Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/8410/20
07 вересня 2022 року м. Черкаси
Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого - судді Позарецької С.М.
при секретарі - Щокань В.В.,
за участю представника
позивача за довіреністю Назаренко С.М.
відповідача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Позивач АТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом (в редакції від 02.03.2021р., яка надійшла до суду 22.03.2021р. і прийнята судом 19.05.2021р.) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Свої позовні вимоги мотивує тим, що між сторонами 10.09.2013р. був укладений кредитний договір б/н з метою отримання банківських послуг, про що відповідач підписав відповідну заяву. Зазначено, що заявою відповідача підтверджено той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування, які були надані йому для ознайомлення в письмові формі. Виконання відповідачем договору вбачається також із виписки по рахунку та розрахунку заборгованості, де зазначені операції щодо кредитного ліміту, операції щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за їх користування.
Позивач вказує, що відповідачем не були виконані умови договору, внаслідок чого виникла заборгованість.
Таким чином, позивач просить суд, - стягнути з відповідача на свою користь заборгованість на суму 58562грн. 11коп., з яких: 48427грн. 24коп. - тіло кредиту, 10134грн. 87коп. - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит, згідно ст. 625 ЦК України, а також понесені позивачем судові витрати - судовий збір у розмірі 2102грн. 00коп.
Ухвалою суду від 24.12.2020р. прийнято, відкрито провадження по справі та призначено до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Відповідачем подано відзив на позов, за яким просить відмовити у задоволенні позову. Підтвердив факт укладення із позивачем договору б/н 10.09.2013р., за умовами якого він отримав кредит у розмірі, встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Між тим, Умови та правила надання банківських послуг та витяг з Тарифів він не підписував, а тому ці документи не можуть вважатися частиною кредитного договору. Заперечує вимоги про стягнення з нього процентів за користування кредитними коштами, оскільки таки умови договору відсутні. Також відповідачем заперечуються наведені позивачем розрахунки заборгованості. Так, відсутні докази, що ним отримано кредитні кошти у розмірі 48427грн. 24коп. Розрахунок, що наданий відповідачем, вважає невірним.
Позивачем не було подано відповідь на відзив.
В судовому засіданні представник позивача просив задовольнити позовні вимоги в редакції в редакції від 02.03.2021р., яка надійшла до суду 22.03.2021р. і прийнята судом 19.05.2021р. Не погоджується із висновком експертизи та доводами з розрахунками відповідача. Відсотки нараховані по Тарифах і за Умовами та правилами надання банківських послуг; процентна ставка не змінювалася протягом дії договору і складає 86,4% річних. У розмір боргу по відсотках 10134,87грн. не включені нарахування - інфляційні та 3% річних за ст. 625 ЦК.
В судовому засіданні відповідач повністю заперечував проти задоволення позовних вимог, надавши письмові пояснення. Зазначено, що банком не було повідомлено про умови кредитування та тарифи; він користувався кредитними коштами близько на 78тис. грн., а сплачено коштів банку більше - 87тис. грн.
Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача та експерта, дослідивши матеріали справи та докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення за таких підстав:
встановлено, що ОСОБА_1 10.09.2013р. в АТ КБ «Приватбанк» була підписана заява б/н з метою отримання банківських послуг, тобто відповідачем був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого, останній отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Ця заява не містить відомостей про умови кредитування, встановлену процентну ставку за користування кредитними коштами тощо.
На думку суду, не знайшли свого підтвердження доводи позивача про те, що кредитний договір складається із анкети-заяви позичальника від 10.09.2013р., Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, Тарифів банку.
У даному випадку, про факт отримання кредиту свідчить лише анкета-заява позичальника ОСОБА_1 від 10.09.2013р. При цьому, вважати, що відповідач погодився із Умовами та Правилами банківських послуг, Тарифами, - неможливо, оскільки вони не підписані відповідачем та заперечуються, про що ним зазначено у відзиві на позов та в судовому засіданні. Також заява-анкета не містить суми кредиту, чи кредитного ліміту, виду та строку дії кредитної картки, процентної ставки. При цьому, відповідачем визнається факт отримання кредитних коштів, які ним погашались, про що він зазначив під час розгляду справи.
