Справа № 420/9351/22
06 жовтня 2022 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Корой С.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення і зобов'язання вчинити певні дії,-
07.07.2022 року до суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області , в якому позивач просить суд:
1) визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області №156050013416 від 02.06.2022р.;
2) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до страхового стажу роботи Позивача періоди:
- з 19.05.1987р. до 25.10.1988р. молодшим продавцем в Суворовському ОРПК;
- з 29.06.1989р. по 18.03.1991р. машиністкою ресторану «Київ» Жовтневий трест громадського харчування об'єднання №4;
3) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком з моменту досягнення пенсійного віку, а саме з 21.05.2022р. довічно.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що підставою для незарахування до страхового стажу позивача перiодiв роботи з 19.05.1987р. до 25.10.1988р. молодшим продавцем в Суворовському ОРПК та з 29.06.1989р. по 18.03.1991р. машиністкою ресторану «Київ» Жовтневий трестр громадського харчування об'єднання №4, згідно записів у трудовій книжці №8-12, слугувало те, що відтиск печаток, яким завірені відповідні записи про звільнення неможливо ідентифікувати.
Позивач вказує, що записи в трудовій книжці про роботу позивача у період з 19.05.1987. до 25.10.1988р. молодшим продавцем в Суворовському ОРПК та з 29.06.1989р. по 18.03.1991р. машиністкою ресторану «Київ» Жовтневий трест громадського харчування об'єднання №4, відповідають вимогам до заповнення трудової книжки, оскільки містять чітку дату прийому та звільнення з роботи, номери наказів та їх дати, посаду, на якій працював позивач, та відбиток печатки підприємства. Записи про періоди роботи не містять жодних виправлень. Завірення запису про звільнення нечітким відтиском печатки не є достатнім та належним доказом для встановлення факту відсутності трудових відносин між Суворовським ОРПК, рестораном «Київ» Жовтневого тресту громадського харчування об'єднання №4, та позивачем у спірний період.
Отже, як стверджує позивач, наданою трудовою книжкою підтверджено факт роботи позивача у період з 19.05.1987р. до 25.10.1988р. молодшим продавцем в Суворовському ОРПК та з 29.06.1989р. по 18.03.1991р. машиністкою ресторану «Київ» Жовтневий трест громадського харчування об'єднання №4. Разом з тим, обов'язок щодо внесення записів до трудової книжки покладається на роботодавців, що виключає провину особи, яка бажає призначити пенсію, у недоліках таких записів.
Позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи, та ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження її трудового стажу. Вказане кореспондується з нормами Порядку
На думку позивача, нечіткий відтиск печатки підприємства в трудовій книжці позивача не може бути підставою для мови в зарахуванні до його страхового стажу спірних періодів роботи.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 12.07.2021 року відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору за подання позовної заяви по справі №420/9351/22 до прийняття рішення по даній справі, прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення і зобов'язання вчинити певні дії, відкрито провадження по справі.
25.07.2022 року (вх.№ЕП/20854/22) від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому вказано, що відповідач викладені в позовній заяві, вважаємо не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з таких підстав.
У відзиві з покликанням на фактичні обставини справи, відповідач вказує, що за результатами розгляду документів, доданих до заяви, не зараховані періоди з 19.05.1987 по 25.10.1988 та з 29.06.1989 по 18.03.1991, оскільки відтиск печатки, що засвідчує запит про звільнення неможливо ідентифікувати. Відповідно до рішення Головного управління страховий стаж роботи Позивача складає 25 років 10 місяці 16 днів замість необхідного 29 років. З наведеного, на думку відповідача, вбачається, що у позивача відсутнє право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058. А отже законних підстав для задоволення вимог позивача щодо визнання та скасування Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 02.06.2022 № 156050013416 є безпідставною та не підлягає задоволенню, оскільки рішення було прийнято після дослідження наданих документів та з'ясування всіх обставин при дотриманні норм чинного законодавства.
Зважаючи на вищевикладене, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
28.07.2022 року (вх.№ЕС/2765/22) від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому вказано, що відповідач не визнає, вважає їх необґрунтованими та безпідставними, та просить суд відмовити в їх задоволенні повністю, виходячи з такого.
