12 вересня 2022 року Справа № 280/11586/21 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Максименко Л.Я.
за участю секретаря судового засідання П'яниди Б.В.
позивача - ОСОБА_1
представника позивача - Борисенкова В.С.
представника відповідача - Маміч І.О
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу
за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до Секретаря Запорізької міської ради Куртєва Анатолія Валентиновича (тимчасово здійснює повноваження Запорізького міського голови) (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 206)
про визнання протиправними та скасування розпоряджень, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась із позовною заявою до Секретаря Запорізької міської ради Куртєва Анатолія Валентиновича (тимчасово здійснює повноваження Запорізького міського голови) (далі - відповідач), в якій, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 02.02.2022 вх. № 8076, позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати розпорядження Запорізького міського голови від 11.11.2021 року за №199р “Про проведення службового розслідування”;
визнати протиправним та скасувати розпорядження Запорізького міського голови від 15.11.2021 року за №201р “Про вжиття невідкладних заходів для збереження документів департаменту охорони здоров'я Запорізької міської ради”;
визнати протиправним та скасувати розпорядження Запорізького міського голови від 23.11.2021 року за №220р “Про проведення поглибленого службового розслідування у департаменті охорони здоров'я Запорізької міської ради”;
визнати протиправним та скасувати розпорядження Запорізького міського голови від 24.011.2022 року за №23р “Про проведення службового розслідування”.
В обґрунтування позову посилається на те, що у відповідача не було законних підстав для призначення службового розслідування або поглибленого службового розслідування стосовно позивача, оскільки не доведений факт невиконання або неналежного виконання ОСОБА_1 , як директором Департаменту охорони здоров'я Запорізької міської ради своїх службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, що, в свою чергу, призвело до людських жертв або заподіяло значну матеріальну шкоду підприємству. Також вказує, що Запорізький міський голова не є керівником Департаменту охорони здоров'я Запорізької міської ради, як виконавчого органу Запорізької міської ради, який наділений власною, не обмеженою правосуб'єктністю, а отже не мав права приймати рішення про проведення ані службового розслідування, ані поглибленого службового розслідування стосовно позивача як директора Департаменту охорони здоров'я Запорізької міської ради. З цих же підстав вважає, що відповідач не мав права приймати рішення про відсторонення позивача від виконання обов'язків директора вказаного Департаменту. До того ж, прийняття рішень про відсторонення позивача від виконання обов'язків директора департаменту охорони здоров'я Запорізької міської ради не належить до повноважень міського голови, які визначені у статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Окремо звертає увагу на те, що в оскаржуваному розпорядженні від 23.11.2021 року №220р не визначено ані предмету, так званого, «поглибленого» службового розслідування, ані дату закінчення цього ж «поглибленого» службового розслідування. Вказує, що приписами Порядку та, взагалі - законодавством України, не передбачено такого виду службового розслідування як «поглиблене», яке проводиться одночасно з першим службовим розслідуванням на підставі розпорядження Запорізького міського голови від 11.11.2021 року за №199р «Про проведення службового розслідування» за повною відсутністю правових підстав. Розпорядження Запорізького міського голови від 15.11.2021 року за №201р «Про вжиття невідкладних заходів для збереження документів департаменту охорони здоров'я Запорізької міської ради», взагалі не засноване на положеннях діючого законодавства України, протирічить не тільки нормативно-нравовим актам, що регулюють порядок призначення службового розслідування в кожному окремому випадку та відсторонення певної категорії осіб від роботи, а, до того ж, здоровому глузду, що свідчить про свавільний характер всіх, без виключення, оскаржуваних розпоряджень, які не мають нічого спільного із фактичними обставинами справи, законом, що регулює ці правовідносини, та інтересами служби. На підставі викладеного, просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Відповідач позовну заяву не визнав, у відзиві від 24.12.2021 вх. №76963 та від 16.02.2022 вх. №11595 посилається на те, що позивач не довів, в чому саме полягає порушення особисто його прав та інтересів у зв'язку з прийняттям оскаржуваних розпоряджень. Відтак, позивачем