вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032,тел.(044)235-95-51,е-mail:inbox@ko.arbitr.gov.ua
"20" вересня 2022 р. м. Київ Справа № 911/3078/21
Суддя Господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., за участю секретаря судового засідання Руденко Н.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи
за позовом Приватного підприємства «Фірма «Мізан»
до Фізичної особи-підприємця Овезова Язгельди Мурадовича
про стягнення коштів
за участю представників:
позивача:Козачков В.Л. адвокат, ордер, від 30.03.2022 серія АІ №1100884
відповідача:не з'явились
суть спору:
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Приватного підприємства «Фірма «Мізан» (далі - позивач) до Фізичної особи-підприємця Овезова Язгельди Мурадовича (далі - відповідач) про стягнення 17962,44 доларів США основного боргу, 6447,95 доларів США 3% річних, 9807,49 доларів США пені.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за контрактом від 13.04.2016 № 1-01-ЕХР-К щодо здійснення повного розрахунку за поставлений товар у встановлений договором строк.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 04.11.2021 у даній справі прийнято вказану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати у порядку загального позовного провадження, призначено у даній справі підготовче судове засідання. Зобов'язано позивача у строк до 06.12.2021 подати суду нотаріально засвідчений переклад на російську мову (у трьох примірниках): позовної заяви Приватного підприємства «Фірма «Мізан» від 19.10.2021 з додатками, ухвали Господарського суду Київської області від 04.11.2021 про відкриття провадження у справі № 911/3078/21, доручення про вручення документів. Вирішено звернутись до компетентного органу Туркменістану - Верховний суд Туркменістану з судовим дорученням про вручення Фізичній особі-підприємцю Овезову Язгельди Мурадовичу нотаріально засвідчених перекладів позовної заяви Приватного підприємства «Фірма «Мізан» від 19.10.2021 з додатками, ухвали про відкриття провадження у справі № 911/3078/21 від 29.10.2021. Встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позовну заяву та інші документи, що підтверджують заперечення проти позову. Запропоновано відповідачу надати до суду у строк встановлений для подачі відзиву докази належного виконання зобов'язань за контрактом від 13.04.2016 № 1-01-ЕХР-К щодо здійснення повного розрахунку за поставлений товар у встановлений договором строк; контррозрахунок заявлених до стягнення сум 3% річних та пені. Зупинено провадження у справі № 911/3078/21 до надходження відповіді про виконання компетентним органом Туркменістану судового доручення. Постановлено питання про поновлення провадження у справі № 911/3078/21 вирішити після надходження доказів вручення відповідним компетентним органом Туркменістану копії позовної заяви з додатками та ухвали про відкриття провадження у даній справі відповідачу з врахуванням того, що судове засідання у справі № 911/3078/21 призначено на 05.04.2022 о 14:30.
На виконання вимог ухвали суду позивач надав нотаріально засвідчений переклад на російську мову (у трьох примірниках): позовної заяви Приватного підприємства «Фірма «Мізан» від 19.10.2021 з додатками, ухвали Господарського суду Київської області від 04.11.2021 про відкриття провадження у справі № 911/3078/21, доручення про вручення документів.
Верховним судом Туркменістану 19.01.2022 отримано судове доручення Господарського суду Київської області про вручення Фізичній особі-підприємцю Овезову Язгельди Мурадовичу нотаріально засвідчених перекладів позовної заяви Приватного підприємства «Фірма «Мізан» від 19.10.2021 з додатками, ухвали про відкриття провадження у справі № 911/3078/21 від 29.10.2021, про що свідчить повідомлення про вручення від 17.12.2021 № 0106341921UA, яке залучене до матеріалів справи.
Разом з тим, відповіді щодо виконання компетентним органом Туркменістану судового доручення до суду не надійшло.
У встановлений судом строк відповідач своїм правом на подачу відзиву на позовну заяву не скористався, відзиву на позовну заяву та інших документів до суду не надав.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
В судовому засіданні призначеному на 21.06.2022 суд постановив протокольну ухвалу, якою поновив провадження у справі, що відображено в протоколі судового засідання від 21.06.2022.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.06.2022 закрито підготовче провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 23.08.2022 о 14.30.
