Справа №127/11960/22
Провадження №1-кп/127/365/22
06 жовтня 2022 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
сторони обвинувачення: прокурора ОСОБА_3 ,
сторони захисту: адвокатів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
обвинуваченої ОСОБА_6 ,
інших учасників судового процесу: потерпілого ОСОБА_7 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду № 12 обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 345 Кримінального кодексу України, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09.10.2021 за № 12021020020000855,
До Вінницького міського суду Вінницької області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 345 Кримінального кодексу України.
Прокурор вважала за можливе призначити кримінальне провадження до судового розгляду на підставі обвинувального акта, викликавши в судове засідання сторони обвинувачення та захисту, потерпілого, а також свідків згідно з реєстром матеріалів досудового розслідування.
Потерпілий ОСОБА_7 в судовому засіданні підтримав думку прокурора.
Захисник обвинуваченої ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_5 - вважав, що обвинувальний акт має бути повернутий прокурору в зв'язку з його невідповідністю вимогам кримінально-процесуального закону. Зокрема, зауважив, що досудове розслідування у кримінальному провадженні проведене не повно, не об'єктивно і упереджено; обвинувальний акт щодо ОСОБА_6 є доказом вчинення відносно неї злочину службовими особами правоохоронного органу; висунуте ОСОБА_6 обвинувачення згідно з обвинувальним актом ґрунтується на припущеннях, обвинувачення не конкретизоване і не зрозуміле; під час досудового розслідування стороні захисту не були відриті матеріали кримінального провадження.
Захисник обвинуваченої ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_4 - також вважав, що обвинувальний акт має бути повернутий прокурору в зв'язку з його невідповідністю вимогам кримінального процесуального закону. Зокрема, як зазначив захисник обвинуваченої, обвинувальний акт не скріплений печаткою прокуратури; обвинувачення згідно з обвинувальним актом не конкретизоване і ґрунтується на припущеннях. Також зауважив, що номер кримінального провадження, зазначений у обвинувальному акті, не відповідає номеру кримінального провадження, зазначеному в реєстрі матеріалів досудового розслідування.
Обвинувачена ОСОБА_6 підтримала думку своїх захисників і вважала, що обвинувальний акт має бути повернутий прокурору.
Заслухавши думку учасників судового процесу, дослідивши обвинувальний акт, суд дійшов до такого висновку.
З частини третьої статті 314 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) випливає, що у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення: 1) затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 цього Кодексу; 2) закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 4-8, 10 частини першої або частиною другою статті 284 цього Кодексу; 3) повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу; 4) направити обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру до відповідного суду для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження; 5) призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру; 6) доручити представнику персоналу органу пробації скласти досудову доповідь.
Захисники обвинуваченої у підготовчому судовому засіданні ініціювали питання повернення обвинувального акта прокурору в зв'язку з його невідповідністю вимогам кримінально-процесуального закону. Оцінюючи зазначені доводи захисників обвинуваченої, суд вважає за доцільне зауважити таке.
Згідно з частиною четвертою статті 110 КПК обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.
Вимоги до обвинувального акта встановлені статтею 291 КПК. Зокрема, частиною другою статті 291 КПК наведено перелік відомостей, які повинен містити обвинувальний акт, а частиною четвертою статті 291 КПК - перелік документів, які додаються до обвинувального акту.
З наданого суду обвинувального акта та додатків до нього випливає, що вимоги статті 291 КПК щодо форми, змісту та додатків обвинувального акта стороною обвинувачення виконані, а тому суд вважає, що правові підстави для повернення обвинувального акта прокурору в зв'язку з його невідповідністю вимогам кримінально-процесуального закону відсутні.
Оцінюючи доводи сторони захисту щодо необхідності повернення обвинувального акта в зв'язку з тим, що пред'явлене ОСОБА_6 обвинувачення не конкретизоване і ґрунтується на припущеннях, суд вважає за доцільне зауважити таке.
Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй прецедентній практиці висловлювався щодо доведення суті обвинувачення до відому особи (підозрюваного чи обвинуваченого). Зокрема, ЄСПЛ у рішенні від 26.06.2008 р. у справі «Ващенко проти України» зазначив, що обвинувачення для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) може бути визначене як офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про вчинення цією особою правопорушення, яке нормою загального характеру визнається осудним і за яке встановлюється відповідальність карного та попереджувального характеру (п. 51).
У рішенні від 25.07.2000 р. у справі «Маттоціа проти Італії» ЄСПЛ зауважив, що обвинувачений у скоєнні злочину має бути негайно і детально поінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення; а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь детальності інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту. У цьому відношенні обсяг та доречність наданої обвинуваченому інформації слід оцінювати крізь призму положення, закріпленого у пункті «b» частини третьої статті 6 Конвенції. Аналогічно слід оцінювати інформацію про зміни, які мали місце в обвинуваченні, включаючи зміни причини обвинувачення.
У рішенні від 09.10.2008 р. у справі «Абрамян проти Росії» ЄСПЛ також зазначив, що деталі скоєння злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він офіційно вважається письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення.
В цьому ж рішенні ЄСПЛ нагадав, що положення підпункту «а» пункту 3 статті 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, правової кваліфікації, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого розгляду.
Зі змісту чинного кримінально-процесуального закону випливає, що доведення суті обвинувачення до підозрюваного (обвинувачення) здійснюється шляхом вручення письмового повідомлення про підозру (частина перша статті 278), вручення копії обвинувального акта (пункт 3 частини четвертої статті 291 КПК) та оголошення прокурором короткого викладу обвинувального акта (частина друга статті 347 КПК).
Вище суд вже зазначив, що наданий суду обвинувальний акт відповідає вимогам 291 КПК. При цьому вирішення питання щодо доведеності чи не доведеності винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого їй діяння потребує дослідження доказів, зібраних сторонами кримінального провадження, з точки зору їх достатності, достовірності та допустимості. Зі змісту частини першої статті 94 КПК випливає, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. При цьому суд враховує, що частиною першою статті 91 КПК визначено перелік питань, які підлягають доказуванню в кримінальному провадженні, а статтею 92 КПК визначено обов'язок доказування зазначених обставин. Разом з тим, порядок подання доказів суду та їх подальше дослідження регламентований § 3 Глави 28 КПК, тобто під час розгляду кримінального провадження по суті.
З огляду на викладене, суд дійшов до переконання, що повернення обвинувального акта в зв'язку з необґрунтованістю пред'явленого ОСОБА_6 обвинувачення потребує вирішення кримінального провадження по суті й під час проведення підготовчого судового засідання є передчасним.
Отже, суд дійшов до переконання, що правові підстави для прийняття будь-яких інших рішень, передбачених частиною третьою статті 314 КПК, тобто для затвердження угоди, направлення обвинувального акта до іншого суду чи закриття кримінального провадження відсутні. Натомість з наданого суду обвинувального акта вбачається, що кримінальне провадження підсудне Вінницькому міському суду Вінницької області, а тому кримінальне провадження необхідно призначити до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 31 КПК розгляд кримінального провадження необхідно здійснювати суддею одноособово.
В судове засідання необхідно викликати сторони обвинувачення та захисту, потерпілого, а також свідків згідно з реєстром матеріалів досудового розслідування, про виклик і допит яких клопотала прокурор.
Підстави для складання досудової доповіді згідно з приписами пункту 6 частини третьої статті 314 та статті 314-1 КПК, на думку суду, відсутні.
Вирішуючи питання щодо поданої позовної заяви, суд враховує таке.
Відповідно до частини четвертої статті 128 КПК форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред'являються у порядку цивільного судочинства. Частиною п'ятою статті 128 КПК регламентовано, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Вимоги до позовної заяви містяться у частині третій статті 175 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК).
Відповідно до пунктів 6 частини третьої статті 175 ЦПК позовна заява повинна містити, зокрема: відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися.
Зазначені відомості потерпілим вказані не були, а тому, суд вважає, що позовна заява не відповідає вимогам чинного ЦПК. Разом з тим, як вже суд зазначив вище, частина п'ята статті 128 КПК містить застереження, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими саме КПК, і лише у разі коли, процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, КПК не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Зважаючи на завдання кримінального судочинства, визначені у статті 2 КПК, суд вважає за доцільне прийняти подану позовну заяву до розгляду.
Згідно з приписами статті 178 ЦПК слід надати обвинуваченій та її захисникам право подання до суду відзиву.
Керуючись статтями 314-316 КПК, суд
Призначити судовий розгляд Вінницьким міським судом Вінницької області (суддею одноособово) на підставі обвинувального акта, згідно з яким ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 345 Кримінального кодексу України, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09.10.2021 за № 12021020020000855, у відкритому судовому засіданні в приміщенні Вінницького міського суду Вінницької області, яке відбудеться 13 жовтня 2022 року о 16.00 годині.
У судове засідання викликати: сторони обвинувачення та захисту, потерпілого, свідків згідно з реєстром матеріалів досудового розслідування.
Позовну заяву потерпілого ОСОБА_7 прийняти до розгляду.
Надати обвинуваченій ОСОБА_6 та її захисникам строк до 13.10.2022 для подання відзиву на подану позовну заяву.
Ухвала остаточна, оскарженню не підлягає.
Суддя: