Провадження № 11-сс/4823/259/22 Слідчий суддя ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
07 жовтня 2022 рокум. Чернігів
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_5
з участю: прокурора - ОСОБА_6
представника власника майна - адвоката ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 09 вересня 2022 року,
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді задоволено клопотання прокурора Чернігівської окружної прокуратури та накладено арешт на:
- майно, вилучене 02.09.2022 у ході обшуку квартири за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: на 14 каблучок з металу жовтого кольору, 11 пар сережок з металу жовтого кольору, сім-карту оператора мобільного зв'язку «Київстар» № НОМЕР_1 , сім-карту оператора мобільного зв'язку «Водафон» НОМЕР_2 , мобільний телефон марки «Самсунг» з абонентським номером НОМЕР_3 , дві сережки з металу жовтого кольору, заборонивши ОСОБА_9 розпоряджатись і користуватись вказаним майном.
Слідчий суддя вказав, що зазначені у клопотанні прокурора та вилучені в ході обшуку речі можуть бути використані як доказ фактів та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, відповідають критеріям, встановленим у ст.98 КПК України. У зв'язку з чим, з метою забезпечення збереження речових доказів та необхідності надання вилучених речей для проведення експертного дослідження, майно підлягає арешту.
Не погодившись із рішенням суду, адвокат ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора, вказавши на відсутність підстав для накладення арешту на вилучене майно. Зазначив, що оскаржувана ухвала не містить жодного обґрунтування, яке б пояснювало, чому слідчим суддею проігноровано доводи власника арештованого майна та докази, які їх підтверджують. Так, слідчим суддею не надано належної оцінки доказам щодо належності ОСОБА_8 вилучених слідчим речей, які є її особистою власністю, придбані нею та отримані у подарунок протягом тривалого часу. При цьому, ювелірні вироби та телефон були вилучені з особистої жіночої сумки ОСОБА_8 . Вказав, що прокурором не доведено, що вилучені речі отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення. Також послався на порушення прокурором строків звернення до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на тимчасово вилучене майно.
Заслухавши доповідь судді; адвоката ОСОБА_7 , який підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити; думку прокурора, котрий просив ухвалу слідчого судді залишити без змін; дослідивши матеріали кримінального провадження та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на таке.
Як убачається з матеріалів справи, слідчим Чернігівського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12022270340004241, внесеному до ЄРДР 26.08.2022, за фактом таємного викрадення 25.08.2022 грошових коштів, ювелірних виробів та іншого майна ОСОБА_10 з його автомобіля марки «Toyota Camry», д.н.з НОМЕР_4 , який знаходився поблизу магазину «МЕТРО», за адресою: м. Чернігів, вул. Старобілоуська, 77, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 185, ч.1 ст.209, ч.1 ст.263, ч.2 ст.309 КК України.
Відповідно до вимог ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно в тому числі є доказом кримінального правопорушення.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
За змістом ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Частиною 3 ст.170 КПК України встановлено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно ч.1 ст.98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч.10 ст.170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
З матеріалів справи вбачається, що 02.09.2022 року у ході обшуку, проведеного на підставі ухвали слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 01.09.2022, за адресою: АДРЕСА_1 , вилучено ювелірні вироби, сім-карти, мобільний телефон.
Постановою слідчого Чернігівського районного управління поліції ОСОБА_11 від 02 вересня 2022 року вищевказані речі, які вилучені 02.09.2022 під час обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , були визнані речовими доказами (а.с.п.33).
Відтак, оскільки вилучені ювелірні вироби, сім-карти, мобільний телефон можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, та відповідають встановленим у ст.98 КПК України та з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні, слідчий суддя, при вирішенні питання про арешт даного майна, прийняв рішення у відповідності до вимог ст.173 КПК України, з чим погоджується і колегія суддів.
Посилання апелянта на відсутність підстав для накладення арешту на майно є непереконливим, оскільки у даному випадку арешт накладався на підставі п.1 ч.2 ст.170 КПК України, з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні.
При цьому арешт, згідно чинного кримінального процесуального законодавства, може бути накладений на майно будь-якої фізичної чи юридичної особи, за наявності відповідних підстав.
Крім того, Європейська комісія з прав людини у своєму рішенні за скаргою «Феррарі - Браво проти Італії» також, зокрема, зазначила, що доведеність факту вчинення злочину та його характеру сама по собі є метою досудового розслідування.
Також у рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 року по справі «Смирнов проти Росії» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку - вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.
Доводи апелянта щодо порушення прокурором строків звернення з клопотанням про накладення арешту на майно, згідно ст.171 КПК України, не ґрунтуються на законі, з огляду на таке.
Як убачається з матеріалів провадження, 02.09.2022 під час обшуку квартири за адресою: АДРЕСА_1 , були вилучені ювелірні вироби, сім-карти, мобільний телефон. Цього ж дня прокурор звернувся з клопотанням про арешт майна, з дотриманням вимог ч.5 ст.171 КПК України, що підтверджується відтиском поштового штампу на конверті відділення зв'язку з наявною на ньому датою (а.с.п.43).
При цьому, в оскаржуваному судовому рішенні слідчий суддя зазначив, що клопотання прокурора надійшло до Деснянського районного суду м. Чернігова 08 вересня 2022 року засобами поштового зв'язку.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків слідчого судді про наявність підстав для задоволення клопотання прокурора, оскільки такі висновки суду ґрунтуються на матеріалах, доданих до клопотання.
Жодних об'єктивних даних, які б спростовували чи ставили під сумнів законність прийнятого слідчим суддею рішення, колегія суддів в матеріалах судового провадження з розгляду клопотання про накладення арешту на майно не вбачає.
Отже, з урахуванням вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді постановлена у відповідності до вимог чинного законодавства, із з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для вирішення справи, оскільки надані прокурором матеріали доводять наявність правових підстав для накладення арешту на майно, а також того, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що надані суду матеріали є достатніми для застосування в рамках даного кримінального провадження заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Відтак, доводи апелянта про незаконність ухвали слідчого судді не заслуговують на увагу і спростовуються вищенаведеним, в зв'язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги адвоката ОСОБА_7 .
Порушень вимог кримінального процесуального закону, які б ставили під сумнів законність та обґрунтованість постановленого у справі слідчим суддею рішення, не вбачається.
Керуючись ч.3 ст.407, ст.422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду
м. Чернігова від 09 вересня 2022 року про арешт майна - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4