79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
04.10.2022 Справа № 914/533/22
Господарський суд Львівської області у складі судді Запотічняк О.Д.
за участю секретаря судових засідань Волошин Р.Р.
розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрозахист Донбас», смт. Чабани, Київська обл.,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство «Захід-Агро», с. Гаї, Львівська обл.,
про стягнення 163 589,97 грн
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Почкіна О.М.;
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрозахист Донбас» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід-Агро» про стягнення 163 589,97 грн заборгованості.
Ухвалою суду від 06.04.2022 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та без виклику представників сторін.
Судом з відомостей АТ «Укрпошта» (трекінг поштових відправлень) встановлено, що поштове відправлення з ухвалою суду від 06.04.2022р. про відкриття провадження у справі, що надсилалось відповідачу (ідентифікатор поштового відправлення № 7901414495772) станом на 06.06.2022р. має статус - «відправлення з сортувального центру».
Зважаючи на зазначене, з метою дотримання вимог процесуального законодавства, суд звернувся з листом від 06.06.22 щодо витребування інформації АТ «Укрпошта» про причини невручення ТОВ «Захід-Агро» поштового відправлення № 7901414495772.
26.08.2022 на адресу суду надійшов лист АТ «Укрпошта» (Вх. № 17801/22) щодо поштового відправлення № 7901414495772. Зазначено, що вказаний рекомендований лист було повернено за зворотньою адресою у зв'язку з закінченням терміну зберігання.
Ухвалою від 29.08.2022 суд перейшов від спрощеного позовного провадження без виклику сторін до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом представників сторін зі стадії відкриття провадження та призначив розгляд справи на 27.09.2022.
Ухвалою від 27.09.2022 суд відклав розгляд справи на 04.10.2022.
28.09.2022 на електронну адресу суду надійшов відзив на позовну заяву (Вх. № 19983/22).
В судове засідання 04.10.2022 з'явився представник відповідача, просила в задоволенні позову - відмовити. Представник позивача не з'явився, подав клопотання про розгляд справи без його участі, просив закрити підготовче провадження та перейти до розгляду справи по суті.
Суд звертає увагу позивача, що ухвалою від 29.08.2022 суд перейшов до слухання справи 914/533/22 в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, а не загального позовного провадження. Відтак, відсутні підстави щодо закриття підготовчого провадження у справі та переходу до розгляду справи по суті.
З урахуванням того, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження, з моменту відкриття провадження у справі спливає строк передбачений ст.248 ГПК України, суд вважає за необхідне здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог без участі представника позивача за наявними матеріалами.
В судовому засіданні 04.10.2022 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Правова позиція позивача.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач у порушення умов договору поставки № ІМ 19/18 від 16.04.2018 з додатками до нього не вчасно оплатив поставлені товари. Відтак, Позивач звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом про стягнення 40 914,73 грн - пені, 55991,04 грн - 48% річних, 10 999,87 грн інфляційних втрат та 55 684,33 грн штрафу.
У позовній заяві позивач зазначив, що очікує понести витрати за надання правової (правничої) допомоги в розмірі 25000,00 грн, докази про що буде подано у порядку п.8 ст.129 ГПК України.
Правова позиція відповідача.
У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги не визнає з огляду на наступне.
Щодо нарахування Позивачем інфляційних збитків, штрафу, пені та 48 % річних необхідно застосувати строки позовної давності. Оскільки перебіг строку позовної давності щодо нарахування інфляційних витрат закінчився 08.10.2021, щодо штрафу в розмірі 20 % закінчився 18.10.2021 та за Додатком № 3 - 03.05.2021, щодо пені закінчився 08.10.2021 та щодо стягнення 48% річних закінчився строк 19.05.2021 (по накладних №8722,8927,8928 - 08.10.2021).
У відзиві зазначив, що очікує понести витрати за надання правової (правничої) допомоги в розмірі 17000,00 грн та винагороду в розмірі 10% від суми на яку буде зменшено заявлену позивачем суму стягнення.
