10 жовтня 2022 року Справа № 910/21632/21
м.Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами справи
за позовом: Державного підприємства Адміністрація морських портів України” (пр. Перемоги, 14, м. Київ, 01135, ідентифікаційний код 38727770, адреса електронної пошти: info@uspa.gov.ua)
в особі Миколаївської філії ДП “Адміністрація морських портів України” (адміністрація Миколаївського морського порту) (вул. Заводська, 23, м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код 38728444, адреса електронної пошти: mf@nik.uspa.gov.ua)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Юридична компанія “УКРПРАВО” (вул. Василя Липківського Митрополіта, 14, м. Київ, 03035, ідентифікаційний код 40678560)
про: стягнення заборгованості,
(без проведення судового засідання),
29.12.2021 позивачем подано до Господарського суду міста Києва позовну заяву 4213/18-01-02/Вих від 22.12.2021 про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 96817,22 грн за Договором №РОФ-1633 від 25.06.2018 про оренду державного нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Миколаїв, вул. Заводська, 23/14.
Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором №РОФ-1633 від 25.06.2018 про оренду державного нерухомого майна в частині сплати орендної плати.
Позивач просить суд розглянути справу в порядку спрощеного провадження.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.01.2022 у справі №910/21632/21 позовну заяву 4213/18-01-02/Вих від 22.12.2021 Державного підприємства Адміністрація морських портів України” в особі Миколаївської філії ДП “Адміністрація морських портів України” (адміністрація Миколаївського морського порту) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Юридична компанія “УКРПРАВО” про стягнення грошових коштів та додані до неї матеріали передано на розгляд Господарського суду Миколаївської області.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.02.2022 головуючим у справі визначено суддю Ржепецького В.О.
Ухвалою суду від 10.08.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, визначено відповідачеві 5-денний строк від дня отримання даної ухвали для подання до суду заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, встановлено сторонам процесуальні строки для подання до суду заяв по суті справи.
Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.
За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань” Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
В Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема, місцезнаходження юридичної особи (п. 10 ч. 2 ст. 9 вказаного Закону)
Ухвалу суду від 10.08.2022 відповідачеві надіслано за адресою: вул. Василя Липківського Митрополіта,14, м Київ, яку зазначено у Єдиному державному реєстрі та повернуто суду без вручення за закінченням терміну зберігання.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на таку особу - учасника процесу.
Отже, у разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною адресою і повернено підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.
Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.03.2019 у справі № 923/1432/15.
За таких обставин можна дійти висновку, що повернення ухвали суду про відкриття провадження у справі відбулось через недотримання відповідачем вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідач, у разі незнаходження за своєю юридичною адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомити суду про зміну свого місцезнаходження.
Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов'язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України".
Відповідно до частин 5, 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від відповідача до суду не надходило.
Відповідач своїм правом у визначений судом строк на подання відзиву на позов, оформленого згідно вимог ст. 165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, не скористався.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з приписами ст.17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
Крім того, судом враховано, що відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України “Про доступ до судових рішень” судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Приписами ч.ч. 1-2 ст. 3 Закону України “Про доступ до судових рішень” визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень (далі - Реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України “Про доступ до судових рішень”).
Отже, Єдиний державний реєстр судових рішень забезпечує відкритий безоплатний та цілодобовий доступ на офіційному веб-порталі судової влади України (http://reestr.court.gov.ua) до внесених до такого реєстру судових рішень.
Згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 10.08.2022 у справі № 910/21632/21, у відповідності до положень Закону України “Про доступ до судових рішень”, оприлюднено 12.08.2021.
Відтак, господарським судом вжито всіх процесуальних заходів щодо забезпечення повідомлення сторін про час та місце розгляду даної справи.
Враховуючи, що відповідач не заперечив проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, не скористався своїм правом на подання відзиву по суті позовних вимог, жодних заяв або клопотань, в тому числі щодо неможливості захисту своїх прав та законних інтересів в умовах воєнного стану, на розгляд суду не подав, суд, керуючись засадами рівності учасників судового процесу перед законом і судом, розумності строків розгляду справи, вважає обґрунтованим постановлення рішення в цій справі у строк, визначений ст. 248 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.
25.06.2018 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Миколаївській області (надалі - Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «УКРПРАВО» (далі - ТОВ «ЮК «УКРПРАВО», Орендар, Відповідач) укладено договір № РОФ-1633 про оренду державного нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Миколаїв, вул. Заводська, 23/14, що знаходиться на балансі ДП «Миколаївський морський торговельний порт» (далі - Договір), за умовами якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно - частину нежитлових приміщень - мансарду площею 254,6 кв.м в будівлі загально-портовій адміністративній з такелажним складом (інв. № 395) (далі - Майно), згідно з планом розміщення орендованого Майна (додаток 1 до договору оренди), розташоване за адресою: м Миколаїв, вул. Заводська, 23/14, що перебуває на балансі ДП «Миколаївський морський торговельний порт» (далі - Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість на 31.03.2018 і становить за незалежною оцінкою 1256170 грн. (один мільйон двісті п'ятдесят шість тисяч сто сімдесят грн.) (п. 1.1.).
За умовами наведеного Договору:
- орендна плата визначена за результатом проведеного 12.06.2018 року конкурсу на право укладання договору оренди (протокол № 3 засідання конкурсної комісії по передачі в оренду державного нерухомого майна, затвердженого заступником начальника Регіонального відділення Дідовець О.М. 12.06.2018), і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (квітень 2018 року) 21019 грн (п. 3.1);
- орендна плата за кожен наступний місяць оренди визначається шляхом коригування розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції на наступний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані Державною службою статистики України розміщується на веб-сайті Фонду державного майна України (п. 3.3);
- орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 70 % до 30 % щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж. Орендар самостійно розподіляє кожен черговий платіж за оренду державного майна та направляє відповідні частини орендної плати безпосередньо до державного бюджету (на рахунки, визначені фінансовими органами) та Балансоутримувачу (п. 3.6);
- орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до державного бюджету та Балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати (п. 3.7);
- у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 3 % від суми заборгованості (п. 3.8);
- у разі припинення (розірвання) Договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії Договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, включаючи санкції до державного бюджету та Балансоутримувачу (п. 3.11);
- орендар зобов'язується своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату до бюджету та Балансоутримувачу (у платіжних дорученнях, які оформляє орендар, вказується “призначення платежу”, за зразком, який надає орендодавець листом при укладання договору оренди) (п. 5.3);
- орендодавець зобов'язується за участю Балансоутримувача передати орендарю в оренду майно згідно з цим Договором по Акту приймання-передавачі майна протягом 5 робочих днів після підписання Договору (п. 7.1);
- за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України (п. 9.1);
- спори, які виникають за цим договором або в зв'язку з ним, не вирішені шляхом переговорів, вирішуються у судовому порядку (п. 9.3);
- цей Договір укладено строком на 12 років 6 місяців 7 днів, що діє з 25.06.2018 до 31.12.2030 року включно (п. 10.1);
- чинність цього договору припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено; загибелі орендованого майна; достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду; банкрутства орендаря; ліквідації орендаря - юридичної особи (п. 10.6).
На підставі п. 1 наказу Міністерства інфраструктури України від 17.07.2019 № 548 «Про безоплатну передачу майна державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт» (надалі - Наказ) та відповідно до Акту приймання-передачі майна з балансу державного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт» на окремий баланс Миколаївської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» від 05.11.2019 року, державне підприємства «Миколаївський морський торговельний порт» передало безоплатно зі свого балансу, а державне підприємство «Адміністрація морських портів України» прийняло на свій баланс будівлю загально-портову адміністративну з такелажним складом (інвентарний № 395, 1950 р.п.) разом з майном згідно з додатком 1, яка розташована за адресою: м. Миколаїв, вул. Заводська, 23/14.
Підпунктом 1.1 зазначеного Наказу визначено, що майно закріплено на праві господарського відання за державним підприємством «Адміністрація морських портів України».
З урахування зазначеного Наказу Міністерства інфраструктури України та на підставі Договору оренди державного нерухомого майна від 25.06.2018 № РОФ-1633, Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях на адресу ТОВ «Юридична компанія «УКРПРАВО» було направлено листа від 22.01.2020 № 04/56, яким Орендаря було проінформовано про те, що відповідно до наказу Міністерства інфраструктуру України від 17.07.2019 №548 «Про безоплатну передачу майна державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт» та відповідно до Акту приймання-передачі майна з балансу державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт» на окремий баланс Миколаївської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» від 05.11.2019 року, майно за Договором від 25.06.2018 № РОФ-1633, а саме: частина нежитлових приміщень - мансарда площею 254,6 кв.м в загальнопортовій адміністративній будівлі з такелажним складом, за адресою: м. Миколаїв, вул. Заводська, 23/14 передано на баланс Миколаївській філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація Миколаївського морського порту).
Зміна балансоутримувача потребує внесення відповідних змін до договору оренди, але у зв 'язку з утворення Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, що є правонаступником майна, прав та обов 'язків Регіонального відділення ФДМУ по Одеській області, Регіонального відділення ФДМУ по Миколаївській області, такі зміни тимчасово внести до нотаріально посвідченого договору оренди неможливо.
Також даним листом Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях поінформувало Орендаря, що згідно з п. 3.6 Договору оренди від 25.06.2018 №РОФ-1633, орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувача у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним та зобов'язало ТОВ ЮК «УКРПРАВО», 30% орендної плати балансоутримувача спрямовувати на рахунок Миколаївської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація Миколаївського морського порту) (надалі - МФ ДП «АМПУ» (адміністрація Миколаївського МП), Відповідач, Балансоутримувач).
Предметом даного позову виступає майнова вимога про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платні за пріод з травня 2021 року по листопад 2021 року в сумі 90643,97 грн, 3% річних в сумі 721,32, інфляційних втрат в сумі 1410,99 грн, 4040,94 грн пені у зв'язку з порушенням відповідачем грошового зобов'язання за укладеним між сторонами договором.
При вирішені даного спору судом враховано наступне.
Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 ГПК України, проаналізувавши обставини справи відносно норм чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов таких висновків.
Спірні правовідносини, які виникли між сторонами регулюються цивільним законодавством, положеннями чинного законодавства про оренду, зокрема Закону України “Про оренду державного та комунального майна”.
За приписами ч. 1 ст. 2 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Відповідно до положень частин 1, 3 ст. 10 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань, якщо їх нарахування передбачено законодавством; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов'язань; забезпечення виконання зобов'язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо; порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об'єкта оренди; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.
За згодою сторін у договорі оренди можуть бути передбачені й інші умови.
Відповідно до змісту частин 1 та 6 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з приписами ч.ч. 1 та 4 статті 284 Господарського кодексу України істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу. Строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
За змістом статті 286 Господарського кодексу України орендна плата є фіксованим платежем, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Орендар має право вимагати зменшення розміру орендної плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, змінилися передбачені договором умови господарювання або істотно погіршився стан об'єкта оренди. Орендна плата встановлюється у грошовій формі. Залежно від специфіки виробничої діяльності орендаря орендна плата за згодою сторін може встановлюватися в натуральній або грошово-натуральній формі. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Відповідно до приписів статті 291 Господарського кодексу України одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу (приватизації) об'єкта оренди; ліквідації суб'єкта господарювання-орендаря; загибелі (знищення) об'єкта оренди. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
З матеріалів справи судом встановлено, що Договір №РОФ-1633 від 25.06.2018 оренди державного нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Миколаїв, вул. Заводська, 23/14, підписаний обома сторонами без зауважень та заперечень, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Машковою С.М. та зареєстрований в реєстрі за № 635.
Акт приймання-передавання від 25.06.2018 свідчить про фактичну передачу відповідачу орендованого майна.
МФ ДП «АМПУ» (адміністрація Миколаївського МП) складені рахунки №45972899 від 31.05.2021 на суму 12818,33 грн, №54422899 від 30.06.2021 н суму 12843,97 грн, №62652899 від 31.07.2021 на суму 12856,82, №73382899 від 31.08.2021 на суму 12831,10 грн, №83802899 від 30.09.2021 на суму 12985,07 грн, №94772899 від 31.10.2021 на суму 13101,93 грн та №106672899 від 30.11.2021 на суму 13206,75 грн та направлені відповідачеві на електронні адреси підприємства та поштою на адресу підприємства.
В порушення п. 3.6. Договору вищезазначені рахунки відповідачем не оплачені.
27.10.2021 за вих. № 3428/18-02-04/Вих МФ ДП «АМПУ» (адміністрація Миколаївського МП) на адресу ТОВ «ЮК «УКРПРАВО» направлено претензію на суму 39438,77 грн, яка складається: із основного боргу в сумі 38519,12 грн, 3% річних на суму 147,65 грн та пені в сумі 772,00 грн.
Зазначена Претензія повернута ПАТ «Укрпошта» з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання», що підтверджується відповідними поштовим конвертом.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ч. 1 ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до приписів ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання щодо своєчасної оплати орендної плати утворився борг за період з травня 2021 року по листопад 2021 року у загальній сумі 90643,97 грн, отже позовні вимоги в цій частині законні, обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо заявлених до стягнення сум інфляційних витрат та 3% річних, суд зазначає таке.
За приписами ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інфляційні нарахування - це збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов'язання з причини девальвації грошової одиниці України протягом місяця і визначається державою як середньомісячний індекс, який розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; сума, що внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
В період прострочки виконання боржником його грошового зобов'язання може мати місце як збільшення суми основного боргу (інфляція), так і зменшення суми основного боргу (дефляція) і для застосування до боржника судом цього виду виключної відповідальності, встановленої законом в зв'язку з неналежним виконанням грошового зобов'язання, необхідні умови існування у боржника простроченого грошового зобов'язання протягом місяця. Причому саме визначена сума боргу повинна не змінюватись протягом місяця. Якщо відповідачем здійснювались часткові оплати боргу, то застосовується відповідальність у вигляді інфляційних тільки до тієї суми боргу, що не була сплачена та існувала певний час протягом місяця.
Інфляційні та проценти, що сплачуються відповідно до ст. 625 ЦК України, складають зміст додаткових вимог, оскільки законодавець опосередковано визнає їх мірами відповідальності (відповідальність за порушення грошового зобов'язання).
Як інфляційні нарахування на суму боргу, так і сплата трьох відсотків річних від простроченої суми, не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора у зв'язку зі знеціненням коштів внаслідок інфляційних процесів та компенсації користування цими коштами.
На підставі ст. 625 ЦК України позивач правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних та інфляційні нарахування.
Перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування інфляційний втрат судом встановлено, що позивачем правильно визначено період та суми нарахувань.
Таким чином, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних в межах заявленої позивачем суми в розмірі 1410,99 грн та 721,32 грн відповідно.
Стосовно заявлених позивачем до стягнення пені в сумі 4040,94 грн, суд зазначає таке.
За приписами статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За приписами ч. 1 ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У відповідності до ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до п. 3.7 Договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до державного бюджету та Балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати.
Таким чином, на підставі наведених правових норм та положень Договору, позивач правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню.
Перевіривши розрахунок пені, суд встановив, що таке нарахування проведено з допущенням помилок. Зокрема, перевіривши розрахунки позивача, судом встановлено, що при нарахуванні пені не були враховані вимоги ч. 6 ст. 232 ГК України, відповідно до яких нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Оскільки договором не встановлено іншого строку нарахування пені, таке нарахування мало припинитися через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Так, позивачем розрахунок пені здійснено за період з 16.06.2021 по 21.12.2021, з урахуванням наростання суми заборгованості протягом усього періоду нарахування.
Судом здійснено перерахунок розміру пені за допомогою програми ipLex, з урахуванням припинення нарахування пені щодо зобов'язань зі сплати орендної плати за кожен місяць окремо - через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, та встановлено, що обґрунтованою сумою нарахування пені є 4003,01 грн, яка і підлягає стягненню з відповідача.
З огляду на викладене, в задоволені позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 37,93 грн слід відмовити.
На підставі вищенаведеного, позовні вимоги підлягають задоволенню в частково.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема відомості про розподіл судових витрат.
Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Юридична компанія “УКРПРАВО” (03035, м. Київ, вул. Василя Липківського Митрополита, буд. 14; ідентифікаційний код 40678560) на користь Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (01135, м. Київ, пр.-т Перемоги, 14, код 38727770) в особі Миколаївської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація Миколаївського морського порту) (54020, м. Миколаїв, вул.. Заводська, 23, код 38728444) заборгованість з орендної плати в сумі 90643,97 грн, 3% річних в сумі 721,32 грн, інфляційні втрати в сумі 1410,99 грн, пеню в сумі 4003,01 грн, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 2269,11 грн.
3. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі 37,93 грн відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
5. Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.
6. Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.
Сторони у справі:
позивач: Державне підприємство Адміністрація морських портів України” (пр. Перемоги, 14, м. Київ, 01135, ідентифікаційний код 38727770, адреса електронної пошти: info@uspa.gov.ua)
в особі Миколаївської філії ДП “Адміністрація морських портів України” (адміністрація Миколаївського морського порту) (вул. Заводська, 23, м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код 38728444, адреса електронної пошти: mf@nik.uspa.gov.ua),
відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю “Юридична компанія “УКРПРАВО” (вул. Василя Липківського Митрополіта, 14, м. Київ, 03035, ідентифікаційний код 40678560).
Судове рішення складено та підписано судом 10.10.2022.
Суддя В.О.Ржепецький