№ 207/851/21
№ 2/207/182/22
17 серпня 2022 року Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Погребняк Т.Ю.
при секретарі Морозові В.В.
розглянувши в судовому засіданні в залі суду в м. Кам'янське цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхової компанії «ПЗУ Україна» про захист прав споживачів страхових послуг,
31 березня 2021 року позивач - ОСОБА_1 звернувся в Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Страхової компанії «ПЗУ Україна» про захист прав споживачів страхових послуг.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він є власником транспортного засобу, реєстраційний номер НОМЕР_1 , марки BMW, моделі 330Е, типу загальний легковий - загальний седан-В, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , білого кольору, 2016 року випуску, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , виданим ТСЦ 1244, дата реєстрації 07.05.2019 року. Після придбання у власність транспортного засобу, ним було прийняте рішення про страхування авто та був обраний страховик - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна». Він звернувся до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» з метою укладення договору добровільного страхування вказаного транспортного засобу. 25.09.2019 року відповідальній особі ПАТ «СК «ПЗУ Україна» Волош О.С. ним, ОСОБА_1 було надано паспорт громадянина України, ідентифікаційний код, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та останнім від його імені була заповнена письмова заява на страхування АВТОКАСКО з проханням укласти Договір страхування за формою, встановленою ПАТ «СК «ПЗУ Україна». У цей же день, 25.09.2019 року між ним, ОСОБА_1 та ПАТ «СК «ПЗУ Україна» було укладено Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів серії АМ № 143542. У виконання умов вказаного договору (п. 8) ним, ОСОБА_1 було сплачено загальну страхову премію за Договором у розмірі 33 868,00 грн., що підтверджується квитанцією 0.0.1476655313.1 від 25.09.2019 року, що свідчить про повне виконання з його боку обов'язку по договору добровільного страхування наземних транспортних засобів серії АМ № 143542. Застраховані ризики: АК ДТП - АВТОКАСКО дорожньо-транспортна подія, АК НЗ - АВТОКАСКО незаконне заволодіння, АК ІВП - АВТОКАСКО інші випадкові події; безумовна франшиза за ризиком «АК НЗ» та/або за будь-якими ризиками при повній загибелі ТЗ (конструкційній чи фактичній) - 5 % від страхової суми; строк дії договору з 00 годин 00 хвилин 25.09.2019 року по 24 годині 00 хвилин 24.09.2020 року. В ніч на 02.07.2020 року належний йому транспортний засіб BMW 330Е, реєстраційний номер НОМЕР_1 було викрадено, за фактом чого 02.07.2020 року до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань було внесено відомості, номер кримінального провадження № 12020040520000420, правова кваліфікація кримінального правопорушення ч. 2 ст. 289 КК України, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань.
Оскільки вказана подія у відповідності до Договору страхування, підпадала під ознаки страхового випадку, була вчинена в період строку дії договору, про настання страхового випадку мною було повідомлено ПАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» та подано заяву про виплату йому страхового відшкодування. Однак, про результат розгляду його заяви йому так і не було повідомлено, у зв'язку з чим він вимушений був 07.09.2020 року звернутись з відповідною письмовою претензією до страхувальника на адресу електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1 . Він так і не дочекався відповіді та 21.09.2020 року вимушений був звернутись до Відділу врегулювання спорів ПАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» за номером телефону: НОМЕР_4 . В телефонній розмові оператором було повідомлено, що йому відмовлено у виплаті страхового відшкодування. Після розмови з оператором ПАТ «СК «ПЗУ Україна» на його адресу електронної пошти було надіслано скановану копію відмови від 21.08.2020 року вих. № 4464-31, відповідно до якої йому відмовлено у виплаті страхового відшкодування, із зазначенням єдиної причини відмови - у зв'язку з тим, що після викрадення його транспортного засобу, ним нібито не були передані представнику страхової компанії повного комплекту - два з двох ключів від автомобіля. Відповідачем у відмові у виплаті страхового відшкодування було визнано факт настання страхового випадку та згодом у наданні відповіді Національним Банком України також було підтверджено факт настання страхового випадку за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів АМ № 143542 від 25.09.2019 року.
