Справа № 125/385/22
Провадження № 22-ц/801/1541/2022
Категорія: 77
Головуючий у суді 1-ї інстанції Питель О. В.
Доповідач:Денишенко Т. О.
05 жовтня 2022 рокуСправа № 125/385/22м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
судді-доповідача Денишенко Т. О.,
суддів Оніщука В. В., Рибчинського В. П.,
за участі секретаря судового засідання Михайленко А. В., особи, яка подала апеляційну скаргу, позивачки ОСОБА_1 , представника відповідача Відділу освіти Барської міської ради Жмеринського району Вінницької області Шилик І. В., розглянувши за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, у відкритому судовому засіданні у м. Вінниці, в залі судових засідань апеляційного суду цивільну справу за позовом
ОСОБА_1 до Відділу освіту Барської міської ради Жмерин-
ського району Вінницької області, за участі третьої особи, яка не заявляє само-
стійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Кузьминецького
закладу загальної середньої освіти І-ІІ ступенів - закладу дошкільної освіти про
поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного про-
гулу,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Барського район-ного суду Вінницької області від 20 червня 2022 року, ухвалене у приміщенні суду у м. Бар Жмеринського району Вінницької області за головування судді Питель О. В., повний текст якого складений 27 червня 2022 року,
14 квітня 2022 року ОСОБА_1 звернулася у Барський районний суд Він-ницької області з позовом до Відділу освіту Барської міської ради Жмеринського району Вінницької області, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Кузьминецького закладу загальної се-редньої освіти І-ІІ ступенів - закладу дошкільної освіти ( далі - Кузьминецький ЗЗСО І-ІІ ст. - ЗДО ) про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, посилаючись на наступні обставини.
Рішенням 36 сесії 7 скликання Барської районної ради Вінницької області від 20 лютого 2020 року відповідно до пункту 20 частини 1 статті 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», рішення 32 сесії 7 скликання районної ради від 18 липня 2019 року «Про затвердження Положення «Про порядок призначення на посаду керівника комунального закладу», за результатами розгляду протоколу № 2 засідання конкурсної комісії з проведення конкурсного відбору кандидатів на заміщення вакантної посади директора Кузьминецької загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів, з урахуванням висновків постійної комісії районної ради з питань бюджету, регу-лювання комунальної власності та приватизації, реалізації державної регуляторної політики, позивачка призначена директором Кузьминецької ЗОШ І-ІІ ступенів з 21 лютого 2020 року. Начальнику відділу освіти Барської районної державної адмі-ністрації ОСОБА_2 було доручено укласти з ОСОБА_1 строковий тру-довий договір терміном на п'ять років. Наказом відділу освіти Барської районної дер-жавної адміністрації Вінницької області від 02 березня 2020 року № 28-К/тр ОСОБА_3 призначено на посаду директора Кузьминецької загальноосвітньої шко-ли І-ІІ ступенів з 02 березня 2020 року терміном на два роки. Це рішення позивачка вважає таким, що порушує рішення 36 сесії 7 скликання Барської районної ради Він-ницької області від 20 лютого 2020 року. Строковий трудовий договір з ОСОБА_1 не був укладений.
На підставі пункту 1.5.3.12 рішення 3 позачергової сесії 8 скликання Барської міської ради від 30 грудня 2020 року № 3 «Про прийняття в комунальну власність Барської міської територіальної громади в особі Барської міської ради бюджетних установ, майна зі спільної власності територіальних громад сіл, селища Барського району» Кузьминецьку загальноосвітню школу І-ІІ ступенів прийнято у комунальну власність Барської міської ради як засновника цього закладу освіти. Роботодавцем позивачки став Відділ освіти Барської міської ради. ОСОБА_1 вважає, що її як директора Кузьминецької загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів фактично переведено з Відділу освіти Барської районної державної адміністрації у Відділ освіти Барської міської ради. Відповідно до пункту п'ятого статті 36 КЗпП України переведення працівника за його згодою на інше підприємство є підставою припинення трудового договору, на новій роботі працівник укладає інший трудовий догові. Однак, Відділ освіти Барської міської ради не оформив з позивачкою строковий трудовий договір. 02 березня 2022 року наказом Відділу освіти Барської міської ради Жмеринського району Вінницької області № 24-К/тр ОСОБА_1 звільнено із займаної посади у зв'язку із закінченням строку трудового договору.
Позивачка зазначила, що оскільки між нею і Відділом освіти Барської міської ради не був укладений строковий трудовий договір, її слід вважати прийнятою на посаду директора Кузьминецької загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів безстроково згідно з пунктом першим частини першої статті 23 КЗпП. Крім того, на час її звільнення з посади директора вона хворіла з 01 по 04 березня 2022 року, тому звіль-нення вважає незаконним, просила суд поновити її на посаді директора Кузьми-нецької загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів, стягнути з відповідача середній заробі-ток за час вимушеного прогулу з 02 березня 2022 року до дня поновлення на роботі.
Рішенням Барського районного суду Вінницької області від 20 червня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено у повному обсязі. Додатковим рі-шенням від 19 серпня 2022 року судовий збір у цій справі компенсований за рахунок держави.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, позивачка оскаржує його в апеляційному порядку, просить дане рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення її позову у повному обсязі. ОСОБА_1 вважає оскар-жуване рішення таким, що суперечить вимогам чинного законодавства України, не відповідає фактичним обставинам справи.
Визначеним цивільним процесуальним законом та забезпеченим ухвалою апеляційного суду від 12 вересня 2022 року правом на подання відзиву на апеляційну скаргу відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача не скористалися, відзиви від них суду не надходили. У судове засідання апеляційного суду представник третьої особи, яка не заявляє само-стійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Кузьминецького закладу загальної середньої освіти І-ІІ ступенів - закладу дошкільної освіти не з'явився. 27 вересня 2022 року до апеляційного суду надійшло клопотання представника третьої особи ОСОБА_4 про розгляд справи без її участі. Ураховуючи не заперечення сто-рін у справі щодо розгляду її у відсутності представника третьої особи, відповідно до норм статті 372 ЦПК України колегія суддів ухвалила здійснити розгляд справи за участі тих її учасників, котрі з'явилися у судове засідання.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення та заперечення на апеляційну скаргу відповідно позивачки, представника відповідача, дослідивши матеріали спра-ви, проаналізувавши наявні у ній докази в їх сукупності, перевіривши законність, об-ґрунтованість оскаржуваного судового рішення у межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Згідно норм статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм проце-суального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'я-сованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і запере-чень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення суду першої інстанції у цілому є об'єктивним, законним та обгрунтованим, таким, що грунтується на нормах матеріального права, які регу-люють виниклі та наявні правовідносини між сторонами у справі.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції, керуючись нормами статей 3, 21, 23, 36 КЗпП України, Законів України «Про загаль-ну середню освіту» у редакції, яка діяла станом на час призначення ОСОБА_1 на посаду - 02 березня 2020 року, «Про повну загальну середню освіту», що був чин-ним на час звільнення позивачки 02 березня 2022 року з роботи, виклавши зміст цих норм у рішенні, беручи до уваги правові висновки Верховного Суду, викладені у по-становах від 22 квітня 2019 року у справі № 318/2474/16, від 22 грудня 2020 року у справі № 264/5235/19, зазначив, що керівник державного, комунального закладу за-гальної середньої освіти призначається на посаду за результатами конкурсного від-бору строком на шість років ( строком на два роки - для особи, яка призначається на посаду керівника закладу загальної середньої освіти вперше ) на підставі рішення конкурсної комісії. Такий порядок щодо укладення строкового трудового договору визначений профільним законом, що кореспондується з наведеними нормами КЗпП України. Крім того, наказ про призначення на посаду строком на два роки ОСОБА_1 не оскаржувала, з ним була ознайомлена, що не заперечується.
Відповідно до частини тринадцятої статті 39 Закону України «Про повну загальну середню освіту» керівник закладу загальної середньої освіти звільняється з посади у зв'язку із закінченням строку трудового договору або достроково відповідно до вимог законодавства та умов укладеного трудового договору. Припинення трудо-вого договору з керівником державного чи комунального закладу загальної середньої освіти у зв'язку із закінченням строку його дії або його дострокове розірвання здійс-нюється відповідною посадовою особою засновника ( головою відповідної ради чи керівником державного органу ) або керівником уповноваженого ним органу ( струк-турного підрозділу з питань освіти ) з підстав та у порядку, визначених законодав-ством про працю.
У січні 2022 року Відділ освіти Барської міської ради двічі попереджав позивач-ку про закінчення 02 березня 2022 року строку дії строкового трудового договору. На-казом Відділу освіти Барської міської ради Жмеринського району Вінницької області від 01 березня 2022 року № 24-К/тр ОСОБА_1 звільнено з посади директора Кузьминецького ЗЗСО І-ІІ ступенів - ЗДО Барської міської ради у зв'язку із закінчен-ням строку трудового договору пункт другий статті 36 КЗпП України з 02 березня 2022 року. З даним наказом ОСОБА_1 ознайомлена, про що свідчить її підпис під цим наказом.
