Справа № 420/9906/22
06 жовтня 2022 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бжассо Н.В., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Директора Територіального управління Державного бюро у місті Миколаєві Козленка Олександра Олександровича про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити певні дії.
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Директора Територіального управління Державного бюро у місті Миколаєві Козленка Олександра Олександровича, за результатом розгляду якого позивач просить суд:
- визнати протиправними дії директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві Козленка Олександра Олександровича по відмові у наданні публічної інформації на запит на інформацію ОСОБА_1 від 27 червня 2022 року про надання копії діючого штатного розпису другого слідчого відділу (із дислокацією у м.Одесі) та розпорядчого акту про його затвердження.
- зобов'язати директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві Козленка Олександра Олександровича надати ОСОБА_1 копії діючого штатного розпису другого слідчого відділу (із дислокацією у м.Одесі) та розпорядчого акту про його затвердження.
В обґрунтування адміністративного позову позивач зазначає, що 27 червня 2022 року позивач звернувся із запитом на інформацію до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві у якому просив надати копію штатного розпису другого слідчого відділу (із дислокацією у м. Одесі) та розпорядчого акту про його затвердження. Листом від № 10ПІ/16-14-12/22 від 04.07.2022 директор ТУ ДБР у м. Миколаєві Олександр Козленко відмовив у задоволенні запиту посилаючись на: результати розгляду зазначеного запиту згідно з вимогами Закону України «Про доступ до публічної інформації». Позивач вважає, що ненадання відповідачем неповної інформації на запит порушує конституційне право позивача на вільне збирання та використання інформації.
Ухвалою суду від 08.08.2022 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
22.08.2022 року від відповідача надійшов відзив, в якому представник зазначає, що позовні вимоги є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Представник зазначає, що за результатами розгляду запиту на публічну інформацію, ОСОБА_1 направлено відповідь від 04.07.2022 за вих.№10ПІ/16-14-12/22, якою роз'яснено, що відповідно до пункту 1.8 Переліку відомостей, що становлять службову інформацію у центральному апараті та територіальних управліннях Державного бюро розслідувань, затвердженого наказом Державного бюро розслідувань від 29.06.2021 № 373, відомості про штат, штатну чисельність, фактичну укомплектованість за штатом підрозділу органу ДБР, штатний розпис становлять інформацію з обмеженим доступом. Разом з тим запитувачу повідомлено, що другий слідчий відділ є структурним підрозділом ТУ ДБР у м. Миколаєві, у зв'язку з чим, окремо штатний розпис на вказаний відділ Директором ДБР не затверджувався. Таким чином у задоволенні запиту було відмовлено на підставі п.1 ч.1. ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» (розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит).
Суд розглянув матеріали справи, всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінив надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності та робить наступні висновки.
Судом встановлено, що 27.06.2022 року ОСОБА_1 , звернувся до Територіального управління Державного бюро у місті Миколаєві із запитом на інформацію, в якому просив: надати на адресу електронної пошти копії діючого штатного розпису другого слідчого відділу (із дислокацією у м. Одесі) та розпорядчого акту про його затвердження .
04.07.2022 року Територіальним управлінням Державного бюро у місті Миколаєві надало відповідь на запит ОСОБА_1 , з огляду на яку, позивача повідомлено про те, що другий слідчий відділ (з дислокацією у м. Одесі) є структурним підрозділом ТУ ДБР у м. Миколаєві, у зв'язку з чим, окремо штатний розпис на вказаний відділ Директором Державного бюро розслідувань не затверджувався. Враховуючи викладене, ТУ ДБР у м. Миколаєві, керуючись пунктом 1 частини 1 статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» відмовило у задоволенні запиту позивача.
Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 40 Конституції України, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Згідно з п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про інформацію», інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді; суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, інший суб'єкт, що здійснює владні управлінські функції відповідно до законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
Приписами ст. 5 Закону України «Про інформацію» передбачено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.
Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 7 Закону України «Про інформацію», право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб'єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації.
Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом.
Суб'єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.
Закон України «Про доступ до публічної інформації» визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації», публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Приписами ч. 1 ст. 3 Закону України «Про доступ до публічної інформації», право на доступ до публічної інформації гарантується: 1) обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; 2) визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; 3) максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; 4) доступом до засідань колегіальних суб'єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством; 5) здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; 6) юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.
Статтею 12 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначено перелік суб'єктів відносин у сфері доступу до публічної інформації якими є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації», розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: 1) суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації», запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації», розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Статтею 20 Закону України «Про інформацію» встановлено, що за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Будь яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.
Інформація з обмеженим доступом може бути поширена, якщо вона є суспільно необхідною, тобто є предметом суспільного інтересу, і право громадськості знати цю інформацію переважає потенційну шкоду від її поширення. Предметом суспільного інтересу вважається інформація, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов'язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо (стаття 29 Закону України «Про інформацію»).