У відзиві вказано, що за результатами розгляду документів, доданих Позивачем до заяви, до страхового стажу не зараховано періоди роботи з 19.05.1987 до 25.10.1988 та з 29.06.1989 до 18.03.1991, оскільки, відтиск печатки, що засвідчує запис про звільнення неможливо ідентифікувати. Таким чином, відсутні підстави для зарахування спірних періодів до страхового стажу Позивача лише на підставі трудової книжки
Зважаючи на вищевикладене, Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзивів на позовну заяву, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, судом встановлено такі факти та обставини.
ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_1 .
З наданої до суду копії трудової книжки позивача судом, зокрема, встановлено, що ОСОБА_1 працювала:
- з 19.05.1987 по 25.10.1988 на посаді молодшого продавця в Суворовському ОРПК;
- з 29.06.1989 по 18.03.1991 на посаді машиністки ресторану “Київ” Жовтневий трест громадського харчування об'єднання № 4.
Період роботи позивача з 29.06.1989 по 18.03.1991 на посаді машиністки ресторану “Київ” Жовтневий трест громадського харчування об'єднання № 4 підтверджується, в тому числі довідкою Департаменту архівної справи та діловодства від 17.06.2022 року №1131-Х-11.1-21.
В той же час, згідно листа Департаменту архівної справи та діловодства від 17.06.2022 року №1130-Х-11.1-21, №1131-Х-11.1-21 у Департаменту відсутня можливість надати архівну довідку про стаж роботи позивача за період з 05.1987р. по 10.1988р., так як документи з кадрових питань (особового складу) Суворовского ОРПК (мовою оригіналу) до Департаменту архівної справи та діловодства Одеської міської ради на зберігання не надходили.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 26.05.2022року звернулась до Головного управління із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
За принципом екстериторіальності виконавцем визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області.
На підстави заяви та наданих документів Головним управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, 02.06.2022 прийнято рішення № 156050013416 про відмову у призначенні пенсії позивачу, в зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу - 29 років.
Так, до страхового стажу позивача, згідно трудової книжки, не враховано періоди роботи: - з 19.05.1987 по 25.10.1988 на посаді молодшого продавця в Суворовському ОРПК; - з 29.06.1989 по 18.03.1991 на посаді машиністки ресторану “Київ” Жовтневий трест громадського харчування об'єднання № 4.
Підставою для неврахування даних періодів визначено те, що відтиск печатки, що засвідчує запис про звільнення неможливо ідентифікувати.
Відповідно до рішення Головного управління страховий стаж роботи Позивача складає 25 років 10 місяці 16 днів замість необхідного 29 років.
Вважаючи протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області №156050013416 від 02.06.2022р., позивач звернулась до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі Закон №1058).
Згідно ч.ч.2, 4 ст. 24 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003р. №1058-IV (далі - Закон №1058-IV), страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно ст. 26 Закону №1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.
Отже, передумовою застосування статті 26 Закону №1058-IV є наявність двох складових: віку особи та відповідного страхового стажу.
Так, єдиною підставою для прийняття спірного рішення визначено незарахування періодів роботи позивача з 19.05.1987 по 25.10.1988 та з 29.06.1989 по 18.03.1991, так як відтиск печатки, що засвідчує запис про звільнення неможливо ідентифікувати.
Змістом частини першої статті 56 Закону України від 05.11.1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ) передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Згідно зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними документами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (п.1).
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (п.3 Порядку №637).
Крім того, відповідно до п.20 Порядку № 637, в тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Таким чином, надання уточнюючої довідки підприємств, установ, організації або їх правонаступників потрібно у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
В той же час, усі необхідні записи у трудовій книжці позивача наявні.
Суд зазначає, що згідно з позицією, яка викладена Верховним Судом України у постанові від 21.02.2018 по справі №687/975/17, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення.
Верховний Суд у постанові від 19 грудня 2019 року у справі №307/541/17 зробив висновок, що однією з підстав для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Управління ПФУ не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Згідно ч.5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З вищевикладеного вбачається, що при розгляді заяви позивача про призначення йому пенсії відповідачем прийнято рішення без врахування усіх обставин, тобто необґрунтовано.
За вказаних обставин, суд вважає, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області №156050013416 від 02.06.2022р про відмову в призначенні пенсії позивачу є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
В той же час, вирішуючи похідні вимоги позивача, суд зазначає.
Згідно приписів частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийняті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.
Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності.
Зокрема, повноваження суду при вирішенні справи визначені статтею 245 КАС України. Відповідно до пункту частини 2 цієї норми, у разі задоволення позову, суд може прийняти рішення визнати бездіяльність суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення).
