Справа № 569/13531/22
05 жовтня 2022 року
Рівненський міський суд Рівненської області в складі судді Галінської В.В. розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння, -
До Рівненського міського суду Рівненської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння. Позивач просить витребувати майно з чужого незаконного володіння та стягнути із ОСОБА_2 на її користь грошові кошти від продажу її квартири у сумі 275764,00 грн, витребувати з чужого незаконного володіння та стягнути із ОСОБА_2 на її користь грошові кошти, які були йому перераховані на картковий рахунок ПРиватбанку у сумі 81360,00 грн., стягнути із ОСОБА_2 на її користь інфляційні втрати 156802,32 грн., стягнути із ОСОБА_2 на її користь 3% річних за користування грошовими коштами 37092,52 грн.
Підсудність даної справи Рівненському міському суду Рівненської області позивач обгрунтувала ч. 1 ст. 30 ЦПК України, зазначаючи при цьому, що даний спір є спором, що виник із приводу нерухомого майна та повинен розглядатись за місцезнаходженням такого майна.
Із позовної заяви та матеріалів справи вбачається, що 04 квітня 2016 року позивач ОСОБА_1 надала ОСОБА_2 довіреність, якою уповноважила, серед іншого, на розпорядження належною їй однокімнатною квартирою по АДРЕСА_1 , з можливістю її продажу та одержання належних їй коштів за результатами правочину. 27 вересня 2018 року квартира була продана, однак кошти відповідач позивачу не повернув.
Положеннями ст. 27 ЦПК України визначаються загальні правила підсудності справ за місцем проживання або місцезнаходженням відповідача.
Водночас, приписами ст. 30 ЦПК України встановлено випадки виключної підсудності цивільних справ судам.
Згідно з ч. 1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
Як зазначено в постановах Верховного суду від 23.01.2018 у справі № 460/4286/16-ц та від 16.05.2018 у справі № 640/16548/16-ц до позовів, що виникають з приводу нерухомого майна, належать, зокрема, позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу належного виконання відповідачем усного договору доручення, на підставі якого видана довіреність ОСОБА_2 . А отже, даний спір не є спором з приводу нерухомого майна і правила виключної підсудності до нього не застосовуються.
Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950, далі - Конвенція 1950 року), а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 7 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV«Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦПК України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою та третьою цієї статті.
Правила щодо підсудності цивільних справ, які підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, тобто розмежування компетенції по розгляду і вирішенню підвідомчих суду цивільних справ всередині системи судів цивільної юрисдикції, визначені в Главі 2 Розділу III ЦПК України.
За вимог п.1 ч. 3 ст. 376 ЦПК України обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення є порушення норм процесуального права, якщо справу розглянуто неповноважним складом суду.
Принцип законного судді нерозривно пов'язаний з правом особи на повноважний, компетентний суд. Відповідно до статті 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Суд не тільки вправі, а й зобов'язаний ухилитися від розв'язання справ, йому не підсудних.
Вимоги статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є виконаними, коли справа заявника була розглянута національним судом, який створено на підставі закону. Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях наголошував, що поняття «суд, встановлений законом», стосується не тільки юридичного підґрунтя самого по собі існування «суду», але також і дотримання судом спеціальних норм, які регулюють його юрисдикцію, підсудність, повноваження судді (належний склад суду).
Відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до ч.9 ст.187 ЦПК України якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.
Як вбачається із відповіді на запит суду із відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС в Рівненській області ОСОБА_2 зареєстрований у АДРЕСА_2 .
Таким чином, справа територіально підсудна Рівненському районному суду Рівненської області.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Аналізуючи вищевикладені доводи, суддя доходить висновку про передачу вказаної цивільної справи на розгляд Рівненському районному суду Рівненської області.
Керуючись ст. ст. 4, 27, 31, 187, 260, 353, 354 ЦПК України, суддя -
Цивільну справу №569/13531/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння передати на розгляд до Рівненського районного суду Рівненської області (33000, м. Рівне, вул.С.Петлюри,10) за підсудністю.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Рівненського апеляційного суду або через Рівненський міський суд Рівненської області протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя -