1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
При цьому суд враховує вимоги статті восьмої Закону України «Про охорону дитинства» щодо права кожної дитини на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відповідно до ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
На підставі ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ст. 11 ЗУ "Про охорону дитинства", батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Згідно ч. 1 ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно із ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову до досягнення дитиною повноліття, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
Згідно п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року №3, вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно до ст. 183 СК України суд погоджується зі способом визначення аліментів у частці від доходу, обраним позивачем.
Однак, позивачкою не доведено належними доказами розмір фактичних витрат, які вона несе на утримання дитини та, відповідно, обґрунтованість заявленого нею до стягнення розміру аліментів.
Таким чином, при визначенні розміру аліментів, враховуючи всі вивченні судом обставини, а також положення ст. 180 СК України про те, що обов'язок утримувати дітей є рівною мірою обов'язком як матері так і батька, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивачки аліментів на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 29 серпня 2022 року, і до їх повноліття, а в решті позову відмовити.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, рішення підлягає до негайного виконання у межах суми платежу за один місяць.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати.
Оскільки позивачка, відповідно до вимог статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору при зверненні з даним позовом до суду, то з відповідача необхідно стягнути в дохід держави судовий збір у розмірі 992,40 гривень.
Керуючись ст. ст. 258, 259, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд,-
Позов задовольнити частково.
Стягувати зОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини зі всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 29 серпня 2022 року, і до їх повноліття.
В решті позову відмовити.
Стягнути зОСОБА_2 на користь держави на рахунок спеціального фонду Державного бюджету України 992 гривень 40 копійок судового збору.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць.
Заочне рішення може бути переглянуте Тячівським районним судом Закарпатської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду в 30-денний строк з дня його проголошення (складання).
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Відомості про учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , жителька АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_6 .
Відповідач -ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , житель АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_7 .
Суддя: М.Д.Стецюк