Фактичні обставини встановлені судом.
16 квітня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрозахист Донбас», (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство «Захід-Агро» (покупець, відповідач) укладено договір поставки № ІМ 19/18, відповідно до умов якого в терміни, визначені договором, постачальник зобов'язується передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення, а покупець прийняти товар і сплатити за нього грошову суму (вартість, ціну), визначену договором.
Ціна продукції, що поставляється за цим договором, вказується у додатках в національній валюті та визначається, в залежності від виду товару. Загальна сума договору визначається сукупністю додатків та/або накладних, що зазначені в п.2.1 та які є невід'ємною частиною цього договору. У випадку розбіжностей даних у додатках щодо кількості і ціни товару у порівняні з даними у відповідній видатковій накладній, перевагу має видаткова накладна. Видаткова накладна є невід'ємною частиною договору та підписується з боку покупця особою, уповноваженою довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей (товару) (п. 2.2, 2.3 договору).
Порядок розрахунків визначений у розділі 3 договору. Так, у п. 3.1 договору передбачено, що порядок розрахунків за поставлений товар визначається в додатках до даного договору.
Пунктом 6.1 договору передбачено, що поставка продукції здійснюється на умовах визначених у додатках до цього договору.
За умовами розділу 7 договору за порушення зобов'язань на покупця покладено наступну відповідальність, зокрема:
- за несвоєчасну оплату продукції - сплата пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожний день прострочення (п.7.1.1 договору);
-у разі невиконання покупцем зобов'язань щодо оплати отриманого товару та невиконання зобов'язань, передбачених розділом 3 цього договору, покупець, відповідно до ст.625 ЦК України, сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості, 48% річних, якщо інший розмір річних відсотків не встановлений відповідним додатком до договору. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати (п.7.7 договору);
- в разі прострочення покупцем конкретного платежу, визначеного окремим додатком більше ніж на 10 днів, покупець сплачує додатково штраф у розмірі 20% від суми несвоєчасно оплаченого товару (п.7.8 договору).
Пунктом 7.9 договору передбачено, що стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за договором відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов'язання, а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій, у відповідності до ст.259 ЦК України, продовжується до 3 (трьох) років.
За умовами п.11.2 договору договір набуває чинності з дня його підписання представниками обох сторін і діє до повних розрахунків.
Упродовж квітня-червня 2018 року сторонами укладено ряд додатків до договору поставки, якими погоджено поставку продукції за асортиментом, кількістю, вартістю, а також порядок оплат. Крім того, сторони у додатках до договору передбачили, що у випадку затримки попередньої оплати товару на строк, який не перевищує 10 днів, строк поставки може переноситися на кількість днів затримки оплати. При простроченні оплати на строк, який перевищує десять календарних днів постачальник має право відмовитись від поставки (п.4).
Додатком №1 від 16.04.2018 сторони погодили поставку товару на суму 71 477,82 грн з ПДВ до 16.04.2018 та його 100% оплату до 21.05.2018;
- додатком №2 від 18.04.2018 сторони погодили поставку товару на суму 25 115,12 грн з ПДВ до 18.04.2018 та його 100% оплату до 21.05.2018;
- додатком №3 від 23.04.2018 сторони погодили поставку товару на суму 16 968,00 грн з ПДВ до 21.05.2018 та його 100% оплату до 23.04.2018;
- додатком № 4 від 02.05.2018 сторони погодили поставку товару на суму 35 670,02 грн з ПДВ до 04.05.2018 та його 100% оплату до 30.06.2018;
- додатком №5 від 04.05.2018 сторони погодили поставку товару на суму 25 816,56 грн з ПДВ до 04.05.2018 та його 100% оплату до 30.06.2018;
- додатком №6 від 22.05.2018 сторони погодили поставку товару на суму 133 465,91 грн з ПДВ до 24.05.2018 та його 100% оплату до 30.06.2018;
- додатком №7 від 25.05.2018 сторони погодили поставку товару на суму 42 222,44 грн з ПДВ до 25.05.2018 та його 100% оплату до 30.06.2018;
- додатком №8 від 29.05.2018 сторони погодили поставку товару на суму 94 366,84 грн з ПДВ до 29.05.2018 та його 100% оплату до 30.06.2018;
- додатком №9 від 30.05.2018 сторони погодили поставку товару на суму 47 224,80 грн з ПДВ до 30.05.2018 та його 100% оплату до 30.06.2018;
- додатком №10 від 13.06.2018 сторони погодили поставку товару на суму 92 747,87 грн з ПДВ до 13.06.2018 та його 100% оплату до 30.06.2018;
- додатком № 12 від 19.06.2018 сторони погодили поставку товару на суму 46 416,00 грн з ПДВ до 19.06.2018 та його 100% оплату до 30.06.2018;
- додатком № 13 від 22.06.2018 сторони погодили поставку товару на суму 21 629,40 грн з ПДВ до 22.06.2018 та його 100% оплату до 30.06.2018;
На виконання умов укладеного договору позивач здійснив поставку товару на суму 2 402 666,12 грн, що підтверджується долученими до матеріалів справи видатковими накладними №2109 від 16.04.2018 (додаток №1 до договору), №2408 від 18.04.2018 (додаток №2), №2937 від 23.04.2018 (додаток №3), №3916 від 04.05.2018 (додаток №4), №3914 від 04.05.2018 (додаток №5), №5040 від 24.05.2018 (додаток №6), №5099 від 25.05.2018 (додаток №7), №5172 від 29.05.2018 (додаток №8), №5280 від 30.05.2018 (додаток №9), №5843 від 13.06.2018 (додаток №10), № 5984 від 19.06.2018; №5990 від 19.06.2018 (додаток №12); №6117 від 22.06.2018 (додаток №13); №7844 від 30.08.2018; №8204 від 04.09.2018; №8205 від 04.09.2018; №8722 від 28.09.2018; №8927 від 28.09.2018 та №8928 від 28.09.2018. Видаткові накладні підписані сторонами без зауважень та скріплені печатками юридичних осіб.
Позивач стверджує, що відповідач здійснив оплату за отриманий товар несвоєчасно, а саме: 21.05.2018 оплатив 113 560,94 грн, 12.06.2018 - 32 000,00 грн, 19.06.2018 - 171 078,22 грн, 02.07.2018 - 544 801,26 грн, 07.09.2018 - 429 772,03 грн, 10.10.2018 - 850 000,00 грн, 19.10.2018 - 160 000,00 грн та 04.11.2019 - 101 453,67 грн. Відповідач у відзиві на позовну заяву не заперечував зазначених вище обставин.
Відтак, за неналежне виконання відповідачем свого обов'язку щодо строків оплати поставленого товару, позивач просить стягнути з відповідача 40 914,73 грн - пені, 55991,04 грн - 48% річних, 10 999,87 грн інфляційних втрат та 55 684,33 грн штрафу.
У відзиві на позовну заяву Відповідач зазначив про застосування строків позовної давності щодо нарахування усіх штрафних санкцій.
Оцінка суду.
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини (ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Між сторонами виникли взаємні права та обов'язки на підставі укладеного договору поставки № ІМ 19/18 від 16.04.2018 та додатків №№ 1-13 до нього.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 ЦК України також визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідач отримав товар на загальну суму 2 402 666,12 грн, проте оплату за отримання товару здійснював з порушенням обумовлених строків.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України). Згідно ст.526 ЦК України та ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Крім того, суд зазначає, що право позивача на отримання грошових коштів за поставлений товар та надані послуги, прийняті відповідачем без заперечень та зауважень, підлягає реалізації і захисту, оскільки укладений між сторонами договір є дійсним і обов'язковим для виконання сторонами, а, отже, в силу приписів статей 204, 629 Цивільного кодексу України, породжує для сторін відповідні права та обов'язки.
Як уже відзначалося, додатками до договору поставки №ІМ 19/18 від 16.04.2018 сторони погодили строки оплати кожної партії товару, яких відповідач не дотримувався.
