ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
11.10.2022Справа № 910/6240/22
Суддя Господарського суду міста Києва Демидов В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом Підприємства з іноземними інвестиціями "ВІП-РЕНТ" (01601, місто Київ, вулиця Госпітальна, будинок 4, просп. Повітрофлотський, 34, оф. 30 м. Київ, 03186) до Приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА ГРУПА" (03038, місто Київ, вулиця Федорова Івана, будинок 32 літ.А) про стягнення 527 337,60 грн,
Без виклику сторін
20.07.2022 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Підприємства з іноземними інвестиціями "ВІП-РЕНТ" до Приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА ГРУПА" про стягнення 527 337,60 грн. та 21.07.2022 передана судді Демидову В.О. відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 29.04.2021 на автошляху М-12 (Стрий - Тернопіль - Кропивницький - Знам'янка) у селі Лукашівка Літинського району Вінницької області, на 368 км., за участю належного Позивачу транспортного засобу Renault Duster, державний номерний знак НОМЕР_1 , сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої автомобіль Позивача отримав механічні пошкодження.
Про вказану дорожньо-транспортну пригоду та настання страхового випадку Позивач повідомив Відповідача.
За наслідками дорожньо-транспортної пригоди відносно ОСОБА_1 , котрий перебував у вказаному автомобілі, було складено два протоколи про адміністративні правопорушення:
- перший - за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів);
- другий за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння).
За результатами розгляду заяви про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування від 29.04.2021 Відповідач відмовився визнавати зазначену дорожньо-транспортну пригоду страховим випадком та відмовив Позивачу у виплаті страхового відшкодування, про що повідомив йому у листі від 11.06.2021 № 03/4579.
В якості підстави для відмови у такій виплаті Відповідач послався на те, що водій транспортного засобу Renault Duster, державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_1 під час дорожньо-транспортної пригоди перебував у стані алкогольного сп'яніння.
24.05.2021 Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області розглянув протокол про адміністративне правопорушення за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та Постановою від 24.05.2021 у справі №683/1289/21, ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено на нього стягнення у виді штрафу у розмірі 340 гри.
21.09.2021 Літинський районний суд Вінницької області розглянув протокол про адміністративне правопорушення за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та Постановою від 21.09.2021 у справі №683/1287/21, ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено на нього стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 гри. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Не погоджуючись з постановою Літинського районного суду Вінницької області від 21.09.2021 у справі № 683/1287/21 ОСОБА_1 було подано апеляційну скаргу за результатами апеляційного перегляду постановою Вінницького апеляційного суду від 11.11.2021 постанову Літинського районного суду Вінницької області від 21.09.2021 у справі № 683/1287/21 скасовано, а провадження у справі закрито на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Відтак, 24.11.2021 Позивач повторно звернувся до Відповідача із листом від 24.11.2021 №328-04, у якому посилаючись на постанову Вінницького апеляційного суду від 11.11.2021 у справі № 683/1287/2 та недоведеність факту алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 просив виплатити страхове відшкодування.
Оскільки відповідачем не було відшкодовано страхове відшкодування, позивач просить суд стягнути з Приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА ГРУПА" на користь Підприємства з іноземними інвестиціями "ВІП-РЕНТ" 527 337,60 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.07.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін.
12.08.2022 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог, вважає їх безпідставними, необґрунтованими та такими що не підлягають задоволенню з тієї підстави, що сам по собі факт закриття провадження в адміністративній справі не є підставою для звільнення особи від цивільно-правової відповідальності; крім того, провадження у справі щодо відповідача закрито з нереабілітуючих підстав та не встановлено, що останній не перебував у стані алкогольного сп'яніння.
Стосовно розміру страхового відшкодування, який позивач просить стягнути з відповідача, то відповідач зазначив наступне.
Так, відповідно до п. 15.1 р. 15 Договору страхування розмір страхового відшкодування визначається виходячи з прямого розміру збитків, завданих Страхувальнику в результаті страхового випадку, на підставі даних огляду пошкодженого ТЗ та/або ДО, документів, зазначених у Розділі 14 цього Договору, що підтверджують розмір спричиненого збитку. Розмір страхового відшкодування по відповідному ТЗ не може перевищувати розмір страхової суми на відповідний застрахований ТЗ.
