ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
19 липня 2010 року 13:35 № 2а-1978/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О. за участю секретаря судового засідання Наумець О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рашер Ай Пі»
доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва
провизнання нечинними та скасування податкового повідомлення-рішення
ТзОВ «Рашер Ай Пі»звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, протоколу та визнання дій протиправними.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що визнання недійсними установчих документів юридичної особи -контрагента та подальше анулювання свідоцтва платника ПДВ самі по собі не призвели до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляло правового значення виданих за цими господарськими операціями податкових накладних. Покликається, що на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнала обгрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ, продавці були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ.
Відповідач проти позову заперечив, зазначивши, що ТзОВ «Рашер Ай Пі»безпідставно сформовано податковий кредит на підставі податкових накладних, отриманих від контрагента -ТзОВ «Інтерпроф-Будсервіс», оскільки установчі документи останнього та свідоцтво платника ПДВ визнані недійсними з моменту реєстрації та видачі.
06.04.2010р. позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог в якій просить визнати нечинними та скасувати податкове повідомлення-рішення.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
В період з 05.10.2009р. по 09.10.2009р. Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва проводилась документальна невиїзна перевірка ТзОВ «Рашер Ай Пі»щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТзОВ «Інтерпроф-Будсервіс»за період з 01.04.2006р. по 31.08.2009р. за результатами якої складено Акт №1819/2312/35211329 від 16.10.2009р.
Перевіркою встановлено, що ТзОВ «Рашер Ай Пі»перебувало в господарських відносинах із ТзОВ «Інтерпроф-Будсервіс», яке надавало позивачу послуги по виготовленню та розміщенню реклами на телеканалах. Суми податку на додану вартість по виписаних ТзОВ «Інтерпорф-Будсервіс»податкових накладних було включено ТзОВ «Райшер Ай Пі»до податкового кредиту та відображено у відповідних деклараціях.
Крім того, ТзОВ «Райшер Ай Пі»було перераховано на розрахунковий рахунок ТзОВ «Інтерпорф-Будсервіс»грошові кошти в загальній сумі 1 245 500,0 грн., в т.ч. ПДВ 206 799,0 грн. та податок на рекламу 4211,58 грн.
Згідно рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 16.01.2009р. по справі №2-1308/09 статут ТзОВ «Інтерпроф-Будсервіс»визнано недійсним з моменту реєстрації, також визнано недійсною реєстрацію платником ПДВ з моменту реєстрації.
В ході перевірки податковий орган дійшов висновку, що що в порушення пп. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»ТзОВ «Райшер Ай Пі»включило до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по податкових накладних, що були виписані ТзОВ «Інтерпорф-Будсервіс»за період з березня 2008 року по серпень 2008 року на загальну суму 1 245 500,0 грн., в результаті чого занижено ПДВ в розмірі 206 799,0 грн.
ТзОВ «Райшер Ай Пі»направляла на адресу ДПІ у Шевченківському районі м. Києва заперечення на Акт перевірки №1819/2312/35211329 від 16.10.2009р. Листом №11514/10/23-12 від 30 жовтня 2009 року ДПІ у Шевченківському районі м. Києва надало відповідь на заперечення у якому висновки щодо порушення пп. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»залишила без змін.
04.11.2009р. ДПІ у Шевченківському районі м. Києва прийняла податкове повідомлення рішення №0007602312/0, яким позивачу визначено суму зобов'язання по податку на додану вартість в 206 799,0 грн. за основним платежем та 103 399,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Як вбачається із матеріалів справи 25.01.2008р. між ТзОВ «Інтерпорф-Будсервіс»(агентство) та ТзОВ «Райшер Ай Пі»(замовник) укладеного договір №25/01-08 згідно якого, агентство надає замовнику послуги по розміщенню рекламних матеріалів замовника в єфірі регіональних телеканалів.
Умови розміщення рекламних матеріалів замовника зазначені в Додатку на надання рекламних послуг, який є невід'ємною частиною договору.
З матеріалів справи вбачається, що в ході господарських відносин сторонами були укладені: Додаток №1 від 12.03.2008р. на суму 60000,0 грн., Додаток №2 від 15.04.2008р. на суму 84000,0 грн., Додаток №3 від 25.04.2008р. на суму 230000,0 грн., Додаток №4 від 13.05.2008р. на суму 150000,0 грн., Додаток №5 від 13.06.2008р. на суму 100000,0 грн., Додаток №6 від 24.06.2008р. на суму 99000,0 грн., Додаток №7 від 10.07.2008р. на суму 170000,0 грн., Додаток №8 від 14.07.2008р. на суму 135000,0 грн., Додаток №9 від 29.07.2008р. на суму 92000,0 грн., Додаток №10 від 12.08.2008р. на суму 90000,0 грн.
Також виконання умов договору №25/01-08 від 25.01.2008р., підтверджується актами №1 - №10 здачі-прийняття робіт (надання послуг) до Додатків №1 - №10.