На адресу Господарського суду Київської області від Приватного підприємства «Фірма «Мізан» надійшло клопотання від 17.08.2022, в якому позивач просить суд приєднати до матеріалів справи докази понесення ним судових витрат на правничу допомогу та стягнути з відповідача 100000 грн. витрат на професійну правничу допомогу, 13517,23 грн. витрат зі сплати судового збору та 4701 грн. витрат, пов'язаних з перекладом на російську мову.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.08.2022 оголошено перерву в судовому засіданні до 20.09.2022 об 15:30.
На електронну адресу Господарського суду Київської області від Приватного підприємства «Фірма «Мізан» надійшли письмові пояснення від 13.09.2022, скріплені ЕЦП представника позивача, щодо розрахунку пені та 3% річних.
Присутній в судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з мотивів, викладених в позові.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Частино 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи, що суд вжив передбачених законодавством заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд даної справи, неявка представників відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті, суд відповідно до вимог ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд
встановив:
Між сторонами у справі було укладено контракт від 13.04.2016 № 1-01-ЕХР-К (далі - контракт), відповідно до умов якого позивач - продавець зобов'язався поставити та передати у власність покупця - відповідача або вказаному ним вантажоотримувачу, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити меблі (далі - товар) на умовках FCA, м. Біла Церква, Україна (у відповідності з Правилами Інкотермс в редакції 2010 року) в асортименті, кількості, строки та ціни згідно специфікацій на кожну окрему поставку, які додані до даного контракту та являються його невід'ємною частиною (п. 1.1 контракту).
Відповідно до п. 1.2 контракту загальна сума контракту становить 200000. Валюта контракту долар США (п. 1.3 контракту).
Згідно з п. 4.1 контракту ціна на товар зазначається в специфікаціях на кожну окрему поставку, які додані до даного контракту та являються його невід'ємною частиною.
Пунктом 4.2 контракту розрахунки за контрактом здійснюються в доларах США шляхом перерахування оплати на розрахунковий рахунок продавця протягом 60 банківських днів після оформлення митних документів на вантаж.
Даний контракт вступає в дію з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2016, але до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по контракту (п. 9.1 контракту).
Між сторонами у справі підписані специфікації до контракту: від 13.04.2016 № 1, від 14.04.2016 № 2, від 12.05.2016 № 3, від 01.06.2016 № 4, в яких вказано найменування товару, його ціна та строк оплати товару.
На виконання умов контракту позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 244670 доларів США, що підтверджується митними деклараціями; № 125130006/2016/582182, № 125130006/2016/581891, № 125130006/2016/581488, № 125130006/2006/581395, завірені копії яких залучені до матеріалів справи.
Як зазначає позивач, відповідач частково оплатив поставлений товар в сумі 226707,56 доларів США, на підтвердження чого надав обігово-сальдову відомість за рахунком з 21.04.2016 до 19.10.2021.
Враховуючи, що відповідач своїх зобов'язань щодо здійснення розрахунку за поставлений товар в повному обсязі не виконав, то за ним на час розгляду справи рахується борг в розмірі 17962,44 доларів США - різниця між перерахованими грошовими коштами та загальною вартістю поставленого товару.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін.
Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Проте, всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами контракту, відповідач не виконав своїх договірних зобов'язань щодо здійснення повного розрахунку за поставлений товар, в зв'язку з чим, за ним на час розгляду справи рахується борг в розмірі 17962,44 доларів США. Доказів сплати вказаного боргу відповідач суду не надав.
Згідно з вимогами ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 17962,44 доларів США основаного боргу.
Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо здійснення розрахунку за поставлений товар, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних з простроченої суми грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно розрахунку позивача 3% річних з простроченої суми 17962,44 доларів США за період прострочення з 01.10.2016 по 19.10.2021 складають 6447,95 доларів США.
Здійснений позивачем розрахунок 3% річних відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимога позивача у вказаній частині підлягає задоволенню.
Позивач посилаючись на п. 6.2 контракту просить суд за прострочення строків оплати поставленого товару стягнути з відповідача пеню в розмірі 0,3% від суми боргу за кожен день прострочення, яка за розрахунком позивача за період прострочення з 01.10.2016 по 31.03.2017 становить 9807,49 доларів США.
Відповідно до п. 6.2 контракту за порушення строків оплати товару покупець сплачує пеню в розмірі 0,3 % від суми заборгованості на відвантажений та неоплачений товар за кожен день прострочення.
Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Чинне законодавство не передбачає встановлення Національним банком України облікової ставки для іноземної валюти, пеня має обчислюватися та стягуватися за судовими рішеннями лише у національній валюті України - гривні (аналогічний висновок викладено в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.09.2020 у справі № 916/4693/15).
Позивач заявляє до стягнення пеню за прострочення виконання зобов'язання з оплати товару в доларах США, виходячи з встановленого в контракті розмірі 0,3%.
Разом з тим, подвійна облікова ставка в заявлений період прострочення була менша ніж передбачена п. 6.2 контракту пеня у розмірі 0,3%.
Враховуючи вищевикладене, судом здійснено власний розрахунок пені в національній валюті України - гривні, виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня.
Згідно з правильним арифметичним розрахунком, який був зроблений судом стягненню підлягає пеня з простроченої суми в розмірі 67089,02 грн. В решті заявленої до стягнення суми пені суд відмовляє, з огляду на її безпідставність.
З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, зобов'язання відповідача щодо здійснення розрахунку за поставлений товар прострочене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 17962,44 доларів США основного боргу, 6447,95 доларів США 3% річних, 67089,02 грн. пені є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню. В решті позовних вимог про стягнення пені суд відмовляє, з огляду на їх безпідставність.
Позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь судові витрати, а саме: 100000 грн. витрат на професійну правничу допомогу, 13517,23 грн. витрат зі сплати судового збору та 4701 грн. витрат, пов'язаних з перекладом на російську мову.
Згідно положень ст. 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Частиною 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні, а також порядок і умови надання правової допомоги, права й обов'язки адвокатів визначаються Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно з ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Між позивачем (далі - клієнт) та адвокатським бюро «Козачкова Віталія» (далі - адвокатське бюро) укладено договір про надання правничої допомоги від 21.09.2020 (далі - договір про надання правничої допомоги), відповідно до умов якого клієнт доручає, а адвокатське бюро приймає на себе зобов'язання надати правову допомогу по усіх цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних справах, під час досудового та судового слідства в кримінальних провадженнях, а також у справах про адміністративні правопорушення, в порядку та на умовах, передбаченим даним договором.
Між позивачем (далі - клієнт) та адвокатським бюро «Козачкова Віталія» (далі - адвокатське бюро) укладено додаткову угоду від 01.10.2020 № 2 (далі - додаткова угода, відповідно до якої сторони погодили, що адвокатське бюро надає клієнту правову допомогу щодо представництва його інтересів у судовому спорі з Фізичною особою-підприємцем Овезов Язгельди Мурадович про стягнення заборгованість за поставлений товар, під час розгляду справи в Господарському суді Київської області, що включає зокрема, але не виключено: аналіз документів, що підтверджують заборгованість; підготовка та подача позовної заяви; підготовку та подання до суду необхідних процесуальних документів; підготовку та подання до суду перекладу процесуальних документів; участь в судових засіданнях; вчинення інших дій, необхідних для надання клієнту правової допомоги, у межах повноважень, визначених договором (п. 1 додаткової угоди).
Згідно з п. 2 додаткової угоди розмір винагороди адвокатського бюро за надання правової допомоги, обсяг якої визначено в пункті 1 даного додатку до договору, становить 100000,00 грн. (сто тисяч гривень), без ПДВ.
Позивач згідно платіжних доручення: від 24.12.2021 № 1185 на суму 20000 грн., від 18.02.2022 № 1209 на суму 10000 грн., від 21.02.2022 № 6563 на суму 10000 грн., від 25.04.2022 № 6624 на суму 10000 грн., від 11.08.2022 № 6837 на суму 50000 грн. сплатив на користь адвоката 100000 грн.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
Наведена правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19.
Розмір адвокатського гонорару, порядок його обчислення та сплати має бути чітко прописаний в договорі про надання правової допомоги.
Як встановлено судом, умовами договору про надання адвокатських послуг сторони визначили, що розмір винагороди (гонорару) складає 100000 грн.
