ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"10" жовтня 2022 р. справа № 300/2787/22
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Скільський І.І., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення певних дій,-
ОСОБА_1 (надалі, також - позивач, ОСОБА_1 ), звернувся в суд з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі, також - відповідач, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області), у якій просить:
- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Івано-Франківській області щодо відмови ОСОБА_1 здійснити перерахунок пенсії на підставі довідки від 11.01.2022 №2019 про розмір грошового забезпечення за листопад 2019 згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної Поліції» за прирівняною посадою поліцейського «заступник начальника Головного управління (поза групою)» апарату головних управлінь Національної поліції» без застосування обмеження у максимальному розмірі пенсії;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Івано-Франківській області здійснити перерахунок з 01.12.2019 та виплатити різницю (борг) між фактично отриманою пенсією ОСОБА_1 на підставі довідки від 11.01.2022 №2019 згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної Поліції» за прирівняною посадою поліцейського «заступник начальника Головного управління (поза групою)» апарату головних управлінь Національної поліції», без застосування обмеження у максимальному розмірі пенсії.
Позовні вимоги мотивовані протиправністю дій відповідача щодо застосування обмежень граничного розміру у десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність при виплаті позивачу щомісячного пенсійного забезпечення, за наслідком проведеного перерахунку пенсії з 01.12.2019, що призвело до обмеження його законних прав, оскільки рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 за № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) обмеження максимального розміру пенсії, встановленого частиною 7 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.07.2022 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с.21-22).
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву. Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечив з підстав, наведених у відзиві, просив суд в задоволенні позову відмовити, з урахуванням тієї обставини, що максимальний розмір пенсії позивача відповідно до положень статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» №3668-17 від 08.07.2011 (зі змінами, внесеними Законами №911-VIII від 24.12.2015, № 1774-VIII від 06.12.2016) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, зв'язку з чим відповідач здійснив перерахунок та виплату пенсії на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Представник відповідача вказує на те, що приписи статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в редакції, чинній на момент перерахунку позивачу пенсії, носять імперативний характер та неконституційними не визнавались.
Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази, викладені у заявах по суті справи, встановив такі обставини.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та, як колишній працівник органів внутрішніх справ, з 2006 року отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
На виконання постанови Кабінету Міністрів України № 103, ГУ ПФ України в Івано-Франківській області здійснило з 01.01.2016 перерахунок пенсії позивача відповідно до статті 63 Закону № 2262-XII, постанови Кабінету Міністрів України № 988 від 11.11.2015.
Державна установа «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Івано-Франківській області», з огляду на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.05.2019 у справі №826/12704/18 та постанову Великої Палати Верховного Суду від 17.12.2019 у зразковій справі № 160/8324/19, видала позивачу довідку №2019 від 11.01.2022 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 19.11.2019 згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 988 від 11.11.2015 за прирівняною посадою поліцейського до тієї, яку він займав на день звільнення.
Івано-Франківський окружний адміністративний суд 01.04.2022 прийняв рішення в справі №300/672/22, яким зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 01.12.2019 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки від 11.01.2022 №2019 про розмір грошового забезпечення за листопад 2019 року, з врахуванням виплачених сум.
Вказане судове рішення набрало законної сили 03.05.2022.
На виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.04.2022 у справі №300/672/22 ГУ ПФУ в області здійснило перерахунок пенсії позивача на підставі оновленої довідки №2019 від 11.01.2022, що підтверджується протоколом від 08.06.2022. Внаслідок такого перерахунку розмір пенсії (з надбавками) склав 32 989,32 грн., проте її обмежено «максимальним розміром» - 19340 грн. (а.с. 12).
Не погоджуючись із розміром перерахованої пенсії, позивач 09.06.2022 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про перерахунок пенсії без встановлених обмежень її максимальним розміром (а.с.6).
У відповідь на вказану заяву, позивачу надіслано листа ГУ ПФУ в Івано-Франківській області від 06.07.2022 №2492-2401/І-02/8-0900/22, у якому представником відповідача роз'яснено, що частина 7 статті 43 Закону №2262-ХІІ щодо максимального розміру пенсії ні у 2021 році ні у 2022 році та на час спірних правовідносин неконституційною не визнавалась, отже є чинною та підлягає застосуванню. А відтак, у органу пенсійного фонду немає ні законних підстав, а ні повноважень для проведення перерахунку пенсії з 01.12.2019 без застосування обмеження її максимальним розміром (а.с.7-9).
Позивач вважаючи відмову відповідача протиправною та такою, що порушує його право на належне пенсійне забезпечення, звернувся до суду за захистом своїх прав.
Нормами статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно з Європейською соціальною хартією (переглянута) від 03 травня 1996 року, що ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V та набрала чинності для України з 01 лютого 2007 року, кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І).
Отже, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року за № 2262-XII (надалі - Закон № 2262-XII). Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Відповідно до частини 5 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ (в редакції, що діяла з 01.01.2008 до 01.10.2011, враховуючи зміни, внесені згідно із Законом України від 28.12.2007 №107-VI) максимальний розмір пенсій, призначених відповідно до цього Закону (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством) не може перевищувати дванадцять мінімальних розмірів пенсії за віком, встановленої абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
З 01.10.2011 редакція даної норми була змінена Законом України від 08.07.2011 №3668-VI та частина 5 статті 43 викладена в новій редакції: «максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність».
Згодом Законом України від 24.12.2015 №911-VIII, дана норма була доповнена текстом наступного змісту (чинній з 01 січня 2016 року): «тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень».
Згідно змін, внесених Законом України від 12.04.2016 №1080-VІІІ, дана частина стала вважатись частиною 7.
Відповідач, заперечуючи проти позову, посилається саме на норми статті 43 Закону №2262-XIІ.
Однак, рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень другого речення частини сьомої статті 43, першого речення частини першої статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 20.12.2016 за № 7-рп/2016 у справі № 1-38/2016 положення Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року № 2262-XII зі змінами, а саме: частини сьомої статті 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Відповідно до пункту 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20.12.2016 положення частини 7 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року №2262-XII, які визнані неконституційними втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Таким чином, з 20 грудня 2016 року відсутня частина 7 статті 43 в Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Як слідує зі змісту відзиву на позов, відповідач, обґрунтовуючи свою позицію посилається, серед іншого, на Закон України від 06.12.2016 за №1774-VIII, положення якого не визнавалися неконституційними.
Так, відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року №1774-VIII, який відповідно до Прикінцевих положень цього Закону, набрав чинності з 01 січня 2017 року, у частині 7 статті 43 Закону № 2262-XIІ слова і цифри «у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» замінено словами і цифрами «по 31 грудня 2017 року».
Однак, буквальне розуміння змін внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року дозволяє стверджувати, що у Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» відсутня частина 7 статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр є нереалізованими.
Суд зазначає, що з 2017 року стаття 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не передбачає положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, а отже, внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VIII до частини сьомої зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 30.10.2020 у справі № 522/16881/17, від 09.11.2020 у справі № 813/678/18.
Крім того, відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 № 3668-VI обмеження пенсії максимальним розміром, встановленим цим законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
Згідно з пунктом 2 розділу II Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 № 911-VIII дія положень даного Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються, починаючи з 01 січня 2016 року.
Враховуючи, що пенсія ОСОБА_1 , призначена у 2005 році, норми щодо обмеження її максимальним розміром до позивача не можуть бути застосованими.
Даний висновок суду узгоджується із правовою позицією, що викладена в постановах Верховного Суду від 16 жовтня 2018 у справі № 522/16882/17, від 12 березня 2019 у справі № 522/3049/17, від 15 квітня 2019 у справі № 127/4270/17 та від 09 вересня 2019 у справі №463/925/17, та підлягає обов'язковому врахуванню судом при розгляді справи згідно частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заперечуючи проти позову, відповідач у відзиві також посилається на положення Закону України «Про заходи щодо законодавчого реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 №3668-VI (Закон №3668-VI), вказуючи, зокрема, що на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону № 3668-VI, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений даним Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку.
Так, положення статті 2 Закону №3668-VI (у частині поширення її дії на Закон №2262-XII), які дублюють зміст частини 7 статті 43 Закону № 2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Тобто, на момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між Законом № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 та Законом №3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Оскільки норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром, Верховний Суд у постанові від 27.01.2022 в справі №240/7087/20, дійшов висновку, що вони суперечать одна одній.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.
У постанові від 13.02.2019, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі №822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових «прогалин» щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Зважаючи на викладене, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 16.12.2021 у справі № 400/2085/19.
Таким чином, дії відповідача щодо застосування обмеження граничного розміру пенсії, який не повинен перевищувати десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність при виплаті позивачу щомісячного пенсійного забезпечення, встановленого Законом № 2262-ХІІ, є протиправними.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд дійшов висновку, що ефективним способом відновлення порушених протиправними діями ГУ ПФУ в Івано-Франківській області прав позивача є зобов'язання відповідача здійснити позивачу перерахунок і виплату пенсії за вислугу років з 01.12.2019 згідно з довідкою №2019 від 11.01.2022 виданою Державною установою «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Івано-Франківській області», без обмеження її розміру десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність, враховуючи при цьому раніше виплачені за період з 01.12.2019 суми пенсії.
Підсумовуючи свої попередні висновки, суд вважає, що позов належить задовольнити повністю.
Стосовно посилань відповідача, на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 10.09.2021 у справі № 580/5238/20 та від 17.09.2021 у справі № 580/1285/20, то суд вказує на те, що такі висновки стосуються правового регулювання інших правовідносин, а саме щодо застосування обмежень максимального розміру пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про прокуратуру». В той же час, спірні правовідносини, що є предметом дослідження судом у даній справі, стосуються дій і рішень відповідача щодо обмеження максимального розміру пенсії, призначеної позивачу відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Наявною в матеріалах справи квитанцією №9095-9114-0834-5771 від 11.07.2022 підтверджується сплата позивачем судового збору за звернення до суду із даним позовом у розмірі 992,40 грн. (а.с.1).
Доказів понесення сторонами будь-яких інших витрат, пов'язаних з розглядом справи суду не надано, відтак підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача сплачена ним сума судового збору у розмірі 992,40 грн.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 255, 263, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо проведення виплати ОСОБА_1 пенсії, з обмеженням її максимальним розміром з 01.12.2019.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок і виплату пенсії за вислугу років з 01.12.2019 згідно з виданою Державною установою «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Івано-Франківській області» довідкою №2019 від 11.01.2022 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 визначеного станом на листопад 2019, без обмеження її розміру десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність, враховуючи при цьому раніше виплачені за період з 01.12.2019 суми пенсії.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ - 20551088) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) сплачену суму судового збору, що становить 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) гривні 40 (сорок) копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ;
відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, адреса: вул. Січових Стрільців, буд. 15, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ - 20551088.
Суддя /підпис/ Скільський І.І.