65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса:://od.arbitr.gov.ua
"05" жовтня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/76/22
Господарський суд Одеської області у складі судді Степанової Л.В.
при секретарі судового засідання Крайнюк А.В.
за участю представників сторін:
від позивача: Ковальчук В.М. за довіреністю;
від відповідача: не з'явився;
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) до відповідача Фермерського господарства “Агрогруп-БРВ” про стягнення 23986,45грн.
Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) звернулася до Господарського суду Одеської області з позовом до відповідача Фермерського господарства “Агрогруп-БРВ” про стягнення 23986,45грн.
В обґрунтування позовних вимог Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) посилається на неналежне виконання Фермерським господарством “Агрогруп-БРВ” зобов'язань щодо здійснення оплати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.05.2022р. відкрито провадження у справі №916/76/22, ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження та призначено справу до розгляду по суті на 12.07.2022р. о 10:50.
В судове засідання від 12.07.2022р. представники сторін не з'явилися.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.07.2022р. відкладено судове засідання на 23.08.2022р. о 11:00 та повідомлено учасників справи про дату та час судового засідання.
В судовому засіданні від 23.08.2022р. було оголошено перерву на 05.10.2022р. о 11:30 про що зазначено в протоколі судового засідання.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.08.2022р. повідомлено учасників справи про дату та час судового засідання.
В судовому засіданні від 05.10.2022р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення по справі №916/76/22.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:
Як вказує позивач, відповідно до п. 1 Положення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №103 від 11.02.2015р. Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті. Згідно пп. 15, 27 п. 5 Положення Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування, а також здійснює нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно- вагового контролю.
Позивач зазначає, що 18.07.2020р. посадовими особами Управління Укртрансбезпеки в Житомирській області виявлено факт перевезення вантажу із перевищенням вагових обмежень, встановлених Правилами дорожнього руху України, а саме: 18.07.2020р. посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Житомирській області (місце проведення перевірки: 158 км а/д М-21 «Виступовичі - Мог. - Подільський») проведено габаритно-ваговий контроль вантажного автомобіля марки DAF XF 105.460 державний реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепом марки TUR державний реєстраційний номер НОМЕР_2 . За результатами проведеної перевірки складено Акт від 18.07.2020р. №223519 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт, Довідку від 18.07.2020р. №223519 про результати здійснення габаритно - вагового контролю, Акт від 18.07.2020р. №022064 про відмову водія від проходження габаритно- вагового контролю, Акт від 18.07.2020р. №223519 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, Акт від 18.07.2020р. №0006161 про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних параметрів, на підставі яких проведено розрахунок від 18.07.2020р. №223519 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування та нараховано плату за проїзд 770,55євро.
Як вказує позивач, процедуру здійснення державного контролю визначено постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08.11.2006р. «Про затвердження Порядку здійснення
державного контролю на автомобільному транспорті» (далі - Порядок №1567). Процедура здійснення габаритно-вагового контролю регламентується Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №879 від 27.06.2007р. (далі - Порядок №879). Згідно з п. 28 Порядку №879 плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень. Пунктом 30 Порядку №879 встановлено, що плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою П= (Рзм + Рнв +Рг) х В х К, де Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 км. проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (вісі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 км проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 км. проїзду; В - відстань перевезення, км. Пунктом 311 Порядку №879 визначено, якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення хоча б одного вагового або габаритного параметру (К): до 10% -у подвійному розмірі; на 10-40% -у потрійному розмірі; більше як на 40% -у п'ятикратному розмірі.
Позивач зазначає, що розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту №0006161 18.07.2020р. виконаний відповідно до формули за наступними параметрами: П= (Рзм + Рнв + Рг) * В * К (п. 31-1) де: Рзм - 0,27 (загальна маса транспортного засобу становила 55,27т); Рнв - 0 (навантаження на осі не перевищувало нормативно встановлені); Рг - 0,06 (ширина транспортного засобу 3,7 м, висота - 4,3 м); В - відстань 467 км; К - у п'ятикратному розмірі (перевищення по ширині становить понад 40%, а саме: 42,31%). П= (0,27+0,03+0,03)* 467 * 5 = 770,55євро. Відстань покладена в розрахунок була застосована відповідно до інтернет ресурсу della.com.ua згідно даних, наведений у супровідних документах на вантаж, а саме: товарно-транспортної накладної від 17.07.2020р. №Р33. Згідно даних інтернет ресурсу della.com.ua відстань від м. Коростень Житомирської області до с. Соколівське Кропивницького району Кіровоградської області складає 467км. На підставі викладеного Управлінням Укртрансбезпеки у Житомирській області нарахована плата за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування відповідачу на загальну суму 770,55євро, відповідно до ставок плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №879 від 27.06.2007р. «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування».
Як вказує позивач, п. 27 Порядку №879 передбачено, що плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку. Відповідно до показників валютного ринку, що міститься на офіційному Інтернет - представництві Національного банку України на день проведення розрахунку, 18.07.2020р. курс гривні до 100 євро становить 3112,9 гривень. Таким чином, сума 770,55євро станом на 18.07.2020р. еквівалентна 23986,45грн. Відповідно до п.311 Порядку №879, перевізник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки. У п. 26 Порядку №879 передбачено, що кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету.
Як стверджує позивач, 21.07.2020р. Управлінням Укртрансбезпеки у Житомирській області відповідачу було направлено лист про необхідність сплати грошових коштів в розмірі 23986,45грн., що станом на 18.07.2020р. еквівалентно 770,55євро, з копіями відповідних документів. Проте, на даний час, відповідач дані кошти добровільно не сплатив.
Позивач зазначає, що згідно п. 41 Порядку №879, дії або бездіяльність учасників відносин у сфері габаритно-вагового контролю можуть бути оскаржені в установленому порядку. За таких обставин визначена плата за проїзд, неоскаржена та несплачена автомобільним перевізником у встановлені чинним законодавством строки, набуває статусу заборгованості перед Державним бюджетом України.
Враховуючи викладене, позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та стягнути з відповідача 23986,45грн. плату за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.
Відповідач в засідання суду не з'явився, відзиву на позов не надав, своїм правом на захист не скористався у зв'язку з чим справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до абзацу 4 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України №442 від 10.09.2014р. «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті.
Постановою Кабінету Міністрів України №103 від 11.02.2015р. затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі - Положення).
Відповідно до п. 1 Положення Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Пунктом 4 Положення передбачено, що основними завданнями Укртрансбезпеки, зокрема є реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, міському, електричному, залізничному транспорті.
Згідно пп. 15, 27 п. 5 Положення Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування, а також здійснює нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно- вагового контролю.
У відповідності до абзацу першого п. 8 Положення, Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Частиною 7 статті 5 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», абз. 2 п. 12 Порядку здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1074 від 20.10.2011, визначено, що орган виконавчої влади, щодо якого набрав чинності акт Кабінету Міністрів України про його припинення, продовжує виконувати повноваження та виконувати функції з формування і реалізації Державної політики у визначеній Кабінетом Міністрів України сфері до набрання чинності актом Кабінету Міністрів України щодо можливості забезпечення утвореним органом виконавчої влади його повноважень та виконання функцій.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1378-р від 16.12.2015р. «Питання Державної служби з безпеки на транспорті» здійснення функцій і повноважень, покладених на Укртрансінспекцію, припинено та забезпечено можливість їх виконання Укртрансбезпекою.
Відповідно до п. 3 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08.11.2006р. органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансбезпека, її територіальні органи.
З огляду на викладене, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) під час здійснення своїх повноважень діє як суб'єкт владних повноважень, а також є органом наділеним спеціальною компетенцією, якому надано повноваження щодо реалізації політики держави з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування.
Відповідно до частини третьої статті 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Законом України «Про автомобільний транспорт», а саме статтею 6, передбачено повноваження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, яким, як зазначалося вище, є Укртрансбезпека.
Пунктом 5 Положення передбачено, Укртрансбезпека здійснює стягнення, у тому числі в судовому порядку, плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування з транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.
Так, зокрема, Укртрансбезпека з поміж іншого наділена повноваженням не лише здійснювати габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування та нарахування, у разі виявлення порушень, плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, але й вживати заходів щодо стягнення такої плати за проїзд.
Процедуру здійснення державного контролю визначено постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08.11.2006 «Про затвердження Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті» (далі - Порядок №1567). Процедура здійснення габаритно-вагового контролю регламентується Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують
нормативні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №879 від 27.06.2007р. (далі - Порядок №879).
Частиною 7 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлено, що плата за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів у та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, зараховується до державного дорожнього фонду.
Пунктом 26 Порядку №879 передбачено, що кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету.
Таким чином, беручи до уваги положення п. 1 Положення, норми Закону України «Про автомобільний транспорт» та інші підзаконні нормативно-правові акти, Укртрансбезпека має підстави на стягнення плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автодорогами загального користування, що випливає з покладених на неї завдань щодо державного контролю за додержанням вимог законодавства про автомобільний транспорт, а несплата суб'єктами господарювання таких коштів у добровільному порядку тягне за собою ненадходження коштів до Державного бюджету України, що суттєво порушує інтереси держави.
Частиною 2 статті 29 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів.
За визначенням, наведеним у пп. 4 п. 2 Порядку №879: габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.
Підпунктом 4 пункту 2 Порядку №879 наведене визначення поняття «документальний габаритно-ваговий контроль» - визначення загальної маси транспортного засобу шляхом додавання власної маси транспортного засобу та маси вантажу.
Відповідно до п. 4 Порядку №1567, державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Відповідно до п. 3 Порядку №879: габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції..
Відповідно до п. 20 Порядку №879 за результатами здійснення габаритно- вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних.
Судом встановлено, що позивач виконує функції габаритно-вагового контролю транспортних засобів та нараховує відповідну плату за перевищення нормативів допустимої ваги транспортного засобу.
З аналізу вищевказаних норм законодавства вбачається, що у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру плату за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу має вносити саме перевізник, яким у спірних правовідносинах є відповідач.
Як вбачається з матеріалів справи, 18.07.2020р. посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Житомирській області (місце проведення перевірки: 158 км а/д М-21 «Виступовичі - Мог. - Подільський») проведено габаритно-ваговий контроль вантажного автомобіля марки DAF XF 105.460 державний реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричепом марки TUR державний реєстраційний номер НОМЕР_2 . За результатами проведеної перевірки складено Акт від 18.07.2020р. №223519 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт, Довідку від 18.07.2020р. №223519 про результати здійснення габаритно - вагового контролю, Акт від 18.07.2020р. №022064 про відмову водія від проходження габаритно- вагового контролю, Акт від 18.07.2020р. №223519 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, Акт від 18.07.2020р. №0006161 про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних параметрів, на підставі яких проведено розрахунок від 18.07.2020р. №223519 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування та нараховано плату за проїзд 770,55євро.
Так, за результатом проведеної позивачем перевірки та встановлення обставини перевищення відповідачем при виконанні перевезень вантажів нормативно вагових параметрів транспортними засобами, позивачем відповідно до положень Порядку № 879 та ставок, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007р. №879, було здійснено розрахунки плати за проїзд, разом з цим відповідач у встановлений строк ці кошти до державного бюджету не сплатив.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч.1, 2 ст.73, ч.ч.ч.1, 3 ст.74 ГПК України).
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.2 ст.76, ч.1 ст.77, ч.ч.1, 2 ст.79 ГПК України).
Отже, із аналізу положень Постанов КМУ №442 від 10.09.2014р. “Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади”, №737 від 12.09.2018р., №592 від 26.06.2015р. “Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби України з безпеки на транспорті”, Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затв. Постановою №103 від 11.02.2015р., Розпорядження КМУ №1378-р від 16.12.2015р. “Питання Державної служби з безпеки на транспорті”, Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого Постановою КМУ №1567 від 08.11.2006р., вбачається, що позивач виконує функції габаритно-вагового контролю транспортних засобів та нараховує відповідну плату за перевищення нормативів допустимої ваги транспортного засобу.
Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду від 06.06.2018р. у справі №820/1203/17 звернула увагу на те, що за своєю правовою природою плата за проїзд великоваговим транспортним засобом є не штрафною санкцією, а сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування.
Отже, так як в матеріалах справи наявні усі передбачені Порядком №879 документи, складені працівниками Укртрансбезпеки у Житомирській області, зокрема Акт від 18.07.2020р. №223519 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт, Довідку від 18.07.2020р. №223519 про результати здійснення габаритно - вагового контролю, Акт від 18.07.2020р. №022064 про відмову водія від проходження габаритно- вагового контролю, Акт від 18.07.2020р. №223519 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, Акт від 18.07.2020р. №0006161 про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних параметрів, при цьому відповідачем відповдіно до вимог ст.ст.73, 74 ГПК України не надано доказів на спростування факту наявності перевищення нормативно вагових параметрів транспортними засобами, які ним використовувались, заявлена прокурором позовна вимога є обґрунтованою.
При цьому, суд враховує, що Порядком №879 не вимагаються від Укртрансбезпеки повідомляти особливим чином порушника вагового режиму про здійсненні йому нарахування відповідної плати, навпаки, п.31-1 вказаного Порядку встановлює, що перевізник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.
Відповідно до ст.3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема справедливість, добросовісність та розумність.
Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Одночасно, надаючи оцінку доводам учасників судового процесу судом враховано, що згідно ч.4 ст.11 Господарського процесуального України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Положення означеної статті повністю узгоджуються з приписами ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
Згідно ст.6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N303-A, п.29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п.30, від 27 вересня 2001 року).
За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, позовні вимоги Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) до відповідача Фермерського господарства “Агрогруп-БРВ” про стягнення 23986,45грн. плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2270,00грн. покласти на відповідача відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 86, 129, 232-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) до відповідача Фермерського господарства “Агрогруп-БРВ” про стягнення 23986,45грн. плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні - задовольнити у повному обсязі.
2. Стягнути з Фермерського господарства “Агрогруп-БРВ” (66200, Одеська область, смт. Саврань, вул. Мира, 167, код ЄДРПОУ 40830234) в дохід Державного бюджету України на р/р UА858999980313171216000006797 (одержувач: ГУК у Жит. обл/ТГ м. Житомир, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код ЄДРПОУ: 37976485, код бюджетної класифікації: 22160100) 23986,45грн. плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.
3. Стягнути з Стягнути з Фермерського господарства “Агрогруп-БРВ” (66200, Одеська область, смт. Саврань, вул. Мира, 167, код ЄДРПОУ 40830234) на користь Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) (01135, м. Київ, пр-т Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 39816845, банк отриувача УК у Печер.р-ні/Печер.р- н, рахунок: UА138201720343160001000092021, код класифікації видатків бюджету: 22030102) 2270,00грн. судового збору.
Накази видати згідно зі ст. 327 ГПК України.
Повне рішення складено 10 жовтня 2022 р.
Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Л.В. Степанова