Втручання суду в повноваження суб'єкта публічної влади можливе лише тоді, якщо судом буде встановлено, що в адміністративній процедурі фізична (юридична) особа виконала всі приписи законодавства, а суб'єкт владних повноважень у відповідь необґрунтовано й незаконно не вчинив належну дію чи не ухвалив необхідне рішення.
Водночас, суд зазначає, що Європейський суд з прав людини у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту. Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути "ефективним" як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України", №40450/04, пункт 64).
Засіб юридичного захисту має бути "ефективним" в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (рішення у справі "Аксой проти Туреччини" (Aksoy v. Turkey), №21987/93, пункт 95).
При оцінці ефективності необхідно враховувати не тільки формальні засоби правового захисту, а й загальний правовий і політичний контекст, в якому вони діють, й особисті обставини заявника (рішення у справі "Джорджевич проти Хорватії" (Djordjevic v Croatia), №41526/10, пункт 101; рішення у справі "Ван Остервійк проти Бельгії" (Van Oosterwijck v Belgium), №7654/76 пункти 36-40). Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин конкретної справи та ситуації, в якій опинився позивач після порушення.
Відповідно до частини 1 статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. При цьому за своєю суттю правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003).
Рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Верховний Суд неодноразово зазначав про те, що право має бути захищено у такий спосіб, що відповідає змісту права, зокрема в постанові від 01.10.2019 у справі №910/3907/18.
Поновлення прав позивача буде ефективним виключно у разі вчинення суб'єктом владних повноважень певних дій.
За наявного правового регулювання та зважаючи на встановлені судом обставини, з метою належного та ефективного захисту прав позивача, так як єдиною підставою для відмови у призначенні позивачу пенсії за віком були висновки суб'єкта владних повноважень, що періоди роботи позивача з 19.05.1987 по 25.10.1988 та з 29.06.1989 по 18.03.1991 не підлягають зарахуванню до стажу, який дає право на пенсію,так як вказані доводи судом визнані необґрунтованими, суд дійшов висновку, що і похідні вимога позивача є такими, що підлягають задоволенню.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч.1, ч.5 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Як вже зазначено судом, ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 12.07.2021 року відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору за подання позовної заяви по справі №420/9351/22 до прийняття рішення по даній справі.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З матеріалів справи вбачається, що, позивачем за подачу даного адміністративного позову сплачено судовий збір у розмірі 908 грн.
Зважаючи на вищевикладене, оскільки суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог ОСОБА_1 , так як саме Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області відмовлено позивачу у перерахунку пенсії, суд дійшов висновку про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Державного бюджету України на рахунок: отримувач коштів - ГУК в Од.обл./Київський р-н/2203010; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37607526; банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.); код банку отримувача (МФО) - 899998; рахунок отримувача UA468999980313171206084015756; код класифікації доходів бюджету - 22030101; призначення платежу - судовий збір, за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Одеський окружний адміністративний суд, код ЄДРПОУ 35118626 судовий збір у розмірі 992,40 грн.
Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення і зобов'язання вчинити певні дії- задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області №156050013416 від 02.06.2022р.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до страхового стажу роботи ОСОБА_1 періоди: з 19.05.1987р. до 25.10.1988р. молодшим продавцем в Суворовському ОРПК; з 29.06.1989р. по 18.03.1991р. машиністкою ресторану «Київ» Жовтневий трест громадського харчування об'єднання №4.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити та вчинити необхідні дії щодо виплати ОСОБА_1 пенсії за віком з моменту досягнення пенсійного віку, а саме з 21.05.2022р. довічно.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на користь Державного бюджету України на рахунок: отримувач коштів - ГУК в Од.обл./Київський р-н/2203010; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37607526; банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.); код банку отримувача (МФО) - 899998; рахунок отримувача UA468999980313171206084015756; код класифікації доходів бюджету - 22030101; призначення платежу - судовий збір, за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Одеський окружний адміністративний суд, код ЄДРПОУ 35118626 судовий збір у розмірі 992,40 грн. (дев'ятсот дев'яносто дві гривні гривні 40 копійок).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання до П'ятого апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 ).
Відповідачі:
Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м.Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 20987385).
Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул.Смілянська, 23, м.Черкаси, 18000, код ЄДРПОУ 21366538).
Суддя С.М. Корой