Справа № 308/5508/20
Іменем України
29 вересня 2022 року м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В.
суддів: Собослоя Г.Г., Джуга С.Д.
з участю секретаря судового засідання: Жганич К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Універсал Банк» на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27 квітня 2021 року, ухвалене суддею Бедьо В.І., у справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості
У листопаді 2020 року Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (далі - Банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.
Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_1 звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим 05.07.2018 підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг, де спеціальним платіжним засобом є платіжна картка monobank. Своїм підписом відповідач прийняв пропозицію банку та погодився з тим, що Анкета-заява разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспорту споживчого кредиту, які викладені на банківському сайті www.monobank.ua, складають договір про надання банківських послуг. На підставі чого відповідачу через мобільний додаток смартфону було відкрито рахунок та видана платіжна картка № НОМЕР_1 з встановленим кредитним лімітом у розмірі 13 000 грн. з пільговим періодом за карткою до 62 днів безпроцентного повернення кредитного ліміту, зі сплатою пільгової відсоткової ставки 0,00001% річних, базовою відсотковою ставкою 3,2% на місяць, що нараховується на максимальну заборгованість на день, за умови непогашення заборгованості в повному обсязі в пільговий період, за кожний день з моменту виникнення заборгованості, зі збільшеною відсотковою ставкою 6,4 % на місяць за карткою на суму загальної заборгованості, що нараховується у випадку наявності простроченої заборгованості, на умовах платності і зворотності з встановленим кредитним лімітом під проценти за користування.
Позивач свої зобов'язання виконав, надавши ОСОБА_1 доступ до коштів на його картковому рахунку. Однак, відповідач своїх обов'язків за угодою не виконує, оскільки кредитні кошти не повертає, у зв'язку з чим станом на 01.04.2019 строк порушення склав понад 90 днів, та цього дня банк направив «пуш»-повідомлення про істотне порушення умов договору та необхідність сплати боргу, що не дало результату.
Посилаючись на вказані обставини, на порядок виконання договірних зобов'язань та на передбачене договором і нормами ЦК України право банку вимагати повернення заборгованого, банк просив стягнути з відповідача заборговану за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 05.07.2018 суму кредиту 35 948,35 грн станом на 11.03.2020 та покласти на нього судові витрати.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду 27 квітня 2021 року в задоволенні позову відмовлено.
Позивач АТ «Універсал Банк» оскаржив рішення суду як незаконне та необґрунтоване. Вважає висновок суду про те, що сторони не узгодили в належній формі умови кредитного договору, суперечить обставинам справи та наявним у ній доказам, оскільки відповідач підписавши Анкету-заяву до договору про надання банківських послуг підтвердив, що отримав повну інформацію щодо умов договору, отримав витяги з умов обслуговування рахунків, з тарифів, таблицю обчислення вартості кредиту, де саме і були зафіксовані умови про проценти, комісію, пеню.
Договір є змішаним і при його укладенні були виконані вимоги ст.ст. 628, 631, 634, 639, 641, 644 ЦК України, Законів України «Про електронну комерцію», «Про споживче кредитування», зокрема, щодо публічної пропозиції укласти договір за правилами договору приєднання, розміщення необхідної для укладення договору інформації на загальнодоступному веб-сайті банку з метою самостійного ознайомлення з нею клієнта для здійснення усвідомленого вибору, щодо підписання документів електронним підписом / електронним цифровим підписом, відповідного акцепту позичальником умов договору.
Свою згоду з умовами договору відповідач усвідомлено висловив в електронному вигляді в мобільному застосунку «monobank» шляхом використання його у своєму смартфоні. Суд не врахував, що проект «monobank» це банк у смартфоні, а не класичний банк, він не має відділень, має ряд інших специфічних особливостей, які відрізняють його від класичних банків. Банківське обслуговування здійснюється дистанційно. Цим обумовлюється використання саме електронних договорів. Укладаючи договір боржник ці обставини усвідомлював, розумів, що це банк саме «у смартфоні» і уклав договір в електронній формі.
Кредитний ліміт був установлений банком та доведений до клієнта в електронному вигляді через мобільний додаток. Пунктом 5.23. умов договору передбачене право банку самостійно збільшувати кредитний ліміт на суму заборгованості клієнта за відповідними платежами, якщо на рахунку клієнта не вистачає власних коштів для внесення щомісячно мінімального платежу.
Відповідачу також була доступна послуга «Розстрочка», яка передбачає надання банком коштів для придбання товару з розстроченням платежів із поверненням коштів та комісії в складі щомісячного платежу, а в разі недостатності таких коштів - із наданням клієнту овердрафту.
Розрахунок пред'явленої до стягнення заборгованості є належним доказом, який відображає конкретні її елементи щодо нарахованої заборгованості, дати здійснення платежів боржником. Цей розрахунок відповідачем не спростований, тоді як в разі незгоди з ним це є процесуальним обов'язком саме боржника. Позивач просить скасувати рішення суду і задовольнити позов.
Учасники справи та їх представники в жодне із судових засідань, які призначались апеляційним судом, не з'являлись, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином.
Зважаючи на те, що позиція сторін суду відома, оскільки викладена у апеляційній скарзі, колегія суддів, відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, розглянула справу за відсутності учасників справи. Відповідно до положень ст. 247 ч. 2 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив із його необґрунтованості та недоведеності, оскільки пред'являючи позов банк не надав доказів щодо розміру встановленого позичальнику кредитного ліміту, щодо видачі кредитної картки, умови кредитного договору роздруковані з банківського сайту, не містять підпису позичальника і не можуть вважатися належно узгодженими, а Анкета-заява не містить відомостей про умови кредитування. Крім того, банк не надав суду первинних документів на підтвердження розміру пред'явленого до стягнення боргу, тоді як сам лиш розрахунок заборгованості не є належним і достатнім доказом щодо предмета доказування.
Проте, колегія суддів не погоджується у цілому з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступні доводи.
Встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 5.07.2018 року відповідач ОСОБА_1 звернувся до банку з метою отримання банківських послуг та цього ж дня між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачем анкети-заяви до договору про надання банківських послуг, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. У заяві зазначено, що відповідач згодний з тим, що ця заява разом із Умовами і Правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.monobank.ua/terms, та з якими ознайомлений.
До позовної заяви Банком долучено витяг з Умов обслуговування рахунків фізичної особи, Умов і правил обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів, затверджених рішенням Правління ПАТ «Універсал Банк», згідно протоколу № 33 від 27.09.2017, в редакції Розпорядження № 19/1р від 25.09.2017.
До вказаних Умов і правил входять наступні додатки: Тарифи (8.1), Паспорт споживчого кредиту (8.2), Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача (8.3), котрі в анкеті-заяві зазначені складовими договору про надання банківських послуг (а.с. 19-21).
Додані Умови і правила, а також указані додатки не містять підписів сторін.
Наявні у справі Тарифи, Паспорт споживчого кредиту, Таблиця обчислення загальної вартості кредиту не містять відомостей про те, що вони стосуються ОСОБА_1 .
Як слідує з посилання, за яким розміщені Умови і правила у редакціях на момент виникнення спірних правовідносин, станом на 05.07.2018 (на момент підписання анкети-заяви), а саме у період із 21.06.2018 по 15.08.2018 дійсно були чинними Умови і правила, затверджені рішенням Правління ПАТ «Універсал банк», згідно протоколу № 23 від 21.06.2018, в редакції Розпорядження №26р від 21.06.2018 (https://www.monobank.ua/terms?&file=umovy-2018-06-21.pdf).
Отже, до позовної заяви долучено не ті Умови та правила, які існували на момент підписання відповідачем анкети-заяви.
Таким чином, Банком не додано до матеріалів справи Умов і правил (а також відповідних додатків Тарифів, Паспорту споживчого кредиту, Таблиці обчислення загальної вартості кредиту), які були чинними на момент підписання анкети-заяви від 05.07.2018, не підтверджено, що вказані документи взагалі містили умови, зокрема, щодо сплати відсотків саме у розмірах і з порядком нарахування, зазначеному в документах, що додані Банком до позовної заяви.
Згідно довідки про рух коштів по картці від 04.06.2021 року АТ «Універсал Банк» ОСОБА_1 видано картку № НОМЕР_2 з відкриттям рахунку НОМЕР_3 на період: 05.07.2018 - 11.03.2020. Кредитний ліміт станом на 11.03.2020 становить 13.000,00 грн., а.с. 58-59.
А з наданого банком розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 11.03.2020 ОСОБА_1 має заборгованість у розмірі 35.948,35 грн з яких: 15.878,52 грн.,тіло кредиту, а.с. 5.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов'язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов'язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов'язання.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частини першої статті 1054 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства (частини перша та друга статті 207 ЦК України в редакції, чинній на момент укладення кредитного договору).
Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (частини перша та друга статті 633 ЦК України).
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина першій статті 634 ЦК України).
Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за Анкетою-заявою від 05.07.2018, посилався на Умови і правила обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів, які викладені на банківському сайті: https://www.Monobank.ua/terms як невід'ємну частину спірного договору та Тарифи користування кредитною карткою «Monobank».
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи Анкету-заяву про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг Універсал Банку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Крім того, надані Витяг з Тарифів обслуговування кредитної картки «Monobank» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.
В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК, за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг неодноразово змінювалися самим АТ «Універсал Банк» з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків надані банком Витяг з Умов і правил та додатків до них не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
А зміст анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг від 05.07.2018 яку підписав ОСОБА_1 не містить посилання на процентну ставку, яку слід сплачувати позичальнику за користування кредитними коштами, а.с. 6.
