вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
07.10.2022м. ДніпроСправа № 904/2286/22
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,
за участю секретаря судового засідання Стойчан В.В.
та представників:
від прокуратури: Мусієнко А.О.;
від позивача-1: не з'явився;
від позивача-2: не з'явився;
від позивача-3: не з'явився;
від відповідача: Чернишов К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Керівника Богодухівської окружної прокуратури Харківської області (м.Богодухів, Харківська область) в інтересах держави в особі Північно-східного офісу Держаудитслужби (м. Харків), в особі Богодухівської міської ради (м. Богодухів, Харківська область) та в особі Комунального некомерційного підприємства Богодухівської центральної районної лікарні Богодухівської міської ради (м. Богодухів, Харківська область)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" (м. Дніпро)
про стягнення надмірно сплачених грошових коштів у розмірі 81 144 грн. 00 коп.
Ю.В.
Керівник Богодухівської окружної прокуратури Харківської області звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області в інтересах держави в особі: Північно-східного офісу Держаудитслужби (далі - позивач-1); Богодухівської міської ради (далі - позивач-2) та Комунального некомерційного підприємства Богодухівської центральної районної лікарні Богодухівської міської ради (далі - позивач-3) з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" (далі - відповідач) надмірно сплачені грошові кошти у розмірі 81 144 грн. 00 коп.
Ціна позову складається з суми основного боргу.
Позовні вимоги обґрунтовані наступним:
- 10.04.2019 на веб-сайті електронної системи публічних закупівель "Prozorro" (режим доступу: https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2019-03-21-001749-а) КНП Богодухівська центральна районна лікарня Богодухівської міської ради розміщено оголошення № UA-2019-03-21-001749-а про проведення відкритих торгів на закупівлю нафти і дистилятів (ДК 021:2015:09130000-9), зокрема, бензину А-92 у кількості 12 300 літрів та дизельного палива у кількості 3 500 літрів з терміном постачання до 31.12.2019 та з очікуваною вартістю 458 200 грн. 00 коп.;
- за результатам проведеної процедури закупівлі переможцем визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" з ціновою пропозицією 316 000 грн. 00 коп., з яким укладено договір № 23/4 від 23.04.2019;
- відповідно до пунктів 1.1, 1.2 договору № 23/4 від 23.04.2019 постачальник (ТОВ "Лівайн Торг") зобов'язується поставити, а замовник оплатити бензин А-92 Еnergy в кількості 12 300 літрів та дизельне паливо Еnergy у кількості 3 500 літрів. Відповідно до пункту 4.1 договору № 23/4 від 23.04.2019 ціна бензину А-92 Еnergy становить 20 грн. 00 коп. (з ПДВ) за 1 літр, а ціна дизпалива Еnergy становить 20 грн. 00 коп. (з ПДВ) за 1 літр. Зазначена ціна відповідає ціновій пропозиції переможця відкритих торгів;
- у подальшому між ТОВ "Лівайн-Торг" та КНП Богодухівська центральна районна лікарня Богодухівської міської ради було укладено низку додаткових угод, якими суттєво збільшено первісну ціну товару в договорі № 23/4 від 23.04.2019, у порівнянні з визначеною за результатами відкритих торгів;
- відповідно до додаткової угоди № 1 від 21.02.2019 до договору, ціна бензину А-92 Еnergy визначена у розмірі 22 грн. 00 коп. (з ПДВ) за 1 літр, а ціна дизпалива Еnergy визначена у розмірі 22 грн. 00 коп. (з ПДВ) за 1 літр. Окрім цього внесено зміни до предмету договору (підпункту 1.2 пункту 1 договору) згідно з якими зменшено обсяг закупівлі пального;
- відповідно до додаткової угоди № 2 від 03.06.2019 до договору, ціна бензину А-92 Еnergy визначена у розмірі 24 грн. 20 коп. (з ПДВ) за 1 літр, а ціна дизпалива Еnergy визначена у розмірі 24 грн. 20 коп. (з ПДВ) за 1 літр. Окрім цього внесено зміни до предмету договору (підпункту 1.2 пункту 1 договору) згідно з якими зменшено обсяг закупівлі пального;
- відповідно до додаткової угоди № 4 від 04.07.2019 до договору, ціна бензину А-92 Еnergy визначена у розмірі 26 грн. 62 коп. (з ПДВ) за 1 літр, а ціна дизпалива Еnergy визначена у розмірі 26 грн. 62 коп. (з ПДВ) за 1 літр. Окрім цього внесено зміни до предмету договору (підпункту 1.2 пункту 1 договору) згідно з якими зменшено обсяг закупівлі пального;
- відповідно до додаткової угоди № 5 від 15.07.2019 до договору, ціна бензину А-92 Еnergy визначена у розмірі 27 грн. 00 коп. (з ПДВ) за 1 літр, а ціна дизпалива Еnergy визначена у розмірі 28 грн. 00 коп. (з ПДВ) за 1 літр. Окрім цього внесено зміни до предмету договору (підпункту 1.2 пункту 1 договору) згідно яких зменшено обсяг закупівлі пального;
- додаткові угоди до договору № 23/4 від 23.04.2019 є необґрунтованими, укладеними з порушенням вимог законодавства та є нікчемними з огляду на те, що КНП Богодухівська центральна районна лікарня Богодухівської міської ради та ТОВ "Лівайн Торг" всупереч інтересам держави, без будь-яких належних на те підстав, в порушення статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" та положень договору про закупівлю за державні кошти, укладено додаткові угоди, якими підвищено ціни на предмет договору, а також зменшено обсяги дизельного палива та бензину, який планувалося закупити;
- на підставі нікчемних додаткових угод №№ 1, 2, 4, 5 до договору № 23/4 від 23.04.2019 КНП Богодухівською центральною районною лікарнею Богодухівської міської ради надмірно сплачено бюджетних коштів на загальну суму 81 144 грн. 00 коп., які підлягають стягненню з ТОВ "Лівайн Торг";
- прокурор зазначає, що позивачами в даному спорі є Богодухівська міська рада, як розпорядник бюджетних коштів, КНП Богодухівська центральна районна лікарня Богодухівської міської ради, як замовник закупівлі, та Північно-східний офіс Держаудитслужби України, як орган державного фінансового контролю на території Харківської області.
Також, в обґрунтування представництва прокурором інтересів держави в особі позивачів, останній посилається на положення пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України, норми частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та вказує на те, що Богодухівською міською радою Харківської області, КНП Богодухівською центральною районною лікарнею Богодухівської міської ради та Північно-східним офісом Держаудитслужби не вжито заходів щодо повернення безпідставно сплачених бюджетних коштів, не зважаючи на очевидний характер порушень, що свідчить про їх бездіяльність, тобто нездійснення захисту інтересів держави органами державної влади, до компетенції яких віднесені відповідні повноваження. Ураховуючи, що вказані інтереси до цього часу залишаються не захищеними, а уповноваженими органами державної влади допущено бездіяльність, вбачаються виключні підстави для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах та підстави для внесення позову прокурором в інтересах держави. Зазначене є доказом нездійснення захисту інтересів держави суб'єктами владних повноважень та вказує на наявність підстав для застосування представницьких повноважень прокурором.
Ухвалою суду від 10.08.2022 позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
Від відповідача засобами електронного зв'язку надійшли заперечення щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження (вх. суду № 26478/22 від 15.08.2022), які в подальшому надійшли засобами поштового зв'язку (вх. суду № 27008/22 від 17.08.2022), в яких він просить суд здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження, посилаючись на таке:
- у даній справі прокурором було подано позовну заяву в інтересах 3-х позивачів, тому, окрім позиції прокурора, викладеної в позовній заяві, для повного та всебічного розгляду справи, необхідно з'ясувати позицію безпосередньо позивачів - чи погоджуються останні з позовними вимогами прокурора;
- для відповідача дана справа має важливе значення, оскільки прокурор своїм позовом ставить під сумнів законність дій Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" у розрізі Закону України "Про публічні закупівлі";
- в ухвалі суду від 10.08.2022 не зазначено, що прокурор просив відкрити позовне провадження, у зв'язку з чим відповідач вважає, що судом не врахована думка сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Розглянувши заперечення відповідача проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, оцінивши всі обставини справи в їх сукупності, суд вважав за необхідне відмовити у задоволенні заяви відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, з огляду на таке.
Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи; у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті; при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Оскільки предметом розгляду у даній справі є вимога про стягнення 81 144 грн. 00 коп., відтак вказана справа відноситься до малозначних в розумінні Господарського процесуального кодексу України та підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Судом враховано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Крім того, відповідно до частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги ціну позову, категорію та складність справи, обраний позивачем спосіб захисту, характер спірних правовідносин та предмет доказування, а також надані сторонами пояснення та докази, суд не вбачав підстав для розгляду справи в порядку загального позовного провадження. В той же час, з метою надання можливості сторонам скористатися процесуальними правами, визначеними статтями 42 та 46 Господарського процесуального кодексу України, та з метою дотримання принципів господарського судочинства, а саме: рівності усіх учасників перед законом і судом та змагальності, суд вважав за доцільне здійснювати подальший розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з викликом сторін.
Враховуючи вказане, ухвалою суду від 18.08.2022 було вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи; судове засідання було призначено на 30.08.2022.
Від відповідача за допомогою системи "Електронний суд" надійшло клопотання (вх. суду № 28320/22 від 30.08.2022), в якому він просить суд відкласти розгляд справи у зв'язку з участю представника відповідача 30.08.2022 в іншому судовому засіданні в Харківському окружному адміністративному суді.
Від відповідача засобами електронного зв'язку надійшов відзив на позовну заяву (вх. суду № 28360/22 від 30.08.2022), який в подальшому надійшов засобами поштового зв'язку (вх. суду № 28715/22 від 01.09.2022), в якому він просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на таке:
- оскільки Богодухівська окружна прокуратура Харківської області є структурним підрозділом Харківської обласної прокуратури, то у керівника Богодухівської окружної прокуратури на підтвердження повноважень для подачі позовної заяви та подальшого здійснення повноважень представника, має бути довіреність, видана керівником Харківської обласної прокуратури. Після ознайомлення представника відповідача з матеріалами справи, така довіреність виявлена не була;
- з аналізу пункту 2 частини 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції від 01.01.2019) вбачається, що у разі коливання ціни за одиницю товару можливе збільшення ціни одиниці товару до 10%. При цьому, у вказаному пункті не зазначено кількість таких підвищень, чи має бути таке підвищення пропорційне коливанню ціни за одиницю товару та те, що 10% - це максимальний показник на який взагалі можливо підняти ціну за одиницю товару. Єдиною обов'язковою умовою пункту 2 частини 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" є те, щоб зміна ціни за одиницю товару не призвела до збільшення суми, визначеної у договорі;
- зміни ціни за 1-ну одиницю товару не призвели до збільшення суми, визначеної у договорі;
- при укладенні додаткових угод №№ 1, 2, 4, 5 до договору, Товариство з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" в повному обсязі додержалося норм діючого на той час законодавства, а тому підстави для задоволення позовних вимог прокурора - відсутні;
- для дотримання прав та законних інтересів всіх сторін спірного договору, а не лише держави, відповідач вважає за доцільне застосувати правові наслідки недійсності правочину та у разі визнання судом недійсними/нікчемними додаткових угод №№ 1, 2, 4, 5, зобов'язати Комунальне некомерційне підприємство Богодухівської центральної районної лікарні Богодухівської міської ради або повернути отримане паливо (8 240 л бензину А-92 Еnergy та 3 500 л дизельного палива Еnergy), або відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існували на момент відшкодування на користь ТОВ "Лівайн Торг" (8 240 л бензину А-92 Еnergy на суму 395 520 грн. 00 коп. та 3 500 л дизельного палива Еnergy на суму 185 500 грн. 00 коп., загалом на суму 581 020 грн. 00 коп.).
У судове засідання 30.08.2022 з'явився прокурор, представники позивачів-1,2,3 та відповідача у вказане засідання не з'явились. Позивачі-1,2,3 повідомлені про день, час та місце судового засідання належним чином, шляхом направлення на їх електронні пошти ухвали суду від 18.08.2022, на підтвердження чого до матеріалів справи долучені Довідки про доставку електронного листа, згідно з якими вказаний документ доставлено до електронної скриньки позивачів-1,2,3 - 18.09.2022 та 19.08.2022, відповідно (а.с. 148-150). Крім того, судом було враховано наявність клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, яке було задоволено судом. Також судом було відзначено, що відзив на позовну заяву був поданий до суду 30.08.2022 та надісланий учасникам судового процесу 29.08.2022, у зв'язку з чим строк для надання відповіді на відзив на позовну заяву не закінчився.
Враховуючи вказані обставини, ухвалою суду від 30.08.2022 у судовому засіданні було оголошено перерву до 20.09.2022.
Від позивача-2 засобами електронного зв'язку надійшла заява (вх. суду № 30962/22 від 19.09.2022), в якій він зазначив про підтримку позовних вимог прокурора, просив суд задовольнити їх у повному обсязі та здійснювати розгляд справи без участі представника позивача-2.
У судове засідання 20.09.2022 з'явився прокурор та представник відповідача, представники позивачів-1,2,3 у вказане засідання не з'явились, при цьому, судом було враховано наявність заяви позивача-2 про розгляд справи без участі її представника, яку було задоволено судом.
Судом також відзначено, що позивачі-1,3 повідомлені про день, час та місце судового засідання належним чином, шляхом направлення на їх електронні пошти ухвали суду від 30.08.2022, на підтвердження чого до матеріалів справи долучені Довідки про доставку електронного листа, згідно з якими ухвалу суду від 30.08.2022 доставлено до електронної скриньки позивачів-1,3 - 31.08.2022 (а.с. 193, 195).
У вказаному судовому засіданні прокурором було заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи, з метою надання прокурору часу для підготовки та подачі до суду відповіді на відзив на позовну заяву, яке було задоволено судом.
Враховуючи вказане, ухвалою суду від 20.09.2022 у судовому засіданні було оголошено перерву до 04.10.2022.
Від позивача-2 засобами електронного та поштового зв'язку надійшли заяви (вх. суду №31447/22 від 21.09.2022, № 31941/22 від 26.09.2022, № 32337/22 від 28.09.2022), в яких він зазначає про підтримку позовних вимог прокурора, просить суд задовольнити їх у повному обсязі та здійснювати розгляд справи без участі представника позивача-2.
Від прокуратури засобами електронного зв'язку надійшла відповідь на відзив на позовну заяву (вх. суду № 32908/22 від 03.10.2022), в якій прокуратура заперечує проти доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, посилаючись на таке:
- документальним обґрунтуванням для укладання додаткових угод стали надані відповідачем документи, зокрема, довідки Харківської торгово-промислової палати. Водночас, подані ТОВ "Лівайн-Торг" документи не підтверджують коливання ціни бензину та дизельного палива за 1 літр в сторону збільшення, а лише зазначають середню ринкову вартість на вказані товари. У довідках Харківської торгово-промислової палати не зазначено ціни бензину та дизельного палива на попередні дати, з яких почалася зміна ціни на ринку, а лише зазначено вартість на конкретну дату. Крім того, у вказаних довідках не зазначено, чи є вказана ціна середньою по Україні та якою є середня ціна на бензин та дизельне паливо на території окремих регіонів України. Таким чином, вказані довідки не відображають інформацію, яка надає можливість прослідкувати динаміку цін, а отже, встановити її рух у бік збільшення чи зменшення та встановити факт наявності коливання ціни після укладання договору;
- листи-повідомлення та додані до них документи не містять інформації щодо коливання ціни бензину А-92 та дизельного палива на ринку в сторону його збільшення після укладення договору. Таким чином, необхідність внесення зазначених змін не можна вважати обґрунтованою та такою, що підтверджена документально;
- з наданих постачальником документів неможливо простежити відомості щодо коливання ціни дизельного палива на ринку в сторону його збільшення після укладення договору, оскільки у них відсутні відомості про ціну на момент укладення договору. Отже, вказані документи не містять відомостей щодо динаміки ціни на предмет закупівлі, у них відсутній аналіз вартості ціни на конкретну дату у порівнянні з моментом укладення договору, у зв'язку з чим вони не можуть вважатися належним обґрунтуванням для зміни істотних умов договору на підставі пункту 2 частини 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі", оскільки відповідач не дотримався всіх умов вказаної статті;
- якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання недійсним такого правочину не вимагається; визнання недійсним нікчемного правочину не передбачено, оскільки нікчемним правочин є в силу закону. Такий спосіб захисту як визнання недійсним нікчемною правочину не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. Крім того, такий спосіб захисту, як встановлення нікчемності правочину також не є способом захисту прав га інтересів, установленим законом. Таким чином, додаткові угоди № 1,2,4,5 до договору є нікчемними в силу закону, що має бути констатовано судом в мотивувальній частині рішення суду.
У судове засідання 04.10.2022 з'явився прокурор та представник відповідача, представники позивачів-1,2,3 у вказане засідання не з'явились, при цьому судом враховано наявність заяви позивача-2 про розгляд справи без участі її представника, яку було задоволено судом.
Судом також відзначено, що позивачі-1,3 повідомлені про день, час та місце судового засідання належним чином, шляхом направлення на їх електронні пошти ухвали суду від 20.09.2022, на підтвердження чого до матеріалів справи долучені Довідки про доставку електронного листа, згідно з якими ухвалу суду від 20.09.2022 доставлено до електронної скриньки позивачів-1,3 - 21.09.2022 (а.с. 208, 210).
Також, судом зауважено, що прокуратурою подано відповідь на відзив на позовну заяву лише 03.10.2022, у зв'язку з чим учасникам судового процесу необхідний час для ознайомлення із останньою, а також подачі заперечень, у разі необхідності.
Враховуючи вказані обставини, ухвалою суду від 04.10.2022 у судовому засіданні було оголошено перерву до 07.10.2022.
У судове засідання 07.10.2022 з'явилися прокурор та представник відповідача, представники позивачів-1,2,3 у вказане засідання не з'явились, при цьому судом враховано наявність раніше поданої заяви позивача-2 про розгляд справи без участі її представника, яку було задоволено судом.
Суд відзначає, що всі учасники даної справи були належним чином повідомлені про день, час та місце судового засідання 07.10.2022, з огляду на таке.
Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Відповідно до пункту 42 вказаного Положення засобами Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в автоматичному режимі здійснюється перевірка наявності в особи зареєстрованого Електронного кабінету. У разі наявності в особи Електронного кабінету засобами ЄСІТС забезпечується надсилання до автоматизованої системи діловодства підтвердження доставлення до Електронного кабінету користувача документа у справі. В іншому випадку до автоматизованої системи діловодства надходить повідомлення про відсутність в особи зареєстрованого Електронного кабінету.
Відповідно до пункту 17 розділу ІІІ Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - Положення) особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
За змістом частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи. Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
У відповідності до вказаних положень, господарським судом було долучено до матеріалів справи Довідки про доставку електронного листа, якими підтверджується, що ухвала суду від 04.10.2022 була доставлена до Електронного кабінету позивача-1 - 04.10.2022 (а.с.233), електронної пошти позивача-2 - 04.10.2022 (а.с.234) та електронної пошти позивача-3 - 04.10.2022 (235).
При цьому, згідно з частиною 7 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.
Отже, всі учасники справи були належним чином повідомлені про день, час та місце судового засіданні 07.10.2022, але позивачі-1,2,3 не скористалися своїм правом на участь їх представників у вказаному засіданні.
Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
Судом також відзначено, що у даному випадку підстави для відкладення розгляду справи чи оголошення перерви у судовому засіданні, визначені статтями 202, 216 та 252 Господарського процесуального кодексу України, відсутні.
Більше того, строк вирішення спору у даній справі закінчується 10.10.2022.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
У судовому засіданні 07.10.2022 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача,
Предметом доказування у цій справі є обставини, пов'язані з наявністю правових підстав для стягнення надмірно сплачених коштів за договором про закупівлю товарів.
Щодо наявності підстав для представництва інтересів держави в суді прокурором суд зазначає таке.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Такі випадки встановлено частиною 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру".
Вказаною нормою передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
З зазначеної норми вбачається, що підстави для представництва прокурором інтересів держави в суді складаються з чотирьох елементів:
1) наявність інтересів держави у спірних відносинах;
2) порушення/загроза порушення зазначених інтересів;
3) наявність/відсутність компетентного суб'єкта владних повноважень, який має захищати зазначені інтереси держави;
4) нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави компетентним суб'єктом владних повноважень (у разі його наявності).
Статтею 53 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Крім того, Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява № 61517/00, пункт 27).
Водночас, Європейський Суд з прав людини уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.
Відповідно до пункту 2 Рекомендації Rec (2012)11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам "Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції", прийнятій 19.09.2012 на 1151-му засіданні заступників міністрів ( далі у тексті Рекомендації), якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов'язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає в тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.
У пункті 7 Рекомендацій передбачено, що ілюстрацією повноважень публічних обвинувачів у системі загального права є визнання або анулювання шлюбів, захист дітей або недієздатних осіб і реєстрацію або припинення діяльності асоціацій та фондів. Іншою групою повноважень публічних обвинувачів є правовий контроль публічної адміністрації та інших юридичних осіб під кутом зору відповідності їх діяльності закону. В цілому, ці повноваження покладені на публічного обвинувача з міркувань публічного інтересу та захисту прав людини і, як правило, здійснюється в суді.
З огляду на викладене, з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.
Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України).
Пунктами 4, 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 3-рп/99 визначено, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, а отже прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах і може здійснювати представництво в порядку, передбаченому процесуальним законом.
"Інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17).
Поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади, і який має передбачені законодавчим актом, тобто законом, повноваження на подання відповідного позову до суду.
Таким чином, з огляду на зазначені законодавчі положення, прокурор може заявити в інтересах держави позов, який виражається в інтересах частини українського народу - членів територіальної громади, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює саме орган місцевого самоврядування, хоча він, цей орган, навпаки, покликаний ці інтереси захищати.
Такий підхід узгоджується з Європейською хартією місцевого самоврядування 1985 року (ратифікована Законом України від 15.07.1997 № 452/97-ВР), яка передбачає, що органи місцевого самоврядування при вирішенні відповідної частини публічних (суспільних) справ (public affairs) діють під власну відповідальність в інтересах місцевого населення й у правовій системі держав-учасниць, зокрема у сфері адміністративного контролю за органами самоврядування, має забезпечуватись співмірність (баланс) між заходами контролю та важливістю інтересів, які контролюючий орган має намір захищати (статті 3, 8).
Крім того, з урахуванням статей1, 2, 6, 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", орган місцевого самоврядування представляє відповідну територіальну громаду і здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Однак первинним суб'єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада - жителі, об'єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об'єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр.
Конституція України визначає, що місцеве самоврядування в Україні здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи; особливості здійснення місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами України (статті 140 Конституції України).
Відповідно до статті 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування територіальної громади є однією з гарантій держави.
Згідно із частиною 1 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські рада є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Відповідно до статті 142 Конституції України, статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" матеріальною та фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів.
Правовідносини, пов'язані із використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) укладенням угод до договору закупівлю товарів, на підставі яких витрачаються ці кошти, не відповідає суспільним інтересам.
Виконання зобов'язань за договором, укладеним за результатами процедури закупівлі, проведеної з порушенням законодавства у сфері публічних закупівель, може призвести до нераціонального та неефективного використання бюджетних коштів, що не відповідатиме меті Закону України "Про публічні закупівлі" та принципам, за якими мають здійснюватися публічні закупівлі, закріпленими у статті 5 даного Закону.
