Справа № 127/10263/22
Провадження 3/127/3346/22
10 жовтня 2022 року м. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Борисюк І.Е., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов від ВАП УПП у Вінницькій області ДПП НПУ про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
До Вінницького міського суду Вінницької області надійшов адміністративний матеріал відносно ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
16.05.2022 поліцейським взводу № 1 роти № 1 батальйону УПП у Вінницькій області ДПП рядовим поліції Назарук Т.В. складено протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 264952. З даного протоколу вбачається, що 16.05.2022 о 08 год. 50 хв. по вулиці Замостянській в м. Вінниці ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 21101, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: виражене тремтіння пальців рук, неприродна блідість обличчя, поведінка, яка не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан сп'яніння, у встановленому законом порядку, водій відмовився в КНП ЦТЗ «Соціотерапія» у лікаря нарколога, тим самим порушив п. 2.5 ПДР України, вчинивши адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У судові засідання призначені на 26.07.2022 об 11 год. 00 хв., 16.08.2022 о 14 год. 30 хв., 25.08.2022 о 14 год. 30 хв., 06.09.2022 о 12 год. 00 хв. та 10.10.2022 о 14 год. 30 хв. ОСОБА_1 не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся завчасно та належним чином, а саме: шляхом надіслання повісток про виклик до суду за допомогою SMS-повідомлення за заявою особи, що підтверджується довідками про доставлення SMS (а.с. 30, 33, 33, 38), телефонограмами про виклик до суду та врученням судових повісток, отриманих особисто захисником Волошина О.В., що підтверджується розписками про їх одержання (а.с. 27, 36, 40). Таким чином, судом дотримано прав та процесуальних гарантій особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Крім того, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, оскільки одним із критеріїв «розумності строку» є саме поведінка сторони. Сторона самостійно повинна вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження.
Поважних причин неявки ОСОБА_1 та/або його захисника в судове засідання суду не повідомлено. Клопотання про відкладення розгляду справи до суду не подано.
Такі дії ОСОБА_1 свідчать про явне ухилення від явки до суду. При цьому, ОСОБА_1 не був позбавлений можливості забезпечити явку свого захисника до суду, надати письмові пояснення по справі, докази тощо. Явка особи, яка притягається до адміністративної відповідальностів судове засідання є суб'єктивним процесуальним правом, і як кожне суб'єктивне право - це гарантовані законом вид і міра можливої або дозволеної поведінки особи і реалізація суб'єктивного права залежить від розсуду, бажання і волі уповноваженої особи.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що ОСОБА_1 зловживає своїми процесуальними правами, що перешкоджає розгляду справи у встановлені ст. 277 КУпАП строки з метою уникнення відповідальності.
Водночас, ч. 2 ст. 268 КУпАП визначено, що участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП, не є обов'язковою.
Враховуючи вищевикладене та положення ст. 268 КУпАП, суд ухвалив провести розгляд справи у відсутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП в разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, настає адміністративна відповідальність.
Судом встановлено, що 16.05.2022 о 08 год. 50 хв. по вулиці Замостянській в м. Вінниці ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 21101, д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: тремтіння пальців рук, неприродна блідість обличчя, поведінка, яка не відповідає обстановці.
Підпункт «а» пункту 2.9 ПДР України прямо та категорично забороняє керувати транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
При цьому, п. 4 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України № 1452/735 від 09.11.2015 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 за № 1413/27858, визначено ознаки наркотичного сп'яніння, якими є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Судом встановлена наявність правової підстави для проведення огляду ОСОБА_1 на стан наркотичного сп'яніння.
Згідно із п. 2 і п. 4 розділу І, п. 12 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України № 1452/735 від 09.11.2015 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 за № 1413/27858, та п. 2 і п. 3 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 № 1103 (зі змінами), огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі стан сп'яніння), згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС. Огляд проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров'я (в сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Відповідно до п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно із висновком медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, наданого 16.05.2022 КНП «ЦТЗ «Соціотерапія» ВОР», ОСОБА_1 відмовився від проходження медичного огляду (Алкотест 6820 - 0,00 %0, аналіз сечі на мільтитест - відмова).
Із пояснень ОСОБА_1 , вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 № 264952 від 16.05.2022, вбачається, що він не відмовлявся від огляду, однак не зміг здати біологічні зразки - сечу для аналізу, на що також послався його захисник - Жовмір О.В., надаючи усні пояснення в ході розгляду справи. Однак, судом не встановлено обставин, за яких ОСОБА_1 не міг би надати біологічні зразки для дослідження. Водночас, судом прийнято до уваги, що ОСОБА_1 , як те вбачається з відомостей ЄДРСР, неодноразово притягався до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП і йому відомі наслідки вчинення та/або не вчинення відповідних дій. Так, зокрема, 13.06.2022 Вінницьким міським судом Вінницької області у справі № 127/9918/22 було винесено постанову, яка набрала законної сили 24.06.2022, якою ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні правопорушення - керування ТЗ у стані наркотичного сп'яніння 09.05.2022, за що, відповідно, притягнуто до адміністративної відповідальності.
Крім того, будь-які об'єктивні відомості, які б свідчили, що ОСОБА_1 надав інші біологічні зразки, що можуть бути предметом дослідження біологічного середовища, або ж пройшов відповідний огляд у закладах охорони здоров'я за самозверненням, суду не надано.
Таким чином, вищевказані доводи, висловлені ОСОБА_1 та його захисником, судом розцінюються як намагання правопорушника уникнути адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення.
