ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
05.10.2022Справа № 910/4426/19
Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М., за участю секретаря судового засідання Тарасюк І.М., розглянувши заяву Київського національного університету технологій та дизайну про поновлення пропущеного строку для пред'явлення до виконання наказу Господарського суду міста Києва від 27.12.2019 у справі
за позовом Заступника керівника Київської місцевої прокуратури №6 в інтересах держави в особі
1. Міністерства освіти і науки України
2. Київського національного університету технологій та дизайну
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіод-1»
2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Блек Сі Хотел Груп»
про усунення перешкод у користуванні майном
Представники учасників справи:
Прокурор: Захарова Ю.О.;
від позивача 1: Шилан Д.О.;
від позивача 2: Грищенко А.Л;
від відповідача 1: не з'явився;
від відповідача 2: не з'явився.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.11.2019 у справі №910/4426/19 позов задоволено повністю; зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Блек Сі Хотел Груп» усунути перешкоди у користуванні приміщеннями цокольного поверху загальною площею 142,3 кв.м шляхом звільнення приміщення №1 загальною площею 19,2 кв.м, №2 загальною площею 18,1 кв.м, №3 загальною площею 18,9 кв.м, №4 загальною площею 20,8 кв.м, №5 загальною площею 20,2 кв.м, №6 загальною площею 34,6 кв.м, №7 загальною площею 10,5 кв.м в будинку №16 літера А1 по вул. Лейпцизькій в м. Києві4 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кіод-1 на користь Прокуратури міста Києва судовий збір в сумі 960,50 грн; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Блек Сі Хотел Груп» на користь Прокуратури міста Києва судовий збір в сумі 960,50 грн.
27.12.2019 на виконання вказаного рішення суду видано відповідні накази.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2021 рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2019 у справі №910/4426/19 скасовано; прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.
Постановою Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №910/4426/19 постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2021 у справі №910/4426/19 скасовано, справу передано на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2021 рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2019 у справі №910/4426/19 залишено без змін.
14.09.2022 до Господарського суду міста Києва надійшла заява від Київського національного університету технологій та дизайну про поновлення пропущеного строку для пред'явлення до виконання наказу Господарського суду міста Києва від 27.12.2019 у справі №910/4426/19, яким зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Блек Сі Хотел Груп» усунути перешкоди у користуванні приміщеннями цокольного поверху загальною площею 142,3 кв.м шляхом звільнення приміщення №1 загальною площею 19,2 кв.м, №2 загальною площею 18,1 кв.м, №3 загальною площею 18,9 кв.м, №4 загальною площею 20,8 кв.м, №5 загальною площею 20,2 кв.м, №6 загальною площею 34,6 кв.м, №7 загальною площею 10,5 кв.м в будинку №16 літера А1 по вул. Лейпцизькій в м. Києві.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.09.2022 розгляд вказаної заяви призначено на 28.09.2022.
У судовому засіданні 28.09.2022 розгляд заяви Київського національного університету технологій та дизайну було відкладено на 05.10.2022.
У судове засідання 05.10.2022 з'явились представники прокуратури, позивача 1 та позивача 2, надали усні пояснення з приводу заяви заяву Київського національного університету технологій та дизайну.
Представники відповідача 1 та відповідача 2 у судове засідання 05.10.2022 не з'явились, про призначене судове засідання були повідомлені в порядку, передбаченому господарським процесуальним кодексом України.
Розглянувши подану Київським національним університетом технологій та дизайну заяву про поновлення пропущеного строку для пред'явлення до виконання наказу Господарського суду міста Києва від 27.12.2019 у справі №910/4426/19, суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 329 Господарського процесуального кодексу України у разі пропуску строку для пред'явлення наказу, судового наказу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.
Згідно з ч. 2 ст. 329 Господарського процесуального кодексу України заява про поновлення пропущеного строку подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, і розглядається в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Їхня неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 327 Господарського процесуального кодексу України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Наказ, судовий наказ, ухвала суду мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом (ч. 3 ст. 327 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно зі ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
У ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Оскільки стягувачем за наказом Господарського суду міста Києва від 27.12.2019 у справі №910/4426/19 є Держава Україна в особі Міністерства освіти і науки України, строк пред'явлення вказаного наказу до виконання становить три місяці, а саме до 26.03.2020.
Обгрунтовуючи подану до суду заяву, заявник (Київський національний університет технологій та дизайну) вказує на те, що йому не було направлено наказ Господарського суду міста Києва від 27.12.2019 у справі №910/4426/19, яким зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Блек Сі Хотел Груп» усунути перешкоди у користуванні приміщеннями цокольного поверху загальною площею 142,3 кв.м шляхом звільнення приміщення №1 загальною площею 19,2 кв.м, №2 загальною площею 18,1 кв.м, №3 загальною площею 18,9 кв.м, №4 загальною площею 20,8 кв.м, №5 загальною площею 20,2 кв.м, №6 загальною площею 34,6 кв.м, №7 загальною площею 10,5 кв.м в будинку №16 літера А1 по вул. Лейпцизькій в м. Києві.
Крім того, заявник зазначив, що ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2020 було зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2019 у справі №910/4426/19 до винесення Північним апеляційним господарським судом судового акту за результатами розгляду апеляційної скарги.
Водночас, постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2021 рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2019 у справі №910/4426/19 скасовано; прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.
Суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
У рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.07.2004р. по справі «Шмалько проти України» (заява №60750/00), від 27.07.2004р. по справі «Ромашов проти України» (заява №67534/01), від 19.03.1997р. «Горнсбі проти Греції» зазначено, що для цілей ст.6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід'ємна частина «судового розгляду». У рішенні від 17.05.2005р. по справі «Чіжов проти України» (заява №6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатись, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії ст.6 Конвенції.
Стаття 6 Конвенції з прав людини гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін.
Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до рішення Європейського суду у справі «Агрокомплекс проти України» (заява № 23465/03) від 06.10.2011 існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов'язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для «законного сподівання» на виплату такої заборгованості і становить «майно» цієї особи у значенні статті 1 Першого протоколу (серед інших рішень, рішення у справі «Бурдов проти Росії», заява № 59498/00, та інші справи, зазначені в цій).
Відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу (справа «Юрій Миколайович Іванов проти України», заява № 40450/04, рішення від 15.10.2009).
Також, у рішенні Європейського суду від 18.05.2004 у справі «Продан проти Молдови» суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав/ людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов'язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній зі сторін.
З вище викладеного вбачається, що судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судового рішення не призводить до відновлення порушеного права. Відсутність у сторони можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, є втручанням у право сторони на мирне володіння майном, що є порушенням першого пункту статті 1 Першого протоколу Конвенції.
Згідно зі ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Конвенцію про захист прав і основоположних свобод людини та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Конвенція не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних («Артіко проти Італії», рішення від 13.05.1980 року). Особливо це стосується права на доступ до правосуддя в світлі того демократичному суспільстві право на справедливий суд, а саме: не сподівання, що справа не лише буде розглянута, але й державна влада буде дотримуватися прийнятого судом у відповідній справі остаточного рішення, буде діяти з урахуванням встановлених в ньому юридичних фактів і прав осіб та забезпечуватиме таким чином виконання рішення суду.
Згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини поняття «майна» охоплює цілу низку інтересів економічного характеру: рухоме і нерухоме майно, матеріальні і нематеріальні права, зокрема, акції, патенти, відшкодування шкоди згідно з рішеннями арбітражу, право на пенсію, право на орендну плату, економічні права, пов'язані з веденням підприємницької діяльності, правомірні очікування щодо певного стану речей у майбутньому (Постанова Європейського Суду у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції».
Згідно зі ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Отже, виходячи з принципу обов'язковості виконання судових рішень, законодавцем передбачена можливість поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання, підставою для чого є наявність поважних причин пропуску строку.
При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Згідно з ч. 6 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Таким чином, законодавством України встановлено, що з заявою про поновлення пропущеного строку для пред'явлення до виконання наказу може звернутися виключно стягувач за виконавчим документом.
Як вбачається з наказу Господарського суду міста Києва від 27.12.2019 у справі №910/4426/19, стягувачем за вказаним виконавчим документом є Держава України в особі Міністерства освіти і науки України, а не Київський національний університет технологій та дизайну (заявник) (з огляду на що вказаний виконавчий документ і не направлявся на адресу заявника, а був направлений на адресу Міністерства).
Таким чином, оскільки заява про поновлення пропущеного строку для пред'явлення до виконання наказу Господарського суду міста Києва від 27.12.2019 у справі №910/4426/19 подана не стягувачем, суд дійшов висновку відмовити у задоволенні заяви Київського національного університету технологій та дизайну (який не є стягувачем за наказом) про поновлення пропущеного строку для пред'явлення до виконання наказу Господарського суду міста Києва від 27.12.2019 у справі №910/4426/19.
Керуючись ст.ст. 234, 329 Господарського процесуального кодексу України,
1. Відмовити у задоволенні заяви Київського національного університету технологій та дизайну про поновлення пропущеного строку для пред'явлення до виконання наказу Господарського суду міста Києва від 27.12.2019 у справі №910/4426/19.
Згідно з ч. 1 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили негайно з моменту її оголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня її проголошення.
Повний текст складено та підписано 11.10.22.
Суддя О.М. Спичак