використане своє право на звернення до суду, проте ним не доведено протиправності Розпоряджень відповідача, так само, як і порушення рішенням відповідача вцілому прав, свобод та законних інтересів, що позбавляють позивача можливості реалізувати свої право на судовий захист саме у цій справі. По суті спору зазначає, що всі службові розслідування здійснювалися з підстави недодержання посадовими особами місцевого самоврядування законодавства про службу в органах місцевого самоврядування, антикорупційного законодавства. Вважає, що оскаржувані розпорядження як за формою, так і за змістом відповідають вимогам Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та осіб, які для цілей Закону України «Про запобігання корупції» прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13.06.2000 №950. Твердження позивача, що «Запорізький міський голова не є керівником Департаменту охорони здоров'я Запорізької міської ради, як виконавчого органу Запорізької міської ради, який наділений власною, не обмеженою правосуб'єктністю, а отже не мав права приймати рішення про проведення ані службового розслідування, ані поглибленого службового розслідування стосовно позивача як директору Департаменту охорони здоров'я Запорізької міської ради», так само, як і твердження, що ««Запорізький міський голова не є керівником Департаменту охорони здоров'я Запорізької міської ради, а отже не мав права приймати рішення про відсторонення позивача від виконання обов'язків директора вказаного Департаменту» не заслуговують на увагу, оскільки суперечать нормам чинного законодавства України. Зазначає, що посада директора департаменту охорони здоров'я Запорізької міської ради законодавством про службу в органах місцевого самоврядування віднесена до посад, на які особи призначаються міським головою. Відтак, відповідач є належною особою, яка приймає рішення про призначення стосовно позивача службового розслідування та відсторонення від посади. Щодо Розпорядження №201р «Про вжиття невідкладних заходів для збереження документів департаменту охорони здоров'я Запорізької міської ради» зазначає, що воно було прийнято у зв'язку із отриманням інформації про вчинення працівниками департаменту охорони здоров'я Запорізької міської ради дій зі знищення документів департаменту, що є об'єктом права комунальної власності. Вказує, що відповідач надав усне розпорядження про створення та роботу тимчасової комісії, яка 12.11.2021 опечатала приміщення Департаменту охорони здоров'я міської ради наприкінці робочого дня. Відтак, вказане розпорядження свідчить про схвалення та прийняття відповідачем дій членів тимчасової комісії. На підставі викладеного, просить у задоволенні позовної заяви відмовити повністю.
Ухвалою суду від 01.12.2021 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою суду від 06.12.2021 відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі, призначено підготовче судове засідання на 28.12.2021.
Протокольною ухвалою суду від 28.12.2021 оголошено перерву у підготовчому засіданні до 13.01.2022.
Протокольною ухвалою суду від 13.01.2022 оголошено перерву у підготовчому засіданні до 02.02.2022.
Протокольною ухвалою суду від 02.02.2022 прийнято до розгляду заяву позивача від 02.22.2022 вх. № 8076 про збільшення позовних вимог, продовжено строк підготовчого провадження терміном на 30 днів, у зв'язку із чим оголошено перерву у підготовчому засіданні до 17.02.2022.
Протокольною ухвалою суду від 17.02.2022 оголошено перерву у підготовчому засіданні до 24.02.2022.
Протокольною ухвалою суду від 24.02.2022 відмовлено представнику позивача у задоволенні клопотання про виклик свідків та відкладено підготовче засідання на 14.03.2022.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні оголошено воєнний стан строком на 30 днів, починаючи з 24.02.2022.
28.02.2022 тимчасово виконуючим обов'язки голови Запорізького окружного адміністративного суду у зв'язку з загрозою життю, здоров'ю і безпеці відвідувачів суду, працівників суду та суддів був виданий наказ № 11 «Про встановлення особливого режиму роботи Запорізького окружного адміністративного суду в умовах воєнного стану», яким з розгляду були зняті всі адміністративні справи, призначені до розгляду в період з 01.03.2022 по 04.03.2022.
Наказами тимчасово виконуючого обов'язки голови Запорізького окружного адміністративного суду від 09.03.2022 № 12, від 11.03.2022 № 13, від 18.03.2022 № 14, від 25.03.2022 № 15, від 01.04.2022 № 16, від 08.04.2022 № 17, від 15.04.2022 № 18, від 22.04.2022 № 21, від 29.04.2022 № 22 строк дії наказу від 28.02.2022 № 11 «Про встановлення особливого режиму роботи Запорізького окружного адміністративного суду в умовах воєнного стану» продовжений до 06.05.2022 включно.
Ухвалою суду від 23.05.2022 відкладено підготовче засідання на 23.06.2022.
Протокольною ухвалою суду від 23.06.2022 відкладено підготовче засідання до 06.07.2022
Ухвалою суду від 06.07.2022 закрито підготовче провадження у справі та призначсправу до судового розгляду на 06.09.2022.
Протокольною ухвалою суду від 06.09.2022 відкладено розгляд справи №280/11586/21 на 12 вересня 2022 року.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача просив у задоволенні позовної заяви відмовити, з підстав, викладених у відзиві.
У судовому засіданні 12.09.2022 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, дослідивши надані докази, судом встановлені наступні обставини.
Розпорядженням Запорізького міського голови від 04.11.2016 № 2883к/тр призначено ОСОБА_1 з 16.11.2016 на вакантну посаду директора Департаменту охорони здоров'я Запорізької міської ради з посадовим окладом згідно зі штатним розписом із присвоєнням 8 рангу посадової особи місцевого самоврядування, як таку, що була зарахована до кадрового резерву на цю посаду, звільнивши її з посади заступника директора департаменту - начальника відділу лікувально-профілактичної допомоги департаменту охорони здоров'я Запорізької міської ради.
Секретарем Запорізької міської ради ОСОБА_2 , який тимчасово здійснює повноваження Запорізького міського голови з моменту дострокового припинення повноважень Запорізькою міського голови і до моменту початку повноважень Запорізького міського голови, обраного на позачергових виборах відповідно до закону, або до дня відкритгя першої сесії Запорізької міської ради, обраної на чергових місцевих виборах, видано розпорядження Запорізького міського голови від 11.11.2021 року №199р «Про проведення службового розслідування», згідно пункту 1 якого визначено провести службове розслідування стосовно директора департаменту охорони здоров'я Запорізької міської ради ОСОБА_1 .
15.11.2021 Запорізьким міським головою винесено розпорядження №201р «Про вжиття невідкладних заходів для збереження документів департаменту охорони здоров'я Запорізької міської ради».
Розпорядженням Запорізького міського голови від 23.11.2021 за № 220р «Про проведення поглибленого службового розслідування у департаменті охорони здоров'я Запорізької міської ради» зобов'язано, зокрема, провести поглиблене службове розслідування стосовно директора Департаменту охорони здоров'я Запорізької міської ради ОСОБА_1 , а також заступників директора Департаменту ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та головного спеціаліста відділу стратегічного планування, економіки та фінансів Департаменту охорони здоров'я ОСОБА_5 .
Розпорядженням Запорізького міського голови від 24.01.2022 за № 23 р «Про проведення службового розслідування» зобов'язано провести службове розслідування стосовно директора Депратаменту охорони здоров'я Запорізької міської ради ОСОБА_1 .
Не погодившись із вищенаведеними розпорядженнями, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.
Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.
Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування визначені Законом України від 07.06.2001 №2493-III «Про службу в органах місцевого самоврядування» (далі - Закон №2493-III).
Статтею 1 Закону № 2493-III встановлено, що служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.
Посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету (ч.1 ст. 2 Закону № 2493-III).
Згідно ст. 8 Закону № 2493-III основними обов'язками посадових осіб місцевого самоврядування є: додержання Конституції і законів України, інших нормативно-правових актів, актів органів місцевого самоврядування; забезпечення відповідно до їх повноважень ефективної діяльності органів місцевого самоврядування; додержання прав та свобод людини і громадянина; збереження державної таємниці, інформації про громадян, що стала їм відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків, а також іншої інформації, яка згідно із законом не підлягає розголошенню; постійне вдосконалення організації своєї роботи, підвищення професійної кваліфікації; сумлінне ставлення до виконання службових обов'язків, ініціативність і творчість у роботі; шанобливе ставлення до громадян та їх звернень до органів місцевого самоврядування, турбота про високий рівень культури, спілкування і поведінки, авторитет органів та посадових осіб місцевого самоврядування; недопущення дій чи бездіяльності, які можуть зашкодити інтересам місцевого самоврядування та держави.
Постановою КМУ від 13.06.2000 № 950 затверджено «Порядок проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та осіб, які для цілей Закону України “Про запобігання корупції” прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування» (далі - Порядок №950).
Відповідно до цього Порядку стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та осіб, які для цілей Закону України “Про запобігання корупції” (далі - Закон) прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може бути проведено службове розслідування:
у разі невиконання або неналежного виконання ними службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або заподіяло значну матеріальну чи моральну шкоду громадянинові, державі, підприємству, установі, організації чи об'єднанню громадян;
у разі недодержання посадовими особами місцевого самоврядування законодавства про службу в органах місцевого самоврядування, антикорупційного законодавства;
на вимогу особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або особи, яка для цілей Закону прирівнюється до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, з метою зняття безпідставних, на її думку, звинувачень або підозри;
з метою виявлення причин та умов, що призвели до вчинення корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушення чи невиконання вимог Закону в інший спосіб, за поданням спеціально уповноваженого суб'єкта у сфері протидії корупції або приписом Національного агентства з питань запобігання корупції (далі - Національне агентство) за рішенням керівника органу, підприємства, установи, організації, в якому працює особа, стосовно якої пропонується проведення службового розслідування, а у разі його відсутності - особи, яка виконує його обов'язки (далі - керівник органу) (пункт 1 Порядку № 950).
Так, в оскаржуваному розпорядженні № 199р від 11.11.2021 «Про проведення службового розслідування» підставою проведення службового розслідування відносно ОСОБА_1 стали викладені Міністром охорони здоров'я у листі від 21.10.2021 №26-04/30605/2-21 факти недодержання директором департаменту охорони здоров'я Запорізької міської ради ОСОБА_1 законодавства про службу в органах місцевого самоврядування, а саме: незадовільний стан проведеної роботи з підготовки та проведення вакцинальної кампанії від COVID-19 з боку директор департаменту, не підготовка до роботи центри масової вакцинації населення та повна відсутність контролю за вакцинацією від COVID-19 та його вимога розглянути питання доцільності перебування ОСОБА_1 на зазначеній посаді.
У розпорядженні №220р від 23.11.2021 «Про проведення поглибленого службового розслідування у департаменті охорони здоров'я Запорізької міської ради» вказано про фіксуваня фактів цілеспрямованого знищення документів посадовими особами департаменту охорони здоров'я Запорізької міської ради, які є комунальним майном.
Преамбула оскаржуваного Розпорядження №23р містить підставу проведення такого розслідування - «У зв'язку з виявленням фактів недодержання директором департаменту охорони здоров'я Запорізької міської ради ОСОБА_1 законодавства про службу в органах місцевого самоврядування, що містяться у акті (проміжному) про проведення поглибленого службового розслідування у департаменті охорони здоров'я Запорізької міської ради від 13.12.2021, в якому зафіксовано неправомірне використання факсиміле на первинних бухгалтерських документах».
Отже, підставами для проведення усіх службових розслідувань стало - недодержання посадовими особами місцевого самоврядування законодавства про службу в органах місцевого самоврядування, антикорупційного законодавства.
Відтак, не відповідає дійсності та твердженням позивача те, що підставою для проведення службових розслідувань було невиконання або неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або заподіяло значну матеріальну чи моральну шкоду громадянинові, державі, підприємству, установі, організації чи об'єднанню громадян. У зв'язку із цим, наявність таких наслідків у вигляді людських жертв або матеріальної чи моральної шкоди громадянинові, державі, підприємству, установі, організації чи об'єднанню громадян не є кваліфікуючою ознакою для абз.2 п.1 Порядку № 950.
Пунктом 2 Порядку № 950 встановлено, що рішення щодо проведення службового розслідування приймається керівником органу, в якому працює особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або особа, яка для цілей Закону прирівнюється до особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стосовно якої планується проведення службового розслідування (далі - особа, стосовно якої проводиться службове розслідування).
Відповідно до ст. 3 Закону № 2493-III посадами в органах місцевого самоврядування є: виборні посади, на які особи обираються на місцевих виборах; виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою; посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.
Абзацем 5 частини 1 статті 10 Закону № 2493-III встановлено, що прийняття на службу в органи місцевого самоврядування (крім виборних посад) здійснюється на посади керівника секретаріату (керуючого справами) районної, обласної ради, керуючого справами виконавчого апарату обласних і районних рад, керівників відділів, управлінь та інших працівників органів місцевого самоврядування шляхом призначення відповідно сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.
До повноважень міського голови статтею 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» віднесено призначення на посади та звільнення з посад керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, крім випадків, передбачених ч.2 ст, 21 Закону України "Про культуру".
Виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи (ч. 1 ст. 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
Відповідно до п.1.1 Положення про департамент охорони здоров'я Запорізької міської ради, затвердженого рішенням Запорізької міської ради від 30.09.2020 №33 (далі - Положення), Департамент охорони здоров'я Запорізької міської ради є виконавчим органом Запорізької міської ради, що утворюється Запорізькою міською радою, підзвітний і підконтрольний Запорізькій міській раді, підпорядкований виконавчому комітету Запорізької міської ради, міському голові, заступнику міського голови з питань діяльності виконавчих органів міської ради за відповідним напрямком роботи, а з питань здійснення делегованих повноважень в галузі охорони здоров'я - підконтрольний відповідним органам виконавчої влади.
Пунктом 1.3 Положення про департамент охорони здоров'я Запорізької міської ради встановлено, що Департамент очолює директор, який призначається та звільняється з посади міським головою у відповідності з діючим законодавством.
Отже, посада директора департаменту охорони здоров'я Запорізької міської ради законодавством про службу в органах місцевого самоврядування віднесена до посад, на які особи призначаються міським головою.
З системного аналізу наведених вище норм вбачається що Запорізький міський голова є керівником органу, в якому працює позивач, як особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування у розумінні законодавства про службу в органах місцевого самоврядування.
У зв'язку з прийняттям Запорізькою міською радою рішень від 29.09.2021 №4 «Про дострокове припинення повноважень Запорізького міського голови» та від 29.09.2021 №5 «Про здійснення повноважень міського голови», з 29.09.2021 секретар Запорізької міської ради Куртєв Анатолій Валентинович здійснює повноваження Запорізького міського голови та діє в межах повноважень, визначених Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», як для міського голови.
Відтак, суд доходить висновку, що відповідач є уповноваженою особою на прийняття рішення щодо призначення відносно позивача службового розслідування.
Щодо відсторонення від посади.
Відповідно до ст. 46 КЗпП України відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння; відмови або ухилення від обов'язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.
Відповідно до абз.1 п. 4 Порядку № 950 службове розслідування проводиться з відстороненням особи, стосовно якої проводиться службове розслідування, від здійснення повноважень на посаді або без такого відсторонення. Рішення про відсторонення приймається керівником органу.
Так розпорядженням Запорізького міського голови від 23.11.2021 № 220 р «Про проведення поглибленого службового розслідування у департаменті охорони здоров'я Запорізької міської ради» та Розпорядженням Запорізького міського голови від 24.01.2022 за № 23 р «Про проведення службового розслідування» було відсторонено на час проведення службового розслідування ОСОБА_1 .
З наведених вище обгрунтувань суд вважає, що Секретар міської ради, який наразі здійснює повноваження Запорізького міського голови та діє в межах повноважень, визначених Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» є належною особою, яка має приймати рішення щодо відсторонення позивача від посади на час проведення службового розслідування.
Пунктом 3 Порядку № 950 передбачено, що рішенням щодо проведення службового розслідування визначаються голова комісії з проведення службового розслідування, інші члени комісії, предмет і дата початку та закінчення службового розслідування. Строк службового розслідування не може перевищувати двох місяців.
Зокрема, у розпорядженні № 199р від 11.11.2021 вказано, що службове розслідування розпочати 12.11.2021 та закінчити 12.12.2021; у розпорядженні № 220 р від 23.11.2021 вказано, що службове розслідування розпочати 23.11.2021; у розпорядженні від 24.01.2022 року за №23р вказано розпочати службове розслідування з 24.01.2022 та закінчити не пізніше 24.03.2022.
Таким чином, можна констатувати, що лише розпорядження № 220р від 23.11.2021 не містить дати закінчення службового розслідування. Решта розпоряджень мають як дату початку, так і дату закінчення службового розслідування.
В той же час, на думку суду, не зазначення у розпорядженні № 220р від 23.11.2021 дати закінчення службового розслідування не є істотним порушенням, оскільки термін проведення службового розслідування визначений у самому Порядку № 950.
Відтак, доводи позивача в цій частині суд також відхиляє.
Також, позивач стверджує про наявність порушень при прийнятті розпорядження №220р від 23.11.2021 «Про проведення поглибленого службового розслідування у департаменті охорони здоров'я Запорізької міської ради», бо такий різновид службового розслідування як «поглиблене» законодавством не передбачений.
Дійсно, Порядок № 950 не оперує таким поняттям, як «поглиблене службове розслідування».
В той же час, аналіз змісту розпорядження №220р від 23.11.2021 «Про проведення поглибленого службового розслідування у департаменті охорони здоров'я Запорізької міської ради» свідчить про те, що було призначене нове службове розслідування, з новими підставами та предметом, сроками проведення тощо.
Тому, вживання у назві розпорядження терміну «поглиблене» носить хіба що емоційне навантаження, а не змістовне.
Відтак, не дивлячись на те, що в оскаржуваному розпорядженні суб'єктом владних повноважень вжито термін, який не має законодавчого підгрунття, вказане не може бути підставою для визнання такого рішення протиправним, що було б свідченням формального підходу.
З огляду на наведене, твердження позивача про наявність в оскаржуваних розпорядженнях про призначення службового розслідування дефекту форми під час розгляду справи не знайшли свого підтвердження.
Також, слід звернути увагу на те, що за змістом статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист; захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також у будь-який спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Формами захисту, зокрема, є визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Таким чином, кожна особа має право подати позов до будь-якого суб'єкта владних повноважень за єдиного обмеження, якщо це не суперечить закону, та при наявності мети, а саме забезпечення захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин.
До того ж, частина друга статті 46 КАС України деталізує, що позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб'єкти владних повноважень.
Зазначене також підтверджується положеннями пункту 1 частини першої статті 19 КАС України, яка передбачає, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб з суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Важливо, що в силу частин третьої, четвертої статті 6 КАС України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
В данному випадку, позивач звертається до суду і ставить питання лише про визнання протиправними та скасування розпоряджень про призначення службового розслідування. В той же час, скасування самих розпоряджень про призначення службового розслідування не відновить порушених прав позивача, оскільки відповідно до п. 10 Порядку № 950 саме за результатами службового розслідування особа, стосовно якої проведено службове розслідування, може бути притягнута до відповідальності згідно із законодавством. Рішення за результатами службового розслідування може бути оскаржено особою, стосовно якої проведено службове розслідування, згідно із законодавством (п. 11 Порядку № 950).
Враховуючи приписи частини другої статті 9 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Статтею 8 Загальної декларації прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України).
Наука адміністративного права визначає способи захисту порушених прав (свобод, інтересів) як передбачені законом дії, що безпосередньо спрямовані на захист права (свободи, інтересу). Такі дії є завершальними актами захисту у виді матеріально-правових або юрисдикційних дій щодо усунення перешкод на шляху здійснення суб'єктами своїх прав або припинення правопорушень, відновлення становища, яке існувало до порушення. Саме застосування конкретного способу захисту порушеного чи запереченого права (свободи, інтересу) і є результатом діяльності щодо їх захисту.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 щодо "порушеного права", за захистом якого особа може звертатися до суду, то це поняття, яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття "охоронюваний законом інтерес". Щодо останнього, то в тому ж рішенні Конституційний Суд України зазначив, що "поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
Праву на позов повинно відповідати певне конкретне порушене право чи охоронюваний законом інтерес.
Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Між тим, у контексті обставин цієї справи, суд констатує, що оскільки у випадку, що розглядається, самі по собі розпорядження про призначення службових розслідувань не є юридично значимими для спірних правовідносин, належним і достатнім способом захисту порушених прав позивача було б внаслідок застосування до нього дисциплінарної відповідальності, оскарження саме такого рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності.
В даному випадку, за жодним із розпоряджень про призначення службового розслідування не відбулось настання для позивача негативних наслідків у вигляді застосування заходів дисциплінарного впливу.
Окремо слід зазначити про оскарження позивачем розпорядження №201р від 15.11.2021 «Про вжиття невідкладних заходів для збереження документів департаменту охорони здоров'я Запорізької міської ради».
Відповідно до описової частини вказаного розпорядження, воно було прийнято «…у зв'язку з отриманням 12.11.2021 повідомлення про проведення працівниками Департаменту охорони здоров'я заходів, направлених на знищення документів та/або інших доказів, які можуть мати значення під час проведення службового розслідування згідно розпорядження міського голови від 11.11.2021 № 199р «Про проведення службового розслідування», з метою вжиття невідкладних заходів задля збереження інформації та/або документів, які є власністю територіальної громади міста Запоріжжя в особі Департаменту охорони здоров'я Запорізької міської ради….».
По суті, вказаним розпорядженням: підтвердження створення 12.11.2021 за окремим (усним) дорученням тимчасової комісії у складі згідно з додатком; схвалено рішення Комісії щодо вжиття невідкладних заходів, направлених на збереження інформації та/пбо документів, які є власністю територіальної громади м. Запоріжжя в особі Департаменту, у вигляді опечатування приміщень Департаменту 12.11.2021. Також, у розпорядженні створеній комісії вказано на необхідність вжиття певних заходів, а працівникам Департаменту покладено в обов'язки не перешкоджати діяльності комісії та сприяти її роботі.
Отже, вказане розпорядження безпосередньо не стосується позивача, бо у ньому не згадується ані ОСОБА_1 , ані інші прізвища співробітників Департаменту. Вимоги самого розпорядження носять загальний характер та направлені на вжиття заходів із збереження документації.
У звя'зку із цим, суд звертає увагу на те, що обов'язковою умовою визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень є доведеність позивачем порушених його прав та інтересів цим рішенням суб'єкта владних повноважень, тобто, обов'язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушення його прав та інтересів з боку відповідача.
Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії.
Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 5 КАС України.
При цьому, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.
Неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб'єктивне право особи та її юридичний обов'язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб'єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.
В постанові Верховного Суду України від 24.02.2015р. по справі №21- 34а 15 зазначено, що за змістом статті 6 КАС України (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Водночас суб'єктивна оцінка порушення права не є абсолютною. В деяких випадках сам законодавець визначає коло осіб, права яких можуть бути порушені внаслідок бездіяльності, вчинення суб'єктом владних повноважень певних дій чи прийняття актів, правомірно обмежуючи право інших осіб на звернення до суду за захистом порушених прав, свобод або інтересів.
У рішенні від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 Конституційний суд України розтлумачив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Отже, охоронюваний законом інтерес полягає у прагненні особи набути певних матеріальних або нематеріальних благ з метою задоволення певних потреб, якщо такі прагнення є абстрактними, тобто випливають із певного суб'єктивного права у конкретних правовідносинах. Тому порушення охоронюваного законом інтересу, яке дає підстави для звернення особи за судовим захистом, є створення об'єктивних перешкод на шляху до здобуття відповідного матеріального та/або нематеріального блага.
При цьому, позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права, свободи чи інтереси рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Водночас, задоволення відповідних вимог особи можливе лише в разі об'єктивної наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.
При цьому, порушення вимог Закону рішенням чи діями суб'єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх судом протиправними, оскільки обов'язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями чи рішенням з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.
Тобто, обов'язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушення саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.
З огляду на зазначене, під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав та інтересів позивача, адже без цього не можна виконати завдання судочинства. Якщо позивач не довів факту порушення особисто своїх прав чи інтересів, то навіть у разі, якщо дії суб'єкта владних повноважень є протиправними, підстав для задоволення позову немає.
Як вже зазначав суд вище, вказане розпорядження не стосується безпосередньо саме прав позивача, не порушує його суб'єктивне право чи інтерес, а відтак, ОСОБА_1 не є особою, яка може стверджувати про необхідність судового захисту.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи встановлені обставини справи, оцінивши докази у справі в їх сукупності та норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Статтею 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Оскільки у задоволенні позовної заяви відмовлено, розподіл судових витрат не здійснюється.
Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Секретаря Запорізької міської ради Куртєва Анатолія Валентиновича (тимчасово здійснює повноваження Запорізького міського голови) (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 206) про визнання протиправними та скасування розпоряджень, - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення в повному обсязі складено та підписано 10.10.2022.
Суддя Л.Я. Максименко