Справа № 127/12118/22
Провадження №11-кп/801/1013/2022
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
03 жовтня 2022 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі:
головуючого-судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем ОСОБА_5 ,
з участю: прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ( в режимі відеоконференції),
його захисника - адвоката ОСОБА_8
та представника потерпілого - адвоката ОСОБА_9 ,
розглянувши матеріали судового провадження за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 15 вересня 2022 року, якою продовжено ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів,
До Вінницького міського суду Вінницької області надійшло на розгляд кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч.4 ст. 187 КК України.
Ухвалою цього суду від 15 вересня 2022 року відмовлено в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому та продовжено ОСОБА_7 строк тримання під вартою.
Мотивуючи прийняте рішення, суд врахував тяжкість злочинів, у яких обвинувачується ОСОБА_7 , його особу та те, що ризики, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу, продовжують існувати.
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 просить скасувати ухвалу.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що суд не ініціював розгляд ним питання доцільності продовження такого строку, а учасники процесу не висловлювали свої позиції з приводу доцільності продовження строку тримання під вартою обвинуваченому. До судового засідання стороною обвинувачення було подано клопотання про продовження ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, однак це клопотання не розглядалось у зв'язку із запереченням сторони захисту щодо неможливості його розгляду з тих підстав, що обвинуваченому та адвокату не було завчасно надано копію клопотання та матеріалів, якими обґрунтовуються його доводи. Крім цього зазначена в ухвалі дата не відповідає даті судового розгляду, який відбувся 14.09.2022.
Заслухавши суддю-доповідача, обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника - адвоката ОСОБА_8 , які підтримали апеляційну скаргу, прокурора ОСОБА_6 , представника потерпілого - адвоката ОСОБА_9 , які заперечили проти її задоволення, дослідивши ухвалу суду першої інстанції, клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу, копію журналу та звукозапис судового засідання від 14.09.2022 та 15.09.2022, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
У відповідності до вимог ст.177 цього Кодексу метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищення, схову або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти інше кримінальне правопорушення або продовжити правопорушення, в якому підозрюється.
Відповідно до вимог ст.178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.
Згідно вимог ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
На переконання апеляційного суду, суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 , дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону, належно дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження строку тримання під вартою.
Так, судом встановлено, що ризики, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України, не зникли та продовжують існувати, що виправдовує продовження обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 , який обвинувачується у вчиненні умисних особливо тяжких злочинів та у разі доведеності його винуватості йому загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк, крім того, обвинувачений тривалий час перебував у розшуку.
Відомостей, які б безумовно свідчили про неможливість тримання ОСОБА_7 під вартою, на даний час немає.
Отже, рішення суду першої інстанції щодо продовження строку запобіжного заходу є законним та обґрунтованим, відповідає меті забезпечення реалізації завдань кримінального провадження, так як у даному кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілих.
Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
З приводу того, що судом не розглядалось клопотання прокурора, то суд при розгляді клопотання захисника обвинуваченого про зміну йому запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт в нічний період доби, заслухавши учасників судового розгляду, зокрема, прокурора ОСОБА_10 та потерпілу ОСОБА_11 , які наполягали на залишенні щодо ОСОБА_7 застосованого найсуворішого запобіжного заходу, погодився з доводами останніх.
Нормами ч.2 ст. 331 КПК України визначено те, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Частиною 3 ст. 331 КПК України визначено, що до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою.
Прокурором у кримінальному провадженні ОСОБА_6 було подано клопотання про продовження строку тримання під вартою, однак, не завчасно, як того вимагає ч.1 ст. 199 КПК України, а тому суд розглянув питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу продовженого строку за власною ініціативою з урахуванням позиції сторони обвинувачення та потерпілої.
Датою ухвали про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 є 15.09.2022, оскільки суд вийшов до нарадчої кімнати та наступного дня після виходу з неї проголосив судове рішення.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 422-1 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 15 вересня 2022 року, якою продовжено ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4