Справа № 420/10712/22
07 жовтня 2022 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бжассо Н.В., розглянув у письмовому провадженні в м. Одеса за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Південного Одеського територіального управління Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Південного Одеського територіального управління Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_1 ), в якому позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність Південного Одеського територіального управління Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні по виплаті одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, встановленої ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за період з 13.10.2018 по 27.07.2022 року.
- зобов'язати Південне Одеське територіального управління Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток (середнє грошове забезпечення) за затримку розрахунку при звільненні по виплаті одноразової грошової допомоги, яка передбачена ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», за період з 13.10.2018 по 27.07.2022 шляхом множення середньоденного заробітку на 945 днів.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем 27.07.2022 року на виконання рішення суду по справі № 420/19419/21 нарахована та виплачена одноразову грошова допомога, яка передбачена ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби із розрахунку місячного грошового забезпечення, які ОСОБА_1 отримував під час проходження військової служби в сумі 56566,01 грн.
Ухвалою суду від 09.08.2022 року відкрито провадження у справі за правилами за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
15.08.2022 року від представника відповідача надійшов відзив, в якому останній заперечує щодо задоволення позовних вимог. При звільненні з позивачем проведенні необхідні розрахунки та Південне територіальне управління Національної гвардії України діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством. А відтак, підстави для задоволення позову в частині виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку - відсутні.
Суд розглянув матеріали справи, всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінив надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності та робить наступні висновки.
Відповідно до витягу з наказу Начальника Південного територіального управління Національної гвардії України «По особовому складу» від 12.10.2018 року №55од відповідно до статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» припинено (розірвано) контракт та звільнено з військової служби в Національній гвардії України у запас: за підпунктом «а» пункту другого частини п'ятої (у зв'язку із закінченням контракту) старшину ОСОБА_1 (Г-012087), старшого інструктора (з водіння) групи легкових автомобілів групи спеціального призначення (бойового та матеріально-технічного забезпечення) окремого загону спеціального призначення Південного територіального управління.
Наказом Начальника Південного територіального управління Національної гвардії України «По стройовій частині» від 30.10.2018 року №242 виключено із списків особового складу частини та усіх видів забезпечення: старшину ОСОБА_1 (Г-0 І 2087), старшого інструктора (з водіння) групи легкових автомобілів групи спеціального призначення (бойового та матеріально-технічного забезпечення.) окремого загону спеціального призначення Південного територіального управління Національної гвардії України, звільненого відповідно до підпункту «а» пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» з військової служби наказом начальника Південного територіального управління Національної гвардії України від 12.10.2018 № 55 о/с у запас Збройних Сил України (у зв'язку із закінченням строку контракту), 30 жовтня 2018 року та направити на військовий облік до Київського РВК м. Одеси. Виплачено премію згідно з наказом Міністерства Внутрішніх Справ України від 15.03.2018 № 200 «Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам» в повному обсязі за період з 01 по 30 жовтня 2018 року.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22.02.2022 року по справі 420/19419/21 адміністративний позов ОСОБА_1 до Південного Одеського територіального управління Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії - задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Південного Одеського територіального управління Національної гвардії України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмiрi 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рiк служби встановленої ч. 2 ст. 15 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”. Зобов'язано Південне Одеське територіального управління Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, яка передбачена ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рiк служби із розрахунку місячного грошового забезпечення, які ОСОБА_1 отримував під час проходження військової служби.
27.07.2022 року на виконання рішення суду по справі № 420/19419/21 Південним Одеським територіальним управлінням Південним Одеським територіальним управлінням Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_1 ) (м. Одеса) нараховано та виплачено одноразову грошову допомогу у розмiрi 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рiк служби встановленої ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (а.с.27).
Позивач вважає, що відповідачем має бути відшкодовано середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні, а тому звернувся до суду з даним позовом.
Згідно з ч. 2 ст. ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст.2 Закону України Про військовий обов'язок і військову службу, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Військова служба є особливим видом публічної служби, тому її проходження передбачає особливе регулювання служби військовослужбовців, а саме межі реалізації ними своїх службових прав у зв'язку з специфікою їх правового статусу, відносини щодо звільнення та проходження військової служби врегульовані як загальним законодавством України про працю, так і спеціальним законодавством.
