07 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 640/7973/21
адміністративне провадження № К/9901/38684/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючий - Стародуб О.П.,
судді -Кравчук В.М., Єзеров А.А.
розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.10.2021 (судді - Пилипенко О.Є., Глущенко Я.Б., Собків Я.М.)
у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправними дії відповідача щодо проведення перерахунку пенсії з 01.01.2016 з урахуванням 70% сум грошового забезпечення, здійсненого відповідно до довідки Міністерства внутрішніх справ України від 04.08.2017 про розмір грошового забезпечення, відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей» від 23.12.2015 №900, статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанов Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», від 18.11.2015 №947 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 №268», а також щодо зменшення суми грошового забезпечення для обчислення пенсії на 1 700,00 грн.;
- зобов'язати відповідача відповідно до статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» провести перерахунок та виплату пенсії з розрахунку 90% від розміру грошового забезпечення відповідно до довідки Міністерства внутрішніх справ України від 04.08.2017, починаючи з 01.01.2016 без обмеження максимального розміру пенсії, без обмеження будь-яким строком, з урахуванням проведених виплат та без зменшення суми грошового забезпечення для обчислення пенсії на 1 700,00 грн.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є пенсіонером органів внутрішніх справ, генерал-полковник, звільнений з посади заступника Міністра внутрішніх справ України - начальника кримінальної міліції МВС України у запас 17.03.2010, пенсію призначено за вислугу років з 18.03.2010 (вислуга років 36 років, основний розмір пенсії 90% грошового забезпечення).
Міністерством внутрішніх справ України 04.08.2017 (а.с.25) надано відповідачу довідку про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, у якій зазначено, що розмір грошового забезпечення станом на 01.05.2016 за посадою заступника Міністра внутрішніх справ України - начальника кримінальної міліції України становить: посадовий оклад - 14 000,00 грн.; оклад за військове звання Генерал-полковник - 150,00 грн.; надбавка за вислугу років 50 відсотків - 7 000,00 грн.; надбавка за інтенсивність праці 100 відсотків - 14 000,00 грн.; надбавка за службу в умовах режимних обмежень 20 відсотків - 2 800,00 грн.; премія нуль відсотків - 0,00 грн - усього 37 950,00 грн.
Отримавши довідку, позивач звернувся до відповідача із заявами від 17.02.2021 (а.с.10-14) та 02.03.2021(а.с.15-19) щодо здійснення перерахунку пенсії
Листом від 05.03.2021 №5363/6194/Є-02/8-2600/21 (а.с.20-22), позивача повідомлено про відсутність підстав для проведення перерахунку пенсії, оскільки пенсія перерахована та виплачується згідно норм чинного законодавства.
У листі повідомлено, що розмір пенсії за вислугу років з дати призначення (01.10.2011) обчислено з розрахунку 90% сум грошового забезпечення за 36 років вислуги.
У лютому 2017 року позивачу проведено перерахунок пенсії з 01.06.2016 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19.10.2016 №718 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців та осіб начальницького складу» на підставі довідки про розмір грошового забезпечення на 01.05.2016. Розмір пенсії обчислено, виходячи з 70% сум грошового забезпечення відповідно до редакції Закону, чинного на час проведення перерахунку.
Обмеженням пенсії максимальним розміром становило десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, який у період з 01.01.2016 по 31.12.2016 не міг перевищувати 10740 грн.
Станом на день підготовки відповіді максимальний розмір пенсії позивача складав 17 690 грн., та заборгованість відсутня.
Вважаючи вказані дії відповідача протиправними, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.04.2021 позов задоволено.
Визнано протиправними дії відповідача щодо проведення перерахунку пенсії позивачу з 01.01.2016 з урахуванням 70% сум грошового забезпечення, здійсненого відповідно до довідки Міністерства внутрішніх справ України від 04.08.2017 про розмір грошового забезпечення, відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей» від 23.12.2015 №900, статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанов Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», від 18.11.2015 №947 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 №268», а також щодо зменшення суми грошового забезпечення для обчислення пенсії на 1 700,00 грн.
Зобов'язано відповідача відповідно до статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» провести перерахунок та виплату пенсії позивача з розрахунку 90% від розміру грошового забезпечення відповідно до довідки Міністерства внутрішніх справ України від 04.08.2017, починаючи з 01.01.2016, без обмеження максимального розміру пенсії, з урахуванням проведених раніше виплат та без зменшення суми грошового забезпечення для обчислення пенсії на 1 700,00 грн.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.10.2021 апеляційну скаргу відповідача задоволено частково.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.04.2021 - скасовано та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено частково.
Визнано протиправними дії відповідача щодо проведення перерахунку пенсії позивача з 01.06.2016 з урахуванням 70% сум грошового забезпечення, здійсненого відповідно до довідки Міністерства внутрішніх справ України від 04.08.2017 про розмір грошового забезпечення, відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей» від 23.12.2015 №900, статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанов Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», від 18.11.2015 №947 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 №268», а також щодо зменшення суми грошового забезпечення для обчислення пенсії на 1 700,00 грн.
Зобов'язано відповідача відповідно до статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з розрахунку 90% від розміру грошового забезпечення відповідно до довідки Міністерства внутрішніх справ України від 04 серпня 2017 року, починаючи з 01.06.2016, з урахуванням проведених раніше виплат та без зменшення суми грошового забезпечення для обчислення пенсії на 1 700,00 грн.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що положення Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" (далі - Закон 3668-VI) в частині щодо обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром не підлягають застосуванню до позивача, тому перерахунок пенсії з 01.01.2016 має бути проведений відповідачем без обмеження максимальним розміром.