Вказана позовна заява прокурором була подана в інтересах держави в особі Північно-східного офісу Держаудитслужби (позивач-1); Богодухівської міської ради (позивач-2) та Комунального некомерційного підприємства Богодухівської центральної районної лікарні Богодухівської міської ради (дпозивач-3) з огляду на наступне.
Як зазначено в преамбулі Закону України "Про публічні закупівлі", цей Закон встановлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальної громади та об'єднаних територіальних громад.
З наведеного слідує, що потреби територіальної громади у певних товарах, роботах та послугах, реалізуються виключно через правовий механізм публічних закупівель.
Оскільки закупівля замовником послуг для забезпечення потреб територіальної громади є публічною закупівлею, тому правильне застосування Закону України "Про публічні закупівлі" входить в поняття "інтерес держави", на захист якого прокурором подано цей позов.
Статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, зокрема, що до повноважень міської ради належить питання стосовно розгляду прогнозу місцевого бюджету, затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього, затвердження звіту про виконання бюджету.
Враховуючи, що КНП Богодухівська центральна районна лікарня Богодухівської міської ради виступає стороною у спірному договорі, та наділена повноваженнями щодо звернення до суду з вимогою про стягнення надмірно сплачених самою радою бюджетних коштів, у зв'язку з чим і є співпозивачем за даним позовом.
Враховуючи, що Богодухівська міська рада Харківської області є засновником КНП Богодухівська центральна районна лікарня Богодухівської міської ради та наділена повноваженнями щодо звернення до суду з вимогою про стягнення надмірно сплачених самою міською радою бюджетних коштів, у зв'язку з чим і є співпозивачем за даним позовом.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" головними завданнями органу державного фінансового контролю серед іншого є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, ефективним використанням коштів і майна у бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про державні закупівлі. Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування.
За змістом пунктів 1, 7, 8, 10 частини 1 статті 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" органу державного фінансового контролю надається право: перевіряти в ході державного фінансового контролю грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, документи щодо проведення процедур державних закупівель, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів тощо.
Згідно з Положенням про Державну аудиторську службу України, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 № 43, Державна аудиторська служба є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.
Відповідно до підпунктів 3, 9 пункту 4 вказаного Положення Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань реалізує державний фінансовий контроль через здійснення державного фінансового аудиту; перевірки закупівель; інспектування (ревізії); моніторингу закупівель, вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших осіб підприємств, установ та організацій, що контролюються, усунення виявлених порушень законодавства; здійснює контроль за виконанням таких вимог; звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Державна аудиторська служба України, як орган, який здійснює фінансовий контроль, при моніторингу публічних закупівель має право при виявлені випадків недотримання законодавства про державні закупівлі та не виконанні підконтрольною установою вимог до усунення відповідних порушень, звернутися до суду в інтересах держави.
Таким чином, Держаудитслужба набуває статусу позивача внаслідок звернення до суду з метою усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Держаудитслужба є компетентним органом, з повним обсягом цивільної дієздатності та має повноваження звертатися до суду для захисту порушених інтересів держави у сфері публічних закупівель, а тому прокурор за наявності підстав представництва інтересів держави, може здійснювати таке представництво в особі цього компетентного органу.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №921/524/18, від 29.07.2020 у справі 924/316/18 та інших.
Постановою Кабінету Міністрів України № 266 від 06.04.2016 "Про утворення міжрегіональних територіальних органів Державної аудиторської служби" затверджено перелік міжрегіональних територіальних органів Держаудитслужби України. Відповідно до пункту 1 вказаної постанови міжрегіональні територіальні органи Держаудитслужби за переліком згідно з додатком 1 утворюються як юридичні особи публічного права.
Відповідно до наказу Держаудитслужби України № 23 від 02.06.2016 затверджено Положення про Північно-східний офіс Держаудитслужби, згідно якого Північно-східний офіс Держаудитслужби підпорядковується Держаудитслужбі та є її міжрегіональним територіальним органом. У складі Офісу утворюються як структурні підрозділи управління у Луганський, Сумській, Харківській та Полтавській областях. Повноваження Північно-східного офісу Держаудитслужби, визначені зазначеним наказом кореспондуються із Положенням про Державну аудиторську службу України.
Таким чином, позивачами в даному спорі є Богодухівська міська рада, як розпорядник бюджетних коштів, КНП Богодухівська центральна районна лікарня Богодухівської міської ради, як замовник закупівлі, та Північно-східний офіс Держаудитслужби України, як орган державного фінансового контролю на території Харківської області.
Місцеве самоврядування є способом реалізації народом належної йому влади, яка діє на принципах (засадах) державної підтримки та гарантування державою місцевого самоврядування (стаття 4 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").
Держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль за законним, доцільним, економним, ефективним витрачанням коштів та належним їх обліком. Вона гарантує органам місцевого самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб. У випадках, коли доходи від закріплених за місцевими бюджетами загальнодержавних податків та зборів перевищують мінімальний розмір місцевого бюджету, держава вилучає із місцевого бюджету до державного бюджету частину надлишку в порядку, встановленому Бюджетним кодексом України (стаття 62 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").
Порушення вимог Закону України "Про публічні закупівлі" у свою чергу, унеможливлює раціональне та ефективне використання бюджетних коштів і здатне спричинити істотної шкоди не тільки інтересам територіальної громади, але й інтересам держави. Держава намагається створити умови для ефективного використання бюджетних коштів при закупівлі товарів, робіт та послуг, створюючи відповідні механізми при проведенні закупівель, які закладені у цьому Законі. Дотримуватися цих правил повинні всі учасники процедур закупівель.
Більше того, неналежне та нераціональне, з порушенням Закону використання бюджетних коштів є порушенням інтересів держави. Використання бюджетних коштів з порушенням вимог законодавства підриває матеріальну і фінансову основу системи бюджетного фінансування, що в свою чергу завдає шкоду інтересам держави.
Правовідносини, пов'язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) оспорюваних Договорів, на підставі яких ці кошти витрачено, такому суспільному інтересу не відповідає.
Виконання зобов'язань за додатковими угодами, укладеними з порушенням законодавства у сфері публічних закупівель, призвело до нераціонального та неефективного використання бюджетних коштів, що не відповідає меті Закону України "Про публічні закупівлі" та принципам, за якими мають здійснюватися публічні закупівлі, закріпленими в статті 3 даного Закону.
З огляду на викладене, звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно-значимого питання щодо належного розпорядження бюджетними коштами з метою захисту інтересів держави у сфері охорони дитинства, оскільки пасивна поведінка позивачів такому відновленню не сприяє.
Таким чином, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес.
За таких обставин, вбачаються підстави для представництва прокурором інтересів держави та звернення до суду із вказаним позовом.
Велика Палата Верховного Суду у своєму рішенні від 26.05.2020 по справі №912/2385/18 зазначає, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
Водночас Богодухівською міською радою Харківської області, КНП Богодухівська центральна районна лікарня Богодухівської міської ради та Північно-східним офісом Держаудитслужби не вжито заходів щодо повернення безпідставно сплачених бюджетних коштів не зважаючи на очевидний характер порушень, що свідчить про їх бездіяльність, тобто нездійснення захисту інтересів держави органами державної влади, до компетенції яких віднесені відповідні повноваження.
Ураховуючи, що вказані інтереси до цього часу залишаються не захищеними, а уповноваженими органами державної влади допущено бездіяльність, вбачаються виключні підстави для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах та підстави для внесення позову прокурором в інтересах держави.
Зазначене є доказом нездійснення захисту інтересів держави суб'єктами владних повноважень та вказує на наявність підстав для застосування представницьких повноважень прокурором.
На виконання вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру" 12.10.2021 направлено відповідні листи-повідомлення до Богодухівської міської ради, КНП Богодухівська центральна районна лікарня Богодухівської міської ради та Північно-східного офісу Держаудитслужби.
Від Богодухівської міської ради Харківської області отримано відповідь від 20.10.2021, з якої вбачається, що вказаним органом заходи судового захисту інтересів держави не вживались та вживатись не будуть.