При цьому пріоритетними є норми спеціального законодавства, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо спеціальними нормами не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.
У свою чергу, спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей.
30 серпня 2017 року Кабінетом Міністрів України затверджено постанову № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Відповідно до статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року № 260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам.
Вказані нормативно-правові акти не визначають підстави та порядок відшкодування військовослужбовцям за затримку виплати належних сум грошового забезпечення, у зв'язку із чим в таких випадках мають застосовуватися норми трудового законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Відповідно до ч. 2 ст. 117 КЗпП України, при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
З огляду на наведені норми матеріального права, суд робить висновок, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України, обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значущі обставини, як виплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
Отже, непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При цьому, суд наголошує, що стаття 116 КЗпП, оперує поняттям «всі суми, що належать працівнику», а стаття 117 цього Кодексу, передбачає санкцію за невиплату відповідних сум при звільненні.
Як встановлено судом, позивача Наказом від 12.10.2018 року №55о/с звільнено з військової служби та проведено з ним розрахунок при звільненні.
Наказом Начальника Південного територіального управління Національної гвардії України «По стройовій частині» від 30.10.2018 року №242 позивача виключено із списків особового складу частини та усіх видів забезпечення.
Суд зазначає, що 30.10.2018 року є останнім днем перебування позивача на службі, а том саме із 31.10.2018 року розпочинається перебіг строку затримки повного розрахунку при звільненні.
Рішення суду у справі № 420/19419/21 відповідачем виконано 27.07.2022 року нарахувавши індексацію грошового забезпечення на картковий рахунок позивача.
Таким чином, час затримки остаточного розрахунку з позивачем при його звільненні з військової служби включає період з 31.10.2018 року (дата виключення зі списків особового складу військової частини) по 27.07.2022 року (дата виплати вищезазначеної суми), що становить 933 робочих дні.
Враховуючи, що позивачу виплачена належна йому сума одноразової грошової допомоги у розмiрi 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рiк служби встановленої ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не в день звільнення, а із затримкою в 933 дні, вимоги позивача підлягають частковому задоволеною шляхом визнання протиправною бездіяльності Південного Одеського територіального управління Національної гвардії України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні по виплаті одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, встановленої ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за період з 31.10.2018 року по 27.07.2022 року та зобов'язання Південного Одеського територіального управління Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток (середнє грошове забезпечення) за затримку розрахунку при звільненні по виплаті одноразової грошової допомоги, яка передбачена ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», за період з 31.10.2018 року по 27.07.2022 року шляхом множення середньоденного заробітку на 933 дні.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно з ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до Закону України «Про судовий збір», підстави для вирішення питання щодо стягнення витрат у вигляду судового збору - відсутні.
Доказів щодо понесення позивачем інших судових витрат матеріали справи не місять.
Таким чином, суд робить висновок про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Керуючись ст.ст.2, 3, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 94, 173-183, 192-228, 243, 245, 246, 255, 257-262, 295 КАС України, суд
Задовольнити частково адміністративний позов ОСОБА_1 до Південного Одеського територіального управління Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії.
Визнати протиправною бездіяльність Південного Одеського територіального управління Національної гвардії України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні по виплаті одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, встановленої ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за період з 31.10.2018 року по 27.07.2022 року.
Зобов'язати Південне Одеське територіального управління Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток (середнє грошове забезпечення) за затримку розрахунку при звільненні по виплаті одноразової грошової допомоги, яка передбачена ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», за період з 31.10.2018 року по 27.07.2022 року шляхом множення середньоденного заробітку на 933 дні.
У задоволені іншої частини позовних вимог - відмовити.
Відповідно до ст.255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч.1 ст.295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.
Апеляційна скарга подається учасниками справи до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач - військова частина НОМЕР_3 ( АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).
Повний текст рішення складений та підписаний судом 07.10.2022 року.
Суддя Н.В. Бжассо