В обґрунтування відмови у виплаті страхового відшкодування відповідачем було зазначено:
По-перше:
«Добровільне страхування наземного транспорту здійснюється відповідно до вимог Цивільного кодексу України, Закону України «Про страхування», Правил добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) № 220.1.2009 та Договору страхування.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про страхування», Страхувальник зобов'язаний при укладенні договору страхування надати інформацію Страховикові про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику, і надалі інформувати його про будь-яку зміну страхового ризику.
Відповідно до Розділу 9 Договору страхування:
9.2.4. При укладенні договору на вимогу страховика надати інформацію про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки ступеня страхового ризику. Якщо Страхувальник укладає Договір страхування через свого уповноваженого представника, такий саме обов'язок стосується і представника Страхувальника, крім того, він має повідомити Страховику всі йому відомі подробиці про ТЗ, що приймаються на страхування, та страховий ризик.»
По-друге:
«В Акті огляду транспортного засобу від 25.09.2019 року (далі - Акт), який є невід'ємною частиною договору страхування, зазначено, що у випадку якщо у даному Акті огляду транспортного засобу не зазначено інше, вважається, що у Страхувальника наявний повний комплект (два з двох) оригінальних ключів від транспортного засобу «BMW 330E», н.з. НОМЕР_1 , жоден з цих ключів не є дублікатом загубленого раніше ключа і жоден з них не вмонтований в ТЗ. Інформація щодо наявності іншої кількості ключів від автомобіля «BMW 330E», н.з. НОМЕР_1 в Акті не зафіксована, зауваження та застереження до Акту відсутні.
Вищенаведене свідчить, що на страхування був прийнятий автомобіль «BMW 330E», н.з. НОМЕР_1 до якого у Страхувальника наявний повний комплект (два з двох) оригінальних ключів.»
По-третє:
«Відповідно до п. 11.1. розділу 11 Загальних умов Договору страхування:
При виникненні події, що в подальшому може бути кваліфікована як страховий випадок, у зв'язку з якою Страхувальник/Вигодонабувач/постраждала Застрахована особа звертається до Страховика з вимогою про виплату страхового відшкодування, Страхувальник (або його довірена особа/Водій/Вигодонабувач) зобов'язаний:
11.1.8. у випадку незаконного заволодіння застрахованим ТЗ протягом 15-ти (п'ятнадцяти) робочих днів, з моменту як Страхувальник/Вигодонабувач довідався про випадок, якщо такий випадок відбувся на території України, а якщо випадок відбувся за межами України, то з моменту, як Страхувальник (або його довірена особа/Водій/Вигодонабувач) повернувся в Україну, надати Страховику: свідоцтво про реєстрацію ТЗ; повний (в кількості зазначеній в Акті огляду ТЗ, складеному при укладенні договору страхування) комплект оригінальних ключів від ТЗ та засобів проти викрадення, за винятком випадків, коли вони були викрадені разом з ТЗ, внаслідок розбійного нападу та/або пограбування (якщо свідоцтво про реєстрацію ТЗ, довіреність, ключі (пульти) було вилучено органами МВС - довідку про їх вилучення органами МВС). При невиконанні цієї умови Страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування.
В порушення умов Договору страхування, Вами не було надано Страховику повний комплект (два з двох) оригінальних ключів від транспортного засобу «BMW 330E», н.з. НОМЕР_1 .
Відповідно до п. 13.1. Загальних умов Договору страхування підставою для відмови Страховика у здійсненні виплат страхового відшкодування є:
п.п. 13.1.3. подання Страхувальником (або його довіреними особами/Водіями/Вигодонабувачем/Застрахованими особами) свідомо неправдивих відомостей про застрахований ТЗ та/або про факт настання страхового випадку, а також зазначення Страхувальником (або його довіреними особами/Водіями/Вигодонабувачем) неправдивих відомостей в Заяві на страхування, що є невід'ємною частиною цього Договору, при укладенні Договору страхування;
п.п. 13.1.8. невиконання Страхувальником (або його довіреними особами/Водіями/Вигодонабувачем) обов'язків, передбачених цим Договором та/або відповідними Правилами страхування Страховика.»
