Справа № 420/10426/22
07 жовтня 2022 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Самойлюк Г.П., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якій позивач просить:
визнати протиправним та скасувати Рішення від 27.04.2022 року № 155250006242 про відмову в проведенні перерахунку пенсії згідно Закону України «Про державну службу» ОСОБА_1 , прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити призначення та виплату пенсії ОСОБА_1 за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» з 01 березня 2022 року із зарахуванням до стажу державної служби періоду проходження служби в армії з 27 квітня 1982 року по 02 грудня 1983 року та період роботи на посаді начальником Державної інспекції захисту рослин Одеської області - головним державним інспектором рослин Одеської області з 04 жовтня 2006 року по 01.05.2016 року у розмірі 60% від усіх сум складових заробітної плати згідно з довідкою про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років), від 25.03.2022 №Вих-1896/06/25--22 та довідкою про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією) від 25.03.2022 року №Вих-1896/06/25--22, виданих Головним управлінням Держпродспоживслужби в Одеській області з урахуванням вже отриманих сум пенсії.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач звернувся до ГУ ПФУ в Одеській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу». Проте, в 27.04.2022 року Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області прийнято рішення №155250006242 про відмову ОСОБА_1 в проведенні перерахунку пенсії згідно Закону України «Про державну службу». Відмова гуртувалась на тому, що заявник не має необхідного стажу на день набрання чинності Законом України «Про державну службу» (01 05 2016 року) на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону 3723 та актами Кабінету Міністрів України. Позивач не погоджується з вказаним рішенням, оскільки, на його думку, має необхідній стаж для призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу»
Ухвалою від 05.08.2022 року відкрито провадження в адміністративній справі та визначено, що розгляд справи буде проводитись за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи на підставі ст. 262 КАС України у межах строків, визначених ст. 258 КАС України та з урахуванням встановлених сторонам строків для подання заяв по суті.
12.08.2022 року за вх. №25866/22 від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, на виконання ухвали суду від 05.08.2022 року, надійшла копія матеріалів пенсійної справи позивача.
Від ГУ ПФУ в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву (вх. №ЕП/22497/22 від 10.08.2022 року), в якому в обґрунтування правової позиції зазначено, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Львівській області правомірно прийнято рiшення про відмову в призначенні пенсії від 27.04.2022 року № 155250006242, оскільки стаж роботи позивача на посадах державних службовців станом на 01.05.2016 року складає 8 років 10 місяців 13 днів. Також зазначено, що Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015р. № 889-ХIII не передбачає проведення перерахунків пенсій державним службовцям на підставі оновлених довідок про складові заробітної плати.
Від ГУ ПФУ у Львівській області надійшов відзив на позовну заяву (вх. №27779/22 від 01.09.2022 року), в якому зазначено, що для призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» у позивача недостатньо трудового стажу, що є підставою для відмови в призначенні такої пенсії.
11.08.2022 року та 23.08.2022 року від позивача надійшли відповіді на відзиви відповідачів.
За приписами ч.5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідно до п.10 ч.1 ст.4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відтак, справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд,-
ОСОБА_2 з 02.10.2020 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області, як одержувач пенсії вiдповiдно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV.
27.04.2022 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеськiй області із заявою про призначення пенсії вiдповiдно до Закону України «Про державну службу». До заяви позивачем долучено довiдки про складові заробiтної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, ранг, надбавка за вислугу років) від 25.03.2022 року №1896/06/25-22, які видані Головним управлінням Держприродспоживслужби в Одеській області.
Після реєстрації заява позивача відповідно до принципу екстериторіальності була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львiвськiй області.
За результатами розгляду заяви та доданих до неї документів Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області прийнято Рішення №1552500006242 вiд 27.04.2022 року про відмову ОСОБА_2 у призначенні відповідно до Закону України «Про державну службу»,
Вiдповiдно до рiшення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №1552500006242 ОСОБА_2 не має необхідного стажу на день набрання чинності Законом України «Про державну службу» (01 05 2016 року) на посадах, віднесених до вiдповiдних категорiй посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону 3723 та актами Кабінету Міністрів України.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що даний позов підлягає задоволенню частково, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зазначені критерії є вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускає бездіяльність.
Таким чином, суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.
Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, визначає Закон України від 09 липня 2003 року №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-ІV).
Частиною першою статті 9 Закону №1058-ІV передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Законом України «Про державну службу» № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII), який набув чинності 01.05.2016, визначено право на пенсійне забезпечення державних службовців.
Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII втратив чинність Закон України «Про державну службу» № 3723-XII від 16.12.1993, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Цими пунктами передбачено право державних службовців на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII.