Відповідно до п. 15.4 р. 15 Договору страхування у разі конструктивної загибелі ТЗ (якщо витрати на відновлювальний ремонт перевищують 75 % страхової суми на застрахований ТЗ) Страховик розраховує розмір страхового відшкодування наступним чином:
СВ = СС-ВЗ + ВТ+ ОПНЕ + ВДКО-Фр-НЧСП-ВЗПО, де
СС- страхова сума на окремий застрахований ТЗ, обумовлена Договором;
ВЗ - вартість залишків ТЗ після страхового випадку. Вартість залишків може бути розрахована, на розсуд страховика, як на підставі висновку експерта, так і на підставі ринкового попиту на відповідні залишки. В останньому випадку Страховик може запропонувати страхувальнику особу (осіб), згідних придбати залишки пошкодженого ТЗ за ціну узгоджену із страховиком.
Відповідно до Додаткової угоди № 138 від 30 грудня 2020 року до Договору страхування страхова сума застрахованого транспортного засобу становить 543 685,00 грн.
Відповідно до звіту № 8745 про визначення вартості матеріального збитку КТЗ від 17 червня 2021 року, що наданий позивачем до позовної заяви, вартість відновлювального ремонту зазначеного автомобіля становить 531 173,74 грн., що становить 97,70 % страхової суми. Тобто вказаний транспортний засіб є таким, що відповідно до умов укладеного Договору страхування вважається конструктивно загиблим. Враховуючи вказані обставини позивач не вірно розрахував розмір страхового відшкодування.
В зв'язку з вказаним обставинами відповідач з метою встановлення вартості залишків за допомогою ринкового попиту, звернувся до ТОВ «Едак». У відповідь було отримано звіт № 117145 про оцінку колісного транспортного засобу від 30 липня 2022 року, відповідно до якого ринкова вартість зазначеного транспортного засобу в пошкодженому стані складає 85 358 (вісімдесят п'ять тисяч триста п'ятдесят вісім) гривень 07копійок.
З урахуванням вищевикладеного відповідач зазначає, що у випадку прийняття страховиком рішення про виплату страхового відшкодування становила 458 326 (чотириста п'ятдесят вісім тисяч триста двадцять шість) гривень 93 копійки.
Крім того відповідач заперечував стосовно заявленого позивачем розміру витрат на правову допомогу.
19.08.2022 від представника позивача через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив, відповідно до останньої представник зазначає, що Вінницьким апеляційним судом у постанові від 11.11.2021 у справі №683/1287/21 чітко встановлено про помилковість висновку суду першої інстанції щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 у порушенні вимог п. 2.9 «а» ПДР України, та, відповідно, у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП. Суд апеляційної інстанції у вказаній вище постанові дійшов висновку, що в матеріалах справи відсутні достатні та допустимі докази, які б переконливо свідчили, що в діях водія ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме керування транспортним засобом особою, яка перебуває в стані алкогольного сп'яніння.
23.08.2022 від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, відповідно до яких, останній звертає увагу суду, що працівниками поліції при складанні протоколу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 cт. 130 КпАП України в цій частині порушень допущено не було, оскільки Вінницьким апеляційним судом з достовірністю не було встановлено факт спричинення останньому чи іншим особам - учасникам ДТП шкоди здоров'ю (жодна особа не була травмована і не загинула). Тому, відповідно працівники поліції мали право освідувати водія на стан сп'яніння за допомогою приладу «Драгер 6810». Будь-яких інших істотних підстав, з яких Вінницький апеляційний суд закрив провадження у справі про адміністративне правопорушення відповідач, вважає, що апеляційний суд не навів. Більше того, як вже зазначалось у відзиві, під час розгляду справи апеляційний суд не зазначив жодних мотивів, з яких не взяв до уваги показання приладу «Драгер 6810».
Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Згідно ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.
