07 жовтня 2022 року
м. Хмельницький
Справа № 688/471/22
Провадження № 22-ц/4820/1431/22
Хмельницький апеляційний суд у складі колегії
суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Ярмолюка О.І. (суддя-доповідач), Грох Л.М., Янчук Т.О.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої злочином, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 22 червня 2022 року,
встановив:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог і процесуальні дії суду першої інстанції
У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої злочином.
ОСОБА_1 зазначив, що 7 січня 2016 року близько 14 годині 30 хвилин ОСОБА_2 , перебуваючи на території домогосподарства по АДРЕСА_1 , на ґрунті неприязних відносин умисно наніс йому один удар дерев'яною палицею по руці, внаслідок чого він отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості у вигляді закритого косого перелому основної фаланги п'ятого пальця правої кисті.
Ухвалою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 15 листопада 2021 року ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 122 КК України, а кримінальне провадження закрито у зв'язку з закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Внаслідок ушкодження здоров'я позивач поніс витрати на лікування у розмірі 886 грн 10 коп., а також йому завдано моральної шкоди. Позивач зазнав душевних страждань, відчував фізичний біль, терпів незручності, був позбавлений можливості самостійно обслуговувати себе, змінився спосіб його життя. Завдану моральну шкоду він оцінює у розмірі 100 000 грн.
За таких обставин ОСОБА_1 просив суд стягнути з ОСОБА_2 на свою користь 886 грн 10 коп. майнової шкоди та 100 000 грн моральної шкоди.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 22 червня 2022 року позов задоволено частково.
Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 34 грн 50 коп. майнової шкоди та 30 000 грн моральної шкоди.
В решті позову відмовлено.
Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2 086 грн витрат на правничу допомогу.
Стягнено з ОСОБА_2 в дохід держави 992 грн 40 коп. судового збору.
Суд керувався тим, що внаслідок вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження та поніс витрати на лікування у розмірі 34 грн 50 коп., а тому відповідач має відшкодувати йому ці збитки. У зв'язку з ушкодженням здоров'я ОСОБА_1 зазнав фізичного болю та душевних страждань, тривалий час лікувався, було порушено звичний спосіб його життя. З урахуванням характеру правопорушення, глибини фізичних і душевних страждань потерпілого, вимог розумності та справедливості ОСОБА_1 слід присудити моральну шкоду у розмірі 30 000 грн.
Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в позові посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_2 не бив ОСОБА_1 і не спричиняв йому тілесні ушкодження, а позивач не довів належними та допустимими доказами факту завдання йому збитків.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
ОСОБА_1 не подав відзив на апеляційну скаргу.
2.Мотивувальна частина
Позиція суду апеляційної інстанції
Частиною 1 статті 375 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини
7 січня 2016 року близько 14 годині 30 хвилин ОСОБА_2 , перебуваючи на території домогосподарства по АДРЕСА_1 , на ґрунті неприязних відносин умисно наніс ОСОБА_1 один удар дерев'яною палицею по руці, внаслідок чого той отримав тілесні ушкодження у вигляді перелому проксимальної фаланги п'ятого пальця правої кисті, що відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, які спричинили тривалий розлад здоров'я.
Ухвалою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 15 листопада 2021 року ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 122 КК України на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України, а кримінальне провадження закрито у зв'язку з закінченням строку давності притягнення особи до кримінальної відповідальності.
Внаслідок ушкодження здоров'я з 7 до 19 січня 2016 року ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні у травматологічному відділенні Комунального некомерційного підприємства «Шепетівська багатопрофільна лікарня», де за призначенням лікарів за власні кошти придбав медичні вироби на суму 34 грн 50 коп.
Застосовані норми права
Частиною 1 статті 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України).
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
За змістом ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, в тому числі у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
В силу ч. 3 ст. 23 ЦК України якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Із положень ч. 1 ст. 1167 ЦК України слідує, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Як передбачено ч. 1 ст. 1177 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції
Аналіз указаних правових норм дає підстави для висновку, що цивільні права та обов'язки виникають, у тому числі внаслідок правопорушень (деліктів), у зв'язку з чим потерпіла сторона має право вимагати відшкодування завданих збитків, а на правопорушника покладається обов'язок відшкодувати ці збитки.
В деліктних правовідносинах юридичною підставою відповідальності, яка виникає внаслідок заподіяння шкоди, є склад цивільного правопорушення. До його елементів належать протиправна поведінка завдавача шкоди, настання шкоди, причинно-наслідковий зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою завдавача шкоди, вина останнього.
При цьому на потерпілого покладається обов'язок доведення факту неправомірної поведінки відповідача, заподіяння ним шкоди та її розмір, а також причинний зв'язок між протиправною поведінкою завдавача шкоди та негативними наслідками. У свою чергу, відповідач має довести відсутність своєї вини у завданні потерпілому шкоди.
Особа, якій завдано збитків ушкодженням здоров'я, має право на відшкодування понесених нею витрат на лікування та завданої їй моральної шкоди.
Витрати, пов'язані з лікуванням потерпілого, а також їх розмір і необхідність здійснення повинні бути підтверджені належними та допустимими доказами. Такими доказами можуть бути довідки медичних закладів і фінансово-касові документи про понесення витрат.
Потерпілому відшкодовується моральна шкода, завдана внаслідок ушкодження здоров'я. Моральна шкода відшкодовується у встановленому судом розмірі відповідно до вимог статті 23 Цивільного кодексу України.
При цьому розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається судом залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, у зв'язку з чим учасники справи мають довести належними та допустимими доказами обставини, на які вони посилаються, а суд зобов'язаний надати належну оцінку цим доказам.
Преюдиційні обставини, що установлені вироком суду у кримінальному провадженні, ухвалою суду про звільнення особи від кримінальної відповідальності чи постановою суду у справі про адміністративне правопорушення, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, постановлено ухвалу або прийнято постанову суду, лише в питанні чи мали місце неправомірні дії та чи вчинені вони цією особою. Ці обставини доказуванню не підлягають. Усі інші обставини повинні бути доведені учасниками справи в загальному порядку.
Із матеріалів справи вбачається, що 7 січня 2016 року ОСОБА_2 умисно побив ОСОБА_1 , у зв'язку з чим той зазнав ушкодження здоров'я, здійснював лікування та відчував фізичний біль.
Ці обставини встановлені ухвалою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 15 листопада 2021 року про звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності та не підлягають доказуванню.
Посилання ОСОБА_2 на те, що він не бив ОСОБА_1 і не спричиняв йому тілесні ушкодження, суперечать фактичним обставинам справи.
Згідно довідки Комунального некомерційного підприємства «Шепетівська багатопрофільна лікарня» від 5 листопада 2011 року №20/1856 (а.с. 34), з 7 до 19 січня 2016 року ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні у травматологічному відділенні лікарні та ніс витрати на придбання медичних засобів.
Суд першої інстанції визнав доведеним факт понесення ОСОБА_1 витрат на лікування у розмірі 34 грн 50 коп. Водночас ОСОБА_2 не спростував цю обставину належними та допустимими доказами.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що внаслідок неправомірних дій ОСОБА_2 позивачеві завдано майнової шкоди у розмірі 34 грн 50 коп., а тому відповідач зобов'язаний відшкодувати йому ці збитки.
Також суд правомірно керувався тим, що в результаті інциденту ОСОБА_1 завдана моральна шкода.
Визначаючи розмір моральної шкоди, судом враховано, що за наслідками побиття ОСОБА_1 зазнав фізичного болю та душевних страждань, тривалий час лікувався і терпів незручності, було порушено звичний устрій його життя. При цьому судом враховано вимоги розумності та справедливості.
Отже висновок суду першої інстанції про присудження з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 30 000 грн моральної шкоди є правильним.
На думку суду апеляційної інстанції, вказана сума є належною компенсацією завданої ОСОБА_1 моральної шкоди, що сприятиме відновленню порушених прав останнього.
Посилання ОСОБА_2 на недоведеність позовних вимог про відшкодування шкоди не ґрунтуються на фактичних обставинах справи і нормах чинного законодавства.
Суд першої інстанції правильно визначився з правовими нормами, які регулюють спірні правовідносини. Доводи апеляційної скарги про недотримання судом норм матеріального права є безпідставними.
3.Висновки суду апеляційної інстанції
Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 22 червня 2022 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Судді: О.І. Ярмолюк
Л.М. Грох
Т.О. Янчук
Головуючий у першій інстанції - Цідик А.Ю.
Доповідач - Ярмолюк О.І. Категорія 34