Відповідно до акту від 22 лютого 2022 року № 02-07-20/45, складеного за звер-ненням позивачки, за результатами проведеного позапланового заходу державного нагляду щодо додержання вимог законодавства у сфері зайнятості населення ( Відділу освіти Барської міської ради ) головним державним інспектором Відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно правових актів Іконніковим І. П., порушень законодавства про працю під час звільнення ОСОБА_1 не виявлено.
Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні надав оцінку усім доводам позивачки щодо неправомірного, на її думку, звільнення з посади.
Суд зазначив, що відсутність підпису посадової особи після окремого запису у трудовій книжці ОСОБА_1 , на аркуші з копією сторінок трудової книжки 16 та 17 є порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, однак це не впливає на обставини цієї справи щодо звільнення позивачки з роботи.
Відповідно до даних копії листка непрацездатності від 25 березня 2022 року серії АЛД № 981452 Відділ освіти Барської міської ради нарахував оплату чотирьох днів з 01 березня по 04 березня 2022 року допомоги по тимчасовій непрацездатності ОСОБА_1 та подав заявку у Барське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області для виплати їй 1404,92 гривень. Суд вказав, що КЗпП України містить заборону звільнення праців-ника у період його тимчасової непрацездатності ( крім звільнення за пунктом п'ятим статті 40 ), а також у період перебування працівника у відпустці лише щодо трудових договорів, укладених на невизначений строк, а також строкових трудових договорів до закінчення строку його чинності. Таке зазначення кореспондується із правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 26 грудня 2018 року у справі № 640/498/17.
Суд першої інстанції вказав, що мотиви позивачки стосовно неправомірного призначення її на посаду терміном на два роки, тоді як у рішенні 36 сесії 7 скликання Барської районної ради від 20 лютого 2020 року було зазначено про укладення з нею договору на п'ять років, є необгрунтованими, оскільки норми Закону мають вищу юридичну силу ніж рішення місцевого органу самоврядування. Наказ про призначен-ня на посаду строком на два роки ОСОБА_1 не оскаржувала.
Стосовно того твердження позивачки, що внаслідок зміни засновника Кузьми-нецької ЗЗСО І-ІІ ступенів з Відділу освіти Барської районної державної адміністрації на Відділ освіти Барської міської ради її фактично було переведено, тому з нею мав бути припинений попередній строковий договір та укладений новий безстроковий, суд обгрунтовано, з викладом частин третьої, четвертої статті 36 КЗпП України вка-зав, що зміна підпорядкованості підприємства, установи, організації не припиняє дії трудового договору, він продовжується на тих умовах, на яких був укладений.
У зв'язку з безпідставністю позовної вимоги щодо поновлення на посаді не під-лягає задоволенню й вимога ОСОБА_1 про стягнення на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка є похідною від первинної вимоги.
За доводами апеляційної скарги Відділ освіти Барської міської ради як роботодавець позивачки не уклав із нею строковий трудовий договір, не видав наказ про призначення на посаду, не вчинив відповідний запис у трудову книжку, через що фактично існував безстроковий трудовий договір. До грудня 2020 року роботодавцем ОСОБА_1 був Відділ освіти Барської райдержадміністрації, надалі роботодав-цем був Відділ освіти Барської міської ради, через це ОСОБА_1 вважає, що мав місце безстроковий трудовий договір. Суд не звернув увагу, що у Відділі освіти Барської райдержадміністрації не відбулася зміна підпорядкованості, а визнання відповідачем Відділ освіти Барської міської ради, роботодавцем - Кузьминецької ЗЗСО І-ІІ ступенів суперечить нормам права. Позивачка вважає, що її було пере-ведено з Відділу освіти Барської райдержадміністрації у Відділ освіти Барської місь-кої ради, що не було оформлено належним чином. Крім цього, ОСОБА_1 вва-жає, що окремі копії документів, наявні у матеріалах справи, зокрема, протоколу від 17 січня 2020 року № 2 засідання конкурсної комісії з проведення конкурсного від-бору кандидатів на заміщення вакантної посади директора Кузьминецької загально-освітньої школи І-ІІ ступенів, переможницею якого визнано ОСОБА_1 , рішен-ня 36 сесії 7 скликання Барської районної ради від 20 лютого 2020 року «Про призна-чення директора Кузьминецької ЗОШ І-ІІ ступенів», яким позивачку призначено на посаду, рішення 3 позачергової сесії 8 скликання Барської міської ради від 30 грудня 2020 року № 3 «Про прийняття в комунальну власність Барської міської територі-альної громади в особі Барської міської ради бюджетних установ, майна із спільної власності територіальних громад сіл, селища Барського району» не мають юридичної сили у зв'язку з їх посвідченням відповідачем, а не установами, які створили перера-ховані нею копії документів.
На викладені скаржницею доводи убачається необхідним зазначити наступне.
З приводу невідповідності наявних у справі окремих копій документів вимогам Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних ор-ганах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, належить мати на увазі, що ОСОБА_1 не заперечує дійсності зазначених документів, доказів їх недійсності суду не представила; вона не врахувала норми статей 12, 13 ЦПК України щодо здійснення судочинства на засадах змагальності сторін, рівності прав учасників справи, обов'язок кожної сторони довести обставини, які мають зна-чення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповно-літніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоря-джається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Як наслідок, такий довід апеляційної скарги не тягне задоволення позову про поновлення скаржниці на роботі.
ОСОБА_1 в силу особистого, суб'єктивного, помилкового розуміння пев-них обставин справи стверджує про її переведення з Відділу освіту Барської райдерж-адміністрації у Відділ освіти Барської міської ради. Такого переведення не було й бути не могло, оскільки позивачка не працювала у вказаних органах як державної вла-ди так і місцевого підпорядкування. Вона працювала директором школи по строко-вому трудовому договору у загальноосвітньому закладі, який згідно з рішенням міс-цевого органу самоврядування прийнятий у комунальну власність Барської міської територіальної громади в особі Барської міської ради.
У позовній заяві ОСОБА_1 сама як позивачка визначила відповідачем Відділ освіти Барської міської ради Жмеринського району Вінницької області, який є юридичною особою публічного права, користується усіма правами та обов'язками сторони у справі, третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - освітній заклад, на посаді керівника якого вимагає її поновити. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц зазначила, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрун-тованості позову є обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи. Пред'-явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову. Твердження ОСОБА_1 про суперечність нормам права визнання відповідачем Відділу освіти Барської міської ради, роботодавцем - Кузьми-нецької ЗЗСО І-ІІ ступенів не відповідає дійсності, адже вона сама визначила вказані орган та заклад учасниками справи за своїми вимогами.
Нормами статті 235 КЗпП України визначено, що підставою для поновлення працівника на роботі є його звільнення без законних підстав. Тому поновлено на ро-боті може бути лише працівника, якого звільнено незаконно, з порушенням проце-дури звільнення чи за межами підстав, передбачених законом чи договором або за відсутності підстав для звільнення. У разі якщо працівника звільнено об-ґрунтовано, з додержанням процедури звільнення, підстав для його поновлення на роботі немає.
Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка відповідно до норм частини першої статті 9 Конституції України рати-фікована Законом України від 07 липня 1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» 1950 року, Першого протоколу та протоколів №№ 2, 4, 7, 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України, встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім встановленим законом судом.
Отже Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно до статті 9 Кон-ституції України як чинний міжнародний договір, згода на обов'язковість якого нада-на Верховною Радою України. Окрім того стаття 17 Закону України № 3477-ІУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» ( з подальшими змінами ) передбачає застосування судами Конвенції та практики Євро-пейського суду з прав людини як джерела права, а стаття 18 цього Закону визначає порядок посилання на Конвенцію та практику Суду.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунту-вання своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відпо-відь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від ха-рактеру рішення. Крім того необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у дер-жавах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином питання, чи виконав суд свій обов'язок стосовно подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про за-хист прав людини і основоположних свобод, може бути визначене тільки у світлі кон-кретних обставин справи ( Проніна проти України, № 63566/00, § 23, Європейський суд з прав людини, від 18 липня 2006 року ).
Оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає критерію його об-ґрунтованості.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, належить констатувати, що вони не спростовують правильність, обґрунтованість і об'єктивність ухваленого судом оскар-жуваного рішення, тому колегія суддів не знаходить достатніх та законних підстав для задоволення апеляційної скарги.
Статтею 367 ЦПК України визначені межі розгляду справи апеляційним судом, який переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами, перевіряє законність, обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Статтею 375 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись нормами статей 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Барського районного суду Вінницької області від 20 червня 2022 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Відділу освіту Барської міської ради Жмеринського району Вінницької області, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Кузьми-нецького закладу загальної середньої освіти І-ІІ ступенів - закладу дошкільної освіти про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак вона може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст цієї постанови складений 07 жовтня 2022 року.
Суддя-доповідач Т. О. Денишенко
Судді В. В. Оніщук
В. П. Рибчинський