20.12.2018 між Приватним акціонерним товариством "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА ГРУПА" (страховик) та Підприємством з іноземними інвестиціями "ВІП-РЕНТ" (страхувальник) укладено Генеральний договір № 28-0199-2700\19-AVIS добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, водіїв і пасажирів від нещасного випадку (далі Генеральний договір) предметом якого є майнові інтереси Страхувальника які не суперечать чинному законодавству України, пов'язані з:
- володінням, користуванням та розпорядженням, застрахованими транспортними засобами (ТЗ) та додатковим обладнанням (ДО), встановленим на транспортних засобах, зазначених у Додатку № 1 до цього Договору, що є невід'ємною складовою частиною цього Договору (надалі - «Список застрахованих ТЗ») (Страхування КАСКО);
- відшкодуванням Страхувальником або Експлуатантом шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну третіх осіб внаслідок експлуатації застрахованого ТЗ, під час керування застрахованим ТЗ Страхувальником або Експлуатантом, якщо, відповідно до чинного законодавства, відповідальність за спричинення такої шкоди несе Страхувальник або Експлуатант (Страхування ДЦВ);
- завданням шкоди життю, здоров'ю та працездатності водіїв і пасажирів застрахованого ТЗ (Страхування НВ).
Пунктом 2.4 та підпунктом 2.4.1 Генерального договору сторони передбачили, що Категорії ТЗ, які підлягають обов'язковому страхуванню в рамках даного Договору та особливі умови страхування за такими категоріями:
транспортні засоби, що знаходяться у власності Страхувальника, приймаються на страхування по Страхуванню КАСКО, Страхуванню ДЦВ та Страхуванню НВ (якщо іншого не зазначено Страхувальником у заяві на страхування).
У відповідності до п. 2.5 Генерального договору, застраховані ТЗ чітко визначаються Сторонами згідно процедур даного Договору і відображаються в Списку застрахованих ТЗ (із змінами та доповненнями внесеними шляхом укладання Сторонами відповідних Додаткових угод, які є невід'ємною складовою частиною даного Договору).
Прийняття нових (додаткових) ТЗ на страхування підтверджується підписанням Сторонами відповідної Додаткової угоди до цього Договору та внесення змін до Списку застрахованих ТЗ, в якому зазначається всі необхідні дані, що ідентифікують предмет цього Договору по окремому ТЗ, зокрема: марка, модель ТЗ, номер кузова, рік випуску, страхова сума по Страхуванню КАСКО, страхова сума (ліміт відповідальності) по Страхуванню ДЦВ, страхова сума по Страхуванню НВ, розміри страхових платежів та строк дії Договору відносно застрахованого ТЗ (Періоди страхування) (п. 3.7 Генерального договору).
Додатковою угодою №138 від 30.12.2020 до Генерального договору сторонами було доповнено таблицю списку застрахованих ТЗ, серед яких - Renault Duster, 2020 р, державний номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , страхова сума по каско 543 685,00 грн, страховий платіж по каско 14 680,00 грн, ліміт відповідальності по ДЦВ - 1 000 000,00 грн, страховий платіж по ДЦВ 600,00 грн, страхова сума по НВ 500 000,00 грн, страховий платіж по НВ - 450,00 грн, загальний страховий платіж по ТЗ - 15 730,00 грн.
Розділом 4 Генерального договору встановлено, що страховими ризиками, за цим Договором, є:
По Страхуванню КАСКО:
Ризик „ДТП" - пошкодження (знищення) ТЗ та/або його додаткового обладнання внаслідок ДТП (п.п. 4.1.1).
Ризик „ПДТО" - пошкодження (знищення) ТЗ та/або його додаткового обладнання внаслідок протиправних дій третіх осіб, не пов'язаних із незаконним заволодінням ТЗ та додатковим обладнанням одночасно (п.п. 4.1.2.).
Ризик „ВИКРАДЕННЯ" (крадіжка, грабіж, розбій) - незаконне заволодіння ТЗ (п.п 4.1.3).
Ризик „СТИХІЙНЕ ЛИХО" - пошкодження (знищення) ТЗ, та/або його додаткового обладнання внаслідок стихійного лиха (п.п. 4.1.4.).
Ризик „ПОЖЕЖА, ВИБУХ" - пошкодження (знищення) застрахованого ТЗ внаслідок пожежі чи вибуху ТЗ (п.п. 4.1.5).
Ризик „ПАДІННЯ ПРЕДМЕТІВ, НАПАД ТВАРИН" - самовільне падіння на застрахований ТЗ сторонніх предметів, в тому числі дерев, снігу та льоду (окрім граду), пошкодження (знищення) застрахованого ТЗ внаслідок нападу тварин (п.п. 4.1.6).
Підпунктами 5.1.1 - 5.2 Генерального Договору, сторони передбачили, що страховими випадками згідно умов цього Договору вважаються:
По Страхуванню КАСКО:
Подія, що відбулася протягом строку дії Договору відносно відповідного застрахованого ТЗ, внаслідок подій, визначених у п. 4.1 цього Договору, з настанням якої виникає обов'язок Страховика здійснити виплату страхового відшкодування Страхувальнику/ Вигодонабувачу (п.п. 5.1.1).
Страховик, відповідно до умов та зобов'язань за цим Договором, в межах страхової суми на відповідний застрахований ТЗ, визначеної у Списку застрахованих ТЗ або у відповідній Додатковій угоді до цього Договору, відшкодовує збиток, що виник внаслідок страхового випадку (грошову компенсацію або витрати на відновлювальний ремонт) ( п. 5.2).
Підпунктом 6.1.3 п. 6.1 Генерального Договору, сторони визначили страхування КАСКО.
До страхових випадків не відносяться події, які спричинили збитки чи виникли внаслідок або у зв'язку з Керуванням застрахованим ТЗ водієм, який знаходився в стані алкогольного, наркотичного, токсичного, або іншого сп'яніння, під впливом медичних препаратів, застосування яких протипоказане при управлінні ТЗ.
Підпунктом 7.1.1 Генерального договору встановлено, що страховою сумою є визначена грошова сума, у межах якої Страховик відповідно до умов цього Договору зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування при настанні страхового випадку.
Підпунктами 12.3.2 - 12.3.3 Генерального договору передбачено, що страховик має право зокрема перевірити інформацію, надану Страхувальником, а також виконання ними вимог і умов цього Договору (п.п. 12.3.2); з'ясовувати причини, обставини і наслідки страхового випадку, перевіряти всі надані документи, в тому числі робити запити до уповноважених органів відносно причин, обставин та наслідків страхового випадку, предмету страхування (12.3.3).
Пунктами 15.1 Генерального договору встановлено, що розмір страхового відшкодування визначається виходячи з прямого розміру збитків, завданих Страхувальнику в результаті страхового випадку, на підставі даних огляду пошкодженого ТЗ та/або ДО, документів, зазначених у Розділі 14 цього Договору, що підтверджують розмір спричиненого збитку. Розмір страхового відшкодування по відповідному ТЗ не може перевищувати розмір страхової суми на відповідний застрахований ТЗ.
У разі Конструктивної загибелі ТЗ (якщо витрати на відновлювальний ремонт перевищують 75% страхової суми на застрахований ТЗ) Страховик розраховує розмір страхового відшкодування наступним чином:
СВ СС - ВЗ - ВТ + ОПНЕ + ВДКО - Фр - НЧСП - ВЗПО, де:
СС - страхова сума на окремий застрахований ТЗ, обумовлена Договором.
ВЗ - вартість залишків ТЗ після страхового випадку.
Вартість залишків ТЗ, може бути розрахована, на розсуд Страховика, як на підставі висновку експерта, так і на підставі ринкового попиту на відповідні залишки. В останньому випадку Страховик може запропонувати Страхувальнику особу (осіб), згідних придбати залишки пошкодженого ТЗ за ціну узгоджену із Страховиком. Майнові права на ТЗ у цьому випадку залишаються у Страхувальника (п. 15.4 Генерального Договору).
Пунктом 19.1.3 Генерального договору передбачено, що підставою для відмови Страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є зокрема подання Страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет цього Договору місце та обставини настання страхового випадку.
29.04.2021 позивач звернувся до відповідача із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування.
За результатами розгляду заяви про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування від 29.04.2021 відповідач відмовився визнавати зазначену дорожньо-транспортну пригоду страховим випадком, мотивуючи тим, що згідно довідки Управління Патрульної Поліції у Вінницькій області про дорожньо-транспортну пригоду, що сталася 29.04.2021 року №3021120358329083, водій транспортного засобу Renault Duster державний номерний знак НОМЕР_1 - ОСОБА_1 під час ДТП перебував у стані алкогольного сп'яніння.
Крім того, в Поясненні, яке надано до ПАТ «СК «УСГ» зазначено, що під час ДТП 29.04.2021 року ТЗ Renault Duster державний номерний знак НОМЕР_1 , керував гр. ОСОБА_2 , який після скоєння ДТП зник.