Тобто, розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у вигляді фіксованої суми. Тому розмір гонорару є визначеним (аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Судом від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Доказів звернення відповідача до суду з відповідним клопотанням про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, з наданням розрахунків, які свідчили б про неправильність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката до даної справи, відповідач суду не надав.
Суд зазначає, що однією з гарантій забезпечення права особи на правову допомогу є повна і справедлива компенсація всіх понесених витрат на правову допомогу.
Сторона, яка змушена звернутись до суду за захистом своїх прав та інтересів, перебуває у становищі, коли її права та/або інтереси порушуються (не визнаються, оспорюються) іншою стороною спору, у зв'язку з чим позивачу необхідний судовий захист.
Для такого захисту, зумовленого протиправною поведінкою іншої сторони (відповідача), позивачу необхідно витрачати свій час та кошти, докладати зусиль для захисту своїх порушених прав/інтересів.
Тому цілком розумно та справедливо, коли особа, на користь якої вирішено спір, у повній мірі отримує від винної сторони (сторони, яка порушує права та призвела до виникнення спору) компенсацію своїх витрат, понесених для того, щоб захистити свої права/інтереси, які, відповідно, порушуються/не визнаються, оспорюються саме відповідачем.
Відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України відшкодування витрат на професійну правничу допомогу покладається судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Відповідно до ч. 4 - 5 ст. 127 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 04.11.2021 у даній справі зобов'язано позивача у строк до 06.12.2021 подати суду нотаріально засвідчений переклад на російську мову (у трьох примірниках): позовної заяви Приватного підприємства «Фірма «Мізан» від 19.10.2021 з додатками, ухвали Господарського суду Київської області від 04.11.2021 про відкриття провадження у справі № 911/3078/21, доручення про вручення документів.
На виконання вимог ухвали суду позивач надав нотаріально засвідчений переклад на російську мову (у трьох примірниках): позовної заяви Приватного підприємства «Фірма «Мізан» від 19.10.2021 з додатками, ухвали Господарського суду Київської області від 04.11.2021 про відкриття провадження у справі № 911/3078/21, доручення про вручення документів
Позивачем на підставі платіжного доручення від 13.12.2021 № 1144 на суму 4701 грн. здійснено оплату наданих перекладацьких послуг.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України відшкодування витрат, пов'язаних із залученням перекладача покладається судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 1291 Конституції України, ст. 13, 74, 123, 126, 127, 129, 165, 178, 202, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позов Приватного підприємства «Фірма «Мізан» до Фізичної особи-підприємця Овезова Язгельди Мурадовича про стягнення 17962,44 доларів США основного боргу, 6447,95 доларів США 3% річних, 9807,49 доларів США пені задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Овезова Язгельди Мурадовича (податковий код НОМЕР_1 , патент серія Е № 0039674, адреса місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) на користь Приватного підприємства «Фірма «Мізан» (вул. Перемоги, 17, с. Антонів, Сквирський район, Київська обл., 09052, ідентифікаційний код 31100856) 17962 (сімнадцять тисяч дев'ятсот шістдесят два) доларів США 44 центів основного боргу, 6447 (шість тисяч чотириста сорок сім) доларів США 95 центів 3% річних, 67089 (шістдесят сім тисяч вісімдесят дев'ять) грн. 02 коп. пені, 10643 (десять тисяч шістсот сорок три) грн. 78 коп. витрат по сплаті судового збору, 3701 (три тисячі сімсот одну) грн. 68 коп. витрат, пов'язаних із залученням перекладача, 78742 (сімдесят вісім тисяч сімсот сорок дві) грн. 34 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
3. В решті позовних вимог Приватного підприємства «Фірма «Мізан» до Фізичної особи-підприємця Овезова Язгельди Мурадовича відмовити.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Дане рішення Господарського суду Київської області набирає законної сили у строк та порядку передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у строк визначений ст. 256 ГПК України, в порядку передбаченому ст. 257 ГПК України з врахуванням пп. 17.5 п. 17 ч. 1 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України.
Дата складання та підписання повного тексту рішення 11.10.2022.
Суддя Ю.В. Подоляк