Згідно Акту прийому-передачі 03.08.2020 року в приміщенні ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» (м. Дніпро, вул. Ливарна, 15) прийнято один комплект ключів BMW (електронний брелок та механічний ключ), орієнтовно від автомобіля BMW 330Е державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 .
Належний мені на праві власності транспортний засіб вперше був постановлений на облік у США та в подальшому був ввезений на територію України та придбаний мною з одним комплектом ключів.
Даний автомобіль BMW 330Е, VIN: НОМЕР_2 мною, ОСОБА_1 був придбаний на сайті: www.copart.com, лот № 45636738 (посилання на лот: https://www.copart.com/lot/45636738), де чітко були вказані всі характеристики, комплектація та фото автомобіля: на фото № 10 відображено номер кузова: НОМЕР_2 та на фото № 5 відображено комплект ключів до ТЗ (один з одного).
Після відмови відповідача у виплаті страхового відшкодування був відправлений лист представнику сайту: www.copart.com на офіційну електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому було поставлено запитання щодо необхідності підтвердження, що тільки один ключ був наданий клієнту при купівлі лоту № 45636738 автомобіля за посиланням: https://www.coport.com/lot/45636738/salvage-2017-bmw-330e-ca-van-nuys та була отримана відповідь про те, що дійсно один ключ був виданий при продажу автомобіля.
Враховуючи викладене, він передав Страховику повний комплект ключів, тому що при придбанні мною даного автомобіля в повний комплект оригінальних ключів від ТЗ входив один оригінальний ключ, тому відсутні підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування. Тому змушений був звернутись до суду з даним позовом.
В наданому суду письмовому клопотанні представник позивача ОСОБА_2 та позивач ОСОБА_1 підтримали позовні вимоги в повному обсязі та просили їх задовольнити, просили розглянути справу без їх участі.
Представник відповідача ОСОБА_3 позовні вимоги не визнала, надала суду відзив на позовну заяву, в якому пояснила, що 25.09.2019 року між ПАТ «СК «ПЗУ Україна» та ОСОБА_1 був укладений Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів серії АМ № 143542., відповідно до якого був застрахований транспортний засіб -автомобіль марки BMW, моделі 330Е, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2016 року випуску. Строк дії договору страхування з 25.09.2019 р. по 24.09.2020 р. страхова сума 968 280, 70 грн. розмір франшизи 5%. У період дії даного Договору страхування, 07.07.2020 р. ОСОБА_1 було подано заяву про незаконне заволодіння його транспортним засобом марки BMW, моделі 330Е, д.н.з. НОМЕР_1 , яке сталося 02.07.2020 року. У заяві від 07.07.2020 р. про незаконне заволодіння транспортним засобом марки BMW, моделі 330Е, ОСОБА_1 було зазначено, що комплект ключів від автомобіля наявний лише в одному екземплярі, який на момент звернення до Страховика, знаходиться у нього. 03.08.2020 р. між сторонами був підписаний Акт прийому-передачі, відповідно до якого ОСОБА_1 було передано Страховику: свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу марки BMW, моделі 330Е, реєстраційний номер НОМЕР_1 та один комплект ключів BMW (електронний «та механічний ключ), орієнтовно від автомобіля «BMW 33OE», д.н.з. НОМЕР_1 . Однак, під час укладання Договору страхування та складання Акту огляду транспортного засобу 25.09.2019 р., який є невід'ємною частиною договору страхування, Страхувальником зазначено, шо у випадку якщо у даному Акті огляду транспортного засобу не зазначене інше, вважається, шо у Страхувальника наявний повний комплект (два з двох) оригінальних ключів від транспортного засобу марки BMW, моделі 330Е, д.н.з. НОМЕР_1 жоден з цих ключів не є дублікатом загубленого раніше ключа і жоден з них не вмонтований в ТЗ. Інформації щодо наявності іншої (меншої) кількості ключів від автомобіля марки BMW, моделі 330Е, д.н.з. НОМЕР_1 в Акті не зафіксовано. Акт підписаний ОСОБА_1 без зауважень та застережень. Отже, Страхувальник своїм підписом підтвердив, що на страхування його автомобіль марки BMW, моделі 330Е, д.н.з. НОМЕР_1 був прийнятий із повним комплектом (два з двох) оригінальних ключів.
25.09.2019 р. ОСОБА_1 укладаючи договір страхування підписав заяву на страхування АВТОКАСКО, та власним підписом підтвердив, що:
«Я ознайомлений, що у випадку надання невірних або недостовірних відомостей про об'єкт страхування Страховик має право зменшити суму відшкодування або відмовити у виплаті.
Я заявляю, що всі приведені вище твердження є правдивими та достовірними і ніяка істотна інформація не була прихована.
Я згоден, з тим, що ця заява підписана мною чи за моїм дорученням, стане основою для визначення ступеню ризику та укладення Договору страхування і буде його невід'ємною частиною.
Я проінформований про те, що заповнення цієї Заяви не зобов'язує мене вступати у відносини зі Страховиком, а Страховика зі мною, а також про те, що у випадку, якщо інформація надана в цій заяві виявиться не правдивою, Страховик має право відмовити у виплаті відшкодування. Я згоден надати на вимогу Страховика необхідні документи по застрахованим ризикам.
Я даю свою згоду на отримання від Страховика необхідні документи по застрахованим ризикам.
Я даю свою згоду на отримання від Страховика інформаційної та рекламної продукції»
Таким чином, Страхувальник ОСОБА_1 підтвердив, що надав Страховику при укладенні Договору страхування вірні відомості щодо Застрахованого ТЗ та обізнаний негативні наслідки, що настають внаслідок порушення ним обов'язку надання достовірних відомостей.
Отже, спростовуються доводи Позивача у позовній заяві про те, що «заява на страхування містила графи, у якій я, як Страхувальник повинен був повідомити страховика про кількість які входять в повний комплект ключів від автомобіля», оскільки кількість ключів від автомобіля зазначаються в Акті огляду транспортного засобу під час укладення Договору страхування, який передбачає, що якщо інше не зазначено Страхувальником, у Страхувальника наявний повний комплект (два з двох) оригінальних ключів від транспортного засобу BMW, моделі 330Е, д.н.з. НОМЕР_1 . Позивачем даний Акт підписаний без зауважень щодо кількості ключів від застрахованого ТЗ.
Таким чином, як вбачається із матеріалів справи, Позивач надав Страховикувідомості які суперечать один одному: в Акті огляду Застрахованого ТЗ від 25.09.2021 р. він зазначив про наявність двох оригінальних комплектів ключів, натомість у заяві про настання страхового випадку від 07.07.2020 р. про те, що комплект ключів від автомобіля наявний лише в одному екземплярі.
Пункт 11.1. Розділу 11 ЗУС Договору страхування визначає дії Страхувальника, які він зобов'язаний здійснити при виникненні події, що в подальшому може бути кваліфікована як страховий випадок та у зв'язку з якою Страхувальник звертається до Страховика з вимогою про виплату страхового відшкодування.
Так, Страхувальник (або його довірена особа/Водій/Вигодонабувач) зобов'язаний:
Пункт 11.1.8. - у випадку незаконного заволодіння застрахованим ТЗ протягом 15-ти (п'ятнадцяти) робочих днів, з моменту як Страхувальник/Вигодонабувач довідався про випадок, якщо такий випадок відбувся на території України, а якщо випадок відбувся за межами України, то з моменту, як Страхувальник (або його довірена особа/Водій/Вигодонабувач) повернувся в Україну, надати Страховику: свідоцтво про реєстрацію ТЗ; повний (в кількості зазначеній в Акті огляду ТЗ, складеному при укладенні договору страхування) комплект оригінальних ключів від ТЗ та засобів проти викрадення, за винятком випадків, коли вони були викрадені разом із ТЗ, внаслідок розбійного нападу та/або пограбування (якщо свідоцтво про реєстрацію ТЗ, довіреність, ключі (пульти) було вилучено органами МВС - довідку про їх вилучення органами МВС). При невиконанні цієї умови Страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування.
Однак, як вбачається Позивачем було передано тільки один оригінальний комплект ключів від Застрахованого ТЗ.