Від КНП Богодухівська центральна районна лікарня Богодухівської міської ради отримано відповідь від 19.10.2021, з якої вбачається, що вказаним органом заходи судового захисту інтересів держави не вживались та вживатись не будуть.
Від Північно-східного офісу Держаудитслужби отримано відповідь від 23.10.2021, з якої вбачається, що вказаним органом заходи судового захисту інтересів держави вживатись не будуть.
Таким чином, з вказаних листів уповноважених органів наміру вжиття заходів щодо захисту інтересів держави в судовому порядку не вбачалося, що було розцінено прокурором як бездіяльність уповноважених органів.
Вказане свідчить про нездійснення суб'єктами владних повноважень заходів щодо захисту економічних інтересів держави, що проявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень. Вказане підтверджує наявність "виключного випадку" для звернення прокурора з даним позовом до суду з урахуванням положень статті 23 Закону України "Про прокуратуру".
У зв'язку із вищезазначеним, в даному випадку представництво інтересів держави в суді здійснюється прокурором, який виконує субсидіарну роль, щоб ці інтереси не залишились незахищеними.
Зазначене повністю відповідає практиці Європейського суду з прав людини та узгоджується із правовими позиціями Верховного суду.
Зокрема, як вбачається з Огляду судової практики Європейського суду з прав людини, який опубліковано на сайті ЄСПЛ: "Роль прокурора при розгляді справ, що не відносяться до сфери кримінального права" - ЄСПЛ "никає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у провадженні по звичайних цивільних справах. Розглядаючи кожен випадок індивідуально, Суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципам статті 6 Конвенції про право на справедливий розгляд справи незалежним та неупередженим судом, дотримання змагальності процесу, рівноправності сторін, права на доступ до суду, принципу правової певності, внаслідок чого в окремих випадках, зокрема у справі "Менчинська проти Російської Федерації" 15.01.2009, Суд дійшов висновку, що за певних обставин (для захисту прав безпомічних груп населення (дітей, інвалідів), у випадках, коли таке порушення стосується інтересів великої кількості громадян або коли вимагається захистити інтереси держави, виступ прокурора на боці однієї з сторін може бути виправданим.
Позовні вимоги прокурора в інтересах держави у даній справ не порушують статтю 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини та основоположних свобод з огляду на наступне.
Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу є втручання держави в право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (наприклад, рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23.09.1982, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21.02.1986, "Щокін проти України" від 14.10.2010, "Сєрков проти України" від 07.07.2011, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23.11.2000, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22.01.2009, "Трегубенко проти України" від 02.11.2004, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати, аналізуючи сумісність втручання в право особи на мирне володіння майном з гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи можна вважати втручання законним; чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес; чи такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) є пропорційним визначеним цілям.
Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного, публічного інтересу, за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.
Критерій "пропорційності" передбачає, що втручання в право власності буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар".
При цьому ЄСПЛ у питаннях оцінки "пропорційності", як і в питаннях наявності "суспільного", "публічного" інтересу, визнає за державою достатньо широку "сферу розсуду", за винятком випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах.
Звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання раціонального витрачання коштів місцевого бюджету, а отже порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини та основоположних свобод у даному спорі відсутнє.
Таким чином, господарський суд приходить до висновку, що прокурор при зверненні з даним позовом з дотриманням норм статті 53 Господарського процесуального кодексу України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру" визначив уповноважений орган державної влади та належним чином обґрунтував необхідність захисту інтересів держави у спірних правовідносинах внаслідок у тому числі бездіяльності позивачів.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з огляду на таке.
На веб-сайті електронної системи публічних закупівель "Prozorro" (режим доступу: https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2019-03-21-001749-a) 10.04.2019 КНП Богодухівська центральна районна лікарня Богодухівської міської ради було розміщене оголошення № UA-2019-03-21-001749-a про проведення відкритих торгів на закупівлю нафти і дистилятів (ДК 021:2015:09130000-9), зокрема, бензину А-92 у кількості 12300 літрів та дизельного палива у кількості 3500 літрів з терміном постачання до 31.12.2019 та з очікуваною вартістю 458 200 гривень.
За результатам проведеної процедури закупівлі переможцем визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" з ціновою пропозицією 316 000 грн. 00 коп., з яким 23.04.2019 укладено договір №23/4 (далі- Договір).
Відповідно до пунктів 1.1. та 1.2. договору постачальник (ТОВ "Лівайн Торг") зобов'язується поставити, а замовник оплатити бензин А-92 Energy в кількості 12 300 літрів та дизельне паливо Energy у кількості 3 500 літрів.
Відповідно до пункту 4.1. договору ціна бензину А-92 Energy становить 20 грн. 00 коп. (з ПДВ) за 1 літр, а ціна дизпалива Energy становить 20 грн. 00 коп. (з ПДВ) за 1 літр. Зазначена ціна відповідає ціновій пропозиції переможця відкритих торгів.
В подальшому між ТОВ "Лівайн-Торг" та КНП Богодухівська центральна районна лікарня Богодухівської міської ради укладено низку додаткових угод якими суттєво збільшено первісну ціну товару в договорі, у порівнянні з визначеною за результатами відкритих торгів.
Так, відповідно до Додаткової угоди № 1 від 21.02.2019 до договору, ціна бензину А-92 Energy визначена у розмірі 22 грн. 00 коп. (з ПДВ) за 1 літр, а ціна дизпалива Energy визначена у розмірі 22 грн. 00 коп. (з ПДВ) за 1 літр. Окрім цього внесено зміни до предмета договору (підпункт 1.2 пункту 1), згідно з якими зменшено обсяг закупівлі пального.
Додатковою угодою № 2 від 03.06.2019 до договору, ціна бензину А-92 Energy визначена у розмірі 24 грн. 20 коп. (з ПДВ) за 1 літр , а ціна дизпалива Energy визначена у розмірі 24 грн. 20 коп. (з ПДВ) за 1 літр. Окрім цього внесено зміни до предмета договору (підпункт 1.2 пункту 1), згідно з якими зменшено обсяг закупівлі пального.
Додатковою угодою № 4 від 04.07.2019 до договору, ціна бензину А-92 Energy визначена у розмірі 26 грн. 62 коп. (з ПДВ) за 1 літр , а ціна дизпалива Energy визначена у розмірі 26 грн. 62 коп. (з ПДВ) за 1 літр. Окрім цього внесено зміни до предмету договору (підпункт 1.2 пункту 1), згідно з якими зменшено обсяг закупівлі пального.
Додатковою угодою № 5 від 15.07.2019 до договору, ціна бензину А-92 Energy визначена у розмірі 27 грн. 00 коп. (з ПДВ) за 1 літр , а ціна дизпалива Energy визначена у розмірі 28 грн. 00 коп. (з ПДВ) за 1 літр. Окрім цього внесено зміни до предмету договору (підпункт 1.2 пункту 1), згідно з якими зменшено обсяг закупівлі пального.
Надаючи правову оцінку вказаним Додатковим угодам, суд зазначає таке.
У частині 1 статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості.
Згідно зі статтями 179, 180 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, які погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади визначено Законом України "Про публічні закупівлі" (тут і надалі у редакції Закону чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Метою Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища, запобігання проявам корупції, розвиток добросовісної конкуренції.
Відповідно до статті 5 Закону, закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія, ефективність та пропорційність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників та рівне ставлення до них; об'єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі; запобігання корупційним діям і зловживанням.
Частиною 1 статті 41 Закону визначено, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
У відповідності до статті 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, які погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови відповідно до законодавства. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладанні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Згідно пунктів 4, 5 статті 41 Закону, умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції без зменшення обсягів закупівлі.
Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема: збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що така зміна не призведене до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.
У відповідності до роз'яснення Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 27.10.2016 р. № 3302-06/34307-06 "Щодо зміни істотних умов договору", внесення змін до договору про закупівлю у залежності від коливання ціни товару на ринку повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим. Держстат України є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики, однак перелік органів, установ, організацій, які уповноважені надавати відповідну інформацію щодо коливання ціни товару на ринку, не є вичерпним.
Отже, у кожному випадку це буде той документ, який підтверджує факт коливання ціни конкретного предмета закупівлі зокрема, інформація (довідка) або експертний висновок відповідного органу, який має повноваження моніторити ціни на конкретний товар, визначати зміни в цінах на такий товар.
На підтвердження факту коливання ціни на товар, у документі, який видає компетентна організація має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження, викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо.
Тобто, не будь-яка довідка уповноваженого органу про ціну товару на ринку, а тим більше лист, є належним підтвердженням та підставою для зміни ціни в договорі після його підписання, а лише та, яка містить інформацію про коливання ціни такого товару на ринку.
В силу вимог частини 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися, після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі.
Отже, Закон України "Про публічні закупівлі" встановлює імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадках, визначених статтею 36 Закону України "Про публічні закупівлі", а саме за пунктом 2 частини 4 наведеної норми - у випадку коливання цін на ринку товару чи то у бік збільшення, чи у бік зменшення, що надає сторонам право змінювати умови договору щодо ціни товару, при цьому не більше ніж на 10% та не збільшуючи загальну суму договору.
Документальним обґрунтуванням для укладання вказаних Додаткових угод стали надані відповідачем документи, зокрема, довідки Харківської торгово-промислової палати.
Водночас, подані ТОВ "Лівайн-Торг" документи не підтверджують коливання ціни бензину та дизельного палива за 1 літр в сторону збільшення, а лише зазначають середню ринкову вартість на вказані товари.
У довідках Харківської торгово-промислової палати не зазначено ціни бензину та дизельного палива на попередні дати, з яких почалася зміна ціни на ринку, а лише зазначено вартість на конкретну дату. Крім того, у вказаних довідках не зазначено, чи є вказана ціна середньою по Україні та якою є середня ціна на бензин та дизельне паливо на території окремих регіонів України. Таким чином, вказані довідки не відображають інформацію, яка надає можливість прослідкувати динаміку цін, а отже встановити її рух у бік збільшення чи зменшення та встановити факт наявності коливання ціни після укладання Договору.
Листи-повідомлення та додані до них документи не містять інформації щодо коливання ціни бензину А-92 та дизельного палива на ринку в сторону його збільшення після укладення Договору.
Отже, вищевказані документи не містять відомостей щодо динаміки ціни на предмет закупівлі, у них відсутній аналіз вартості ціни палива на конкретну дату у порівнянні з моментом укладення Договору, у зв'язку з чим вони не можуть вважатися належним обґрунтуванням для зміни істотних умов Договору на підставі пункту 2 частини 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі".
Таким чином, необхідність внесення зазначених змін не можна вважати обґрунтованою та такою, що підтверджена документально, оскільки сторонами документально не підтверджено та жодним чином не обґрунтовано наявність підстав для підвищення ціни за одиницю товару з моменту укладення основного договору до моменту виникнення необхідності внесення змін у відповідних редакціях (укладення Додаткових угод № 1, 2, 4, 5 до договору).
Верховний Суд неодноразово зазначав, що документи надані як підстави для внесення змін до договорів про закупівлю обов'язково мають зазначати відомості про ціну предмету закупівлі на момент укладення Договору.
Наприклад, у пункті 8.24 постанови Верховного суду від 18.03.2021 у справі №924/1240/18 заначено таке: "Водночас, як встановлено судами попередніх інстанцій, надана відповідачем довідка не підтверджує коливання ціни на пальне до укладення додаткової угоди до договору, оскільки названа довідка лише констатує рівень цін станом на 17.10.2018 (тобто після укладення додаткової угоди 16.10.2018) на АЗС торгової марки WOG по Хмельницькій області (а не на ринку нафтопродуктів України). Судами попередніх інстанцій встановлено, що надана довідка не містять інформації саме щодо коливання ціни на пальне. Довідка не містить інформації про коливання ціни палива на ринку (не наведено розрахунок вартості палива станом на попередні календарні дати, у тому числі на дату подання цінової пропозиції, дату укладення договору, не наведено динаміку зміни ціни в бік збільшення або зменшення). Матеріали справи не містять доказів на підтвердження ринкової вартості вказаного товару на момент укладення договору, що дало б можливість порівняти рівень цін та дійти висновку про зменшення або збільшення ціни".
Також судом розцінюються критично надані відповідачем Експертні висновки № 486-1/22, № 486-2/22, № 486-3/22 та № 486-4/22 від 22.08.2022, оскільки з їх змісту вбачається неістотне коливання ціни на нафтопродукти у спірному періоді, а саме: 0,68 %, 0,97 %, 0,80 %, 1,45 %, 1,59%, 1,45 %, 1,59 %, 0,56 %, 3,63% та 4,69 %, відповідно, в той час, як Додатковими угодами від 21.05.2019, 03.06.2019, 04.07.2019 сторонами договору збільшувалась ціна кожного разу на 10%.
Із вказаного слідує, що ТОВ "Лівайн Торг", спонукаючи Замовника до укладення Додаткових угод від 21.05.2019, 03.06.2019, 04.07.2019 та від 15.07.2019, мало на меті збільшити ціну за одиницю товару на вигідний для себе відсоток, а не на реальний відсоток коливання.
Згідно з роз'ясненнями Мінекономіки від 24.11.2020 № 3304-04/69987-06 під "пропорційністю" розуміється збільшення ціни саме на такий відсоток, на який відбулося коливання на ринку, але не більше ніж на 10%. Розрахунок відсотків зміни ціни і кількості здійснюється у додатковій угоді від ціни підписаного договору, а у наступних додаткових угодах - за потреби від останньої зміни ціни та кількості.
Водночас, сторони шляхом укладення Додаткових угод від 21.05.2019, 03.06.2019, 04.07.2019 та від 15.07.2019 до Договору збільшили ціну на товар не пропорційно збільшенню ціни товару на ринку.
В даному випадку, підвищення сторонами Договору ціни, шляхом укладання Додаткових угод від 21.05.2019, 03.06.2019, 04.07.2019 та від 15.07.2019, суперечить меті Закону України "Про публічні закупівлі". Зокрема, такі дії нівелюють інститут публічних закупівель, як засіб забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у цій сфері, запобігання проявам корупції та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки якщо пристати на тлумачення сторонами пункту 2 частини 5 статті 41 Закону, то при укладанні додаткових угод ціну за товар можна збільшувати необмежену кількість разів.
Можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.09.2019 у справі № 915/1868/18).
Замовник та Постачальник сприймають положення частини 5 статті 41 Закону "Про публічні закупівлі" як достатню для обох сторін підставу для збільшення ціни товару. Але такий висновок є помилковим. Кожна сторона договору має добросовісно користуватися наданими їй правами, не допускати зловживання правом, його використання на шкоду іншим особам (стаття 13 Цивільного кодексу України).
При цьому, Верховний суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду пункті 134 постанови від 18.06.2021 у справі № 927/491/19 у тотожних правовідносинах зазначив наступне: "Постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції)".
Водночас, у поданих ТОВ "Лівайн Торг" листах та додатках до них відсутнє будь-яке обґрунтування неможливості виконання договору по запропонованій замовнику під час проведення публічної закупівлі ціні або що підвищення ціни є непрогнозованим.
Як було вказано вище, судом також розцінено критично надані відповідачем Експертні висновки № 486-1/22, № 486-2/22, № 486-3/22 та № 486-4/22 від 22.08.2022, оскільки з їх змісту вбачається неістотне коливання ціни на нафтопродукти у спірному періоді, а саме: 0,68 %, 0,97 %, 0,80 %, 1,45 %, 1,59 %, 1,45 %, 1,59 %, 0,56 %, 3,63% та 4,69 %, відповідно, в той час, як Додатковими угодами від 21.05.2019, 03.06.2019, 04.07.2019 сторонами договору збільшувалась ціна кожного разу на 10%.
Таким чином, КНП Богодухівська центральна районна лікарня Богодухівської міської ради та ТОВ "Лівайн Торг" всупереч інтересам держави, без будь-яких належних на те підстав, в порушення статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" та положень договору про закупівлю за державні кошти, укладено додаткові угоди якими підвищено ціни на предмет Договору, а також зменшено обсяги палива, який планується закупити.
