Справа № 127/13247/22
Провадження № 3/127/4345/22
06.10.2022 м. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Король О.П., розглянувши матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції у Вінницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР №544739 від 20.06.2022 року, 20.06.2022 року о 21 год. 14 хв. в м. Вінниці, по вул. Маяковського, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом HONDA DIO реєстраційний номер б/н, з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме : запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився на місці зупинки транспортного засобу на постійну зйомку бодікамери № НОМЕР_1 , чим порушив вимоги п. 2.9а Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП».
ОСОБА_1 в судовому засіданні вину не визнав та суду пояснив, що дійсно випив бокал безалкогольного пива з товаришем ОСОБА_2 , мопедом не керував, оскільки він був у несправному стані. Від ОСОБА_2 ОСОБА_1 вів мопед по вул. Маяковського в сторону 3 лікарні, на деякий час зупинився відпочити на узбіччі , коли того вечора 20.06.2022 р. біля 21 год. до нього під'їхали поліцейські та запитали, чи вживав він алкогольні напої? ОСОБА_1 відповів, що випив пиво. Поліцейські не проводили огляд на стан сп'яніння, ознак сп'яніння йому не оголошено, а одразу запропонували пройти огляд на місці зупинки за допомогою спеціального приладу. На наступний день ОСОБА_1 про те, що сталось розповів товаришу, з яким пив пиво, - ОСОБА_2 , а той повідомив, що напередодні ввечері вони пили безалкогольне пиво, про що ОСОБА_1 не сказав раніше. Про таку обставину ОСОБА_1 не було відомо. Він відмовився проходити огляд на стан алкогольного сп'яніння, тому що почував себе повністю тверезим, хоча і випив пива, мопедом не керував.
Захисник Антонюка С.В. в судовому засіданні пояснив, що його підзахисний випив бокал безалкогольного пива разом з товаришем, і після цього повинен був зустріти дружину з роботи, однак належний ОСОБА_1 мопед не завівся з причини поломки двигуна або відсутності пального. З відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 мопедом не керував, в присутності поліцейських знаходився без ознак алкогольного сп'яніння, підстави для проведення його огляду відповідно до ст. 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України, МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015 р. були відсутні, просив закрити провадження в справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Свідок ОСОБА_2 в судовому засіданні дав пояснення про те, що ввечері 20.06.2022 р. зателефонував ОСОБА_1 , щоб зустрітись і поспілкуватись. Коли ОСОБА_1 приїхав на подвір'я, свідок з будинку виніс в альтанку два бокали безалкогольного пива, яке вони випили біля 20 години. ОСОБА_1 треба було забрати дружину з роботи, а свідок теж мав їхати на роботу, тому алкогольні напої вони того вечора не пили. Свідок не сказав ОСОБА_1 про те, що пиво було безалкогольне. Самостійно ж побачити, що вони разом вживали безалкогольне пиво ОСОБА_1 не міг, тому що пиво було налите в пивні бокали. А коли на наступний день ОСОБА_3 розповів про те, що по дорозі відносно нього поліцейські склали протокол, свідок пояснив, що вони пили безалкогольне пиво, про що ОСОБА_3 і не знав. В ОСОБА_1 ознак алкогольного сп'яніння : руки, що тремтять, хитка хода, нечітка мова - не було. Після зустрічі із свідком ОСОБА_3 мав їхати до дружини, але мопед, на якому він приїхав на подвір'я, не заводився і він пішки поштовхав його в сторону 3 лікарні, де сподівався придбати пальне, щоб завести двигун.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , його захисника, свідка ОСОБА_2 та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про закриття провадження в справі з таких підстав.
З пояснень ОСОБА_1 , його захисника, свідка ОСОБА_2 та клопотання про закриття провадження судом встановлено те, що ОСОБА_1 приїхав на мопеді «Хонда» до свого колеги ОСОБА_2 в робочих справах, який тимчасово перебував у будинку свого родича на кінцевій зупинці автобусу (Будинок відпочинку) на Старому місті в м. Вінниці. Під час розмови ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вжили по бокалу безалкогольного пива. Після завершення розмови ОСОБА_1 мав зустріти свою дружину з роботи, але не зміг завести мопед через несправність двигуна, або більш ймовірно через нестачу пального. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 разом невдало спробували завести мопед. У ОСОБА_2 не було бензину, щоб дати ОСОБА_1 . Тому ОСОБА_1 повів мопед в напрямку 3 лікарні пішки, тому що біля лікарні було багато автомайстерень, де ОСОБА_1 сподівався придбати один літр пального, щоб завести двигун. На узбіччі автошляху, коли він на деякий час зупинився штовхати мопед і сів за кермо відпочити, до нього під'їхали працівники поліції, які звинуватили ОСОБА_1 у керуванні транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння і відмові пройти огляд на стан сп'яніння.
Згідно з п. 2 Порядку направлення водіїв для проведення огляду з метою виявлення стану сп'яніння, затвердженого постановою КМУ № 1103 від 17.12.2008 року, огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі «стан сп'яніння»), згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.
Відповідно до Інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп'яніння є: а)запах алкоголю з порожнини рота; б) порушення координації рухів; в) порушення мови; г) виражене тремтіння пальців рук; ґ) різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; д) поведінка, що не відповідає обстановці.
Як вбачається з пояснень ОСОБА_1 , свідка ОСОБА_2 та з відеозапису нагрудної камери працівника поліції жодної ознаки алкогольного сп'яніння, передбаченої вищевказаною Інструкцією у ОСОБА_1 виявлено не було. Працівниками поліції не було оголошено ОСОБА_1 про такі ознаки.
Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративне стягнення накладається на особу у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
В матеріалах справи не міститься достатніх та допустимих доказів про те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом і був зупинений поліцейськими під час керування транспортним засобом.
Відповідно до п. 5 розділу ІІ «Інструкції із застосування органами поліції технічних засобів» включення відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення. Однак згідно із відезаписом, який міститься в матеріалах справи, в порушення вищезазначеної інструкції відеозйомка не велась безперервно, а відеозапис починається з того моменту, коли ОСОБА_1 знаходиться за кермом мопеда, який перебуває в нерухомому стані.
З відеозапису судом встановлено, що мова в ОСОБА_1 чітка, на запитання відповідає зрозуміло і послідовно, його поведінка спокійна і адекватна, хиткої ходи не зафіксовано, тому що протягом відеофіксації він тривалий час перебуває на сидінні мопеда. Чи тремтіли руки, на відео теж неможливо побачити, тому що більшість часу руками він тримав кермо мопеда.
З пояснення, наданого ОСОБА_1 патрульним поліцейським на місці складання протоколу, вбачається, що він не заперечував те, що випив з товаришем пиво. Проте з його пояснення при розгляді справи та пояснення свідка ОСОБА_2 судом встановлено, що пиво було безалкогольне і не могло спричинити ознаки алкогольного сп'яніння, що зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення.
Щодо керування ОСОБА_1 транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння, суд зазначає про таке.
Керування транспортним засобом - це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху - для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу.
З відеофіксації 20.06.2022 р. в період з 21:14:40 по 22:10:35 з бодікамери поліцейського встановлено те, що ОСОБА_1 знаходився за кермом мопеда, який не рухався, або на узбіччі біля нього.
Об'єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є керування транспортним засобом у стані сп'яніння (наркотичного чи алкогольного). Тобто доказова база має бути спрямована саме на доведення одночасно двох обставин: керування транспортним засобом і перебування у стані сп'яніння (наркотичного чи алкогольного) або керування транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння і відмова від проходження огляду на стан сп'яніння.
Але для того, щоб виявити вказане правопорушення, той чи інший транспортний засіб має бути законно зупинений співробітниками поліції, в іншому випадку протиправність зупинки (за умови відсутності задокументованого порушення ПДР та подальшим притягненням до відповідальності), ставить під сумнів й саму подальшу процедуру виявлення водія, який перебуває з ознаками алкогольного сп'яніння.
У своєму рішенні від 15.03.2019 Верховний Суд у справі №686/11314/17 вказав, що оскільки поліцейським не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами факту порушення водієм правил дорожнього руху, то вимоги інспектора до водія про пред'явлення документів на право керування є неправомірними, а правоохоронці можуть зупиняти авто, лише коли є факт правопорушення.
«Транспортний засіб може бути зупинений», тобто до самої зупинки такий засіб мав знаходитись у русі, оскільки керування транспортним засобом можливе лише тоді, коли останній рухається. Коли ж особа перебуває за кермом транспортного засобу із навіть ввімкненим двигуном - склад правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, відсутній, оскільки така особа не керувала транспортним засобом.
Чинне законодавство, в тому числі і Правила дорожнього руху не містить визначення терміну «керування транспортним засобом». Таке визначення було наведено в п. 27 Постанови Пленуму ВСУ від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», за яким керування транспортним засобом - виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Відповідно до п.1 ст. 8 Конвенції про дорожній рух, яку ратифіковано із застереженнями і заявами Указом Президії ВР УРСР № 2614-VIII від 25.04.74, (далі за текстом Конвенція про дорожній рух) «Кожний транспортний засіб чи склад транспортних засобів, які знаходяться в русі, повинні мати водія».
В рішенні №404/4467/16-а від 20.02.2019 р. Верховного суду Касаційного адміністративного суду зазначено про те, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування».
Відповідно до п. 1.10 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі. Тобто наявність посвідчення водія є обов'язковою умовою для визначення особи як водія.
Пунктом 1.10 ПДР передбачено, що транспортний засіб - це пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.
Таким чином, керування транспортним засобом - це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху - для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу.
Знаходження за кермом транспортного засобу, який не є в стані руху (знаходиться в нерухомому стані), особи в нетверезому стані не є доказом вчинення останньою адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, оскільки саме перебування особи на місці водія не доводить факт керування транспортним засобом, незалежно від наявності ввімкненого двигуна.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України.
За змістом ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху. Особи, які порушують ці правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно з ч.1 ст.130 КУпАП відповідальності за цією нормою підлягають особи, які керують транспортним засобом в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само особи, які керували транспортним засобом та які відмовились від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Порядок перевірки щодо стану сп'яніння на місці зупинки, передбачений ст. 266 КУпАП, відповідно до якої особи, які керують транспортними засобами, річковими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Складання протоколу у справі про адміністративне правопорушення - це процесуальні дії суб'єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення та в силу положень статті 251 КУпАП є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді судом справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності (Постанова Верховного суду України від 10.07.2020 року. Справа № 420/647/19).
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 04.03.2019 у справі №199/7360/17(2-а/199/252/17).
За загальним правилом не можуть братись до уваги докази, одержані із порушенням порядку, встановленого для їх отримання.
Відповідно до вимог п.2.5. Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Отже, вимогу працівника поліції про проходження огляду на стан сп'яніння за місцем зупинки транспортного засобу можна вважати законною за сукупності таких умов:
здійснення особою керування транспортним засобом, тобто забезпечення шляхом впливу на системи управління транспортним засобом його руху;
зупинки транспортного засобу у встановленому статтею 35 Закону України «Про національну поліцію» порядку і підставах, що, зокрема підстава зупинки у виді порушення ПДР України, має бути у встановленому порядку задокументовано;
наявність у водія ознак сп'яніння, що визначені пунктами 3, 4 Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків.
Відповідно до ч.2 ст.251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Матеріали справи не містять достатніх, належних та допустимих доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом - мопедом HONDA DIO з ознаками алкогольного сп'яніння.
Згідно із ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Положеннями ч. 1 ст. 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Згідно із ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Рішенням Конституційного Суду України від 26.05.2015 року №5-рп/2015 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що у наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.
Керуючись принципом презумпції невинуватості, діючому в адміністративному праві, всі сумніви у винуватості особи, що притягається до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Згідно із статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є джерелом права в Україні, кожному гарантовано право на справедливий суд, тобто кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Керуючись положеннями ч.1 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також зважаючи на практику Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 р., заява №16347/02), «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 р., заява №36673/04), «Карелін проти Росії» (заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.), суд виходить з того, що як і у кримінальному провадженні, суд має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання належить вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що суди при оцінці доказів керуються критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справах «Ірландія проти Сполученого Королівства», «Яременко проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Кобець проти України»).
У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 р. (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинуватості вимагає серед іншого, щоб виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви щодо її винуватості повинні тлумачитись на користь цієї особи.
Оцінюючи надані в справі докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об'єктивному дослідженні, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов висновку про недоведеність факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння, що виключає наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Керуючись ч. 1 ст. 130, п. 1 ст. 247, 283, 284, 294 КУпАП,
Адміністративну справу відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , закрити в зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 10 днів з дня її винесення.
Суддя