Справа № 644/4936/20 Номер провадження 11-кп/814/1543/22Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
07 жовтня 2022 року м. Полтава
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого суддіОСОБА_2
суддів: за участю: секретаря судового засідання прокурора захисника представника цивільного відповідача ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12 листопада 2016 року за №12016220000001242, за апеляційною скаргою представника цивільного відповідача ПП "Білоцерківська агропромислова група" ОСОБА_9 на вирок Орджонікідзевського районного суду м. Харків від 14 січня 2022 року,
Цим вироком
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Харків, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого,
визнано винуватим і засуджено за ч.2 ст.286 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.
На підставі п.«в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році» звільнено ОСОБА_10 від відбування призначеного покарання у зв'язку із амністією.
Задоволено частково цивільний позов потерпілої ОСОБА_11 і стягнуто з ПП "Білоцерківська агропромислова група" на користь ОСОБА_11 200 000 гривень моральної шкоди, відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_11 до ОСОБА_10 .
Вирішено питання щодо процесуальних витрат.
За вироком суду ОСОБА_10 визнано винуватим і засуджено за те, що він 04 листопада 2016 року приблизно о 02 годині 10 хвилині, керуючи належним ПП "Білоцерківська агропромислова група" автомобілем «Volkswagen Crafter», н.з. НОМЕР_1 , по просп. Московському зі сторони вул. Дванадцятого Квітня в напрямку вул. Роганської в м. Харків у порушення вимог п.12.3 ПДР України проявив неуважність та під час виникнення небезпеки для руху у вигляді пішохода, якого він був об'єктивно спроможний виявити завчасно, негайно не вжив заходів до зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, та здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_12 , в результаті чого останньому заподіяно тілесних ушкоджень, що спричинили смерть.
В апеляційній скарзі представник цивільного відповідача ОСОБА_9 просить змінити вирок Орджонікідзевського районного суду м. Харків від 14 січня 2022 року в частині вирішення цивільного позову та стягнути з ПП "Білоцерківська агропромислова група" на користь потерпілої ОСОБА_11 10 000 гривень моральної шкоди.
Свої вимоги апелянт мотивує тим, що місцевий суд при вирішення цивільного позову потерпілої: помилково не залучив як належного співвідповідача ПАТ «НАСК «Оранта» та не стягнув з нього відповідні суми в рахунок відшкодування моральної шкоди, так як цивільно-правова відповідальність належного підприємству автомобіля була застрахована; не врахував те, що зазначений у позові розмір моральної шкоди є належним чином непідтвердженим і надмірно завищеним.
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ заслухала суддю-доповідача, міркування представника цивільного відповідача та захисника на підтримку апеляційної скарги, думку прокурора, який не заперечував щодо задоволення апеляційної скарги, перевірила матеріали кримінального провадження, обговорила доводи апеляційної скарги та дійшла висновку про наявність підстав для її часткового задоволення з огляду на таке.
Статтею 404 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновки місцевого суду щодо фактичних обставин учинення кримінального правопорушення ОСОБА_10 , обґрунтованості його засудження та кваліфікації дій за ч.2 ст.286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть ОСОБА_12 , правильності призначення обвинуваченому покарання й застосування до нього Закону України «Про амністію у 2016 році», в апеляційній скарзі не оспорюються, а тому відповідно до ст.404 КПК України в зазначеній частині оскаржуваний вирок у апеляційному порядку не переглядається.
Згідно зі ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Доводи апеляційної скарги про неправильне вирішення першою судовою інстанцією цивільного позову потерпілої, колегія суддів уважає обґрунтованими.
За змістом приписів ст.ст.55, 124 Конституції України права і свободи людини та громадянина захищаються судом; юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення; законом може бути визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору.
У ч.2 ст.127 КПК України визначено, що шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Відповідно до ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні правовідносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Під час вирішення цивільного позову суд зобов'язаний об'єктивно дослідити обставини справи, з'ясувати учасників та характер правовідносин, що склалися між ними, встановити розмір шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення, а також визначити порядок її відшкодування.
Однак, місцевий суд зазначених вище вимог закону не дотримався.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, потерпіла ОСОБА_11 з метою відшкодування заподіяної їй внаслідок учинення ОСОБА_10 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, моральної шкоди звернулась з цивільним позовом до обвинуваченого та до ПП "Білоцерківська агропромислова група", з яким ОСОБА_10 на момент вчинення кримінального правопорушення перебував у трудових відносинах (т.1 а.п.57-62).
21 травня 2021 року під час судового розгляду суд першої інстанції залучив ПАТ «НАСК «Оранта» до участі в кримінальному провадженні як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні цивільного відповідача (т.1 а.п.208-209).
При цьому, місцевим судом в ухвалі встановлено, що між ПП «Білоцерківська агропромислова група» та ПАТ «НАСК «Оранта» було укладено договір (поліс) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АІ/8586013, згідно з яким ПАТ «НАСК «Оранта» застраховано належний ПП «Білоцерківська агропромислова група» автомобіль «Volkswagen Crafter», н.з. НОМЕР_1 , і цей договір на момент ДТП був чинний. За його ж змістом у разі настання страхового випадку страхова компанія зобов'язується здійснити виплату страхового відшкодування, зокрема, за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю потерпілого, зі встановленим лімітом у сумі 100 000 гривень (т.1 а.п.145, 208-209, т.2 а.п.5-6).
На підставі ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю (в тому числі, моральну шкоду), майну третьої особи.
Відповідно до правового висновку, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц (провадження №14-176 цс 18) у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього.
Відповідно до ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Отже, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок із виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених ст.37) чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст.3 Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Усупереч викладеному вище, незважаючи на встановлення того факту, що на момент вчинення кримінального правопорушення цивільно-правову відповідальність власника транспортного засобу було застраховано в ПАТ «НАСК «Оранта» та був чинним поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, місцевий суд не залучив дану страхову компанію до розгляду провадження як співвідповідача, внаслідок чого дійшов передчасного висновку про стягнення всього розміру заподіяної ОСОБА_11 моральної шкоди виключно з ПП "Білоцерківська агропромислова група".
Аналогічний підхід застосовано в постановах Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 06 вересня 2022 року у справі №363/5439/19 (провадження (№51-5800км21), 04 листопада 2021 року у справі №496/2442/18 (провадження №51-1354км21), 06 жовтня 2021 року у справі №310/7407/19 (провадження №51-2472км21), 18 грудня 2019 року у справі № 292/887/17 (провадження № 51-4095км19), 25 червня 2019 року у справі №450/2242/15-к (провадження №51-8932км18).
Таким чином, оскаржуваний вирок у частині вирішенні цивільного позову не відповідає вимогам законності й обгрунтованості, через це в зазначеній частині підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.
З урахуванням допущених місцевим судом істотних порушень вимог процесуального закону оцінка доводів апеляційної скарги цивільного відповідача в іншій частині судом апеляційної інстанції не надається, оскільки вона можлива лише після усунення вказаних порушень.
Під час нового розгляду необхідно врахувати наведене вище, ретельно перевірити доводи учасників судового провадження з приводу вирішення цивільного спору, зокрема, з урахуванням правового висновку Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц (провадження №14-176 цс 18), провести судовий розгляд відповідно до положень процесуального закону, за наслідком якого ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, належним чином умотивувавши свої висновки.
У свою чергу, колегія суддів звертає увагу, що за розпорядженням Голови Верховного Суду №7/0/9-22 від 14 березня 2022 року у зв'язку з неможливістю здійснювати правосуддя під час воєнного стану змінено територіальну підсудність судових справ Орджонікідзевського районного суду м. Харків та визначено її за Київським районним судом м. Полтава. Тому, новий розгляд матеріалів провадження підлягає призначенню в місцевому суді за місцем розташування суду на теперішній час, тобто, в Київському районному суді м. Полтава.
Отже, апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.
Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,
Апеляційну скаргу представника цивільного відповідача ПП "Білоцерківська агропромислова група" ОСОБА_9 задовольнити частково.
Вирок Орджонікідзевського районного суду м. Харків від 14 січня 2022 року щодо ОСОБА_10 в частині вирішення цивільного позову потерпілої ОСОБА_11 скасувати та призначити в цій частині новий розгляд у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства за місцем розташування суду на теперішній час.
В іншій частині вирок залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4