Справа № 212/8696/20
2/212/2152/22
26 вересня 2022 року м. Кривий Ріг
Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого судді Пустовіт О.Г., за участю секретаря судового засідання Голуб О.В., представника позивача Шаболій Ю.В., відповідача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі у порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за комунальні послуги,
В грудні 2020 року позивач АТ «Криворізька теплоцентраль» звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 , у якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по оплаті за надану послугу з централізованого опалення за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 01.10.2013 року по 01.11.2020 року в розмірі 57604,10 гривень. В зв'язку з невиконанням обов'язків по оплаті за отримані комунальні послуги, відповідно до чинного законодавства, просили також стягнути нараховані: інфляційні втрати - 11687,65 гривень та 3% річних - 4792,41 гривень та сплачений судовий збір в розмірі 2102 гривень.
Заочним рішенням суду від 25 березня 2021 року позовні вимоги АТ «Криворізька теплоцентраль» про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 задоволені.
17 листопада 2021 року відповідач звернувся з заявою про перегляд заочного рішення суду від 25 березня 2021 року.
Ухвалою суду від 22 листопада 2021 року відповідачу поновлено строк звернення до суду та заява про перегляд заочного рішення прийнята судом до розгляду.
Ухвалою суду від 15 лютого 2022 року заочне рішення скасоване, справа призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Представник позивача АТ «Криворізька теплоцентраль» після розгляду заяви про перегляд заочного рішення позовні вимоги не уточняв. Розгляд справи проводиться на підставі первинної позовної заяви від 01 грудня 2020 року.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила позов задовольнити.
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 заперечив проти позовних вимог у повному обсязі, просив відмовити у позові, посилаючись на те, що квартира відключена від постачання теплової енергії з 2012 року і опалюється автономно, а послуги централізованого опалення у зазначений період фактично не надавалися, тому здійснювати оплату вартості теплової енергії теплопостачальній організації за спірний період відповідач не зобов'язаний. Окрім цього, заявив про пропуск позивачем позовної давності на звернення до суду з даним позовом, оскільки останнім заявлений до стягнення період з жовтня 2013 року, тоді як позивач звернувся з позовом грудні 2020 року, тобто з пропуском трирічного строку позовної давності до вимог заборгованості. Просив застосувати наслідки спливу строку позовної давності.
Суд, вислухавши учасників процесу, дослідивши письмові матеріали цивільної справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що АТ «Криворізька теплоцентраль» відповідно до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 (далі - Правила), надає населенню м. Кривого Рогу теплову енергію для потреб опалення, у тому числі за місцем реєстрації та проживання відповідача.
Відповідач ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , і цей факт не оспорюється сторонами.
Відповідно до детального розрахунку заборгованості, наданого позивачем, вбачається, що заборгованість відповідача за централізоване опалення за період з жовтня 2013 року по листопад 2021 року складає - 57604,10 грн.
У 2010 році ТОВ «Естрея» розробило проект автономного електричного опалення по адресу: АДРЕСА_1 для замовника ОСОБА_1 .
Відповідно до копії Акту № б/н від 20.03.2012 представник КПТМ та абонент ОСОБА_1 АДРЕСА_2 склали акт про те, що при обстеженні приміщення встановлено: «наявний видимий розрив на мережі центрального опалення; гарячого водопостачання в роботі; стояки ізольовані, заглиблені у стіни; у приміщенні встановлено автономне опалення. При цьому в акті зазначено про те, що система гарячого водопостачання не демонтована.
Судом встановлено, що спірні відносини виникли у зв'язку із виконанням послуг з централізованого опалення, що надаються населенню суб'єктами господарювання, які є виконавцями цих послуг, тому до нього мають бути застосовані норми Цивільного кодексу України, Житлового кодексу України, Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Закону України «Про теплопостачання», а також Правил надання населенню послуг централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (далі - Правила № 630).
Відповідно до частин першої-третьої статті 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Згідно з пунктами 24, 25 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (далі - Правила № 630), споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.
Рішення про відключення будинку від системи централізованого опалення з улаштуванням індивідуального опалення повинно бути підтримане всіма власниками (уповноваженими особами власників) приміщень у житловому будинку (пункт 2.1 Наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06 листопада 2007 року № 169 «Про затвердження Змін до Наказу Мінбуду України від 22 листопада 2005 року № 4).
При цьому обов'язково враховуються технічні можливості існуючих мереж газопостачання, водопостачання та електропостачання даного населеного пункту або окремого мікрорайону щодо забезпечення живлення запропонованої власником (власниками) системи теплопостачання (пункт 2.2 Наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06 листопада 2007 року № 169 «Про затвердження Змін до наказу Мінбуду України від 22 листопада 2005 року № 4).
Пунктом 26 Правил № 630 передбачено, що відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення.
Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22.11.2005 р. № 4 (далі - Порядок), не передбачена можливість відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води окремої квартири у багатоквартирному будинку, а відключення окремого багатоквартирного будинку за заявою власника (власників) будинку вирішується постійно діючою міжвідомчою комісією, створеною органом місцевою самоврядування або місцевим органом виконавчої влади відповідно до розділу 2 вищезазначеного Порядку.
Згідно з пунктами 2.6, 2.7 Порядку, по закінченню робіт складається акт про відключення будинку від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання і в десятиденний термін подається заявником до постійно діючої міжвідомчої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення і постачання гарячої води на затвердження. Після затвердження акта на черговому засіданні постійно діючої міжвідомчої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення і постачання гарячої води сторони переглядають умови договору про надання послуг з централізованого теплопостачання.
Тобто, єдиною законною підставою для відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення є відповідний акт постійно діючої міжвідомчої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення і постачання гарячої води. Інших підстав чинне законодавство не передбачає.
Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06 листопада 2007 року № 169 було внесено зміни, які унеможливлюють відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання окремих квартир у багатоквартирному будинку і дозволяють таке відключення лише щодо будинку в цілому.
Разом з тим, судом з наданих відповідачем копій документів встановлено, що дозвіл на встановлення автономного опалення наданий відповідачу у 2006 році, натомість автономне опалення встановлено лише у 2012 році, тобто у період дії вище наведених законодавчих актів, які передбачали відповідну процедуру та умови встановлення такого опалення.
Разом з тим, суд, дослідивши Акт від 20.03.2012, встановив, що квартира АДРЕСА_3 відключена від мереж централізованого опалення, вказаний акт має довільну форму, на затвердження до постійно діючої міжвідомчої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення і постачання гарячої води, не подавалися, тому цей документ не є доказом відключення квартири відповідача від мережі централізованого теплопостачання та доказом ненадання споживачам послуг з постачання тепла.
Відповідачем не надано суду доказів на отримання дозволу міжвідомчої комісії, після чого вона мала б звернутися до позивача для отримання технічних умов на влаштування автономного опалення та відповідно до яких мав би бути розроблений робочий проект індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мереж ЦО і ГВП, а також для розірвання договору на постачання теплової енергії.
Таким чином, діюче законодавство та нормативні акти не передбачають відключення окремої квартири у багатоквартирному будинку від централізованого опалення та постачання гарячої води, відповідно нарахування плати за надані послуги проводиться правомірно.
Правила № 630 передбачають, що договір про надання послуг укладається між виконавцем послуг і споживачем.
Відсутність укладеного договору не звільняє споживачів від сплати за фактично надані послуги.
Частиною шостою статті 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Згідно ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб.
Статтею 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що споживач зобов'язаний за власний рахунок ремонтувати та міняти санітарно-технічні прилади і пристрої, обладнання, що вийшли з ладу з його вини; дотримуватися вимог житлового та містобудівного законодавства щодо здійснення ремонту чи реконструкції приміщень або їх частин, не допускати порушення законних прав та інтересів інших учасників відносин у сфері житлово-комунальних послуг; своєчасно проводити підготовку житлового будинку, помешкання (в якому він проживає або належить йому на праві власності) та його технічного обладнання до експлуатації в осінньо-зимовий період.
Дослідивши Детальний розрахунок заборгованості, а саме нарахування по рокам із зазначенням періодів нарахування, перерахування, оплати послуг, розрахунки сум компенсації за інфляцію та 3% річних, суд дійшов висновку про підтвердження факту наявності заборгованості по оплаті послуг з централізованого опалення за період з жовтня 2013 року по листопад 2020 року в сумі 57604,10 грн., а також погоджується із розрахунком інфляційних втрат в сумі 11687,65 грн. та 3% річних в сумі 4792,41 грн.
З урахуванням викладеного, доводи представника відповідача щодо неправомірного нарахування позивачем оплати за послуги з теплопостачання у зв'язку із фактичним невикористанням цих послуг через наявність автономної системи опалення у квартирі, суд відхиляє, оскільки споживачем не дотримано порядку відключення квартири від мереж централізованого опалення багатоквартирних будинків з ініціативи споживачів.
Отже, на думку суду, обставини порушення відповідачем оплати за спожиту теплову енергію є доведеними у межах суми заборгованості у розмірі 57604,10 грн.
У суді відповідач просив застосувати наслідки спливу позовної давності.
За нормами ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права.
Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що заборгованість повинна бути стягнута в межах трирічного строку, що передував зверненню до суду із позовною заявою, тобто з грудня 2017 року по жовтень 2020 року, що становить 34422,69 грн.
Згідно з частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).
У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).
Отже, наявні правові підстави для стягнення на користь позивача АТ «Криворізька теплоцентраль» інфляційних втрат та трьох відсотків річних.
Звернувшись до суду із вказаними позовними вимогами, АТ «Криворізька теплоцентраль» просило суд стягнути з відповідачів інфляційні втрати за період з жовтня 2013 року по листопад 2020 року у сумі 11687,65 грн. та три відсотки річних за цей же період у сумі 4792,41 грн., з врахуванням заявленої у позовній заяві суми боргу у розмірі 57604,10 грн., при цьому позивачем на підтвердження цих сум був наданий детальний розрахунок із визначенням інфляційних витрат та 3% річних за кожний період із зазначенням суми заборгованості за кожен місяць.
Однак, оскільки судом визначена до стягнення заборгованість в межах трирічного строку позовної давності у розмірі 34422,69 грн., то і суми інфляційних витрат та 3% річних підлягають стягненню за цей же період у розмірі 1693,62 грн. та 1772,14 грн. відповідно.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, а саме стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача суму заборгованості по оплаті послуг з централізованого опалення у розмірі 34422,69 грн., інфляційні витрати у розмірі 1693,62грн., 3 % річних у розмірі 1772,14 грн.
Згідно ст. 141 ЦПК України, оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, з відповідача на користь позивача АТ «Криворізька теплоцентраль» необхідно стягнути судовий збір за подачу позовної заяви пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у сумі 1075,01 грн.
Керуючись ст.ст. 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст.ст. 19, 24 Закону України «Про теплопостачання», Правилами надання населенню послуг централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22.11.2005 р. № 4, ст.ст. 2, 11, 12, 13, 76, 81, 89, 141, 211, 263-265, 268, 273, 279 ЦПК України, суд
Позов Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за комунальні послуги - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» заборгованість за послугу з централізованого опалення у розмірі 34422,69 гривень, суму індексу інфляції в розмірі 1693,62 гривень, 3% річних у розмірі 1772,14 гривень, усього 37888 (тридцять сім тисяч вісімсот вісімдесят вісім) гривень 45 коп.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» судовий збір в розмірі 1075 (одна тисяча сімдесят п'ять) грн. 01 коп.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів після проголошення рішення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль», ЄДРПОУ 00130850, місцезнаходження юридичної особи: 50014, м. Кривий Ріг, вул. Електрична, 1.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;
Повний текст рішення складено 03 жовтня 2022 року.
Суддя: О. Г. Пустовіт