Відповідно до статті 37 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю є нікчемним у разі його укладення з порушенням вимог частини 4 статті 36 цього Закону.
Водночас, добровільно взявши на себе відповідні зобов'язання за Договором ТОВ "Лівайн Торг", в результаті укладання оспорюваних додаткових угод, поставило КНП Богодухівська центральна районна лікарня Богодухівської міської ради лише по 100 літрів бензину А-92 та 100 літрів дизельного палива за ціною визначеною Договором від 23.04.2019 №23/4.
Отже, надані ТОВ "Лівайн Торг" в підтвердження коливання цін на ринку документи, не містять відомостей щодо динаміки ціни на предмет закупівлі, у них відсутній аналіз вартості ціни бензину А-92 та дизельного палива на конкретну дату у порівнянні з попередніми періодами, чи будь-які інші дані, які б підтверджували коливання ціни бензину А-92 та дизельного палива на ринку, у зв'язку з чим не містять належного обґрунтування для зміни істотних умов Договору на підставі пункту 2 частини 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі".
Таким чином, сторонами договору, всупереч інтересам держави, без будь-яких належних на те підстав, в порушення статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" та положень договору про закупівлю за державні кошти, укладено додаткові угоди №№ 1, 2, 4, 5, якими підвищено ціни на предмет Договору, а також зменшено обсяги бензину А-92 та дизельного палива, який планувалося закупити.
За змістом пункту 2 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.
За приписами частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. частин 1-3, 5, 6 статті 203 цього Кодексу.
Статтею 203 Цивільного кодексу України зазначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.07.2019 у справі № 910/17258/17 зазначено, що визнання нікчемного правочину недійсним не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону, що помилково не урахував суд апеляційної інстанції, ухвалюючи постанову у справі (пункт 5.7.).
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17, визнання нікчемного правочину недійсним не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону (пункт 84).
Отже, якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання недійсним такого правочину судом не вимагається; визнання недійсним нікчемного правочину законом не передбачено, оскільки нікчемним правочин є в силу закону. Такий спосіб захисту як визнання недійсним нікчемного правочину не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. Крім того, такий спосіб захисту, як встановлення нікчемності правочину також не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.
Таким чином, додаткові угоди № 1, 2, 4, 5 до Договору є нікчемними в силу закону.
Аналогічної правової позиції у аналогічних правовідносинах дотримується Верховний суд у постанові від 03.12.2020 у справі № 909/703/19.
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У статті 669 Цивільного кодексу України визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.
Відповідно до частини 1 статті 670 Цивільного кодексу України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Отже, відповідно до статті 37 Закону України "Про публічні закупівлі", частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України додаткові угоди № 1, 2, 4, 5 до Договору про закупівлю товару за державні кошти № 23/4 від 23.04.2019 є нікчемними, оскільки укладені в порушення вимог частини 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі", а тому кошти, які надмірно сплачені на виконання нікчемних додаткових угод , мають бути повернуті КНП Богодухівська центральна районна лікарня Богодухівської міської ради на підставі положень статті 670 Цивільного кодексу України.
КНП Богодухівська центральна районна лікарня Богодухівської міської ради відповідно до видаткових накладних та платіжних доручень протягом 2019 року прийнято бензин А-92 та дизельне паливо та сплачені кошти, зокрема:
- видаткова накладна № 0140/001574 від 14.05.2019: прийнято бензин А-92 Energy в обсязі 100 літрів за ціною 20,00 гривень за літр на загальну суму 2 000 гривень та дизельне паливо в обсязі 100 літрів за ціною 20,00 гривень за літр на загальну суму 2 000 гривень; сумарно по накладній отримано товару на загальну суму 4 000 гривень;
- видаткова накладна № 0140/001653 від 21.05.2019: прийнято бензин А-92 Energy в обсязі 200 літрів за ціною 22,00 гривень за літр на загальну суму 4 400 гривень та дизельне паливо в обсязі 200 літрів за ціною 22,00 гривень за літр на загальну суму 4 400 гривень; сумарно по накладній отримано товару на загальну суму 8 800 гривень;
- видаткова накладна № 0140/001827 від 03.06.2019: прийнято бензин А-92 Energy в обсязі 100 літрів за ціною 24,20 гривень за літр на загальну суму 2420 гривень та дизельне паливо в обсязі 100 літрів за ціною 24,20 гривень за літр на загальну суму 2 420 гривень; сумарно по накладній отримано товару на загальну суму 4 840 гривень;
- видаткова накладна № 0140/002202 від 04.07.2019: прийнято бензин А-92 Energy в обсязі 100 літрів за ціною 26,62 гривень за літр на загальну суму 2 662 гривень та дизельне паливо в обсязі 100 літрів за ціною 26,62 гривень за літр на загальну суму 2 662 гривень; сумарно по накладній отримано товару на загальну суму 5 324 гривень;
- видаткова накладна № 0140/002348 від 15.07.2019: прийнято бензин А-92 Energy в обсязі 2000 літрів за ціною 27,00 гривень за літр на загальну суму 54 000 гривень та дизельне паливо в обсязі 1 000 літрів за ціною 28,00 гривень за літр на загальну суму 28 000 гривень; сумарно по накладній отримано товару на загальну суму 82 000 гривень;
- видаткова накладна № 0140/002580 від 05.08.2019: прийнято бензин А-92 Energy в обсязі 2000 літрів за ціною 27,00 гривень за літр на загальну суму 54 000 гривень та дизельне паливо в обсязі 500 літрів за ціною 28,00 гривень за літр на загальну суму 14 000 гривень; сумарно по накладній отримано товару на загальну суму 68 000 гривень;
- видаткова накладна № 0140/003394 від 17.10.2019: прийнято бензин А-92 Energy в обсязі 3 740 літрів за ціною 27,00 гривень за літр на загальну суму 100 980 гривень та дизельне паливо в обсязі 1 500 літрів за ціною 28,00 гривень за літр на загальну суму 42 000 гривень; сумарно по накладній отримано товару на загальну суму 142 980 гривень.
Таким чином, розрахунок суми, що необґрунтовано сплачена позивачем-3 на користь відповідача у розмірі 84 673 грн. 20 коп. виглядає наступним чином:
По видатковій накладній № 0140/001653 від 21.05.2019:
*Сума сплачена за поставлений бензин А-92, за ціною з урахуванням додаткової угоди № 1 складає 4 400 гривень.
*Об'єм поставленого бензину А-92 * ціна передбачена Договором = сума належна до сплати за умовами Договору: 200 літрів х 20 = 4 000 грн.
*Сума сплачена за поставлений бензин А-92 за ціною, передбаченою додатковою угодою № 1 до Договору - сума належна до сплати за ціною передбаченою Договором = сума безпідставно сплачених коштів.
4 400 - 4 000 = 400 грн.
*Сума сплачена за поставлене дизельне паливо, за ціною з урахуванням додаткової угоди № 1 складає 4 400 гривень.
*Об'єм поставленого дизельного палива * ціна передбачена Договором = сума належна до сплати за умовами Договору: 200 літрів х 20 = 4 000 грн.
*Сума сплачена за поставлене дизельне паливо за ціною, передбаченою додатковою угодою № 1 до Договору - сума належна до сплати за ціною передбаченою Договором = сума безпідставно сплачених коштів.
4 400 - 4 000 = 400 грн.
По видатковій накладній № 140/001827 від 03.06.2019:
*Сума сплачена за поставлений бензин А-92, за ціною з урахуванням додаткової угоди № 2 складає 2 420 гривень.
*Об'єм поставленого бензину А-92 * ціна передбачена Договором = сума належна до сплати за умовами Договору: 100 літрів х 20 = 2 000 грн.
*Сума сплачена за поставлений бензин А-92 за ціною, передбаченою додатковою угодою № 1 до Договору - сума належна до сплати за ціною передбаченою Договором = сума безпідставно сплачених коштів.
