Номер справи 220/412/22
Номер провадження 3/220/210/22
11 жовтня 2022 року смт.Велика Новосілка Донецької області
Суддя Великоновосілківського районного суду Донецької області Дурач О.А., розглянувши матеріали, що надійшли від прокурора Маріупольської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил у відношенні
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , уродженця смт. Кринички, Криничанський район, Дніпропетровської області, місце служби військова частина НОМЕР_2 , солдат стрілець 2 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 2 стрілецької роти, який раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 172-11 КУпАП,-
ОСОБА_1 в період з 10-00 год. 06.08.2022 року по 12-00 год 10.09.2022 року будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_2 був відсутній на службі без поважних причин та проводив час на власний розсуд, в умовах особливого періоду, при цьому самостійно повернувся до військової частини 10 вересня 2022 року.
В судове засідання порушник не з'явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи. Надав суду заяву в якій просив розглянути справу без його участі, вину визнає в повному обсязі, з прийнятим рішенням буде згоден.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07.07.1989 року, виходить з того, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, як що таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи.
В цьому ж рішенні Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Враховуючи принцип судочинства, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, а також з метою недопущення порушення строків розгляду справи, суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання КпАП України, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КпАП України).
Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінюючи зібрані в справі докази в їх сукупності, судом фактично встановлено.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.
Зокрема, в контексті рішення ЄСПЛ «Надточій проти України» (рішення від 15.05.2008р., заява N7460/03) правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні статті 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне порушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.
Положеннями ч. 1 ст. 11 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року та ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 01.11.1950р., рішенням Конституційного Суду України від 22.12.2010 р. № 23 рп/2010 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень ч. 1 ст. 14-1 КУпАП передбачено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено у законному порядку при додержанні, зокрема, процедури притягнення до адміністративної відповідальності, яка повинна ґрунтуватись на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Наведені правові позиції закріплюють, що особа не вважається винною, доки її провина не буде доведена у встановленому законом порядку. Тобто, особа не повинна доказувати свою невинуватість і її поведінка вважається правомірною, доки не буде доведено зворотне.
При цьому, за вимогами ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 254 КУпАП найважливішим джерелом доказів у справі про адміністративне правопорушення є протокол про вчинення адміністративного правопорушення, який повинен містити ознаки правопорушення, передбаченого КУпАП.
Так, протоколом про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.172-11 КУпАП від 26.09.2022 р. встановлено фактичні обставини правопорушення, скоєного ОСОБА_1 правопорушення.
Оцінюючи наданий доказ, суд вважає його належним та допустимим, оскільки він складений уповноваженою особою, його зміст відповідає вимогами ст. 256 КпАП України, вказаний протокол містить підписи особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та особи, яка його склала, у тому числі й відомості про роз'яснення ОСОБА_1 змісту ст. 63 Конституції України та його прав, передбачених ст. 268 КпАП України.
В поясненнях викладених в протоколі ОСОБА_1 визнав факт скоєння ним адміністративного правопорушення і такі пояснення, розглядаючи їх у сукупності з дослідженими судом письмовими доказами суд вважає правдивими та достовірними.
Статус ОСОБА_1 , як військовослужбовця, підтверджується тимчасовим посвідченням військовозабов'язаного № НОМЕР_3 , з позначкою про проходження служби ОСОБА_1 у в/ч НОМЕР_2 у якості солдата стрільця 2 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 2 стрілецької роти.
Згідно зі ч. 1 ст. 172-11 КУпАП, передбачено що самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем строкової служби, а також нез'явлення його вчасно без поважних причин на службу у разі звільнення з частини, призначення або переведення, нез'явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до трьох діб.
Відповідно до ч. 3 ст. 172-11 КУпАП, передбачено що самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем (крім строкової військової служби), а також військовозобов'язаним та резервістом під час проходження зборів, а також нез'явлення його вчасно без поважних причин на військову службу у разі призначення або переведення, нез'явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до десяти діб.
Диспозиція ч. 4 ст. 172-11 КУпАП передбачає відповідальність за діяння, передбачені частинами першою або третьою цієї статті, вчинені в умовах особливого періоду.
Стаття 1 Закону України «Про оборону України» розкриває поняття терміну «особливий період», - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Згідно Указу Президента України від 17.03.2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію» з 17.03.2014 року і по теперішній час на території України діють умови особливого періоду.
Досліджені у судовому засіданні докази у їх сукупності дають достатньо підстав для висновку суду, що військовослужбовець ОСОБА_1 самовільно залишив військову частину в умовах особливого періоду, що являє склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-11 КпАП України. Оскільки такі дії ним було вчинено в умовах особливого періоду, його дії слід кваліфікувати за ч. 4 ст. 172-11 КпАП України.
Таким чином, у судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 самовільно залишив військову частину в умовах особливого періоду, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 172-11 КпАП України.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення за правопорушення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Вирішуючи питання щодо міри адміністративного стягнення, яке необхідно призначити ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.
Згідно службової характеристики з місця служби ОСОБА_1 характеризується посередньо, суд приймає до уваги те, що ОСОБА_1 раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, відомостей про утримання ОСОБА_1 неповнолітніх дітей чи непрацездатних осіб не надано.
Таким чином, враховуючи особу ОСОБА_1 , враховуючи ступінь його вини у скоєному ним адміністративному правопорушенні, яка доведена матеріалами справи, а також враховуючи обставини, що пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, яким є визнання своєї вини порушником у скоєнні вказаного адміністративного правопорушення, скоєння адміністративного правопорушення вперше, та відсутність обставин, що обтяжують відповідальність, суд прийшов до висновку про необхідність піддати ОСОБА_1 адміністративному стягненню у межах санкції ч. 4 ст. 172-11 КУпАП у вигляді штрафу, саме ця міра покарання буде достатньою для виправлення порушника та запобігання вчинення ним нових адміністративних правопорушень.
Керуючись ст.ст. 33, 221, 283, ч. 4 ст. 172-11 КпАП України, суддя -
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , визнати винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 172-11 КУпАП, та піддати адміністративному стягненню у вигляді штрафу на користь держави в розмірі ста сорока п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 2465 (дві тисячі чотириста шістдесят п'ять) грн. на розрахунковий рахунок UA158999980313090106000005662, код класифікації доходів бюджету-21081100,МФО-899998, код отримувача (ЄДРПОУ) 3967785, отримувач коштів Донецьке ГУК/Великоновос. СТГ/21081100, Банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код суду (ЄДРПОУ)-02895834.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь держави на розрахунковий рахунок - UA 908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету - 22030106, МФО-899998, код отримувача (ЄДРПОУ) 37993783, отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, Банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код суду (ЄДРПОУ) -02895834, судовий збір у розмірі 496 (чотириста дев'яносто шість) грн. 20 копійок.
Постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Великоновосілківський районний суд Донецької області, прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 цього Кодексу, особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим.
Скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови.
В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Суддя: О.А. Дурач