Статтею 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст.625 ЦК України).
Пунктом п.7.7 договору сторони погодили, що у разі невиконання покупцем зобов'язань щодо оплати отриманого товару та невиконання зобов'язань, передбачених розділом 3 цього договору покупець, відповідно до ст.625 ЦК України, сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості 48% річних.
Передбачені вказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 48% річних, що нараховуються на суму основного боргу, виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Так, позивачем підставно нараховано відповідачу 40 914,73 грн - пені, 55991,04 грн - 48% річних, 10 999,87 грн інфляційних втрат та 55 684,33 грн штрафу.
Умовами укладеного між сторонами договору поставки товару (пункт 7.9) передбачено, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій, у відповідності до ст. 259 ЦК України продовжується до 3 років.
Щодо застосування строку позовної давності до позовних вимог про стягнення штрафних санкцій, суд зазначає наступне.
У відзиві ТОВ СП «Захід-Агро» заявляє про застосування позовної давності стосовно вимоги про стягнення пені, інфляційних втрат, 48 відсотків річних та штрафу. Відповідач зазначає, що для звернення до суду з вимогою про стягнення усіх нарахованих штрафних санкцій встановлюється позовна давність в три роки. Отже, як зазначає відповідач, термін позовної давності для стягнення штрафних санкцій позивачем закінчився у травні та жовтні 2021 року, а Позивач звернувся до суду з пропуском встановленого законом строку - 23.02.2022.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Згідно ч. 5 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідно до п. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» № 10 від 29.05.13 року з останніми змінами за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Виходячи з вимог ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем. А отже, відмова в задоволенні позову у зв'язку з відсутністю порушеного права не потребує зазначення у рішенні суду висновку щодо вирішення питання спливу позовної давності як додаткової підстави для відмови в задоволенні позову (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 року по справі № 522/1029/18).
Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року по справі № 183/1617/16).
Враховуючи викладене, в суду існують правові підстави для вирішення питання про застосування строку позовної давності до позовних вимог про стягнення пені, інфляційних втрат, штрафу та 48% річних, оскільки у позивача у зв'язку з пропущенням строку позовної давності, згідно договірних умов були підстави для нарахування штрафних санкцій.
З урахуванням викладеного, суд застосовує строк позовної давності до нарахованих штрафних санкцій та відмовляє у їх стягненні.
За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст.76 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судові витрати.
Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
У відзиві на позовну заяву, відповідач заявляє, що очікує понести витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 17000,00 грн та винагороду в розмірі 10 % від суми, на яку зменшено заявлену суму коштів.
Положеннями статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу відповідачем надано: копію договору про надання правової допомоги № 09/1-07/22 від 09.09.2022р.; копію Додатку до договору про надання правової допомоги № 09/1-07/22 від 09.09.2022р. від 09.09.2022р. ; ордер на надання правової допомоги серія ВС № 1159944.
Разом з тим, суд звертає увагу, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі, на підтвердження цих обставин до суду повинні бути надані докази, що договір про надання правової допомоги був виконаний, на підтвердження його виконання подається акт виконаних робіт, специфікація чи рахунок з детальним описом робіт, які були виконані адвокатом, однак таких суду подано не було. Договір про надання правової допомоги є лише наміром сторін, проте факт його виконання повинен бути підтвердженим належними та допустимими доказами, однак такі відсутні в матеріалах справи.
Дослідивши та вивчивши всі докази які є в матеріалах справи, суд дійшов висновку в задоволенні клопотання ТОВ СП «Захід-Агро» про стягнення витрат на правничу допомогу - відмовити.
Щодо стягнення судового збору, суд зазначає наступне.
Судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак, судовий збір залишається за позивачем.
Керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 76, 79, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 ГПК України, суд
1. У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
2. Відмовити відповідачу в стягненні витрат на правову допомогу.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного
господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 11.10.2022.
Суддя Запотічняк О.Д.