Відповідно до п.13.1. Розділу 13 ЗУС Договору страхування, підставою для відмови Страховика у здійсненні виплат страхового відшкодування є:
Згідно п.п. 13.1.3. - подання Страхувальником (або його довіреними особами/Водіями/ ?игодонабувачем/ Застрахованими особами) свідомо неправдивих відомостей про застрахований ТЗ_та/або про факт настання страхового випадку, а також зазначення Страхувальником (або його звіреними особами/Водіями/ Вигодонабувачем) неправдивих відомостей в Заяві на страхування, З є невід'ємною частиною цього Договору, при укладенні Договору страхування;
Згідно п.п. 13.1.8. - невиконання Страхувальником (або його довіреними особами/Водіями/Вигодонабувачем) обов'язків, передбачених цим Договором та/або відповідними Правилами страхування Страховика.
Таким чином, Відповідач вважає правомірною свою відмову у виплаті страхового відшкодування Позивачу через подання ним свідомо неправдивих відомостей, про що Позивача було повідомлено листом вих. №4464-31 від 21.08.2020 р., та повторно листом від 08.09.2020 року.
Крім цього, Позивач неодноразово звертався зі скаргами до регулятора ринку страхових послуг (Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку і Національного банку України), які здійснюють нагляд та контроль за діяльністю страховиків відповідно до взятих ними страхових зобов'язань перед страхувальниками.
Листом від 07.10.2020 р. № 14-0005/56854 Національний банк України повідомив ОСОБА_1 про те, в результаті проведеної перевірки за випадком що стався з його автомобілем 02.07.2020 р. Національним Банком не встановлено ознак порушення Закону ПрАТ СК «ПЗУ Україна».
Від позивача ОСОБА_1 до суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву в якому зазначено, що позиція представника відповідача, щодо не визнання позову, ґрунтується по суті на таких аргументах:
По-перше: Заперечення відповідача:
«Згідно п. 2 ч. 1 ст. 21 Закону Страхувальник зобов'язаний при укладенні договору страхування надати інформацію Страховикові про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику, і надалі інформувати його про будь-яку зміну страхового ризику.
Відповідно до п. 9.2.4 Розділу 9 Загальних умов страхування (далі ЗУС) Договору страхування при укладенні Договору на вимогу Страховика надати інформацію про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки ступеня страхового ризику. Якщо Страхувальник укладає Договір страхування через свого уповноваженого представника, такий само обов'язок стосується і представника Страхувальника, крім того, він має повідомити Страховику всі відомі йому подробиці про ТЗ, що приймається на страхування, та страховий ризик.
Таким чином, як вбачається із матеріалів справи, Позивач надав Страховику відомості, які суперечать один одному: в Акті огляду Застрахованого ТЗ від 25.09.2021 року він зазначив про наявність двох оригінальних ключів, натомість у заяві про настання страхового випадку від 07.07.2020 року про те, що комплект ключів від автомобіля наявний лише в одному екземплярі.»
Заперечення позивача:
Фактичні обставини:
25.09.2019 року ОСОБА_1 подає заяву Страхувальника відповідачу (форма заяви розробляється Страховиком, оскільки виключно Страховик знає яка саме інформація має істотне значення для оцінки ступеня ризику, інформація яка міститься в заяві слугує Страховику підставою для оцінки ступеня страхового ризику, що приймається на страхування і сама за достовірність інформації в цій заяві несе відповідальність Страхувальник). Наголошуємо, що заява подана ОСОБА_1 . Страховику не містила навіть вимоги про інформування Страховика про кількість ключів в комплекті автомобіля, а відповідно і не пливала на оцінку ступеня ризику).
Страховик не може укласти договір страхування без оцінки ступеня страхового ризику.
25.09.2019 року між позивачем та відповідачем укладається договір добровільного страхування наземного транспортного засобу. Відповідно на момент укладення договору Страховик оцінив ступень страхового ризику та погодився укласти договір прийнявши на себе відповідальність по виплаті страхового відшкодування в разі настання страхового випадку.
30.09.2019 року (тобто через п'ять діб після оцінки страховиком ступеня страхового ризику, узгодження прав та обов'язків сторін за договором та укладення договору) страховиком був складений акт огляду транспортного засобу, з одноособовим визначенням форми акту. При цьому огляд транспортного засобу здійснювався виключно страховиком та останній не вимагав від страхувальника надання будь-якої інформації та не роз'яснював страхувальнику про необхідність повідомлення інформації про кількість комплектів ключів до транспортного засобу. ОСОБА_1 не складав, не заповнював акт і від нього не вимагалась будь-яка інформація під час складання акту, він виключно повинен був надати автомобіль для огляду.
Таким чином, відповідач незаконно ототожнює акт огляду транспортного засобу з заявою страхувальника, яка подається в силу ст. 18 Закону України «Про страхування» до укладення договору страхування.
По-друге: Заперечення відповідача:
"Пункт 13.1. Загальних умов Договору страхування підставою для відмови Страховика у здійсненні виплат страхового відшкодування є:
п.п. 13.1.3. подання Страхувальником (або його довіреними особами/Водіями/Вигодонабувачем/Застрахованими особами) свідомо неправдивих відомостей про застрахований ТЗ та/або про факт настання страхового випадку, а також зазначення Страхувальником (або його довіреними особами/Водіями/Вигодонабувачем) неправдивих відомостей в Заяві на страхування, що є невід'ємною частиною цього Договору, при укладенні Договору страхування;
п.п. 13.1.8. невиконання Страхувальником (або його довіреними особами/Водіями/Вигодонабувачем) обов'язків, передбачених цим Договором та/або відповідними Правилами страхування Страховика.
Таким чином, Відповідач вважає правомірною свою відмову у виплаті страхового відшкодування Позивачу через подання ним свідомо неправдивих відомостей ….."
Заперечення:
1. Враховуючи позицію відповідача, зазначену вище, останній стверджує, що тільки у двох випадках, передбачених в п.п. 13.1.3. та 13.1.8. Договору останній має право відмовити Страхувальнику у здійснені виплати страхового відшкодування.
Щодо п.п. 13.1.3. Договору, який стосується подання Страхувальником неправдивих відомостей у заяві на страхування, то відповідач не зазначає, що відомості, які містяться у заяві ОСОБА_1 містять неправдиві відомості, а тому даний пункт не може бути підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування.
Щодо п.п. 13.1.8. Договору, який стосується невиконання Страхувальником обов'язків, передбачених Договором, то треба зазначити, що Договір не містить жодного посилання на необхідність повідомити Страховика або надати Страховику повний комплект ключів.
Щодо порушення обов'язків, передбачених Договором, то розділ 9 (Права та обов'язки сторін) Договору також не містить такої вимоги.
По-третє: Заперечення відповідача:
Щодо посилання відповідача у відзиві на судову практику судів першої та апеляційної інстанції.
Заперечення:
У відповідно до частини 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Суд, взявши до уваги позицію позивача та відповідача, вивчивши письмові докази по справі, вважає що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи. В судовому засіданні досліджені всі докази, подані учасниками справи. Клопотання про витребування і дослідження інших доказів до суду не надходило. Суд постановляє рішення на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
П. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 12.04.1996 року «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів», оскільки Закон не визначає певних меж своєї дії, судам слід мати на увазі, що до відносин, які ним регулюються, належать, зокрема, ті, що виникають із договорів страхування. Таким чином, відносини, що склались між сторонами, регулюються також нормами Закону України «Про захист прав споживачів».
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 є власником транспортного засобу, реєстраційний номер НОМЕР_1 , марки BMW, моделі 330Е, типу загальний легковий - загальний седан-В, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , білого кольору, 2016 року випуску, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , виданим ТСЦ 1244, дата реєстрації 07.05.2019 року.
25.09.2019 року між ОСОБА_1 та ПАТ «СК «ПЗУ Україна» було укладено Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів серії АМ № 143542.
У статті 1 Закону України «Про страхування» визначено, що страхування є вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про страхування», добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства. Одним із видів добровільного страхування є страхування життя.
Згідно ст. 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
У даному випадку, ст. 20 Закону України «Про страхування» визначені обов'язки страховика. Так, зокрема, страховик зобов'язаний:
1) ознайомити страхувальника з умовами та правилами страхування;
2) протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати або страхового відшкодування страхувальнику;
3) при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.
Відповідно до статті 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору (стаття 16 Закону України «Про страхування»).
Згідно зі статтею 982 ЦК України, істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства.
У виконання умов вказаного договору (п. 8) ОСОБА_1 було сплачено загальну страхову премію за Договором у розмірі 33 868,00 грн., що підтверджується квитанцією 0.0.1476655313.1 від 25.09.2019 року, що свідчить про повне виконання з його боку обов'язку по договору добровільного страхування наземних транспортних засобів серії АМ № 143542.
В ніч на 02.07.2020 року належний ОСОБА_1 транспортний засіб BMW 330Е, реєстраційний номер НОМЕР_1 було викрадено, за фактом чого 02.07.2020 року до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань було внесено відомості, номер кримінального провадження № 12020040520000420, правова кваліфікація кримінального правопорушення ч. 2 ст. 289 КК України, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про страхування», страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити страхову виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі. Яка саме подія визнається страховим випадком має бути детально зазначено у договорі страхування.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про страхування» та пункту 6. Договору, страховим випадком вважається подія, що визначена у переліку ризиків в частині 1 договору, яка відбулась в період дії договору, і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування», страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 25 Закону, здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством (ч. 4 ст. 9 Закону України «Про страхування»).
Таким чином, з огляду на приписи Закону України «Про страхування» та положення Глави 67 ЦК України, призначення страхування - це страховий захист страхувальника, матеріальна складова якого проявляється в разі настання страхового випадку.
У правовідносинах страхування, закон сприяє захисту інтересів страхувальника та зобов'язує страховика вчиняти дії щодо сприяння страхувальнику у отриманні страхового відшкодування (надати страхувальнику консультації з питань отримання страхового відшкодування, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати або страхового відшкодування страхувальнику, здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк).
При цьому, підстави для відмови страховика у здійсненні страхової виплати або страхового відшкодування встановленні ст. 991 ЦК України та ст. 26 Закону України «Про страхування», згідно з якими страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі:
1) навмисних дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, якщо вони були спрямовані на настання страхового випадку, крім дій, пов'язаних із виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, вчинених у стані необхідної оборони (без перевищення її меж), або щодо захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації;
2) вчинення страхувальником або особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку;
3) подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування або про факт настання страхового випадку;
4) одержання страхувальником повного відшкодування збитків за договором майнового страхування від особи, яка їх завдала;
5) несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків;
6) наявності інших підстав, встановлених законом.
Також договором страхування можуть бути передбачені також інші підстави для відмови здійснити страхову виплату, якщо це не суперечить закону.
Аналізуючи зазначені приписи закону, суд приходить до висновку, що відмова у виплаті страхового відшкодування може бути здійснена лише в межах, визначених законом, за умови дії страхувальника в порядку визначеному законом.
Згідно із ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Враховуючи наведене, зібрані у справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв'язок у сукупності, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхової компанії «ПЗУ Україна» про захист прав споживачів страхових послуг.
Враховуючи звільнення позивача від сплати судового збору, відповідно до вимог ст.141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягають стягненню судові витрати у вигляді судового збору в сумі 9514,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 81, 82, 263, 264, 265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд, -
Задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхової компанії «ПЗУ Україна» про захист прав споживачів страхових послуг.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 20782312) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ), страхове відшкодування в розмірі 919 866,68 грн. (дев'ятсот дев'ятнадцять вісімсот шістдесят шість гривень 68 коп.).
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 20782312) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ):
- 3% річних в розмірі 15 776,54 грн. (п'ятнадцять тисяч сімсот сімдесят шість гривень 54 копійки);
- пеню в розмірі 15 801,53 грн. (п'ятнадцять тисяч вісімсот одна гривня 53 копійки).
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 20782312) на користь держави судові витрати у вигляді судового збору в сумі 9514,00 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Суддя Погребняк Т.Ю.