А відтак ПАТ «СК «УСГ» вважає, що ОСОБА_1 надав неправдиві відомості щодо обставин настання події, адже факт перебування за кермом під час ДТП, яка сталась 29.04.2021 року, ОСОБА_1 встановлено Староконстянтинівським районним судом Хмельницької області під час розгляду справи №683/1289/21 та зазначено в Постанові суду від 24.05.2021 року.
Згідно пп.19.1.3. п.19.1. р.19 Генерального договору страхування підставою для відмови Страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є: подання Страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет цього Договору або про факт, час, місце та обставини настання страхового випадку.
Приймаючи до уваги вищевикладене та керуючись пп.6.1.3 п.6.1; та пп.19.1.3. п.19.1. р. 19 Генерального Договору страхування ПАТ «СК «Українська страхова група» не має підстав для визнання зазначеної події страховим випадком та відмовляє у виплаті страхового відшкодування.
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що 24.05.2021 Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області розглянув протокол про адміністративне правопорушення за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення ОСОБА_1 та Постановою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 24.05.2021 у справі №683/1289/21, ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено на нього стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн.
21.09.2021 Літинський районний суд Вінницької області розглянув протокол про адміністративне правопорушення за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення ОСОБА_1 та Постановою Літинського районного суду Вінницької області від 21.09.2021 у справі №683/1287/21, ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено на нього стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 гри. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Не погоджуючись з постановою Літинського районного суду Вінницької області від 21.09.2021 у справі № 683/1287/21 ОСОБА_1 було подано апеляційну скаргу за результатами апеляційного перегляду, постановою Вінницького апеляційного суду від 11.11.2021 постанову Літинського районного суду Вінницької області від 21.09.2021 у справі № 683/1287/21, скасовано, а провадження у справі закрито на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Відтак, позивач повторно звернувся до Відповідача із листом від 24.11.2021 №328-04, у якому посилаючись на постанову Вінницького апеляційного суду від 11.11.2021 у справі № 683/1287/2 та недоведеність факту алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 просив виплатити страхове відшкодування.
Листом від 03.12.2021 №03/9149 відповідачем було надано відповідь, відповідно до якої відповідач вказав, що факт закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення не є підставою для звільнення особи від цивільно-правової відповідальності, якщо провадження у справі закрито з нереабілітуючих підсіяв.
Відтак ПАТ «СК «УСГ» вважає, що відсутні підстави для перегляду рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування.
Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов такого обґрунтованого висновку.
Судом встановлено, що постановою Вінницького апеляційного суду від 11.11.2021 постанову Літинського районного суду Вінницької області від 21.09.2021 у справі № 683/1287/21, скасовано, а провадження у справі закрито на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Підставою, яка слугували для скасування постанови Літинського районного суду Вінницької області від 21.09.2021 у справі № 683/1287/21 було зокрема те, що:
- Відеозапис з нагрудної камери працівника поліції, на якому було б зафіксовано події, які мали місце при складанні відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення, та могли б підтвердити (чи спростувати) обставини, викладені в апеляційній скарзі (щодо відсутності свідків при проведенні огляду, наполягання на проведенні огляду в закладі охорони здоров'я, тощо), до протоколу не доданий.
На запит суду першої інстанції про витребування відеозапису від ДПП УПП у Вінницькій області надійшла відповідь, у якій зазначено, що у зв'язку із наявними технічними можливостями строк збереження відеозаписів є обмеженим, тому відеофайли відсутні;
- У протоколі про адміністративне правопорушення свідками вказані ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Суд першої інстанції двічі викликав для допиту в судовому засіданні вказаних свідків, однак, свідки до суду не з'явилися. Поштові конверти повернулися на адресу суду із відмоткою пошти про неможливість вручення відправлення (за закінченням терму зберігання, адресат відсутній за вказаною адресою).
Вказані обставини ставлять під сумнів письмові пояснення свідків, які написані рукою поліцейського, а за своїм змістом ці пояснення є аналогічними та суперечливими, зокрема, і перший свідок, і другий стверджують про повідомлення кожним з них про подію на спецлінію 102, що фактично не можливо;
- Апеляційний суд враховував, що ОСОБА_1 ще з самого початку заперечував щодо керування транспортним засобом в стані сп'яніння. Вказане підтверджується матеріалами справи про адміністративне правопорушення №683/1289/21 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, копії яких надійшли на запит апеляційного суду з Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області.
Зокрема, в постанові Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 24.05.2021 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП судом зазначено, що ОСОБА_1 категорично заперечив порушення ним п. 2.9 а Правил дорожнього руху, а також суд вказав на відсутність в матеріалах справи жодних належних доказів, які б підтверджували факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.
- У даному випадку протокол про адміністративне правопорушення, за обставин даної справи, не може бути визнаний належним доказом по даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.
Частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Статтею 6 Закону України "Про страхування" встановлено, що добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.
За приписами статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Стаття 980 ЦК України визначає, що предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані, зокрема, з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування).
Згідно з приписами статті 982 ЦК України істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства.
Статтею 991 ЦК України передбачені випадки, за наявності яких страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати, зокрема, у разі несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків, наявності інших підстав, встановлених законом.
Договором страхування можуть бути передбачені також інші підстави для відмови здійснити страхову виплату, якщо це не суперечить закону (частина друга статті 991 ЦК України).
За приписами статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до приписів статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (стаття 611 ЦК України).
Так відмовляючи позивачеві у виплаті страхового відшкодуванні Відповідач у листі від 03.12.2021 зазначив, що ОСОБА_1 надав неправдиві відомості щодо обставин настання події, адже факт перебування за кермом під час ДТП, яка сталась 29.04.2021 року, ОСОБА_1 встановлено Староконстянтинівським районним судом Хмельницької області під час розгляду справи №683/1289/21 та зазначено в Постанові суду від 24.05.2021 року.
А відтак згідно пп.19.1.3. п.19.1. р.19 Генерального договору страхування підставою для відмови Страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є: подання Страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет цього Договору або про факт, час, місце та обставини настання страхового випадку.
Крім того, згідно квитанції приладу «Драгер 6810» №3564 від 29.04.2021 року о 09:45 год. вміст алкоголю за результатом тесту ОСОБА_1 складає 2.34%.
Однак як було вказано вище, постановою Вінницького апеляційного суду від 11.11.2021 постанову Літинського районного суду Вінницької області від 21.09.2021 у справі № 683/1287/21 скасовано. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Враховуючи вищевикладене, суд не бере до уваги встановлені обставини у Постанові Літинського районного суду Вінницької області від 21вересня 2021 року, оскільки остання була скасована.
З метою встановлення розміру матеріального збитку, завданого дорожньо-транспортною пригодою, що мала місце 21.09.2021, на замовлення Позивача фізичною особою-підприємцем Горобцем Юрієм Миколайовичем було проведено автотоварознавче дослідження транспортного засобу Renault Duster, державний номерний знак НОМЕР_1 . Згідно із Звітом № 8745 від 22.06.2021 про визначення вартості матеріального збитку колісного транспортного засобу Renault Duster, державний номерний знак НОМЕР_1 , вартість матеріального збитку, завданого Позивачу, станом на 17.06.2021 становить 527 337,60 грн.
Так, відповідно до Додаткової угоди № 138 від 30 грудня 2020 року до Договору страхування страхова сума застрахованого транспортного засобу становить 543 685,00 грн.
Відповідно до звіту № 8745 про визначення вартості матеріального збитку КТЗ від 17 червня 2021 року, що наданий позивачем до позовної заяви, вартість відновлювального ремонту зазначеного автомобіля становить 531 173,74 грн., що становить 97,70 % страхової суми. Тобто вказаний транспортний засіб є таким, що відповідно до умов укладеного Договору страхування вважається конструктивно загиблим.
Відповідно до п. 15.1 розділу 15 Договору страхування розмір страхового відшкодування визначається виходячи з прямого розміру збитків, завданих Страхувальнику в результаті страхового випадку, на підставі даних огляду пошкодженого ТЗ та/або ДО, документів, зазначених у Розділі 14 цього Договору, що підтверджують розмір спричиненого збитку. Розмір страхового відшкодування по відповідному ТЗ не може перевищувати розмір страхової суми на відповідний застрахований ТЗ.
