справа № 208/9530/21
№ провадження 2/208/719/22
Іменем України
26 вересня 2022 р. м. Кам'янське
Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, у складі:
Головуючого, судді - Івченко Т.П.,
Секретар судового засідання - Оніщук Д.Р.,
Представник позивача - Пипи А.О.
провів у відкритому судовому засіданні у м. Кам'янське Дніпропетровської області розгляд цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» «про захист прав споживачів та припинення зобов'язань за кредитним договором»,
встановив:
1.Позиція позивача.
17.11.2021 року адвокат Пипа А.О., діючи як представник позивача Кальги Н.І. подала до провадження суду даний позов, яким заявила позовні вимоги, а саме:
- припинити зобов'язання за кредитним договором б/н від 03.02.2011 року, укладеного між ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) та АТ КБ «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570), юридична адреса м. Київ, вул. Грушевського, будинок № 1-Д);
- зобов'язати АТ КБ «ПриватБанк» видати ОСОБА_1 . Довідку про припинення зобов'язання та відсутності заборгованості за кредитним договором б/н від 03.02.2011 року;
- стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 7000 гривень - судові витрати.
В обґрунтування своїх вимоги позивачем зазначено, що між ОСОБА_1 і ПАТ КБ «ПриватБанк», станом на 03.02.2011 року був укладений кредитний договір б/н, за яким позивач шляхом приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг отримала кредит у розмірі 10200,00 гривень.
Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 13.05.2020 року у справі № 208/6521/19 позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 - задоволено частково, яке виконане позивачем у повному обсязі
На підставі зазначеного позивач заявляє про те, що фактично нею виконані зобов'язання за кредитним договором від 03.02.2011 року б/н в повному обсязі, що є підставою для припинення зазначеного кредитного договору.
Позивачка звернулася до банку з вимогами про надання їй довідки про припинення зазначеного договору, але їх надали довідку про те, що станом на 06.09.2021 року ОСОБА_1 має заборгованість перед АТ КБ «ПриватБанк» за Угодою № SAMDN500000040623758 від 03.02.2011 року у розмірі 25682,01 гривні, чи на думку позивача порушено вимоги ст.ст. 526, 598, 599, 1050 ЦК України.
2.Позиці відповідача.
Відповідач будучи належним чином сповіщений про дату, час та місце судового розгляду, в порядку ст.ст. 128, 130 ЦПК України, в судове засідання участь представника не забезпечив, повідомлявся належним чином, причини неявки суд невідомі. Станом на день розгляду справи заперечень щодо розгляду справи у спрощеному провадженні також не надходило. Від відповідача відзив на позов не надходив.
3.Заяви, клопотання, процесуальні питання.
17.11.2021 року позивачем подано позовна заява до провадження Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області.
19.11.2021 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
З урахуванням викладеного, позиції позивача, судом ухвалено 26.09.2022 року про наявність підстав для ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.
4.Фактичні обставини встановлені судом.
Між ОСОБА_1 і ПАТ КБ «ПриватБанк», станом на 03.02.2011 року був укладений кредитний договір б/н, за яким позивач шляхом приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг отримала кредит у розмірі 10200,00 гривень (а.с. 12-13).
Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 13.05.2020 року у справі № 208/6521/19 (а.с. 14позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 - задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», 49094 м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570, п/р № НОМЕР_2 : - 10 200 (десять тисяч двісті) грн. 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту; - 528 (п'ятсот двадцять вісім) грн. 34 коп. - витрати по сплаті судового збору. Усього: 10 728 (десять тисяч сімсот двадцять вісім) грн. 34 коп. В іншій частині позовних вимог, відмовлено. Рішення набрало законної сили 15.06.2020 року.
За змістом встановлених обставин та фактичних даних в межах судового рішення від 13.05.2020 року у справі № 208/6521/19, судом було встановлено, що 03 лютого 2011 року між акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір б/н, відповідно до договору відповідач отримала кредит у розмірі 10 200 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідно до умов договору, боржник зобов'язується в порядку та на умовах, що визначені договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати неустойки та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені Договором. Відповідно до розрахунку Банку заборгованості позичальника ОСОБА_1 , у відповідача станом на 17.09.2019 рік утворилась заборгованість розмірі 37 086, 33 грн., яка складається з 19 276,30 грн. - заборгованість за тілом кредита; 7 507,45 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 7 660, 37 грн. - нарахована пеня за прострочене зобов'язання; 400 грн. - нарахована пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн.; 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 1 742,21 грн. - штраф (процентна складова).
Факт виконання ОСОБА_1 рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 13.05.2020 року у справі № 208/6521/19 підтверджено випискою по рахунку від 18.08.2021 року виданою банком (а.с . 18-19), довідкою АТ КБ «ПриватБанк» від 06.09.2021 року за № 9OQTI89ISER6K7P0 (а.с. 20).
За змістом якої відображено проведення платежів ОСОБА_1 на рахунок НОМЕР_3 : 27.02.2021 року - 1800,00 гривень; 28.03.2021 року - 1700,00 гривень; 30.04.2021 року - 2000,00 гривень; 22.05.2021 року - 2100,00 гривень 29.06.2021 року - 628,34 гривні.
Також згідно до даних за вказаним рахунком за період з 01.01.2021 року по 06.09.2021 року, станом на 18.08.2021 року залишок після операції становить 25682,01 гривня.
Усього надходжень за договором від 03.02.2011 року від ОСОБА_1 - 10 728 (десять тисяч сімсот двадцять вісім) грн. 34 коп.
5.Норми права застосовані судом.
Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.
Відповідно до ч. 2 ст. 386 Цивільного кодексу України, власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ст. 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та у встановлені договором строки. Одностороння відмова від зобов'язань або одностороння зміна умов договору не допускається.
Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів.
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст.ст. 598, 599 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
6.Висновки та мотиви прийнятого рішення.
Судом встановлено, що спір між сторонами підлягає врегулюванню згідно до норм ЦК України, Закону України «Про захист прав споживачів».
Як встановлено судом, спір пов'язаний з кредитними зобов'язаннями які виникли між сторонами на підставі укладеного між ОСОБА_1 і ПАТ КБ «ПриватБанк», станом на 03.02.2011 року кредитного договору б/н, за яким позивач шляхом приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг отримала кредит у розмірі 10200,00 гривень.
Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 13.05.2020 року у справі № 208/6521/19 позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 - задоволено частково, а саме в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь банку за договором б/н від 03.02.2011 року - 10 200 (десять тисяч двісті) грн. 00 коп. - заборгованість за тілом кредита; 528 (п'ятсот двадцять вісім) грн. 34 коп. - витрати по сплаті судового збору. Усього: 10 728 (десять тисяч сімсот двадцять вісім) грн. 34 коп.
Рішення суду виконане позивачем ОСОБА_1 у повному обсязі, а саме:
-станом на 18 серпня 2021 року в межах заборгованості за тілом кредиту;
-станом на 18 серпня 2021 року в межах оплати витрат на справі судового збору, що підтверджено квитанцією (а.с. 17).
Цим же рішення, заявлені вимоги АТ КБ «ПриватБанк» за даним договором від 03.02.2011 року б/н укладеним з ОСОБА_1 , як заборгованість станом на 17.09.2021 року, а саме 9 076,30 грн. - заборгованість за тілом кредита; 7 660, 37 грн. - нарахована пеня за прострочене зобов'язання; 400 грн. - нарахована пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн.; 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 1 742,21 грн. - штраф (процентна складова), - залишено без задоволення.
Отримуючи довідку від АТ КБ «ПриватБанк» станом на 06.09.2021 року ОСОБА_1 дізналася що має заборгованість перед АТ КБ «ПриватБанк» за Угодою № SAMDN500000040623758 від 03.02.2011 року у розмірі 25682,01 гривні, що підтверджує не визнання банком виконання ОСОБА_1 кредитних зобов'язань за кредитним договором, що порушує права позивача, які підлягають захисту.
Так, згідно до змісту положень статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (стаття 530 ЦК України).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Отже, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Положеннями статті 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Зокрема, статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов'язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 цього Кодексу.
Отже, за змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), якщо банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, то такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов'язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку у разі пред'явлення вимоги до позичальника про дострокове погашення боргу на підставі статті 1050 ЦК України. Разом з тим права та інтереси кредитодавця в таких правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).
Таким чином, з ухваленням рішення Заводським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 13 травня 2020 року у справі № 208/6521/19 про стягнення заборгованості зобов'язання позичальника - ОСОБА_1 за кредитним договором від03.02.2011 року бн, зі сплатити заборгованість за Кредитним договором не припинилося та тривало до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання тобто станом по 18 серпня 2021 року (дата повного виконання рішення суду). Відтак кредитор має право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України, за весь час прострочення до 18 серпня 2021 року.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України), а тому 10 листопада 2017 року (дата остаточного погашення заборгованості, стягнутої за судовим рішенням) і є датою, коли зобов'язання позичальника перед банком за Кредитним договором припинилося.
Вищенаведене узгоджується з правовим висновком, наведеним в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19).
Встановивши, що ОСОБА_1 виконала свої зобов'язання за Кредитним договором бн від 03.02.2011 року шляхом повного виконання судового рішення у справі № 208/6521/19 про дострокове стягнення з неї суми заборгованості за цим договором, суд приходить до висновку що нею виконані зобов'язання за Кредитним договором б/н від 03.02.2011 року які припинилися на підставі статті 599 ЦК України 18 серпня 2021 року, тобто в день остаточного погашення заборгованості, стягнутої судовим рішенням.
Звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється у разі пред'явлення до позичальника вимоги про дострокове погашення боргу на підставі статті 1050 ЦК України. Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні. Разом з тим права та інтереси кредитодавця в таких правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Таким чином, у зв'язку із затримкою виконання рішення суду про стягнення заборгованості у ОСОБА_1 не виникає будь-яких інших зобов'язань за Кредитним договором. При цьому кредитор має право порушувати питання про стягнення з ОСОБА_1 коштів на підставі статті 625 ЦК України за період невиконання рішення Заводського районного суду міста Дніпродзержинська від 13 травня 2020 року у справі № 208/6521/19. Однак таке право кредитора виникає в силу Закону, а не договору.
Вищенаведене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 лютого 2020 року у справі № 569/613/19 (провадження № 61-18981св19), постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 лютого 2020 року у справі № 569/23247/18 (провадження № 61-14784св19), постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 квітня 2021 року у справі № 570/648/19 (провадження № 61-7308св20).
Що відображено у Постанові ВС від 12 серпня 2021 року у справі № 757/34955/18.
Таким чином заявлені позовні вимоги позивачем щодо припинення зобов'язання за кредитним договором б/н від 03.02.2011 року, укладеного між ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) та АТ КБ «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570), юридична адреса м. Київ, вул. Грушевського, будинок № 1-Д); - є обґрунтованим, але підлягає частковому задоволенню, з визначенням дати припинення такого договору станом на 18 серпня 2021 року.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання АТ КБ «ПриватБанк» видати ОСОБА_1 . Довідку про припинення зобов'язання та відсутності заборгованості за кредитним договором б/н від 03.02.2011 року, то в межах пред'явленого позову позивачем жодним чином не підтверджено подання відповідного заяви на яку посилається позивач до Банку для отримання зазначеної вище довідки, що робить заявлені вимоги такими що не знайшли свого підтвердження в відмові або бездіяльності банку, а тому є передчасними, і задоволенню не підлягають.
7.Судові витрати.
Позивачем при зверненні із позовом в порядку Закону України «Про захист прав споживачів», оплата судового збору не здійснювалася.
Позивачем заявлено про відшкодування витрат з оплати послуг адвоката при наданні правової допомоги в розмірі 7000 гривень, з посиланням на договір про надання правої допомоги № 73/21 від 17.09.2021 року (а.с. 7-9), квитанції про оплату послуг за надання правової допомоги від 17.09.2021 року на суму 3500,00 гривень (а.с. 21),
Вирішення питань про понесені судові витрати стороною позивача, суд керується приписами ст. 141 ЦПК України, а тому такі витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
При цьому судом враховується, правова позиція викладена ВС у Постанові 820/479/18, згідно до якої законодавець пов'язує визначення розміру витрат на правничу допомогу з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги у кожному конкретному випадку.
ВС зазначив, що як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23рп/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
При цьому необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківській документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Заявлені вимоги позивача про стягнення з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 7000 гривень - у відшкодування судових витрат, жодним чином не доведені перед судом, так як детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених позивачкою витрат необхідних для надання адвокатом правничої допомоги, до позовної заяви не долучено.
Так, зі змісту договору про надання правової допомоги № 73/21 від 17.09.2021 року (а.с. 7-9), у п. 2.1. визначено що гонорар адвоката є фіксованим у розмірі 7000 гривень, з яких згідно до п. 2.2. 50% гонорару у розмірі 3500 гривень є завдатком.
А тому враховуючи зазначене, з врахуванням встановлення підстав для часткового задоволення позову, керуючись приписами ст. 141 ЦПК України, суд вважає що сума що підлягає стягнення з відповідача на користь позивача у відшкодування понесених судових витрат, становить 1725 гривень 00 копійок.
В іншій частині заявлених вимог щодо судових витрат, є такими що не знайшли своє підтвердження та є необґрунтованими.
Керуючись ст.ст. 258,259,263, 265, 280-281 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» «про захист прав споживачів та припинення зобов'язань за кредитним договором», - задовольнити частково.
Припинити зобов'язання за кредитним договором б/н від 03.02.2011 року, укладеним між ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) та Публічним акціонерним товариством Комерційним банком «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570), у зв'язку з його виконанням станом на 18 серпня 2021 року.
Стягнути з Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) - 1725 (одну тисячу сімсот двадцять п'ять) гривень 00 копійок - у відшкодування витрат з оплати послуг з надання правової допомоги.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 30 днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - http://zv.dp.court.gov.ua .
Сторони:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована АДРЕСА_1 .
Відповідач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570), юридична адреса м. Київ, вул. Грушевського, будинок № 1-Д).
Суддя Івченко Т. П.