Згідно з ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації», розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту у випадку, зокрема, якщо інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини 2 статті 6 цього Закону.
Приписами ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачено, що інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.
Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.
Не може бути обмежено доступ до інформації про складання, розгляд і затвердження бюджетів, кошторисів розпорядників бюджетних коштів та плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів, а також їх виконання за розписами, бюджетними програмами та видатками (крім таємних видатків відповідно до статті 31 Бюджетного кодексу України), взяття розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів бюджетних зобов'язань або здійснення розпорядження бюджетними коштами у будь-який інший спосіб, планування, формування, здійснення та виконання закупівлі товарів, робіт і послуг за бюджетні кошти, у тому числі оборонних закупівель (крім випадків, якщо окрема інформація про закупівлі товарів, робіт і послуг становить державну таємницю відповідно до Закону України "Про державну таємницю"), володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно. Не підлягає обмеженню також доступ до інформації про стан і результати перевірок та службових розслідувань фактів порушень, допущених у сферах діяльності, зазначених у цій частині. Доступ до зазначеної інформації забезпечується розпорядниками інформації відповідно до положень статті 5 цього Закону.
Не належать до інформації з обмеженим доступом відомості, зазначені у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поданій відповідно до Закону України «Про запобігання корупції», крім випадків, визначених зазначеним Законом.
Не належить до інформації з обмеженим доступом інформація про структуру, принципи формування та розмір оплати праці, винагороди, додаткового блага керівника, заступника керівника юридичної особи публічного права, керівника, заступника керівника, члена наглядової ради державного чи комунального підприємства або державної чи комунальної організації, що має на меті одержання прибутку, особи, яка постійно або тимчасово обіймає посаду члена виконавчого органу чи входить до складу наглядової ради господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) прямо чи опосередковано належать державі та/або територіальній громаді.
Обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.
Згідно з ст. 9 Закону України «Про доступ до публічної інформації», відповідно до вимог частини 2 статті 6 цього Закону до службової може належати така інформація: 1) що міститься в документах суб'єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов'язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень; 2) зібрана в процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, яку не віднесено до державної таємниці.
Документам, що містять інформацію, яка становить службову інформацію, присвоюється гриф «для службового користування». Доступ до таких документів надається відповідно до частини 2 статті 6 цього Закону.
Перелік відомостей, що становлять службову інформацію, який складається органами державної влади, органами місцевого самоврядування, іншими суб'єктами владних повноважень, у тому числі на виконання делегованих повноважень, не може бути обмеженим у доступі.
Наказом Центрального управління Служби безпеки України від 23.12.2020 року № 383, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.01.2021 року за № 52/35674, затверджено «Звід відомостей, що становлять державну таємницю».
Відповідно до п.4.1.11 та 4.1.18 Відомості про штат, функціональні обов'язки ГУР, ДБР, ДПС, СБ, СЗР, УДО та Відомості про штат, фактичну укомплектованість за штатом ДБР, ДПС, ДССЗЗІ, СБ, СЗР, УДО відносяться до відомостей, що становлять державну таємницю.
Суд встановив, що відповідач надав на запит позивача відповідь, якою повідомив про те, що другий слідчий відділ (з дислокацією у м. Одесі) є структурним підрозділом ТУ ДБР у м. Миколаєві, у зв'язку з чим, окремо штатний розпис на вказаний відділ Директором Державного бюро розслідувань не затверджувався. Враховуючи викладене, ТУ ДБР у м. Миколаєві, керуючись пунктом 1 частини 1 статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» відмовило у задоволенні запиту позивача.
Станом на час звернення позивача із запитом та станом на час вирішення спору судом наказ Центрального управління Служби безпеки України від 23.12.2020 року № 383 є чинним, у зв'язку із чим відповідач правомірно, надаючи відповідь на запит ОСОБА_1 , відмовив у наданні запитуваної інформації так, як згідно вказаного наказу відомості про штат, функціональні обов'язки, фактичну укомплектованість за штатом ДБР становлять державну таємницю.
Таким чином, суд робить висновок про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 .
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З огляду на вищевикладене, суд робить висновок, що адміністративний позов ОСОБА_1 не належить до задоволення.
Оскільки суд зробив висновок про відмову у задоволенні адміністративного позову, судові витрати з відповідача на користь позивача не стягуються.
Керуючись ст.ст.2, 3, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 195, 243, 245, 246, 255, 257-262, 295 КАС України, суд
Відмовити у задоволені позову ОСОБА_1 до Директора Територіального управління Державного бюро у місті Миколаєві Козленка Олександра Олександровича про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до ст.255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч.1 ст.295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.
Апеляційна скарга подається учасниками справи безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,).
Відповідач - Директор Територіального управління Державного бюро у місті Миколаєві Козленко Олександр Олександрович (64020, м. Миколаїв, вул. Погранична, 9).
Повний текст рішення складений та підписаний судом 06.10.2022 року.
Суддя Н.В. Бжассо
.