Номер провадження: 22-ц/813/6238/22
Справа № 947/23990/21
Головуючий у першій інстанції Калініченко Л. В.
Доповідач Сєвєрова Є. С.
10.10.2022 м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії:
головуючого - Сєвєрової Є.С.,
суддів: Вадовської Л.М., Колеснікова Г.Я.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство «Універсал Банк»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 13 жовтня 2021 року у складі судді Калініченко Л.В.,
У серпні 2021 року АТ «Універсал Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг.
Позов обґрунтований тим, що у жовтні 2017 року позивач запустив новий проект monobank, в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні карти monobank. Особливістю проекту monobank є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень. Попередня ідентифікація відбувається за допомогою завантаження копії паспорта та РНОКПП в мобільний додаток, а видача платіжної картки після верифікації фізичної особи здійснюється або у точці видачі, або спеціалістом банку, що виїжджає за адресою, зазначеною клієнтом. Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга переведення витрат у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт. Умови обслуговування рахунків фізичної особи в АТ "Універсал Банк" опубліковані на офіційному сайті банку та постійно доступні для ознайомлення за посиланням https://www/ monobank.ua/terms. 24.07.2018 відповідач звернулася до банку з метою отримання банківських послуг і підписала Анкету-заяву до договору про надання банківських послуг від 24.07.2018. Положеннями анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з умовами, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складає договір про надання банківських послуг. Відповідач підтвердила, що ознайомилася та отримала примірники у мобільному додатку вказаних документів, що складають договір та зобов'язалася виконувати його умови. На підставі укладеного договору відповідач отримала кредит в розмірі 8 000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка. У зв'язку з порушенням відповідачем взятих на себе кредитних зобов'язань, станом на 15.03.2021 утворилася заборгованість у розмірі 142 827,45 грн. яка складається з 142 827,45 грн. заборгованості за тілом кредиту.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 13 жовтня 2021 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Універсал Банк" заборгованість за договором про надання банківських послуг "Monobank" від 24.07.2018 станом на 15.03.2021 у розмірі 142827, 45 грн. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Універсал Банк" у відшкодування витрат зі сплати судового збору 2270 грн.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд його скасувати, справу направити для розгляду до Києво-Святошинського районного суду Київської області за встановленою підсудністю.
В апеляційній скарзі апелянт послалася на те, що сума заборгованості є спірною так як апелянт не укладала ніяких договорів на розстрочку товарів у мережі магазинів Комфі, крім того, не оформлювала розстрочку у банку. Суд першої інстанції розглянув справу без її участі, у зв'язку з чим вона була позбавлена права на захист своїх прав та інтересів. Апелянт зазначила, що з 2015 року знята з обліку за адресою: АДРЕСА_1 та її місце перебування: АДРЕСА_2 . За таких обставин, на думку відповідача, дана справа була прийнята до провадження Київським районним судом м. Одеси з порушенням правил підсудності, так як даний спір повинен розглядатися за місцем перебування відповідача відповідно до положень ст. 27 ЦПК України.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив залишити її без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.
Справу розглянуто без виклику учасників справи в порядку ст. 369 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 24.07.2018 між АТ "Універсал Банк" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір шляхом підписання Анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг "Monobank", відповідно до умов якого банк відкрив відповідачу поточний рахунок у гривні та надав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на суму, вказану у додатку, відповідно до умов Договору.
Згідно п. п. 2, 3 вказаної Анкети-заяви позичальник погодився та підтвердив підписанням даного Договору, що він ознайомлений та отримав примірники у мобільному додатку підписаної ним анкети-заяви, Умов і правил надання банківських послуг, Тарифів, Таблиці обчислення вартості кредиту та Паспорту споживчого кредиту, які разом складають договір про надання банківських послуг, та зобов'язався виконувати умови вказаного Договору.
Відповідно до п. 6 Анкети-заяви позичальник надав свій електронний цифровий підпис для здійснення операцій зі всіма рахунками та визнав, що такий є аналогом власноручного підпису.
Також банком надано витяг з Умов обслуговування рахунків фізичної особи з додатками, Умови і правила обслуговування фізичних осіб в ПАТ "Універсал Банк" при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів. Загальні умови випуску та обслуговування платіжних карток (Monobank), копію видруку з робочого стола відповідача щодо адреси, місця та часу отримання картки, фото відповідача з паспортом в місці отримання картки.
Згідно з довідкою про наявність рахунку від 28.09.2021 та від 24.09.2021 банк відкрив позичальнику 26.07.2018 рахунок у гривні типу кредитна картка зі строком дії до 09/24.
30.07.2018 згідно заявки від клієнта через додаток за карткою відповідача було встановлено кредитний ліміт 20 000 грн. В наступному 21.11.2018 кредитний ліміт було встановлено у розмірі 35 000 грн; 19.02.2019 у розмірі 60 000 грн; 03.06.2019 у розмірі 80 000 грн.
Відповідно до копій заяви клієнта від 13.08.2020 їй також було надано кредит "Розстрочка" у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом у розмірі 50 000 грн. на строк 3 місяці з встановленням щомісячного платежу у розмірі 17 616,67 грн.
З наданих позивачем виписок про рух коштів по картці вбачається, що ОСОБА_1 тривалий час активно користувалася кредитом, здійснювала оплату товарів та послуг, знімала готівку в банкоматах та частково погашала кредит.
Відповідно до доданого до позову розрахунку заборгованість позичальника за договором станом на 15.03.2021 становить 142 827,45 грн та складається з тіла кредиту в сумі 142 827,45 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. Однак, відповідач порушила умови Договору, фактично отримані та використані кредитні кошти в добровільному порядку банку не повернула. Вказаний розрахунок заборгованості відповідачем у встановленому законом порядку також не спростовано. А тому стягненню з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість за наданим кредитом у зазначеному останнім розмірі.
Апеляційний суд погоджується із такими висновками з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 628, 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду.
Частиною другою статті 638 ЦК України передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Положення ч. 1 ст. 205 ЦК України визначають, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку (ч. 1). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (ч. 3).
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст. 205, 207 ЦК України).
Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі N732/670/19, від 23.03.2020 року у справі N404/502/18, від 07.10.2020 року N127/33824/19.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електронну комерцію".
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір- це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно ч. 3 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію").
Положення ч. 6 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" передбачають відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Так, відповідно до ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію" якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Судом встановлено, що в жовтні 2017 року Акціонерне товариство "Універсал Банк" запустив новий проект monobank, в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки monobank. Після перевірки кредитної історії на платіжних картках monobank за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт. Особливістю даного проекту є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно, без відділень. Попередня ідентифікація відбувається за допомогою завантаження копії паспорта та РНОКПП в мобільний додаток, а видача платіжної картки після верифікації фізичної особи здійснюється або у точці видачі, або спеціалістом банку, що виїжджає за адресою, зазначеною клієнтом. Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга переведення витрати у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт. Умови обслуговування рахунків фізичної особи в Акціонерному товаристві "Універсал Банк" опубліковані на офіційному сайті банку та постійно доступні для ознайомлення за посиланням https://www.monobank.ua/terms.
24.07.2018 ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг звернулася до позивача із анкетою-заявою, а також своїм підписом повністю та безумовно прийняла пропозицію банку та погодилася з тим, що анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг.
Відповідач підтвердила, що ознайомилася та отримала примірники у мобільному додатку вказаних документів, що складають договір та зобов'язався виконувати його умови.
Анкета-заява містить докладну інформацію щодо особи ОСОБА_1 , зокрема, дату її народження, індивідуальний податковий номер, серію, номер паспорта і дату його видачі, адресу проживання, номер мобільного телефону, соціальний статус. В анкеті-заяві містяться відповідні сторінки паспорта ОСОБА_1 , які скопійовані нею та надані до анкети в електронному вигляді.
Також у анкеті-заяві міститься прохання відповідача відкрити поточний рахунок у гривні на її ім'я та встановити кредитний ліміт на суму, вказану в додатку відповідно до умов договору та наведених нижче умов. Відповідач вказала, що ця анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту, з якими вона ознайомлена, складають договір про надання банківських послуг, укладання якого вона підтверджує і зобов'язується виконувати умови вказаного договору. Просить вважати наведений у ній зразок його власноручного підпису або його аналоги, а також електронний цифровий підпис, обов'язковими, засвідчив генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем у вигляді послідовності ряду цифр, який буде використовуватися для накладання електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення його дій згідно договору.
Також ОСОБА_1 підтвердила в анкеті-заяві, що усі наступні правочини, у тому числі підписання договорів, угод, листів, повідомлень можуть вчинятися нею та банком з використанням електронного цифрового підпису, а усе листування щодо цього договору здійснювати через мобільний додаток або через інші дистанційні канали.
Окрім того, на підтвердження своїх вимог позивачем надано Умови обслуговування рахунків фізичної особи з додатками у вигляді Тарифів, Таблиці обчислення вартості кредиту та Паспорту споживчого кредиту, які містять інформацію про їх підписання електронним цифровим підписом обома сторонами договору.
Отже, між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного цифрового підпису. Після підписання анкети-заяви у сторін виникли взаємні права та обов'язки, зокрема, у банку виникло зобов'язання щодо надання кредитних коштів, а у відповідача виникло зобов'язання з оплати послуг банку, що виникають в результаті використання платіжних карток, та повернення кредиту.
Крім того, послідовність укладення договору про надання банківських послуг Акціонерного товариства "Універсал Банк" в рамках проекту monobank передбачає, що без ознайомлення з умовами та тарифами, подальше укладення електронного договору кредиту на сайті є неможливим.
З огляду на викладене, заповненням анкети-заяви позичальник підтвердила прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчила із використанням електронно-цифрового підпису, що вона повідомлена кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
З розрахунку позивача та виписки про рух коштів, яка за своєю суттю є первинним банківським документом, вбачається, що відповідач користувалася карткою за рахунок кредитних коштів. Усі платежі щодо використання коштів, відображені у виписці по рахунку. Вона частково погашала кредит та відсотки, комісії за користування ним.
Заперечуючи проти розрахунку банку відповідач вказує, що сума заборгованості є спірною, апелянт не укладала договір розстрочки.
Водночас з матеріалів справи вбачається, що банком надано відповідачу послугу «Розстрочка» на підставі її заяви від 13.08.2020 до якої також додано Паспорт споживчого кредиту «Розстрочка» з умовами надання даної послуги, а також Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.
Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту може надаватись послуга переведення витрати у розстрочку, у формі невідновлюваної кредитної лінії, що передбачено п. 2.5 Умов обслуговування рахунків фізичної особи.
Із заяви вбачається, що розстрочка отримана саме за допомогою платіжної карти, що є доступом до поточного рахунку, на який зараховується сума кредиту.
Тобто, вказана розстрочка отримана саме в межах кредитного договору від 24.07.2018, а тому заборгованість за нею правомірно включена в загальну заборгованість за кредитним договором від 24.07.2018.
Так, доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".
Згідно з вказаною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
За пунктом 5.6. Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року N 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 23 вересня 2019 року у справі N910/10254/18, банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій, а тому можуть підтверджувати факт передачі кредитних коштів позичальнику та заборгованість за кредитним договором.
Отже, виписка по картковому рахунку, що міститься в матеріалах справи, може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами.
Наведене також узгоджується з правовими позиціями, викладеними в постановах Верховного Суду від 3 липня 2019 року у справі N204/2217/16-ц (провадження 61-47244св18) та від 16 вересня 2020 року у справі N200/5647/18 (провадження N 61-9618св19).
Доводи в апеляційній скарзі про те, що відносно апелянта були здійсненні шахрайські дії, в результаті яких без її відома були здійсненні операції по оформленню розстрочки, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки відповідачем ні суду першої інстанції ні апеляційному суду не надано належних доказів на підтвердження доведення шахрайських дій вчинених відносно неї в рамках кримінального провадження N12020100090004745.
З наявних у справі доказів вбачається, що відповідач звернулася до АТ "Універсал Банк" лише через два дні після оформлення заяви на розстрочку, а саме 15.08.2020 та наступного дня звернулась до органів поліції 16.08.2020.
Доказів на підтвердження негайного повідомлення банку щодо проведення спірної несанкціонованої транзакції в день її проведення, відповідачем не надано.
Водночас до моменту повідомлення користувачем (відповідачем) банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк.
Відповідачем не надано доказів, які б свідчили про втрату нею картки чи мобільного телефону за допомогою якого можливо провести спірну транзакцію.
Отже, відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано розмір заборгованості.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Не можуть бути підставою скасування рішення суду доводи апеляційної скарги про порушення судом правил підсудності, так як матеріали справи свідчать, що судом було здійснено запит до Відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області відповідно до якого надано відповідь про те, що місце реєстрації ОСОБА_1 АДРЕСА_3 , яка відноситься до територіальної підсудності Київського районного суду м. Одеси.
Таким чином, на стадії відкриття провадження висновок суду про підсудність справи Київському районному суду м. Одеси відповідає нормам процесуального закону та матеріалам справи.
Доводи про те, що відповідач за рішенням суду втратила право користування житловою площею у кв. АДРЕСА_4 та наразі її місце проживання м. Гомель Київської області, тому справа підсудна Києво-Святошинському суду Київської області, апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки позивач пред'являючи позов, відповідно до положень ч. 9 ст. 28 ЦПК України, за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання, не порушив вимог процесуального права в частині визначення територіальної юрисдикції (підсудності). Крім того, ОСОБА_1 не надала доказів того, що місце її перебування є зареєстрованим у встановленому законом порядку.
Справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду (ч.2ст.31 ЦПК України).
Наявні у справі відзив відповідача на позов, клопотання про витребування доказів, а також оголошення суду свідчать про обізнаність останньої про розгляд справи, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги про порушення судом правил підсудності при відкритті провадження у справі висновків суду не спростовують та на їх правильність не впливають.
Відповідно ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 13 жовтня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий:
Судді: