Справа № 675/1317/22
Провадження № 3/675/822/2022
06 жовтня 2022 року м. Ізяслав
Суддя Ізяславського районного суду Хмельницької області Столковський В. І., з участю: секретаря судового засідання - Бойчука Т. М., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ізяслав адміністративні матеріали, що надійшли з Відділу поліцейської діяльності № 2 Шепетівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , працюючого черговим по переїзду регіональної філії «Південно-західна залізниця» Акціонерного товариства «Укрзалізниця», рнокпп - НОМЕР_1 ,
за ст. 184 ч. 3 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
У протоколі про адміністративне правопорушення від 12 серпня 2022 року серії ВАВ № 631068 зазначено, що 11 серпня 2022 року близько 12 год. 10 хв. неповнолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком якого являється ОСОБА_1 , у с. Клубівка по вул. Г. Кірпи Шепетівського району Хмельницької області поблизу магазину «Рута» керував транспортним засобом - мотоциклом марки «JAWA», д.н.з. НОМЕР_2 , без посвідчення водія, не маючи права керування таким транспортним засобом. Тобто неповнолітній ОСОБА_2 у чотирнадцятирічному віці вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП. Оскільки ОСОБА_2 не досяг шістнадцятирічного віку, до адміністративній відповідальності за ч. 3 ст. 184 КУпАП притягується його батько ОСОБА_1 .
ОСОБА_1 у судовому засіданні вину у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення не визнав. Пояснив, що 11 серпня 2022 року він придбав у незнайомих йому осіб мотоцикл, який був у неробочому стані. На прохання ОСОБА_1 його сини ОСОБА_3 та ОСОБА_4 завели мотоцикл до с. Клубівка Шепетівського району Хмельницької області, де він проживає. Там ОСОБА_2 , залишивши мотоцикл на вулиці, зайшов до магазину «Рута», щоб придбати продукти харчування. Коли останній вийшов із магазину, поруч із мотоциклом вже перебували поліцейські, які звинуватили його у порушенні Правил дорожнього руху та затримали транспортний засіб. Водночас ОСОБА_2 зазначеним мотоциклом не керував, а вів його в руках. Однак на зауваження ОСОБА_1 з приводу цього поліцейські не відреагували та наступного дня у місцевому відділі поліції склали відносно нього протокол про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 184 КУпАП.
Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, допитавши свідків, дослідивши письмові матеріали справи, приходжу до висновку, що провадження у справі підлягає закриттю з наступних підстав.
За змістом ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ч. 1 ст. 9 КУпАП).
Згідно зі ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративне правопорушення.
Відповідно до положень КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Наявність події та складу правопорушення доводиться шляхом подання доказів.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, нормі стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.
Як вбачається із диспозиції ч. 3 ст. 184 КУпАП, адміністративна відповідальність за цією нормою передбачена за вчинення неповнолітніми віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років правопорушення, відповідальність за яке передбачено цим Кодексом, крім порушень, передбачених частинами третьою або четвертою статті 173-4 цього Кодексу.
Тобто об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 184 КУпАП, полягає в ухиленні батьків від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей, що призвело до вчинення неповнолітніми віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років правопорушення, відповідальність за яке передбачена цим Кодексом.
Диспозиція ч. 3 ст. 184 КУпАП є бланкетною і лише описує безпосередньо саме правопорушення, але для повного визначення ознак цього правопорушення відсилає до інших галузей права, тобто відсилає до інших нормативних актів чи підзаконних нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов'язки осіб щодо виховання дітей. Зокрема, така норма має загальний і конкретизований зміст. Загальний зміст бланкетної диспозиції передається словесно-документною формою відповідної статті КУпАП і в обов'язковому порядку включає положення інших нормативно-правових актів. Із загальним змістом бланкетної диспозиції пов'язане визначення діяння як правопорушення певного виду та встановлення за нього адміністративної відповідальності, а конкретизований зміст цієї диспозиції передбачає певну деталізацію відповідних положень інших нормативно-правових актів, що наповнює адміністративно-правову норму більш конкретним змістом.
Відповідно до виписаних у ст.ст. 252, 254, 255, 256 КУпАП положень протокол про адміністративне правопорушення - це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння (діянь), яке (які) містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП, є найважливішим джерелом доказів у справах про адміністративні правопорушення. У ньому, крім іншого, зазначаються місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення.
Судовий розгляд повинен проводитися у межах обставин інкримінованого особі адміністративного правопорушення, зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення.
З цього слідує, що протокол про адміністративне правопорушення є не тільки джерелом доказів у справі, але й актом обвинувачення у вчиненні конкретного адміністративного правопорушення.
Диспозицією ч. 1 ст. 126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред'явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.
Натомість, відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, може наступати за ч. 2 ст. 126 КУпАП.
Разом із тим, як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення від 12 серпня 2022 року серії ВАВ № 631068, у вину ОСОБА_1 ставиться те, що 11 серпня 2022 року близько 12 год. 20 хв. його неповнолітній син ОСОБА_2 у с. Клубівка по вул. Г. Кірпи Шепетівського району Хмельницької області поблизу магазину «Рута» керував транспортним засобом - мотоциклом марки «JAWA», д.н.з. НОМЕР_2 , без посвідчення водія, не маючи права керування таким транспортним засобом. Тобто неповнолітній ОСОБА_2 у чотирнадцятирічному віці вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Водночас, як зазначено вище, відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, ч. 1 ст. 126 КУпАП не передбачена.
Відповідно, обвинувачення у тій формі, що викладено в протоколі, не може утворювати склад адміністративного правопорушення, в якому ОСОБА_1 обвинувачується.
Крім того, посадовою особою, яка склала щодо ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення, не зазначено в ньому конкретний пункт чи пункти Правил дорожнього руху, який (які) порушив його неповнолітній син ОСОБА_2 .
Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення суддя не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка по суті становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді. Суддя також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже діючи таким чином суддя неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
Так, ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який … встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».
Згідно з ч. 2 ст. 6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку».
Відповідно до положень ч. 3 ст. 6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення.
У справі «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року) ЄСПЛ розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення без участі сторони обвинувачення, що цілком відповідало нормам російського законодавства, ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення. При цьому, за логікою ЄСПЛ, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
Також суддею допитано свідків, які зазначені у складеному щодо ОСОБА_1 протоколі про адміністративне правопорушення від 12 серпня 2022 року серії ВАВ № 631068.
Свідок ОСОБА_5 пояснив, що 11 серпня 2022 року близько 12 год. 00 хв. він вивантажував товар із автомобіля до магазину «Рута», у якому здійснює торгівельну діяльність. У цей момент він помітив, як неповнолітній ОСОБА_2 підвів мотоцикл під магазин, поставив його та пішов до торговельного приміщення. Далі на місце події приїхав поліцейський, якому свідок пояснив, що ОСОБА_2 мотоциклом не керував, а вів його у руках. Однак останній його пояснення до уваги не взяв та склав відповідні адміністративні матеріали.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 показав, що 11 серпня 2022 року він та його брат ОСОБА_2 на прохання їхнього батька ОСОБА_1 забрали з його роботи мотоцикл, який перебував у неробочому стані. Даний транспортний засіб вони разом завели до с. Клубівка, при цьому ні він, ні його брат ОСОБА_4 ним не керували, а лише вели мотоцикл у руках. У селі свідок залишився поруч із лікарнею, де спілкувався із знайомими, а ОСОБА_1 повів мотоцикл далі, залишив його поруч із магазином «Рута» та пішов купувати хліб. Коли ОСОБА_6 під'їхав до вказаного магазину, там вже перебували поліцейські. Свідок пояснив їм, що його брат мотоциклом не керував, однак вони на його зауваження не відреагували.
Свідок ОСОБА_2 надав суду покази, аналогічні показам ОСОБА_6 та ствердив, що в той день він мотоциклом не керував, а вів його у руках.
Згідно зі статтею 14 Закону України від 30 червня 1993 року № 3353-XII "Про дорожній рух" учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.
Разом з тим, відповідно до ст. 16 Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353-XII водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Водночас, пп. а п. 2.1 Правил дорожнього руху встановлено обов'язок водія мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Разом з тим, будь-яких доказів на підтвердження факту керування мотоциклом 11 серпня 2022 року неповнолітнім ОСОБА_2 матеріали справи не містять, а допитані суддею свідки одностайно ствердили, що останній вів вказаний транспортний засіб у руках.
Загальними положеннями Правил дорожнього руху визначено поняття водія, а саме це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії.
У відповідності до п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року за № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Отже, під керуванням транспортним засобом необхідно розуміти безпосередньо перебування у русі транспортного засобу, такий рух повинен здійснюватися за допомогою дії водія.
Враховуючи вищевикладене та зважаючи на ту обставину, що наявними у справі доказами не доведено той факт, що ОСОБА_2 керував транспортним засобом - мопедом, відсутні підстави вважати, що останній вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП
Згідно п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Оцінивши наявні в матеріалах справи про адміністративне правопорушення докази в їх сукупності, приходжу до висновку, що провадження по справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 184 КУпАП.
Керуючись ст.ст. 184 ч. 3, 247 п. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 184 ч. 3 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Хмельницького апеляційного суду через Ізяславський районний суд Хмельницької області протягом 10 днів з дня винесення постанови.
Суддя: В. І. Столковський