Отже, суд вважає, що АТ КБ «Приватбанк» надав відповідачу ОСОБА_1 можливість розпоряджатись кредитними коштами.
Відповідно до розрахунку заборгованості, що наданий позивачем, заборгованість відповідача складає 58562 грн. 11 коп., з яких: 48427 грн. 24 коп. - тіло кредиту, 10134 грн. 87коп.- заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит, згідно ст. 625 ЦК України.
Відповідно до висновку судової економічної експертизи №849/1510-1516/21-23 від 16.11.2021р., складеного експертом Черкаського відділення Київського НДІСЕ на виконання ухвали суду від 19.05.2021р., - не видається за можливе підтвердити або спростувати, що наявний в матеріалах справи розрахунок заборгованості за договором б/н від 10.09.2013р., укладеного між Приватбанком та ОСОБА_1 станом на 28.02.2021р. (т.1 а.с.130-137) відповідає умовам укладеного кредитного договору. Не видається за можливе підтвердити або спростувати, що наявний в матеріалах справи розрахунок суми заборгованості, наданий ОСОБА_1 , станом на 01.02.2020р. (додаток №1 та №2 до відзиву на позовну заяву, т.1 а.с. 87-116), відповідає умовам укладеного кредитного договору. В подальшому експертом в ході дослідження кредитної заборгованості ОСОБА_1 (без урахування пені і штрафів) в межах наданих на дослідження документів розглядалися два варіанти:
Варіант №1 - за даними виписки по картковим рахункам (а.с.17-19) та при умові не прийняття судом витягу із Умов та правил надання банківських послуг (а.с.34-64), як частини кредитного договору, сума заборгованості позичальника ОСОБА_1 перед АТ КБ «Приватбанк» за кредитним договором б/н від 10.09.2013р. станом на 17.03.2020р. становить 11745грн. 55коп., в т.ч.: заборгованість за тілом кредиту 8607грн. 51коп., заборгованість за відсотками 3138грн. 04коп., що зазначено в додатку 2 до висновку експерта;
Варіант №2 - при умові прийняття судом витягу із Умов та правила надання банківських послуг (а.с.34-64), як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 10.09.2013р. шляхом підписання анкети-заяви та витягу із Тарифів обслуговування кредитних карток «Універсальна» (а.с.34) станом на 17.03.2020р. (дата останнього проведення по виписці банку) згідно даних виписки по картковим рахункам (а.с.17-29), як єдиного первинного документу, сума заборгованості ОСОБА_1 за результатами дослідження становить 14073грн. 08коп., в т.ч.: заборгованість за тілом кредиту - 10178грн. 56коп., заборгованість за відсотками - 3894грн. 52коп., що зазначено в додатку 3 до висновку експерта. Згідно вимог п.2.3 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом МЮУ 08.10.1998р. №53/5 (зі змінами), експерту забороняється вирішувати питання, які виходять за межі спеціальних знань експерта та з'ясування питань права і надавати оцінку законності проведення процедур, регламентованих нормативно-правовими актами.
Як передбачено ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч. ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).
Як передбачено ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Загальні положення про договір визначені розділом ІІ гл. 52 Цивільного Кодексу України.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до положень ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно із ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), що визначено ст. 610 ЦК України. Відповідно до положень ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Умови і правила надання банківських послуг ПАТ КБ «Приватбанк» та Тарифи, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана позичальником.
Виписка по картковому рахунку, що міститься в матеріалах справи, може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судом, така позиція зазначена у постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18-ц (провадження № 61 -9618св 19).
Суд звертає увагу, що з виписки по картковому рахунку відповідача вбачається, що позичальник (відповідач) активно користувався кредитними коштами та виконував свої кредитні зобов'язання щодо повернення цих коштів. Крім того, судом досліджено у судовому засіданні розрахунок заборгованості в сукупності з іншими доказами, наявними у матеріалах справи, тому суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджено факт встановлення відповідачу кредитного ліміту, а також користування останнім цими коштами.
На час розгляду справи договір № б/н від 10.09.2013р. недійсним, розірваним чи припиненим не визнаний.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У частині стягнення боргу (відсотки - 10134грн. 87коп.) слід відмовити, оскільки відсутні підстави вважати, що такі нарахування за кредитом, можуть нараховуватися за умовами анкети-заяви позичальника. При цьому, слід зазначити, що позивачем не доведено підстави для нарахування таких виплат. Так, відповідач дійсно сплачував певні грошові кошти на погашення заборгованості, банк їх отримував і розподіляв по пріоритетності відповідно до Тарифів та Умов і Правил надання банківських послуг, з якими відповідач не був ознайомлений і не підписував їх. Слід також зазначити, що за анкетою-заявою не визначено базову відсоткову ставку за кредитним лімітом на момент підписання договору, а тому вони не можуть стягуватися із відповідача, як боржника, який не був ознайомлений із відповідними умовами. Крім того, безпідставним є посилання позивача на норми ст. 625 ЦК України при нарахуванні заборгованості по відсотках, оскільки під час розгляду справи встановлено, що такі відсотки ним нараховувалися за процентною ставкою 86,4% річних, які начебто, передбачені Тарифами та Умовами.
Що стосується вимог про стягнення заборгованості по тілу кредиту у розмірі 48427грн. 24коп., то в цій частині вимоги слід задовольнити частково, а саме на суму 8607грн. 51коп., враховуючи досліджені виписку по рахунку та дані висновку експертизи. Так, за даними виписки по рахунку ОСОБА_1 за період з 10.09.2013р. по 17.03.2020р. останній скористався кредитними коштами на загальну суму 77881грн. 27коп. При цьому, позивачем не надані докази щодо встановленого кредитного ліміту з моменту його видачі. В іншій частині слід відмовити.
На думку суду, судове рішення, постановлене за результатами розгляду цієї цивільної справи, відповідає висновкам, що висвітлені у постановіВП ВС від 03.07.2019 у справі №342/180/17.
На основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилався позивач, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, враховуючи позицію відповідача, суд дійшов висновку про можливість часткового задоволення позовних вимог, враховуючи викладене.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з положень ст. 141 ЦПК України, згідно із якими судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» задоволено частково на суму 8607 грн. 51 коп., що становить 14,70 % від заявлених вимог, то із відповідача ОСОБА_1 на користь позивача необхідно стягнути судовий збір пропорційно до розміру задоволених вимог у сумі 309 грн. 00 коп.
Крім того, відповідачем подана заява про відшкодування йому за рахунок позивача судових витрат, понесених за проведення судової експертизи в сумі 8237грн. 28коп. Ці витрати підтверджені рахунком №2962 від 17.08.2021р., квитанцією про сплату від 27.09.2021р. Оскільки відповідач фактично «виграв справу» у позивача на 85,3%, то слід з АТ КБ «Приватбанк» стягнути на користь ОСОБА_1 вказані судові витрати на суму 7026грн. 39коп.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-84, 141, 259, 268 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д,) заборгованість за договором №б/н від 10.09.2013 року: 8607грн. 51коп. - заборгованість по тілу кредиту, а також судовий збір в розмірі 309грн. 00коп., а всього - 8916грн. 51коп.
В іншій частині відмовити.
Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д,) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) витрати за проведення експертизи у розмірі 7026грн. 39коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення через суд першої інстанції до Черкаського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст судового рішення складено 03.10.2022р.
Головуючий: С. М. Позарецька