2 420 - 2 000 = 420 грн.
*Сума сплачена за поставлене дизельне паливо, за ціною з урахуванням додаткової угоди № 2 складає 2 420 гривень.
*Об'єм поставленого дизельного палива * ціна передбачена Договором = сума належна до сплати за умовами Договору: 100 літрів х 20 = 2 000 грн.
*Сума сплачена за поставлене дизельне паливо за ціною, передбаченою додатковою угодою № 1 до Договору - сума належна до сплати за ціною передбаченою Договором = сума безпідставно сплачених коштів.
2 420 - 2 000 = 420 грн.
По видатковій накладній № 0140/002202 від 04.07.2019:
*Сума сплачена за поставлений бензин А-92, за ціною з урахуванням додаткової угоди № 4 складає 2 662 гривень.
*Об'єм поставленого бензину А-92 * ціна передбачена Договором = сума належна до сплати за умовами Договору: 100 літрів х 20 = 2 000 грн.
*Сума сплачена за поставлений бензин А-92 за ціною, передбаченою додатковою угодою № 1 до Договору - сума належна до сплати за ціною передбаченою Договором = сума безпідставно сплачених коштів.
2 662 - 2 000 = 662 грн.
*Сума сплачена за поставлене дизельне паливо, за ціною з урахуванням додаткової угоди № 4 складає 2 662 гривень.
*Об'єм поставленого дизельного палива * ціна передбачена Договором = сума належна до сплати за умовами Договору: 100 літрів х 20 = 2 000 грн.
*Сума сплачена за поставлене дизельне паливо за ціною, передбаченою додатковою угодою № 1 до Договору - сума належна до сплати за ціною передбаченою Договором = сума безпідставно сплачених коштів.
2 662 - 2 000 = 662 грн.
По видатковій накладній № 0140/002348 від 15.07.2019:
*Сума сплачена за поставлений бензин А-92, за ціною з урахуванням додаткової угоди № 5 складає 54 000 гривень.
*Об'єм поставленого бензину А-92 * ціна передбачена Договором = сума належна до сплати за умовами Договору: 2 000 літрів х 20 = 40 000 грн.
*Сума сплачена за поставлений бензин А-92 за ціною, передбаченою додатковою угодою № 1 до Договору - сума належна до сплати за ціною передбаченою Договором = сума безпідставно сплачених коштів.
54 000 - 40 000 = 14 000 грн.
*Сума сплачена за поставлене дизельне паливо, за ціною з урахуванням додаткової угоди № 5 складає 28 000 гривень.
*Об'єм поставленого дизельного палива * ціна передбачена Договором = сума належна до сплати за умовами Договору: 1000 літрів х 20 = 20 000 грн.
*Сума сплачена за поставлене дизельне паливо за ціною, передбаченою додатковою угодою № 1 до Договору - сума належна до сплати за ціною передбаченою Договором = сума безпідставно сплачених коштів.
28 000 - 20 000 = 8 000 грн.
По видатковій накладній № 0140/002580 від 05.08.2019:
*Сума сплачена за поставлений бензин А-92, за ціною з урахуванням додаткової угоди № 5 складає 54 000 гривень.
*Об'єм поставленого бензину А-92 * ціна передбачена Договором = сума належна до сплати за умовами Договору: 2 000 літрів х 20 = 40 000 грн.
*Сума сплачена за поставлений бензин А-92 за ціною, передбаченою додатковою угодою № 1 до Договору - сума належна до сплати за ціною передбаченою Договором = сума безпідставно сплачених коштів.
54 000 - 40 000 = 14 000 грн.
*Сума сплачена за поставлене дизельне паливо, за ціною з урахуванням додаткової угоди № 5 складає 14 000 гривень.
*Об'єм поставленого дизельного палива * ціна передбачена Договором = сума належна до сплати за умовами Договору: 500 літрів х 20 = 10 000 грн.
*Сума сплачена за поставлене дизельне паливо за ціною, передбаченою додатковою угодою № 1 до Договору - сума належна до сплати за ціною передбаченою Договором = сума безпідставно сплачених коштів.
14 000 - 10 000 = 4 000 грн.
По видатковій накладній № 0140/002580 від 05.08.2019:
*Сума сплачена за поставлений бензин А-92, за ціною з урахуванням додаткової угоди № 5 складає 100 980 гривень.
*Об'єм поставленого бензину А-92 * ціна передбачена Договором = сума належна до сплати за умовами Договору: 3 740 літрів х 20 = 74 800 грн.
*Сума сплачена за поставлений бензин А-92 за ціною, передбаченою додатковою угодою № 1 до Договору - сума належна до сплати за ціною передбаченою Договором = сума безпідставно сплачених коштів.
100 980 - 74 800 = 26 180 грн.
*Сума сплачена за поставлене дизельне паливо, за ціною з урахуванням додаткової угоди № 5 складає 42 000 гривень.
*Об'єм поставленого дизельного палива * ціна передбачена Договором = сума належна до сплати за умовами Договору: 1 500 літрів х 20 = 30 000 грн.
*Сума сплачена за поставлене дизельне паливо за ціною, передбаченою додатковою угодою № 1 до Договору - сума належна до сплати за ціною передбаченою Договором = сума безпідставно сплачених коштів.
42 000 - 30 000 = 12 000 грн.
Виходячи з вищевикладеного, на підставі нікчемних додаткових угод № № 1, 2, 4, 5 до Договору КНП Богодухівська центральна районна лікарня Богодухівської міської ради надмірно сплачено бюджетних коштів на загальну суму 81 144 грн. 00 коп., які підлягають стягненню з ТОВ "Лівайн Торг" відповідно до наведених вище положень законодавства.
Посилання відповідача на те, що у даному випадку підлягають поверненню отримане паливо (8 240 л бензину А-92 Еnergy та 3 500 л дизельного палива Еnergy), або відшкодуванню вартість того, що одержано, за цінами, які існували на момент відшкодування на користь ТОВ "Лівайн Торг" (8 240 л бензину А-92 Еnergy на суму 395 520 грн. 00 коп. та 3 500 л дизельного палива Еnergy на суму 185 500 грн. 00 коп., загалом на суму 581 020 грн. 00 коп.), відхиляються судом з огляду на таке.
Договір про закупівлю товару за державні кошти № 23/4 від 23.04.2019 недійсним в установленому порядку не визнаний, отже підстави для повернення отриманого за ним товару відсутні. З урахуванням встановлених у договорі цін, а також враховуючи фактичне виконання сторонами договору, підстави для відшкодування вартості одержаного за договором товару також відсутні.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до вимог статті 669 Цивільного кодексу України, кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 2 статті 208 Господарського кодексу України визначено, що у разі визнання недійсним зобов'язання з інших підстав, кожна сторона зобов'язана повернути другій стороні все одержане за зобов'язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов'язання не передбачені законом.
Отже, заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, відхиляються судом.
З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача; стягненню з відповідача на користь прокуратури підлягають 42 481 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги Керівника Богодухівської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Північно-східного офісу Держаудитслужби, в особі Богодухівської міської ради та в особі Комунального некомерційного підприємства Богодухівської центральної районної лікарні Богодухівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" про стягнення надмірно сплачених грошових коштів у розмірі 81 144 грн. 00 коп. - задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" (49000, м.Дніпро, вулиця Мандриківська, будинок 47, офіс 503; ідентифікаційний код 41449359) на користь Комунального некомерційного підприємства Богодухівської центральної районної лікарні Богодухівської міської ради (62103, Харківська область, м. Богодухів, вулиця Чернієнка, будинок 13; ідентифікаційний код 02003899) 81 144 грн. 00 коп. - надмірно сплачених грошових коштів.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" (49000, м.Дніпро, вулиця Мандриківська, будинок 47, офіс 503; ідентифікаційний код 41449359) на користь Харківської обласної прокуратури (61001, м. Харків, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 4; ідентифікаційний код 02910108; рахунок UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету - 2800) 2 481 грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений та підписаний 07.10.2022.
Суддя Ю.В. Фещенко