Отже, судом встановлено, що водій транспортного засобу ОСОБА_1 відмовився від проведення огляду на стан сп'яніння в закладі охорони здоров'я у присутності лікаря. У зв'язку із чим, поліцейським із застосуванням технічних засобів відеозапису було складено протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначено ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду, як те передбачено п. 6 розділу Х Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 № 1395 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10.11.2015 за № 1408/27853, та ст. 266 КУпАП.
Вищевказане підтверджується відеозаписами з нагрудних камер поліцейських, наявних в матеріалах справи і досліджених судом в ході розгляду справи.
Суд звертає увагу на те, що докази у справі оцінюються судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Суд враховує, що проходження в установленому порядку медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, на обґрунтовану вимогу поліцейського є обов'язком водія.
Таким чином, відмовившись від проведення огляду на стан сп'яніння, ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 ПДР України.
Відмова від проходження огляду на стан сп'яніння є самостійним складом правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Будь-яких інших зауважень чи заперечень з боку правопорушника протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 № 264952 від 16.05.2022 не містить.
Вирішуючи питання щодо правової кваліфікації діяння ОСОБА_1 , суд враховує наступне.
З матеріалів справи, а також з ЄДРСР вбачається, що ОСОБА_1 неодноразово притягався до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, зокрема: 07.04.2022 - постанова Вінницького міського суду Вінницької області по справі № 127/33966/21, 03.05.2022 - постанова Вінницького міського суду Вінницької області по справі № 127/32966/21, 13.06.2022 - постанова Вінницького міського суду Вінницької області по справі № 127/9918/22 та 27.06.2022 - постанова Вінницького міського суду Вінницької області по справі № 127/10709/22.
Враховуючи приписи КУпАП, факт вчинення правопорушення повторно пов'язують з фактом накладення на особу адміністративного стягнення (особа вважається підданою адміністративному стягненню). Якщо особа, піддана адміністративному стягненню, протягом року з дня закінчення виконання стягнення не вчинила нового адміністративного правопорушення, то ця особа вважається такою, що не була піддана адміністративному стягненню (ст. 39 КУпАП).
Таким чином, вбачаються ознаки вчинення ОСОБА_1 правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП, повторно протягом одного року.
Однак, варто зазначити, що суд позбавлений права самостійно змінювати кваліфікацію вчиненого чи змінювати фабулу викладеного правопорушення, що узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини (рішення у справі «Малофєєва проти Росії» від 30.05.2013, заява № 36673/04). ЄСПЛ констатував, що у випадку, коли викладена у протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь звинувачення.
Отже, дії ОСОБА_1 за вищевказаним фактом охоплюються складом адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до переконання в тому, що ОСОБА_1 винний у скоєнні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП, що підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 № 264952 від 16.05.2022, відмовою ОСОБА_1 від огляду на стан сп'яніння, зафіксованою в протоколі із застосуванням технічних засобів відеозапису, направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, висновком медичного огляду з метою виявлення стану сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 16.05.2022 та відеозаписом з нагрудних камер поліцейських.
Санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП не передбачає альтернативний вид адміністративного стягнення. Водночас, судочинство повинно відповідати загальним принципам, а саме: верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, повага до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, тощо.
Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення має на меті не тільки кару, а й виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, і запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, а при його призначенні, згідно із ст. 33 КУпАП, суд повинен ураховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Особі, яка вчинила адміністративне правопорушення, має бути призначено стягнення, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових правопорушень. Відповідно до принципів співмірності та індивідуалізації покарання за своїм видом та розміром повинно бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій.
Судом враховано, що в діях ОСОБА_1 вбачається грубе та систематичне порушення порядку користування правом керування транспортними засобами, продовження протиправної поведінки. Хоча дії ОСОБА_1 і не призвели до настання суспільно небезпечних наслідків, проте, будучи водієм особа несе певні обов'язки, за порушення яких настає відповідальність. Будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі (рішення Європейського суду з прав людини від 29 червня 2007 року справа «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства»).
Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
В свою чергу справедливість, як одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.
Враховуючи характер скоєного правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність, а також те, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, з метою дотримання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, забезпечуючи при цьому належну рівновагу, тобто пропорційність між метою судового рішення та його негативними наслідками для прав, свобод та інтересів осіб, суд прийшов до переконання за доцільне застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Суд прийшов до висновку, що у даній справі таке стягнення є необхідним та достатнім.
Зважаючи на те, що посвідчення водія не вилучалось в порядку ст. 2651 КУпАП, суд вважає за необхідне звернути увагу ОСОБА_1 на те, що у відповідності до ч. 2 і 3 ст. 3171 КУпАП особа вважається позбавленою права керування транспортним засобом після набрання законної сили рішенням суду про позбавлення цього права; особа, позбавлена права керування транспортним засобом, зобов'язана негайно здати посвідчення водія до уповноважених органів Національної поліції.
Відповідно до ч. 1 ст. 401 КУпАП і п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з особи, на яку накладено стягнення, стягується судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином, з ОСОБА_1 на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 496, 20 гривень.
На підставі викладеного та керуючись п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ст.ст. 1, 9, 23, 24, 30, 33-35, 38, ч. 1 ст. 401, ч. 1 ст. 130, ст.ст. 221, 251, 268, 277, 280, 283-285, 287-289, 294, 3171 КУпАП, суд, -
Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП, та стягнути з нього штраф в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 496 (чотириста дев'яносто шість) гривень 20 копійок.
Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України.
У разі несплати правопорушником штрафу у встановлений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання, у порядку якого з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, зазначений у постанові про стягнення штрафу, та витрати на облік зазначених правопорушень.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня її винесення до Вінницького апеляційного суду.
ОСОБА_1 : ІНФОРМАЦІЯ_1 ; паспорт серії НОМЕР_2 ; місце проживання зареєстроване у встановленому законом порядку та фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя: