ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/6375/22
провадження № 4-с/753/108/22
"30" вересня 2022 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі
головуючого судді Шаповалової К.В.
за участі секретаря судового засідання Лісовської О.В.
представника скаржника Панової І.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Київ, вул. О. Кошиця, 5а скаргу ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Ткачової Катерини Володимирівни, заінтересована особа - ОСОБА_2 ,
29 червня 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Дарницького районного суду міста Києва з скаргою на дії головного державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Ткачової К.В. заінтересована особа - ОСОБА_2 .
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи № 753/6375/22 між суддями від 29 червня 2022 року матеріали скарги передано в провадження судді Шаповаловій К.В. Фактично скаргу було передано судді 05 липня 2022 року.
Ухвалою від 06 липня 2022 року скаргу було залишено без руху та надано скаржнику строк на усунення недоліків по справі.
12 липня 2022 року на адресу суду від скаржника надійшла заява (вх. №28452) про усунення недоліків.
Ухвалою суду від 18 липня 2022 року скаргу прийнято до розгляду та призначено у судове засідання на 11 серпня 2022 року.
Судове засідання призначене на 11 серпня 2022 року було відкладено на 30 вересня 2022 року за клопотанням представника скаржника.
30 вересня 2022 року у судове засідання з'явився представник скаржника - адвокат Панова І.Ю, яка доводи скарги підтримала в повному обсязі, вказала, що державним виконавцем були порушенні приписи Закону України «Про виконавче провадження», а отже дії державного виконавця стосовно винесення повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання є неправомірними, а таке повідомлення підлягає скасуванню. Додала до матеріалів справи копію постанови Київського апеляційного суду від 1 вересня 2022 року, якою залишено без змін рішення Дарницького районного суду м. Києва від 17 грудня 2021 року, на виконання якого був виданий виконавчий лист, що був повернутий стягувачу без виконання.
Від Дарницького відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надійшов відзив, в якому представник заперечував проти задоволення скарги, вказав, що абзац другий та третій резолютивної частини рішення суду не містить конкретних дій, які зобов'язують боржника вчинити якісь дії чи утриматись від вчинення дій, на відміну від абзаців п'ятого, шостого резолютивної частини рішення. Текст повідомлення містить обґрунтування підстав повернення виконавчого листу стягувачу, вказане повідомлення винесене в межах ЗУ «Про виконавче провадження» та жодних порушень з боку державного виконавця немає.
Заінтересована особа (боржник) ОСОБА_2 про день та час розгляду скарги повідомлялась належним чином, що підтверджується матеріалами справи, проте у жодне призначене судове засідання не з'явився, письмових пояснень стосовно поданої скарги суду не подавав.
Суд, вивчивши доводи скарги та докази додані до неї, відзив державного виконавця на скаргу, заслухавши пояснення представника скаржника, вивчивши копії матеріалів виконавчого провадження, приходить до висновку, що скарга підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Під час розгляду скарги встановлено, що рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 17 грудня 2021 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 1 вересня 2022 року, позовні вимоги ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4 , до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житлом задоволено. Визначено усунути перешкоди ОСОБА_3 у користуванні житловим приміщенням, а саме квартирою, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом вселення. Усунути перешкоди ОСОБА_4 у користуванні житловим приміщенням, а саме квартирою, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом надання вільного доступу до квартири. Зобов'язано ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_3 перешкод у користуванні житловим приміщенням, а саме квартирою, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Зобов'язано ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_4 перешкод у користуванні житловим приміщенням, а саме квартирою, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
На виконання вказаного рішення суду 9 лютого 2022 року були видані виконавчі листи, зокрема виконавчий лист щодо усунення перешкоди ОСОБА_4 у користуванні житловим приміщенням, а саме квартирою, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом надання вільного доступу до квартири.
1 червня 2022 року ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4 , звернулась до Дарницького ВДВС із заявою про відкриття виконавчого провадження.
6 червня 2022 року державним виконавцем Ткачовою К.В. було складено повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання на підставі пункту 7 частини четвертої статті 4 ЗУ «Про виконавче провадження» (виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень).
Скаржник зазначає, що такі дії державного виконавця є неправомірними, оскільки стаття 10 вказаного закону містить невичерпний перелік заходів примусового виконання рішень. Усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням передбачає вчинення боржником певних дій, зокрема надати вільний доступ до квартири так і утримання від вчинення певних дій (не чинити перешкоди у користуванні житловим приміщенням).
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, відповідно до положень статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною першою статті 3 Закону №1404-VIII передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, зокрема, виконавчих листів і наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Згідно з частиною першою статті 4 Закону №1404-VIII у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред'явлення рішення до виконання.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Згідно із пунктом 7 частини четвертої статті 4 Закону №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень.
Частиною шостою статті 26 Закону №1404-VIII визначено, що за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).
Згідно з частиною першою статті 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.
Аналіз положень частини першої статті 4 Закону №1404-VIII, якою визначені обов'язкові реквізити виконавчого документа, у взаємозв'язку з частиною четвертою цієї статті, якою визначені підстави для повернення без виконання виконавчого документа, свідчить, що органи державної виконавчої служби та в окремих випадках приватні виконавці здійснюють примусове виконання виключно тих судових рішень, резолютивна частина яких містить зобов'язання, що може бути виконане внаслідок застосування одного із заходів примусового виконання рішення.
До таких заходів примусового виконання рішення стаття 10 Закону №1404-VIII відносить: (1) звернення стягнення на майно; (2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; (3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборону боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем.
Наведений перелік не є вичерпним. У залежності від змісту зобов'язання до боржника можуть застосовуватися й інші заходи примусового виконання рішення, що забезпечують досягнення мети виконавчого провадження.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 17 грудня 2021 року чітко було визначено, яким саме чином відповідач ОСОБА_2 має вчинити дії, що стосуються усунення перешкод у користуванні житловим приміщення, а саме: шляхом вільного доступу, який, зокрема забезпечуються наявність у стягувача (надання стягувачу) ключів від житлового приміщення, а також можливість безперешкодно зайти (знаходиться) у житловому приміщенні, тобто боржник зобов'язаний утримуватись від вчинення дій, які перешкоджають стягувачу вільно користуватись житлом (зміна замків вхідних дверей, не допуск до приміщення іншим чином тощо), а отже твердження державного виконавця про те, що рішення суду не містить конкретних дій, які зобов'язаний здійснити боржник, або від вчинення яких дій він має утриматись, є безпідставним.
Зі змісту резолютивної частини вищенаведеного рішення суду слідує, що по своїй суті дане рішення є рішенням немайнового характеру, яке зобов'язує боржника вчинити певні дії, а саме: надати позивачу вільний доступ до житлового приміщення.
Статтею 63 Закону України «Про виконавче провадження» визначено порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, зокрема.
Відповідно до частини першої статті 63 Закону України "Про виконавче провадження" за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
Судом встановлено, що виконавчий лист повністю відповідає вимогам, передбаченим частині першій статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки у ньому чітко вказано ті дії, які боржник зобов'язаний вчинити та спосіб їх виконання.
Суд зазначає, що відповідно до пункту 4 частини третьої статті 18 Закону №1404-VIII державний та приватний виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв'язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду.
За таких обставин, на переконання суду, висновки головного державного виконавця про відсутність примусу та зобов'язального характеру у рішенні та виконавчому листі є помилковими, оскільки в резолютивній частині рішення прямо визначено спосіб його виконання, а відтак, правові підстави для повернення виконавчого документу стягувачу на підставі пункту 7 частини четвертої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" були відсутні.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до статті 451 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. Уразі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Оцінюючи належність, допустимість, а також достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що оскільки рішення суду, на підставі якого видано виконавчий лист № 753/11229/21 від 9 лютого 2022 року, зокрема в частині усунення перешкод ОСОБА_4 у користуванні житловим приміщенням шляхом вільного доступу до квартири, передбачає застосування заходів примусового виконання рішення, виконавчий лист є виконавчим документом та підлягає примусовому виконанню органом державної виконавчої служби, тому головним державним виконавцем Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Ткачовою К.В. безпідставно повернуто виконавчий документ без прийняття до виконання.
Як наслідок, є протиправним та підлягає скасуванню повідомлення головного державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Ткачової К.В. від 6 червня 2022 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання.
Відповідно до пункту а частини першої статті 449 ЦПК України, скаргу може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.
Відповідно до частини другої статті 449 ЦПК України, пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.
Враховуючи те, що скаржник дізнався про повідомлення державного виконавця лише 18 червня 2022 року, отримавши його у поштовому відділенні, що підтверджується витягом з сайту «Укрпошта» про статус поштового відправлення, суддя вважає за можливе поновити строк на оскарження повідомлення.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 450, 451 ЦПК України, суд
поновити ОСОБА_1 строк для подання скарги.
Скаргу ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) Ткачової Катерини Володимирівни, заінтересована особа - ОСОБА_2 - задовольнити.
Визнати дії державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), що полягають у винесенні повідомлення від 06 червня 2022 року б/н про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання - неправомірними.
Скасувати повідомлення від 06 червня 2022 року про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, винесене державним виконавцем Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ткачовою К.В.
Зобов'язати Дарницький районний відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відкрити виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 753/11229/21 виданого 9 лютого 2022 року (усунути перешкоди ОСОБА_4 у користуванні житловим приміщенням, а саме квартирою, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом надання вільного доступу до квартири).
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Київського апеляційного суду Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали суду складено 7 жовтня 2022 року.
Суддя: К.В. Шаповалова