Справа № 141/406/22
Провадження №2/141/126/22
11 жовтня 2022 року смт Оратів
Оратівський районний суд Вінницької області
в складі: головуючого судді - Климчука С.В.
при секретарі судового засідання Рожкової Л.М.,
сторони в судове засідання не з'явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу № 141/406/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
01.09.2022 до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
В обгрунтування позову позивач зазначила, що 12.09.1993 року Чернявською сільською Радою Оратівського району Вінницької області зареєстровано шлюб між нею та відповідачем, про що складено відповідний актовий запис № 4.
Сімейне життя сторін не склалось, оскільки вони мають протилежні погляди на життя, різні несумісні характери, а також у зв'язку з відсутністю між позивачем та відповідачем взаєморозуміння і довіри. Сімейні відносини між позивачем та відповідачем припинилися, спільно сторони не проживають вже більше чотирнадцяти років, спільне господарство не ведеться, шлюб носить лише формальний характер, тому позивач звернулася з даним позовом до суду.
Ухвалою суду від 08.09.2022 провадження у справі № 141/406/22 відкрито та розгляд справи вирішено проводити 06.10.2022 за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
У зв'язку із проходженням суддею Климчук С.В. щорічної підготовки в Національній школі суддів України в період з 03.10.2022 по 07.10.2022 включно розгляд справи № 141/406/22 призначено на 11.10.2022.
Позивач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленою про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання 11.10.2022 не з'явилась, при цьому, у позовній заяві просила розглядати справу без її участі.
Відповідач ОСОБА_2 позовну заяву отримав 15.09.2022, відзив до суду не направив, при цьому, 06.10.2022 до суду надійшла заява відповідача про розгляд справи без його участі, позовні вимоги визнає в повному обсязі та не заперечує щодо їх задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 206 ЦПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
В силу ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Згідно ч.2ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Як вбачається з свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 12.09.1993 року Чернявською сільською Радою Оратівського району Вінницької області зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , актовий запис № 4. Прізвище дружини після одруження змінено на « ОСОБА_4 ».
Причиною розпаду сім'ї є те, що у подружжя розбіжні погляди на життя, ведення домашнього господарства, вирішення різного роду побутових та сімейних питань, відсутність взаєморозуміння між сторонами, що в кінцевому результаті призвело до фактичного припинення шлюбних відносин. Спільно сторони не проживаєть більше чотирнадцяти років, а тому позивач вважає, що подальше спільне збереження сім'ї є неможливим та недоцільним.
Визначаючись щодо спірних правовідносин, суд зазначає наступне.
В статті 51 Конституції України зазначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Статтею 5 Протоколу № 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен із подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу в шлюб, перебування в шлюбі та щодо його розірвання.
Відповідно до ч. 1ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Згідно із ч. 1 ст. 55 СК України дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.
Положеннями ч.ч. 3, 4 ст. 56 СК України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно із ч.2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Вирішуючи, у відповідності до ст. 111 СК України, необхідність вжиття заходів щодо примирення подружжя, суд враховує, що закріплена у цій статті норма є диспозитивною, оскільки суд вживає заходів щодо примирення подружжя лише у тому випадку, якщо це не буде суперечити моральним засадам суспільства. Тобто, у випадку виявлення обставин або фактів, під час розгляду справи, які свідчать про неможливість збереження шлюбу з позицій моралі та з позицій інтересів подружжя або їх дітей, суд повинен уникати формалізму та не надавати строку на примирення.
Крім того, суд виходить з пункту 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», яка визначає, що вжиття заходів щодо примирення подружжя є можливістю суду, а не його обов'язком та вжиття судом заходів щодо примирення подружжя застосовується у випадку відсутності згоди одного з них на розірвання шлюбу за ініціативою однієї зі сторін або суду у формі відкладення розгляду справи слуханням та надання сторонам строку на примирення.
Наведене узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною у постанові КЦС ВС від 11 червня 2019 року № 605/434/18 (61-3235 св19).
Аналізуючи вищезазначені положення законодавства та судової практики, а також враховуючи встановлені у справі обставини, суд не вбачає підстав для вжиття заходів щодо примирення сторін.
Виходячи з того, що між сторонами відсутнє взаєморозуміння та бажання зберегти сімейні відносини, шлюбні відносини фактично припинені, суд вважає, що причини, які спонукають позивача наполягати на розірванні шлюбу є обґрунтованими і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б інтересам сторін, що має істотне значення, тому шлюб підлягає розірванню.
З приводу розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Також відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Отже, з урахуванням визнання позову відповідачем, на підставі ч. 1 ст. 142 ЦПК України суд вважає за необхідне повернути позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а саме 496 грн (чотириста дев'яносто шість гривень) 20 копійок, а решта 50 відсотків судового збору - підлягає стягненню із відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 24, 105, 110, 112 СК України, ст.ст. 4, 7, 12, 13, 89, 141, 263, 265, 273 ЦПК України, суд -
Позов задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований 12.09.1993 року Чернявською сільською Радою Оратівського району Вінницької області, актовий запис № 4, розірвати.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , витрати по відшкодуванню судового збору в сумі 496 грн (чотириста дев'яносто шість гривень) 20 копійок.
Повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а саме 496 грн (чотириста дев'яносто шість гривень) 20 копійок.
Копію рішення направити сторонам у справі згідно ч.5 ст.272 ЦПК України.
Рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
Відповідач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ).
Суддя С.В.Климчук