Відповідно до п. 15.4 р. 15 Генерального Договору страхування у разі конструктивної загибелі ТЗ (якщо витрати на відновлювальний ремонт перевищують 75 % страхової суми на застрахований ТЗ) Страховик розраховує розмір страхового відшкодування наступним чином:
СВ = СС-ВЗ + ВТ+ ОПНЕ + ВДКО -Фр- НЧСП - ВЗПО, де
СС- страхова сума на окремий застрахований ТЗ, обумовлена Договором;
ВЗ - вартість залишків ТЗ після страхового випадку. Вартість залишків може бути розрахована, на розсуд страховика, як на підставі висновку експерта, так і на підставі ринкового попиту на відповідні залишки. В останньому випадку Страховик може запропонувати страхувальнику особу (осіб), згідних придбати залишки пошкодженого ТЗ за ціну узгоджену із страховиком.
Так, відповідачем з метою встановлення вартості залишків за допомогою ринкового попиту, було замовлено звіт № 117145 про оцінку колісного транспортного засобу від 30.07.2022, виготовленого ТОВ «Едак» ринкова вартість зазначеного транспортного засобу в пошкодженому стані складає 85 358,07 грн.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що транспортний засіб Renault Duster, державний номерний знак НОМЕР_1 зазнав конструктивної загибелі ТЗ (витрати на відновлювальний ремонт перевищують 75 % страхової суми на застрахований ТЗ), а відтак заявлений позивачем розмір страхового відшкодування необхідно здійснювати з розрахунку у відповідності до п. 15.4 р. 15 Генерального Договору.
За розрахунком суду з урахуванням п. 15.4 р. 15 Генерального Договору та з урахуванням звіту № 8745 про визначення вартості матеріального збитку КТЗ від 17 червня 2021 року, що наданий позивачем до позовної заяви та звіту № 117145 про оцінку колісного транспортного засобу від 30.07.2022 долученого відповідачем, розмір страхового відшкодування транспортного засобу Renault Duster, державний номерний знак НОМЕР_1 складає 458 326,93 грн.
Стосовно заперечень відповідача, що сам по собі факт закриття провадження в адміністративній справі не є підставою для звільнення особи від цивільно-правової відповідальності; крім того, провадження у справі щодо відповідача закрито з нереабілітуючих підстав та не встановлено, що останній не перебував у стані алкогольного сп'яніння, суд зазначає наступне.
Скасовуючи постанову Літинського районного суду Вінницької області від 21.09.2021 у справі № 683/1287/21, Вінницький апеляційний суду у постанові від 11.11.2021 зазначив, що: «Апеляційний суд враховував, що ОСОБА_1 ще з самого початку заперечував щодо керування транспортним засобом в стані сп'яніння. Вказане підтверджується матеріалами справи про адміністративне правопорушення №683/1289/21 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, копії яких надійшли на запит апеляційного суду з Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області.
Зокрема, в постанові Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 24.05.2021 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП судом зазначено, що ОСОБА_1 категорично заперечив порушення ним п. 2.9 а Правил дорожнього руху, а також суд вказав на відсутність в матеріалах справи жодних належних доказів, які б підтверджували факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння».
Докази, які б спростовували вищевикладене, а саме, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом та перебував в стані алкогольного сп'яніння суду не надано.
Стосовно твердження відповідача, що працівниками поліції при складанні протоколу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 cт. 130 КпАП України в цій частині порушень допущено не було, оскільки Вінницьким апеляційним судом з достовірністю не було встановлено факт спричинення останньому чи іншим особам - учасникам ДТП шкоди здоров'ю (жодна особа не була травмована і не загинула). Тому, відповідно працівники поліції мали право освідувати водія на стан сп'яніння за допомогою приладу «Драгер 6810», суд зазначає наступне.
Так, Вінницький апеляційний суду у постанові від 11.11.2021 зазначив, що: «А відповідно до п. 8 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України, МОЗ України 09.11.2015 №1452/735, у разі скоєння дорожньо-транспортної пригоди (далі ДТП), унаслідок якої є особи, що загинули або травмовані, проведення огляду на стан сп'яніння учасників цієї пригоди є обов'язковим у закладі охорони здоров'я.
Приймаючи до уваги, що працівники поліції оформили протокол за вчинення адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП (порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів), враховуючи пояснення ОСОБА_1 , які він надав в суді першої інстанції з приводу отримання ним фізичних травм, апеляційний суд вважає, що працівники поліції повинні були доставити ОСОБА_1 в заклад охорони здоров'я для проведення огляду на стан сп'яніння».
Враховуючи вищевикладене Вінницький апеляційний суд, дійшов висновку, що ОСОБА_1 повинні були доставити в заклад охорони здоров'я для проведення огляду на стан сп'яніння.
Однак доказів, які б підтверджували, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом Renault Duster, державний номерний знак НОМЕР_1 , а також те, що останній перебував в стані алкогольного сп'яніння під час керування транспортним засобом в матеріалах справи відсутні.
Окрім того у своїх поясненнях наданих відповідачеві ОСОБА_1 не заперечував, що вживав алкоголь, проте вказав, що за кермом знаходився ОСОБА_5 , який зник після скоєння ДТП.
Суд зазначає, що обов'язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.
Так, за змістом положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 04/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18.
При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.
Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 зі справи № 902/761/18, від 20.08.2020 зі справи № 914/1680/18).
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.
Крім того, відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Відповідачем не долучено до матеріалів справи доказів, які б підтверджували, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом Renault Duster, державний номерний знак НОМЕР_1 , а також те, що останній перебував в стані алкогольного сп'яніння під час керування транспортним засобом в матеріалах справи відсутні.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у розмірі 458 326,93 грн. в іншій частині позовних вимог слід відмовити.
Також, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу орієнтовний розмір якої складає 56 000,00 грн. та судовий збір у розмірі 2 270,00 грн.
Частиною 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Оскільки матеріали справи не містять відомостей, що такі докази будуть подані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, суд розглядає витрати на правничу допомогу в розмірі 14 000,00 грн, докази яких були долучені до матеріалів справи.
Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому, частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судом встановлено, що 10.02.2022 між Підприємством з іноземними інвестиціями "ВІП-РЕНТ" (далі клієнт) та адвокатським бюро «Івана Хомича» (далі адвокатське бюро) було укладено договір про надання правової допомоги №6/цс, відповідно до якого адвокатське бюро приймає на себе зобов'язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором.
На підтвердження виконання робіт, обумовлених вказаним договором, між клієнтом та адвокатським бюро було складено акт прийому - передачі наданої правничої допомоги № 1 від 16.06.2022, який підписаний сторонами без зауважень та заперечень.
Згідно вказаного акту, витрати на правову допомогу за даним позовом складають 14 000,00 грн., які були сплачені клієнтом адвокатському бюро 17.02.2022, що підтверджується платіжним дорученням №21307 від 17.02.2022.
Судом встановлено, що представництво інтересів клієнта здійснював адвокат Хомич І.О., що підтверджується ордером серії АА №1217742 від 10.07.2022.
Судом досліджено, що адвокатом Хомич І.О., була надана наступна правова допомога:
первинний аналіз документів, наданих КЛІЄНТОМ щодо стягнення коштів з Приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА ГРУПА», консультації з КЛІЄНТОМ щодо узгодження правової позиції - 3000,00 грн за 3 год.; правова оцінка та аналіз судової практики - 2000,00 грн за 2 год; написання позовної заяви - 8000,00 грн за 8 год.; підготовка позовної заяви та копій документів до неї для направлення до суду -1000,00 грн. за 1 год. Розмір понесених Клієнтом витрат складає 14000,00 грн.
З урахуванням заяви відповідача про зменшення витрат на правничу допомогу, з огляду на спірні правовідносини сторін, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, ціну позову, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду позивачем документів, їх значення для вирішення спору, а також враховуючи, що позовні вимоги задоволені частково, суд дійшов висновку, що до стягнення підлягають витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн.
За приписами ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов'язані з розглядом справи (окрім судового збору), покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -
1. Позов Підприємства з іноземними інвестиціями "ВІП-РЕНТ" до Приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА ГРУПА" про стягнення 527 337,60 грн - задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА ГРУПА" (03038, місто Київ, вулиця Федорова Івана, будинок 32 літ.А; ідентифікаційний код 30859524) на користь Підприємства з іноземними інвестиціями "ВІП-РЕНТ" (01601, місто Київ, вулиця Госпітальна, будинок 4, ідентифікаційний код 25264533) суму страхового відшкодування у розмірі 458 326 (чотириста п'ятдесят вісім тисяч триста двадцять шість) грн. 93 коп., судовий збір у розмірі 6874 (шість тисяч вісімсот сімдесят чотири) грн. 90 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 8 000 (вісім тисяч) грн. 00 коп.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
5. Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.
З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.
Повне рішення складено та підписано 11.10.2022.
Суддя Владислав ДЕМИДОВ