Справа №592/6818/22
Провадження №1-кс/592/2865/22
07 жовтня 2022 року м.Суми
Слідчий суддя Ковпаківського районного суду м. Суми ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , власника майна ОСОБА_3 , без фіксації процесуальної дії технічними засобами, розглянувши клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна,
Заявник звернулася до суду з вказаним клопотанням, яке мотивує тим, що у провадженні слідчого Сумського РУП ГУНП в Сумській області ОСОБА_4 перебуває кримінальне провадження № 12022200480001546 від 16.08.2022 р. за ч. 1 ст. 286 КК України. Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 26.08.2022 р. накладено арешт на транспортний засіб Volkswagen Caddy, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який їй належить та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_2 від 17.04.2018 р. На даний час у кримінальному провадженні проведено всі необхідні слідчі дії, проведено ряд експертиз, в тому числі експертизу технічного стану автомобіля, всі сліди кримінального правопорушення слідчим зафіксовані, у зв'язку з чим потреба у подальшому застосуванні арешту майна відпала. Просить слідчого суддю: скасувати арешт автомобіля Volkswagen Caddy, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який їй належить та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_2 від 17.04.2018 р.
У судовому засіданні заявник ОСОБА_3 клопотання підтримала, просила задовольнити.
Слідчий Сумського РУП ГУНП в Сумській області ОСОБА_4 у судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд клопотання без його участі, проти задоволення клопотання заперечував частково.
Прокурор Окружної прокуратури м. Суми ОСОБА_5 у судове засідання не з'явився, надав клопотання про розгляд справи без його участі, проти задоволення клопотання заперечував частково.
Слідчий суддя, заслухавши думку заявника, дослідивши надані матеріали клопотання та кримінального провадження, дійшов наступного висновку.
Слідчим суддею встановлено, що у провадженні слідчого Сумського РУП ГУНП в Сумській області ОСОБА_4 перебуває кримінальне провадження № 12022200480001546 від 16.08.2022 р. за ч. 1 ст. 286 КК України.
Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 26.08.2022 р. накладено арешт на транспортний засіб Volkswagen Caddy, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_3 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_2 від 17.04.2018 р.
Зі змісту вказаної ухвали слідчого судді вбачається, що підставою для накладення вказаного арешту стало існування достатніх підстав вважати, що майно, яке зазначене у клопотанні слідчого, підпадає під критерії ст. 98 та ч. 1 ст. 170, п. 1, 4 ч. 2 ст. 170 та ч. 3 ст. 170 КПК України, тому на зазначене майно було накладено арешт з метою забезпечення його збереження (оскільки наявні достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям речового доказу).
У відповідності до ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Згідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та /або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1)збереження речових доказів; 2)спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.
Згідно ч. 2 ст. 173 ПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен врахувати: 1)правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт накладався у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт накладається у випадках, передбачених п. 3, 4 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 2 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу);4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 4 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); 5) розумність та спів розмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Згідно із ст. 1 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, кожна фізична або юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Статтею 28 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Критерії для визначення розумності строків кримінального провадження визначені ч. 3 ст. 28 КПК України, однак вони мають бути об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.
Викладені обставини свідчать, що ризики, що стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, а саме арешту майна наявні, що обґрунтовано матеріалами доданими до клопотання, слідчим та прокурором наведено додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, як підстави для подальшого втручання у права особи, в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності та права користування.
У відповідності до ч. 1 ст. 100 КПК України речовий доказ, який був наданий стороні кримінального правопорушення, у вигляді предметів, великих партій товарів, зберігання яких через громіздкість або з інших причин неможливо без зайвих труднощів або витрати по забезпеченню спеціальних умов зберігання яких спів мірні їх вартості, а також речові докази у вигляді товарів або продукції, що піддаються швидкому псуванню повертаються власнику (законному володільцю), або передаються йому на відповідальне зберігання, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження.
Відповідно до ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Слідчий суддя вважає, що зберігання автомобіля на вуличному майданчику призведе до пошкодження цього автомобіля, тому є підстави для передання його на зберігання власнику, оскільки накладений арешт на автомобіль забезпечить завдання арешту майна.
Крім того, слідчий суддя у відповідності до ст. 173 ч. 4 КПК України вважає можливим змінити спосіб арешту майна, а саме передати вказаний автомобіль на відповідальне зберігання ОСОБА_3 , із забороною останній його відчуження.
Таким чином, слідчий суддя з урахуванням положень ч. 2 та 4 ст. 170 КК України, розумності та співрозмірності, застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту, щоб це не призвело до звуження певних прав та свобод людини, а саме залишає накладений арешт на автомобіль та передає його власнику на відповідальне зберігання.
Керуючись ст. 170-174 КПК України, суд,-
Клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту майна - задовольнити частково.
Транспортний засіб Volkswagen Caddy, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_3 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_2 від 17.04.2018 р. передати ОСОБА_3 на відповідальне зберігання під розписку та заборонити ОСОБА_3 розпоряджатися вказаним автомобілем до винесення кінцевого процесуального рішення по справі.
Попередити ОСОБА_3 про кримінальну відповідальність за ст. 388 КК України про необхідність збереження арештованого майна.
Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1