Справа № 738/1255/21
№ провадження 2-з/738/13/2022
05 жовтня 2022 року м. Мена
Менський районний суд Чеpнiгiвської областi в складi:
судді - Волошиної Н.В.,
з участю секpетаpя судового засідання - Іванько А.С.,
прокурора - Тишкевич Л.В.,
представника третіх осіб
на стороні позивача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника третіх осіб на стороні позивача - ОСОБА_2 , фермерського господарства «САМ» - Чернілевського Віталія Григоровича про забезпечення позову
В провадженні суду перебуває цивільна справа за позовом прокурора Чернігівської окружної прокуратури, діючого в інтересах держави в особі Березнянської селищної ради, до Головного управління Держгеокадастру в Чернігівській області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , треті особи на стороні позивача - ОСОБА_2 , фермерське господарство «САМ» про визнання незаконними та скасування наказів, витребування земельних ділянок.
05 жовтня 2022 року представник третіх осіб на стороні позивача - ОСОБА_2 , фермерського господарства «САМ» - Чернілевський В.Г. звернувся із заявою про забезпечення позову, у якій просив накласти арешт на земельні ділянки з кадастровими номерами 7423086300:11:000:0356; 7423086300:11:000:0404; 7423086300:11:000:0402; 7423086300:11:000:0403, які належать ОСОБА_3 із забороною володільцю (або іншим особам, які уповноважені на вчинення реєстраційних дій) права на відчуження, користування та розпорядження вказаними земельними ділянками. В обґрунтування заяви зазначив, що підстави позовних вимог у даній справі зводяться до того, що Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області затвердило документацію із землеустрою та передало у власність фізичним особам спірні земельні ділянки за чинного права постійного користування третьої особи на ці землі, чим порушило порядок відведення земельних ділянок та всупереч статей 114, 116, 118 ЗК України видало відповідні накази, наслідком чого є вибуття з власності держави сільськогосподарських земельних ділянок площею 8 га та вибуття їх з користування ФГ «САМ» з 2016 року. Вважає, що є необхідність в накладенні арешту на земельні ділянки в частині заборони відчуження, розпорядження та користування ними для забезпечення збереження вказаних земельних ділянок як об'єктів спірних правовідносин до вирішення справи, та унеможливлення виникнення нових спірних відносин у випадку задоволення позовних вимог. Зазначає, що існують обґрунтовані підстави вважати, що поки здійснюється судовий розгляд справи, ОСОБА_3 , який значиться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно як власник земельних ділянок, буде вчиняти дії спрямовані на активне використання земельних ділянок, здійснення на них сільськогосподарської діяльності, спрямованої на отримання прибутку, на що він не має права, оскільки вказані землі отримав протиправно з власності держави та з користування третьої особи. Також він має можливість розпорядитися спірною земельною ділянкою, що може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у справі у випадку задоволення позовних вимог. Невжиття заходів забезпечення позову призведе до неможливості захисту прав позивача, оскільки ОСОБА_3 може відчужити земельну ділянку, або ж іншим чином розпорядитись землею (передати в оренду, сервітут, управління, статутного капіталу юридичної особи тощо); вчинити реєстраційні дії щодо земельної ділянки (здійснити поділ, зміну конфігурації, місце розташування поворотних точок тощо), а це призведе до того, що ефективно захистити права третьої особи буде ускладнено та унеможливлено. У разі відчуження ОСОБА_3 земельної ділянки та при наступному задоволенні позовних вимог, держава та третя особа змушені будуть звертатися до суду за захистом свої прав з подальшим скасуванням права власності/права користування земельною ділянкою, витребування її на свою користь, в тому числі і у добросовісного набувача, що потребуватиме додаткового часу, коштів та додаткових проваджень. За відсутності арешту на земельні ділянки із забороною користування ними ОСОБА_3 , як власником, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , як законний користувач, матимуть юридичні повноваження засіяти на них сільськогосподарські культури з метою отримання прибутку. ОСОБА_2 не бажає здійснювати обробіток землі так би мовити «наввипередки» або «хто перший», оскільки таким же чином відбудеться і збір урожаю, що призведе до звинувачення однієї із сторін у «рейдерському захопленні» земельних ділянок та урожаю на них. Невжиття заходів забезпечення позову, на думку заявника, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду та поновлення порушених прав та інтересів держави та третьої особи у разі задоволення заявленого позову в подальшому. З огляду на викладене, з посиланням на ст. 149, п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України стверджує про наявність підстав для забезпечення позову.
Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч.2 статті 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі, задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Як зазначено у постанові Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 ”Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову” (із наступними змінами), забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Пунктом 4 зазначеної постанови передбачено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.
Таким чином, у вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
У статті 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову, зокрема, заборона вчиняти певні дії. Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 року у справі №381/4019/18, провадження №14-729цс19, вказано, що ”співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову”.
При цьому, необхідно зазначити, що обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі, в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав, та що невжиття заходів забезпечення позову призведе до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому, існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об'єктивний характер.
За приписами ч. 10 ст. 150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Зі змісту заяви про забезпечення позову вбачається, що представник третіх осіб ОСОБА_1 просить суд накласти арешт на земельну ділянку, яка перебуває у постійному користуванні ОСОБА_2 відповідно до державного акту на право постійного користування землею серії ЧН №00111 від 15.05.1997 та заборонити ОСОБА_3 та іншим особам, які уповноважені на вчинення реєстраційних дій, відчужувати, користуватися та розпоряджатися спірними земельними ділянками, зокрема, здійснювати їх обробіток та збирати врожай.
Разом з тим, суд зауважує, що накладення арешту на земельну ділянку унеможливить користування цією земельною ділянкою не лише інших осіб, а й самого ОСОБА_2 .. Забезпечення позову у такий спосіб не узгоджується з метою вжиття заходів забезпечення позову, яка закріплена у ч. 2 ст. 149 ЦПК України запобігти ускладненню чи унеможливленню виконання рішення суду або ефективному захисту або поновленню порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Також необхідно відмітити, що у заяві не обґрунтовано, яким чином невжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на земельні ділянки та заборону користуватися ними може зашкодити виконанню рішення суду у справі, предметом якої є визнання незаконними та скасування наказів Головного управління Держеокадастру у Чернігівській області та витребування спірних земельних ділянок з володіння ОСОБА_3 на користь держави, а не на користь третіх осіб - ОСОБА_2 та ФГ «САМ».
Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 року у справі №753/22860/17, провадження №14-88цс20, ”…умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача”.
Порушуючи питання про заборону ОСОБА_3 вчиняти будь-які дії, пов'язані з відчуженням цієї земельної ділянки або передачею її в оренду, емфітевзис, користування іншим особам тощо заявник не наводить жодних обставин, які б могли слугувати підставою для висновку про можливість вчинення ним такий дій.
Отже, твердження представника третіх осіб про істотне ускладнення або неможливість в майбутньому виконати судове рішення у разі невжиття заходів забезпечення позову, зводяться до його припущень.
Разом з тим, як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомого майна, які знаходяться в матеріалах справи, спірні земельні ділянки перебувають під арештом на підставі постанов про арешт майна Менського РВ ДВС Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми).
Крім того, зі змісту заяви вбачається, що заявник шляхом вжиття заходів забезпечення позову фактично намагається позбавити ОСОБА_3 можливості здійснити обробіток та засівання спірних земельних ділянок, та має намір здійснити такий обробіток та засівання земельних ділянок самостійно з метою отримання прибутку.
При цьому, сам заявник зазначає, що за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка наразі перебуває у власності ОСОБА_3 , і на даний час презумпція правомірності набуття ним права власності у встановленому законом порядку не спростована.
Таким чином, наслідки вжиття тих заходів, про які просить заявник, - позбавлення можливості використовувати земельну ділянку у господарській діяльності - будуть ідентичними наслідкам, які б настали у разі вирішення судом спору на користь заявника.
З огляду на викладене, запропоновані заявником заходи забезпечення позову не є співмірними із предметом спору, який у даному випадку виник між сторонами, і за своїм змістом і способом фактично є вирішенням спору по суті, що відповідно до наведеної норми ч. 10 ст. 150 ЦПК України є неприпустимим.
Отже, дослідивши заяву про забезпечення позову, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню, оскільки заявником не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову у вказаний ним спосіб може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову, а вжиття заходів, про які просить заявник, фактично є тотожним задоволенню заявлених позовних вимог до вирішення спору по суті.
Керуючись статтями 149, 150, 153, 353 ЦПК України, суд -
В задоволенні заяви представника третіх осіб на стороні позивача - ОСОБА_2 , фермерського господарства «САМ» - Чернілевського Віталія Григоровича про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали виготовлений 10 жовтня 2022 року.
Суддя Н.В. Волошина