Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/1591/22
Номер провадження2/711/1447/22
09 вересня 2022 Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:
Головуючого - судді: Кондрацької Н.М.
при секретарі: Мелещенко О.В.
розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» про захист прав споживачів шляхом зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» в особі відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» про зобов'язання вчинити певні дії. Свої позовні вимоги мотивує тим, що він, набув право власності на кімнату за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом та свідоцтвом. На поштову адресу отримав рахунок за надані послуги з постачання теплової енергії та гарячої води. У згаданому рахунку виявив, що за кімнатою закріплений рахунок № НОМЕР_1 та наявна заборгованість колишнього власника до 30.07.2021.
Позивач звертався до відповідача з заявами щодо нарахування послуг. Повідомив, що придбаваючи нерухомість не прав на себе обов'язок з плати боргів попередніх власників.
Крім того, просив відповідача виключити заборгованість з рахунку, а саме 10.03.2022.
Зазначає, що відповідач ігнорує звернення з проханням виключити з особового рахунку заборгованість попереднього власника та безпідставно влючати в рахунок на оплату позивачем заборгованості. Вважає, що такі дії відповідача є безпідставними, порушують права позивача, як споживача та власника та умови надання житлово-комунальних послуг.
Отже, позивач просить суд, - зобов'язати ПрАТ «Черкаське хімволокно» виключити з обліку по особовому рахунку № НОМЕР_1 заборгованості заборгованість попередніх власників кімнати за період з дло 30.07.2021.
Ухвалою суду від 18.04.2022 провадження у справі відкрито, прийнято до провадження справу та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін.
Відповідачем подано відзив на позов, за яким просить відмовити у задоволенні позову.
Зазначено, що особовий рахунок відкритий за адресою і є документом електронного регістру внутрішньогосподарського обліку господарських операцій підприємства і зі зміною власників, відкритий раніше особовий рахунок не змінюється. Відкривати особові рахунки або закривати їх, а також виключати з обліку заборгованість або не виключати її, це право підприємства. Обов'язку підприємства щодо виключення з обліку заборгованості попередніх власників жилих приміщень, не передбачено законом. Вся облікова заборгованість відображається у квитанціях та на особовому рахунку НОМЕР_1 до повного її погашення попередніми власниками. Обов'язок позивача, як нового власника зазначеного жилого приміщення по оплаті ЖКП лежить лише в межах поточних нарахувань з серпня 2021 року. Відповідач не вимагає і не вимагав від позивача оплати заборгованості, що виникла до 30.07.2021. Доказів протилежного позивачем не надано. Відображення певної заборгованості в квитанціях не встановлює для позивача відповідних обов'язків.
Від позивача надійшла відповідь на відзив у якому зазначається, що рахунок на оплату комунальних послуг - це рахунковий персоніфікований для кожного окремого споживача документ, що містить консолідовану інформацію щодо нарахованої суми за спожиті обсяги комунальні послуги, платежів споживача за ці послуги, у тому числі сплачених у попередньому розрахунковому періоді, обсягів споживання комінальних послуг та діючих тарифів на ці послуги, іншу інформацію про нараховані та сплачені платежі тощо. З наведених у відзиві норм робить висновок у відзиві про те, що рахунок на оплату комульної послуги надається конкретному споживачу, власнику нерухомого майна або за згодою власника іншій особі яа отримує такі послуги. Позивач не отримував такі послуги до 30.07.2021, тому в рахунку на оплату послуги, не повинна відображатись заборгованість, яка виникла до 30.07.2021.
Новий власник не повинен оплачувати борги попередніх власників, договір про надання порслуги не обтяжує й майно. Натомість відповідач вистяваляє рахунок на оплату комунальної послуги з урахуванням боргу попередніх власників, що створює між сторонами правову невизначеність.
В судовому засіданні позивач повністю підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити. Додатково зазначив, що після придбання кімнати виявив заборгованість минулих власників. Вважає, що відповідачем не вірно сформований рахунок.
В судовому засіданні представник відповідача заперечував проти задоволення позову, посилаючись на доводи відзиву. Повідомив суду, що відповідач не вимагав та не вимогає від позивача оплати заборгованості минулих власників. Звернув увагу, що кімната була вжде придбана з боргами, а отже позивач може вільно нею розпоряджатися.
Вважає, що вимоги є безпідставними, а права позивача не є порушеними. У надісланих квитанціях зазначається борг по рахунку виключно як інформація.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи та докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають до задоволення за таких підстав.
Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч. ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України). Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Як визначено статтею 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Так судом встановлено, що відповідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності ОСОБА_1 є влаником кімнати АДРЕСА_2 .
Відповідно до нотаріально посвідченого Свідоцтва від 30.07.2021 ОСОБА_1 належить на праві власності кімната у гуртожитку, щор занаходить за вказаною вище адресою.
Відповідно до наданих рахунків за надлані послуги з постачання теплової енергії та гарячої води ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі ВП «Черкаська ТЕЦ» на кімнату відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 та відповідно до квитанції за січено 2021 року визначена заборгованість за опалення 21620, 73 грн. і за гарячу воду 13063, 78 грн.
У зверненнях позивача до відповідача зазначається прохання провести перерахунок та виключити з особового рахунку заборгованість за надання послуги, яка виникла до 30.07.2021.
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому, особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права.
В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.
Відповідно достатті 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що непередбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема договори та інші правочини.
Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.
Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї. Виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з частиною 1статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За нормами частини 1статті 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
В судовому засіданні встановлено, що на ПрАТ «Черкаське хімволокно» покладено обов'язок щодо забезпечення тепловою енергією населення, організації та підприємства всіх форм власності.
Відповідно достатей 66,67,162 ЖК України за користування житловим приміщенням, що належить громадянинові на праві приватної власності, сплачується плата за утримання будинку, прибудинкової території та плата за спожиті комунальні послуги.
Відповідно до п. п. 3, 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», виконавцем послуг з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація, а послуг з постачання гарячої води - суб'єкт господарювання, який є власником (або володіє і користується на інших законних підставах) теплової, тепловикористальної або теплогенеруючої установки, за допомогою якої виробляє гарячу воду, якщо споживачами не визначено іншого постачальника гарячої води. Згідно вище наведенного, ПрАТ«Черкаське хімволокно» як суб'єкта господарювання з постачання теплової енергії, законодавством визначено виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води за вказаною адресою.
Відповідно до п. п. 18, 20, 30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, споживач зобов'язаний оплачувати комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо). Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.
З моменту надання підприємством споживачам послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання, відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» між сторонами виникли правовідносини, які полягають у виконанні споживачем зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати спожитих послуг.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VІІІ (в редакції Закону України №2454-VІІІ від 07 червня 2018 року, що чинна з 09червня 2018 року; діє в частині положень частини третьої статті 11, абзаців першого та другого частини п'ятої статті 18 з 1 січня 2019 року; введено Закон в дію з 01 травня 2019 року відповідно до Прикінцевих та Перехідних положень ЗУ), житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
До житлово-комунальних послуг належать, зокрема, комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами п.2 ч.1 ст. 5 цього ЗУ). Права та обов'язки споживача визначені у статті 7 згаданого Закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-ІV (у редакції, що чинна до дії вище вказаного Закону, тобто й на час виниклих правовідносин) житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Відповідно до вимог п. 1 ст. 1 Закону № 1875-ІV споживачем житлово-комунальних послуг являється фізична особа чи юридична особа, яка отримує чи має намір отримувати житлово-комунальні послуги.
Згідно зі статтею 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-ІV залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються зокрема й на: комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньо-будинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).
Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», комерційний облік комунальних послуг з постачання теплової енергії, гарячої води, централізованого водопостачання здійснюється вузлами обліку відповідних комунальних послуг, що забезпечують загальний облік їх споживання в будівлі, її частині (під'їзді), обладнаній окремим інженерним вводом, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки.
Розподіл обсягів спожитих у будівлі послуг з постачання теплової енергії, гарячої та холодної води між споживачами здійснюється відповідно до законодавства.
Внески за встановлення, обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку комунальних послуг з постачання теплової енергії, гарячої води, централізованого водопостачання включаються до плати виконавцю відповідної комунальної послуги і в рахунку відображаються окремо.
Як зазначено у статті 19 згаданого Закону, відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем.
Статтями 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (№ 1875- ІV) визначено права та обов'язки споживача й виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, правом споживача є одержання вчасно та відповідної якості житлово-комунальних послуг згідно з законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, а обов'язком споживача - є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом. Обов'язком виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення із споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.
Відповідно до ст.32Закону України«Про житлово-комунальніпослуги» № 1875-ІV, плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору, розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.
Крім того, згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №2454-VІІІ від 07 червня 2018 року, в редакції, що чинна з 09 червня 2018 року, споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води передбачені статтями 21 та 22 цього Закону.