Зокрема, пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII встановлено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Відповідно до частини першої статті 37 Закону № 3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
З наведеного можливо дійти висновку, що після 01.05.2016 зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 розділу XI «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII, та мають передбачені ч. 1 ст. 37 Закону № 3723-ХІІ вік і страховий стаж.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права висловлена у постановах Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 569/350/17 (№ рішення в ЄДРСР 75082026), від 03.07.2018 у справі № 586/965/16-а (№ рішення в ЄДРСР 75082148) та від 10.07.2018 у справі № 591/6970/16-а (№ рішення в ЄДРСР 75227579).
Суд зазначає, що позивач з 02.10.2020 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області, як одержувач пенсії вiдповiдно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV.
При цьому, 27.04.2022 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеськiй області із встановленою формою заяви про призначення пенсії вiдповiдно до Закону України «Про державну службу».
В свою чергу, єдиною підставою для відмови позивачу в переведенні на пенсію державного службовця стала відсутність у позивача стажу на посадах державної служби, необхідного для призначення пенсії відповідно до Закону № 889-VIII.
Між тим, суд звертає увагу, що відповідачем в оскаржуваному рішенні зазначено лише про те, що заявник не має необхідного стажу державної служби.
У спірному рішенні не зазначається, який стаж державної служби наявний у ОСОБА_1 за матеріалами його пенсійної справи, не наведений розрахунок стажу, з якого би вбачалось, що стажу дійсно недостатньо для вирішенні питання переведення на обраний вид пенсії. Лише у відзивах відповідачі вказують про наявність у ОСОБА_1 стажу роботи на посадах державних службовців - 8 років 10 місяців 13 днів.
Суд, оцінюючи рішення в цілому, приходить до висновку про те, що воно містить перелік норм діючого законодавства, однак не містить логічної, законної і обґрунтованої підстави для відмови позивачу у вирішенні питання переведення його на обраний вид пенсії.
За таких обставин, суд вважає, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 155250006242 від 27.04.2022 року про відмову в проведенні перерахунку пенсії згідно Закону України «Про державну службу» ОСОБА_1 є протиправним, а отже, підлягає скасуванню.
В той же час, вимоги про зобов'язання відповідача здійснити призначення та виплату пенсії відповідно Закону України "Про державну службу" з 01 березня 2022 року та зарахування до стажу державної служби певних періодів роботи є передчасними та не підлягають задоволенню, оскільки відповідач фактично не відмовляв позивачу у зарахуванні певних періодів роботи до стажу державної служби, а лише зазначив про недостатність стажу державної служби та в цілому не здійснював підрахунок стажу роботи позивача на посадах державної служби станом на 01.05.2016 року (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 року на державній службі).
Суд, в свою чергу, не уповноважений самостійно проводити перерахунок/підрахунок страхового або спеціального стажу, необхідного для вирішення питання переведення на інший вид пенсії/ призначення пенсії, позаяк ці функції належать до повноважень пенсійних органів. У той же час, у разі незарахування особі відповідного стажу з тих чи інших причин, відображених у рішеннях суб'єкта влади, суд може перевірити законність таких дій.
Однак у цьому випадку спірним рішенням не встановлювався факт відсутності або недостатності страхового/спеціального стажу.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.04.2022 року щодо переведення на пенсію вiдповiдно до Закону України «Про державну службу», з урахуванням висновків суду.
Стосовно вимоги позивача щодо звернення рішення суду до негайного виконання, суд зазначає наступне.
Так у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 371 КАС України, негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів у межах суми стягнення за один місяць.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 371 КАС України суд, який ухвалив рішення, за заявою учасників справи або з власної ініціативи може ухвалою в порядку письмового провадження або зазначаючи про це в рішенні звернути до негайного виконання рішення, у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1 і 2 частини першої цієї статті.
З аналізу вищевикладеного випливає, що негайно виконуються рішення про присудження пенсії або інших періодичних платежів у межах суми стягнення за один місяць, тобто умовою для негайного виконання судового рішення є задоволення вимог позивача про стягнення певної суми пенсії, з якої можна виокремити її місячний розмір.
Проте позивач просить суд зобов'язати відповідача перевести позивача на пенсію вiдповiдно до Закону України «Про державну службу», тобто заявлено вимогу немайнового характеру.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що слід відмовити позивачу у зверненні рішення суду до негайного виконання.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню частково.
Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі “Hirvisaari v. Finland” від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі “Ruiz Torija v. Spain” від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно ч.ч.1, 3 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
З урахуванням висновку суду про задоволення позову, наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судового збору у розмірі 992,40 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м.Львів, 79016, код ЄДРПОУ 13814885), Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83; код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії- задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 155250006242 від 27.04.2022 року про відмову в проведенні перерахунку пенсії згідно Закону України «Про державну службу» ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.04.2022 року щодо переведення на пенсію вiдповiдно до Закону України «Про державну службу», з урахуванням висновків суду.
В задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м.Львів, 79016, код ЄДРПОУ 13814885) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) грн. 40 коп.
Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.
Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.
Суддя Самойлюк Г.П.