Встановлено, що в ході господарських операцій по договору ТзОВ «Інтерпорф-Будсервіс» виписало податкові накладні, які внесені ТзОВ «Райшер Ай Пі»у реєстр отриманих та виданих податкових накладних, а саме: №24 від 12.03.2008р. на суму 60000,0 грн., №55 від 16.04.2008 р. на суму 84000,0 грн., №72 від 08.05.2008р. на суму 75000,0 грн., №73 від 08.05.2008р. на суму 75000,0 грн., №75 від 13.05.2008р. на суму 40000,0 грн., №76 від 13.05.2008р. на суму 40000,0 грн., №78 від 19.05.2008р. на суму 75000,0 грн., №79 від 19.05.2008р. на суму 75000,0 грн., №84 від 28.05.2008р. на суму 45000,0 грн., №85 від 28.05.2008р. на суму 45000,0 грн., №108 від 23.06.2008р. на суму 50000,0 грн., №109 від 23.06.2008р. на суму 50000,0 грн., №111 від 26.06.2008р. на суму 44500,0 грн., №112 від 26.06.2008 р. на суму 44500,0 грн., №124 від 14.07.2008р. на суму 60000,0 грн., №125 від 14.07.2008р. на суму 60000,0 грн., №126 від 14.07.2008р. на суму 50000,0 грн., №129 від 18.07.2008 р. на суму 67500,0 грн., №130 від 18.07.2008р. на суму 67500,0 грн., №133 від 29.07.2008 р. на суму 46000,0 грн., №134 від 29.07.2008р. на суму 46000,0 грн., №139 від 18.08.2008р. на суму 45000,0 грн., №140 від 18.08.2008р. на суму 45000,0 грн.
Крім того, ТОВ «Райшер Ай Пі»було перераховано на розрахунковий рахунок ТОВ «Інтерпорф-Будсервіс»грошові кошти в загальній сумі 1 245 500,0 грн., в т.ч. ПДВ 206 799,0 грн. та податок на рекламу 4211,58 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.
Як вбачається з матеріалів перевірки, ТзОВ «Райшер Ай Пі»та ТзОВ «Інтерпорф-Будсервіс»на момент перевірки були зареєстровані платниками ПДВ.
Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Згідно до п.п. 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Згідно пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону про ПДВ датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - у разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
З огляду на наведені положення законодавства суд дійшов висновку, що у податкового органу не було підстав для не врахування податкових накладних при формуванні позивачем податкового кредиту.
В акті перевірки зазначено, що за відповідний період до бюджету податок на додану вартість ТзОВ «Інтерпорф-Будсервіс»не сплачувався, а тому у позивача відсутнє право віднести відповідні суми до суми податкового кредиту.
Відповідно до п. 1.3 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість", платником податку є особа, яка згідно з Законом має здійснити утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем. В даному випадку покупцем за договорами є позивач, який за операцією купівлі продажу та отримання робіт/послуг сплатив відповідну суму ПДВ, а постачальник ТзОВ «Інтерпорф-Будсервіс»здійснив утримання суми ПДВ, тобто на позивача законодавством не покладено обов'язку сплатити суму ПДВ до бюджету, оскільки цю суму зобов'язаний перерахувати в бюджет його продавець.
Відповідно до пп. 7.2.4. п. 7.2. ст.. 7 Закону «Про податок на додану вартість»зареєстровані платники податку мають право нараховувати податок на додану вартість, складати та видавати податкові накладні. Позивач відповідно мав право на підставі отриманих накладних відносити вказані в них суми ПДВ до податкового кредиту, оскільки за поставку розрахувався у вартість якої була включена сума нарахованого продавцем ПДВ.
Помилковим є висновок про те, що позивач не підтвердив своє право на податковий кредит з огляду на визнання судом недійсними установчих документів контрагента позивача, який видав податкові накладні, та фактичну несплату податку до бюджету, оскільки, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника ПДВ самі по собі не призвели до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляло правового значення виданих за цими господарськими операціями податкових накладних.
Отже, для віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару до податкового кредиту, в розумінні Закону, не передбачається умова про сплату цих сум до бюджету. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. (згідно Узагальнення судової практики Вищим адміністративним судом України від 07.02.07р.).
При цьому, посилання в акті перевірки на рішення Голосіївського районного суду, яким скасовано свідоцтво платника ПДВ ТзОВ «Інтерпроф-Будсервіс», як на підставу неправомірного включення сум податку на додану вартість ТзОВ «Райшер Ай Пі», не беруться судом до уваги, оскільки на час укладення договору та його виконання ТзОВ «Інтерпроф-Будсервіс»знаходилось в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Згідно ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, було внесено до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.
Також слід зазначити, що на момент укладення договору ТзОВ «Інтерпроф-Будсервіс»мало свідоцтво платника податку на додану вартість.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1.Позовні вимоги задовольнити.
2. Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва №0007602312/0 від 04.11.2009р.
3. Судові витрати в сумі 3,40 грн. присудити на користь Приватного Товариства з обмеженою відповідальністю «Рашер Ай Пі»за рахунок Державного бюджету України
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Д.О. Баранов