Крім того, нарахування підприємством оплати житлово-комунальних послуг за нормами споживання визначається Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005року №630.
Як передбачено п.3 ч.2 ст. 8 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», виконавець комунальних послуг зобов'язаний без додаткової оплати надавати в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про ціни/тарифи, загальну вартість місячного платежу, структуру ціни/тарифу, норми споживання та порядок надання відповідної послуги, а також про її споживчі властивості та іншу інформацію, передбачену законодавством.
Таким чином, судом встановлено і підтверджено вищенаведеними доказами, що позивач ОСОБА_1 не має жодного відношення до суми заборгованості, яка виникла станом на 01.08.2021, оскільки він не був власником кімнати АДРЕСА_2 .
Жодний з доданих доказів не містить застережень про переведення боргу попередніх власників й не містить згоди кредитора на таку заміну, що узгоджується з положеннямистатті 520 ЦК України(заміна боржника у зобов'язанні).
При цьому, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Спосіб захисту порушеного права визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.
Так, з урахуванням положень ст.ст.15,16 ЦК України, не є належним способом захисту судом цивільних прав та інтересів особи пред'явлення позову про зобов'язання виключити з обліку по особовому рахунку заборгованість за житлово-комунальні послуги.
Зобов'язання ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» виключити суму заборгованості попередніх власників за комунальні послуги з надання централізованого опалення та гарячого водопостачання, без зазначення конкретних порушень при нарахуванні такої заборгованості та надання доказів на її спростування, не передбачено діючим законодавством в якості способу захисту прав, а саме по собі нарахування відповідачем певної заборгованості за спожиті комунальні послуги, не встановлює для позивача будь-яких обов'язків.
Крім того, зміна власника нерухомого майна не може бути підставою для виключення заборгованості за житлово-комунальні послуги відповідно до норм діючого законодавства України. Виключення або стягнення такої заборгованості є правом суб'єкта господарювання при здійсненні ним господарської діяльності, що охоплюється загальними засадами цивільного законодавства щодо свободи підприємницької діяльності.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - бухгалтерський облік-процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; внутрішньогосподарський (управлінський) облік - система збору, обробки та підготовки інформації про діяльність підприємства для внутрішніх користувачів у процесі управління підприємством.
Статтею 2 цього Закону визначено, що цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність, а також на операції з виконання державного та місцевих бюджетів і складання фінансової звітності про виконання бюджетів з урахуванням бюджетного законодавства.
Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства (ст. 3 Закону).
Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться без перервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника(власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів (ч.ч.1-3 ст. 8 цього Закону).
Крім того, статтею 8 Закону визначені норми щодо організації бухгалтерського обліку на підприємстві.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкуванняо броблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електроннійформі та повинні мати обов'язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України, і які визначені у статті 9 Закону. Права і обов'язки сторін, які виникають за результатами здійснення господарської операції, оформленої первинним документом відповідно до вимог цього Закону, не залежать від факту відображення її в регістрах та на рахунках бухгалтерського обліку.
Встановлено, що підприємством відкритий особовий рахунок НОМЕР_1 , за яким обліковуються дані про нарахування та оплату комунальних послуг, що надаються підприємством до жилого помешкання АДРЕСА_2 .
Цей особовий рахунок є документом електронного регістру внутрішньогосподарського обліку господарських операцій підприємства і зі зміною власників, відкритий раніше особовий рахунок, не змінюється. Крім того, чинним законодавством не передбачено обов'язку підприємства закривати особові рахунки, а також виключати з обліку заборгованість, про що просить позивач.
На думку суду, враховуючи доводи позовної заяви та ті, що надані позивачем в судовому засіданні, останнім не надано жодного належного, допустимого та переконливого доказу наявності дій, рішень з боку відповідача, які порушують його права та інтереси, як власника кімнати або споживача житлово-комунальних послуг.
Зобов'язання відповідача виключити заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги попередніх власників можуть бути запереченнями проти позову у разі пред'явлення підприємством до нього позову про стягнення суми заборгованості. Однак, як встановлено судом, таких вимог підприємством не заявлено.
Таким чином, за результатами розгляду справи, суд не вбачає підстав для задоволення позову, враховуючи відсутність підстав вважати, що відповідачем порушуються права, інтереси позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-84, 141, 259, 268 ЦПК України, суд, -
У позові ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» про захист прав споживачів шляхом зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду, через Придніпровський районний суд м. Черкаси, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Повний текст буде оголошено 20.09.2022.
Головуючий: Н. М. Кондрацька