Тож, колегія суддів вважає необґрунтованими посилання Банку на те, що: відповідач підтвердив свою згоду з Умовами і правилами, які надано до справи, у момент реєстрації, коли Банком згенеровано і відправлено йому на мобільний номер ОТР-пароль, а споживач ввів цей пароль у мобільному додатку «Monobank»; та що відповідач мав ознайомитися з Умовами і правилами, тарифами та натиснувши у додатку «Продовжити», погодився з цими умовами і правилами, виходячи з наступного.
Надані позивачем Умови і правила, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання Банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Суд вважає, що Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Універсал Банку, розміщені на сайті https://www.мonobank.ua/terms, а також відповідні додатки Тарифи, Паспорт споживчого кредиту, Таблиця обчислення загальної вартості кредиту, які містяться в матеріалах даної справи та не містять підпису відповідача, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 05.07.2018 шляхом підписання тільки анкети-заяви.
Крім того, зазначення в анкеті-заяві про ознайомлення відповідача з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, без ідентифікації самих умов, як таких, що погоджені підписом відповідача, не може бути належним доказом ознайомлення та погодження відповідача саме з тією редакцією умов, на якій наполягає банк.
Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді процентів і неустойки (штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Конституційний Суд України у рішенні щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року №543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів»).
Згідно з п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.
З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, суд зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Тому, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем АТ «Універсал Банк» дотримався вимог, передбачених ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору.
Саме до такого правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року по справі №342/180/17, вказані висновки є обов'язковими для судів першої, апеляційної інстанції.
Апеляційним судом встановлено, що безпосередньо укладений між сторонами договір від 05.07.2018 у вигляді анкети-заяви, підписаної сторонами, не містить ні строку повернення кредиту (користування ним), а ні встановлений ліміт наданих кредитних коштів.
Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов'язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України позивач не пред'явив.
Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ «Універсал Банк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, тому суд вважає підставними вимоги про стягнення з боржника суми непогашеного тіла кредиту.
Відмовляючи у стягненні з відповідача тіла кредиту суд першої інстанції не врахував тієї обставини, що за відсутності доказів того, що сторонами договору з надання банківських послуг не надано доказів по досягненню істотних умов за таким договором, тоді як наявні докази надання кредитних кошті якими позичальник користувався є підставою для стягнення таких з боржника на користь Банку.
Аналогічну позицію щодо зарахування на погашення тіла кредиту коштів, сплачених боржником на погашення неправомірно нарахованих відсотків, котрі не передбачено в анкеті-заяві, наведено у постанові Верховного Суду від 18.05.2022 у справі № 697/302/20 (провадження № 61-2498св22), в якій АТ «Універсал Банк» було пред'явлено вимоги про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг «Monobank».
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції в частині відмови у стягненні тіла кредиту не відповідає обставинам справи, а рішення ухвалено судом з неправильним застосуванням норм матеріального права. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити частково - рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь Банку суму 13.000,00 грн., заборгованість за тілом кредиту.
Щодо вимоги про стягнення заборгованості за пенею та комісією то в цій частині з врахуванням вище наведеного, судова практика в аналогічній категорії справ є незмінною, що не може свідчити про порушення прав банку (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19).
Ураховуючи вказані обставин та вищенаведені норми права, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду частково постановлено з порушенням норм процесуального та матеріального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення вимог АТ «Універсал Банк» щодо вимоги про стягнення заборгованості за тілом кредиту.
Відповідно до пунктів 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
За подання позову в суді першої інстанції АТ «Універсал банк» було сплачено 2102,00 грн, а.с. 30, а за подання апеляційної скарги було сплачено 3.153,00 грн., а.с. 60. Тобто, АТ «Універсал банк» сплачено загальну суму судового збору 5.255,00 грн.
АТ «Універсал банк» заявив позовні вимоги на загальну суму в розмірі 35.948,35 грн., а задоволено з даної суми вимоги на 13.000,00 грн., що становить 36,16% від заявленої вимоги.
Тому, 5.255,00 х 36,16% = 1.900,21 грн., які слід стягнути як судовий збір з відповідача на користь позивача.
Враховуючи викладене та керуючись вимогами статей 141, 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд
постановив:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» задовольнити частково.
Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27 квітня 2021 року, скасувати та постановити у даній справі постанову про часткове задоволення позову.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса проживання: АДРЕСА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк», код ЄДРПОУ: 21133352, юридична адреса: 04114, м. Київ, вул. Автозаводська, будівля 54/19 заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 05.07.2018 року, що утворилась станом на 11.03.2020 року у сумі 13.000,00 гривень, заборгованості за тілом кредиту, а також судові витрати у розмірі 1.900,21 гривень у відшкодування судового збору.
У решті розміру позовних вимог, відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови суду складено 10 жовтня 2022 року.
Суддя-доповідач:
Судді: