справа № 208/4950/22
№ провадження 1-кс/208/1345/22
Іменем України
05 жовтня 2022 р. м. Кам'янське
Слідчий суддя Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , слідчого ОСОБА_3 , користувача майна ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кам'янське Дніпропетровської області клопотання слідчого СВ Кам'янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , про арешт майна в межах кримінального провадження № 12022041160000785, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.10.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України, -
встановив:
Слідчий звернувся до суду із погодженим з прокурором клопотанням, просив накласти арешт на автомобіль ГАЗ 3212 д.н.з. НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_5 та фрагменти деревини в ньому.
З матеріалів клопотання та досудового розслідування вбачається, що 02.10.2022 до ЧЧ Кам'янського РУП надійшло повідомлення про те, що біля АЗС «Восток Газ» по вул. М. Грушевського 212 в м. Кам'янське працівниками поліції зупинено автомобіль ГАЗ 3212 д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_4 , в якому перевозили частини зрубаних дерев без спеціального на те дозволу, який посвідчується відповідним документом.
02.10.2022 слідчим СВ Кам'янського РУП проведено огляд автомобіля ГАЗ 3212 д.н.з. НОМЕР_1 , який знаходився біля АЗС «Восток Газ» по
вул. М. Грушевського 212 в м. Кам'янське. В ході огляду встановлено, що в кузові вказаного автомобіля знаходяться порізані частини дерев різного діаметру. Автомобіль з фрагментами деревини вилученого до Кам'янського РУП.
Опитана ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 пояснила, що мешкає в садовому товаристві «Мічуріна» в м. Кам'янське та неподалік їхнього товариства комунальні служби здійснювали пиляння дерев, після чого вони зібрали спиляну деревину та хотіли відвести до родичів. Присутні в автомобілі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 дали аналогічні пояснення.
Також, 03.10.2022 проведено огляд місцевості біля садового товариства «Мічурін» в м. Кам'янське, де виявлено, що біля лінії електропередачі маються ознаки пиляння дерев різного діаметру та різної породи.
На думку слідчого, вказані речі мають суттєве значення для повного та неупередженого проведення досудового розслідування та встановлення обставин кримінального правопорушення, а також відповідно ст.98 КПК України, є речовими доказами, так як містить в собі відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Необхідність арешту майна зумовлюється тим, що не застосування цього заходу спричинить можливість подальшого відчуження, переховування, знищення та втрати транспортного засобу.
Слідчий в судовому засіданні підтримав клопотання, посилаючись на обставини, викладені в мотивувальній частині, просив задовольнити.
Користувач майна - ОСОБА_4 суду пояснила, що деревина була на узбіччі та вони просто її збирали. Зазначила, що не знала, що не можна збирати, адже вони не пиляли дерева, а брали те, що було залишено. Просила не забирати автомобіль оскільки це єдиний транспортний засіб у родині та можливість її чоловіку заробити кошти.
Свідок ОСОБА_7 суду пояснив, що деревину вони збирали, а не пиляли цілі дерева.
Слідчий суддя, вислухавши сторони, дослідивши матеріали клопотання, приходить до наступного.
З положень ч. 1 ст. 170 КПК України слідує, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Частиною 2 статті 173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; 3) розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; 4) наслідки арешту майна для інших осіб; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Надані органом досудового розслідування докази, наявні в матеріалах клопотання, зокрема, витяг з єдиного реєстру досудових розслідувань від 02.10.2022р., протокол огляду місця події від 02.10.2022р., пояснення ОСОБА_4 , наразі утворюють достатню сукупність для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Наразі речі, автомобіль ГАЗ 3212 д.н.з. НОМЕР_1 та вилучені під час огляду в автомобілі фрагменти деревини мають ознаки предмету злочину та слідчий суддя вважає доведеними заявлені слідчим ризики відчуження, переховування, знищення та перетворення предмету злочину.
Тимчасове обмеження майнових прав на предмет клопотання, з урахуванням вказаних ризиків наразі має легітимну мету - збереження предмету злочину як речового доказу з метою встановлення фактичних обставин кримінального правопорушення та зібрання доказової бази стороною обвинувачення.
На підстав і вимог ч. 5 ст. 9 КПК України, слідчий суддя враховує, що виходячи з положень Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства.
Так, у ст.1 Першого протоколу до Конвенції зазначено, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції», заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року).
Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n.50, Series A N 98).
Згідно з вимогами статті 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; 3) розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; 4) наслідки арешту майна для інших осіб; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Відповідно до ч.11 ст. 170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Слідчим доведено, що незастосування заборони відчужувати зазначений в клопотанні автомобіль може ускладнити розслідування, але не доведено, що незастосування заборони володіння та користування зазначеним авто може призвести до пошкодження, псування, знищення або його втрати.
Слідчий суддя вважає, що надані органом досудового розслідування докази утворюють достатню сукупність для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна з метою збереження речових доказів, унеможливлення їх приховання, пошкодження чи знищення, що може призвести до нівелювання доказової бази органу досудового розслідування та необхідним буде, враховуючи зміст клопотання та пояснення дізнавача та представника власника майна, застосувати арешт майна в частині заборони відчуження, що в достатній мірі забезпечить потреби кримінального провадження.
Керуючись ст. 170-173 КПК України, слідчий суддя, -
постановив:
Клопотання слідчого - задовольнити частково.
Накласти арешт на вилучені 02.10.2022 в ході огляду в автомобілі марки ГАЗ 3212 д.н.з. НОМЕР_1 фрагменти деревини.
Накласти арешт на автомобіль ГАЗ 3212 д.н.з. НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_5 , в частині позбавлення права на відчуження.
В іншій частині - відмовити.
Роз'яснити учасникам кримінального провадження, що згідно ч. 1 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з моменту її проголошення.
Суддя ОСОБА_1