ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
30 липня 2010 року < Час проголошення > № 2а-5793/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Васильченко І.П. при секретарі Мостовій Н., вирішив у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до Державної авіаційної адміністрації
простягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди та витрат на правову допомогу,
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2
від відповідача: Гайдук Ю.А.
Встановив:
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної авіаційної адміністрації про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди та витрат на правову допомогу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою суду позивача було поновлено на посаді. Рішення суду було допущено до негайного виконання. В порушення норм чинного законодавства, відповідач не виконав рішення суду, а тому, позивач, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 27532,18 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 3000,00 грн. Крім того, позивач зазначив, що внаслідок неправомірних дій відповідача, позивачу завдана моральна шкода, яку останній оцінює в 50000,00 грн., яку просить суд стягнути з відповідача.
Відповідач проти задоволення адміністративного позову заперечив, зазначив, що відповідач звернувся до державної виконавчої служби з заявою про відстрочення виконання рішення суду. Листом Департаменту ДВС МЮ України від 11.03.2010 року відповідачу відмовлено в задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення суду. Зазначений лист відповідачем отриманий 16.03.2010 року., а тому відповідач вважає, що сплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу він повинен, але не з 19.06.2009 року (як просить позивач), а з 16.03.2010 року, тобто з моменту, коли відповідач дізнався, що йому відмовлено у відстроченні виконання рішення суду. Щодо задоволення вимог про стягнення моральної шкоди, відповідач також заперечив, посилаючись на те, що позивачем не доведено факту приниження його честі і гідності відповідачем, не зазначено які зусилля позивачу довелось прикласти для організації свого життя.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно дослідивши обставини, на яких ґрунтується позов, судом встановлено наступне.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.12.2009 року ОСОБА_1 поновлено на посаді головного спеціаліста - інспектора сектору інспекторів SAFA/SANA управління інспекції Державної авіаційної адміністрації з 18 травня 2009 року. В частині поновлення позивача на посаді постанову допущено до негайного виконання в порядку ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідач звернувся до Департаменту ДВС Міністерства юстиції України із заявою ро відстрочення виконання рішення суду.
Листом від 11.03.2010 року «Щодо результатів розгляду звернення»Департамент ДВС МЮ України повідомив відповідача, що рішення про поновлення на роботі підлягає негайному виконанню, а його оскарження у апеляційному порядку не зупиняє його виконання, інші обґрунтовані підстави для відстрочення виконання рішення суду відсутні, а тому звернення відповідача про відстрочення виконання рішення задоволенню не підлягає.
Наказом Державної авіаційної адміністрації № 117 о/с від 05.05.2010 року на виконя постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.12.2009 року скасований наказ Дежавіаадміністрації від 08.04.2009 року № 70 о/с про звільнення ОСОБА_1 Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста -інспектора сектору інспекторів SAFA/SANA управління інспекції з 18.05.2009 року.
Позивач просить суд стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 19.06.2009 року по 04.05.2010 року в розмірі 27532,18грн.
Статтею 236 Кодексу законів про працю України встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Затримка виконання власником рішення органу по розгляду трудових спорів про поновлення на роботі незаконно звільненого або незаконно переведеного працівника тягне обов'язок власника (мається на увазі підприємство, роботодавець) виплатити працівникові середній заробіток за весь час затримки. У коментованій статті зазначається на те, що середня заробітна плата відшкодовується на підставі ухвали органу по розгляду трудових спорів.
Постановою суду від 18.12.2009 року позивача поновлено на роботі з 18 травня 2009 року. Наказ про поновлення позивача на посаді за рішенням суду виданий Державною авіаційною адміністрацією 05 травня 2010 року.
Пунктом 8 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати»встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, проводяться шляхом множення середнього (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Так, 2343,47 грн. (заробітна плата за березень 2009 року згідно довідки Державіаадміністрації про заробітну плату ОСОБА_1 № 184 від 06.08.2009р.) + 2888,76 грн. (заробітна плата за квітень 2009 року згідно довідки Державіаадміністрації про заробітну плату ОСОБА_1 № 184 від 06.08.2009р.) = 5232,23 грн. Оскільки у березні 2009 року та квітні 2009 року по 21 робочих днів, то 5232,23 грн. / (21+21) = 124,58 грн. -середня заробітна плата за 1 день.
Середні заробіток позивача за час вимушеного прогулу за період з 19.06.2009 року по 04.05.2010 року складає 27532,18 грн. Так, 124,58 х (8+23+20+22+22+21+23+19+20+22+21), де 8 -кількість робочих днів у червні 2009 року, 23 -кількість робочих днів у липні 2009 року, 20 -кількість робочих днів у серпні 2009 року, 22 -кількість робочих днів у вересні 209 року, 22 -кількість робочих днів у жовтні 2009 року, 21 -кількість робочих днів у листопаді 2009 року, 23 -кількість робочих днів у грудні 2009 року, 19 -кількість робочих днів у січні 2010 року, 20 -кількість робочих днів у лютому 2010 року, 22 -кількість робочих днів у березні 2010 року, 21 -кількість робочих днів у квітні 2010 року.
Таким чином, враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 19.06.2009 року по 04.05.2010 року в розмірі 27532,18грн. є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Щодо зауважень відповідача про те, що середня заробітна плата повинна сплачуватись позивача з 16.03.2010 року, тобто з моменту, коли відповідач дізнався, що йому відмовлено у відстроченні виконання рішення суду, то слід зазначити наступне.
Постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.12.2009 року в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді була допущена до негайного виконання. Статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно. Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України та є обов'язковими до виконання на всій території України. Таким чином, відповідач зобов'язаний був виконати рішення суду та поновити позивача на посаді з 18 травня 2009 року, а оскарження відповідачем рішення про поновлення на роботі не зупиняє його виконання.
Позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в сумі 3000,00 грн.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 року № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» затверджені граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом адміністративних справ. Так, пунктом 1 зазначеної Постанови встановлено, що витрати, пов'язані з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, якщо компенсація сплачується суб'єктом владних повноважень, не перевищує суму, що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі, виплачується 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи. В судовому засіданні 30.07.2010 року представник позивача зазначив, що він займався справою позивача 13 годин, з яких 8 годин (один робочий день) витрачені на підготування адміністративного позову, а інші 5 годин -на участь в судових засіданнях. Згідно положень Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати»від 20.10.2009 року та Закону «Про Державний бюджет України на 2010 рік»від 27.04.2010 року, розмір мінімальної заробітної плати, станом на день розгляду справи, становить 888,00 грн. (за місяць) та, відповідно, 5,32 грн. (погодинний). Так, 13 годин (зайнятість представника справою позивача) х 5,32 грн. (мінімальна заробітна плата за годину роботу) = 69,16 грн., 40% від зазначеної суми складає 27,66 грн.
Враховуючи наведене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3000,00 грн. витрат на правову допомогу підлягають частковому задоволенню, а саме, з урахуванням положень Постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 року № 590, стягненню підлягають витрати на правову допомогу в сумі 27,66 грн.
Позивач просить суд стягнути з відповідача моральну шкоду в сумі 50000,00 грн.
Статтею 23 Цивільного кодексу України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 5 постанови від 31 березня 1995 р. N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та чим він при цьому керується, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Позивачем не доведено передбачених ст.ст. 23, 1167 Цивільного кодексу України обставин і підстав, не зазначені та не надані докази на підтвердження наявності причинного зв'язку між шкодою в сумі 50000,00 грн. і протиправним діянням відповідача та вини останнього в її заподіянні, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди задоволенню не підлягають.
Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 69, 70, 71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Стягнути з Державної авіаційної адміністрації на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 19 червня 2009 року по 04 травня 2010 року в сумі 27532 (двадцять сім тисяч п'ятсот тридцять дві) грн. 18 коп.
Стягнути з Державної авіаційної адміністрації на користь ОСОБА_1 27 (двадцять сім) грн. 66 коп. витрат на правову допомогу.
В іншій частині позову відмовити.
Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.П. Васильченко
Постанова складена в повному обсязі та підписана 05.08.2010 року.