Суд першої інстанції покликався на те, що у пункті 30 рішення Верховного Суду від 04.02.2019 у справі №240/5401/18, яке набрало законної сили 16.10.2019, викладено висновок, відповідно до якого при перерахунку пенсії з 01 січня 2018 року відповідно до статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм частини другої статті 13 цього Закону, яка застосовується саме при призначенні пенсії. Зважаючи на вказаний висновок Верховного Суду, суд першої інстанції визнав протиправними дії відповідача при проведенні перерахунку пенсії позивача з 01.01.2016 та зменшення її розміру з 90% до 70% грошового забезпечення.
Суд апеляційної інстанції з таким висновком не погодився, та виходив з того, що на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону № 3668-VI, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений даним Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку.
Оскільки таке перевищення стало результатом перерахунку в період дії загальної норми частини першої статті 2 Закону № 3668-VI, то до регулювання спірних правовідносин слід застосовувати положення вказаної статті, яка встановлює обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позову в частині обмеження максимального розміру пенсії, покликався на постанову Верховний Суд у складі палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 24.06.2020 у справі №580/234/19. У вказаній справі зроблено висновок, що на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону № 3668-VI, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений даним Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку. Оскільки таке перевищення стало результатом перерахунку в період дії загальної норми частини першої статті 2 Закону № 3668-VI, то до регулювання спірних правовідносин слід застосовувати положення вказаної статті, яка встановлює обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
Щодо зменшення відповідачем, при проведенні перерахунку пенсії позивача, з 01.01.2016 її розміру з 90% до 70% від суми грошового забезпечення, суд апеляційної інстанції покликався на те, що відповідно листа відповідача від 05.03.2021 року № 5363/6194/Є-02/8-2600/21, у лютому 2017 року позивачу з 01.06.2016 проведено перерахунок пенсії згідно із постановою Кабінету Міністрів від 19.10.2016 № 718, тому вимоги позивача є обґрунтованими та підлягала задоволенню саме з 01.06.2016.
В обґрунтування касаційної скарги позивач посилається на те, що судом апеляційної інстанції допущено порушення норм матеріального та процесуального права внаслідок чого суд дійшов помилкового висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Позивачем постанова суду апеляційної інстанції оскаржується виключно в частині обмеження розміру пенсії максимальним розміром з 01.06.2016.
Як на підставу касаційного оскарження позивач посилається на те, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, які викладені у постановах Верховного Суду від 09.11.2020 у справі №813/678/18, від 09.02.2021 у справі №640/2500/18, від 10.09.2021 у справі №300/633/19, у яких зроблено висновки, що обмеження пенсії максимальним розміром було врегульовано частиною 7 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», яка визнана неконституційною з 20.12.2016, а тому неможливо стверджувати, що з даної дати питання обмеження максимальним розміром попадає під регулювання положень статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи".
Відзив на касаційну скаргу до суду не надходив.
Відповідно до ч. 1 ст. 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Частиною шістнадцятою статті 43 Закону №2262-ХІІ передбачено, у разі якщо на момент призначення або виплати пенсії відбулася зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення та/або були введені для зазначених категорій осіб нові щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у розмірах, встановлених законодавством, пенсія призначається з урахуванням таких змін та/або нововведень, а призначена пенсія підлягає невідкладному перерахунку.
Статтею 51 Закону №2262-ХІІ передбачено, що перерахунок пенсій, призначених особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
З огляду на ч. 4 ст. 63 Закону № 2262-XII підставою для проведення перерахунку пенсії осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, є фактична зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Суд апеляційної інстанції, задовольнивши позовні вимоги позивача щодо проведення перерахунку та виплати пенсії з розрахунку 90% від розміру грошового забезпечення, відповідно до довідки Міністерства внутрішніх справ України від 04.08.2017, починаючи з 01.06.2016, відмовив у задоволенні позовних вимог щодо проведення перерахунку без обмеження максимального розміру пенсії.
Щодо посилання суду апеляційної інстанції, як на приклад застосування норм права у подібних правовідносинах, на практику Верховного Суду, викладену у постанові від 24.06.2020 у справі №580/234/19, колегія суддів виходить з наступного.
У постанові Верховного Суду від 24 червня 2020 року у справі №580/234/19 вирішувалося питання перерахунку та виплати пенсії, згідно з пунктом 7 Порядку призначення і виплати пенсії за вислугу років працівникам льотно-випробувального складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 № 418 (в редакції постанови КМУ від 09.08.2005 № 713).
В цій справі зазначено, що позивач отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» як працівник льотного складу. Крім того, в цій постанові зроблено правовий висновок, що на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Законом України «Про заходи щодо законодавчого реформування пенсійної системи» N 3668-VI від 08.07.2011, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений даним Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку.
Натомість у справі №640/7973/21 предметом спору є розмір пенсії позивача, яку призначено відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
Таким чином, правовідносини у справі, яка розглядається, і справі №580/234/19, на яку посилається суд апеляційної інстанції, не є подібними.
Щодо доводів касаційної скарги про відсутність законодавчого обмеження максимального розміру пенсії позивача, Суд виходить з такого.
Згідно із Законом України від 24.12.2015 № 848-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» ст. 43 Закону № 2262-XII доповнено частиною 7 про те що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Проте, зазначене положення в цілому визнано неконституційним відповідно до Рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016.
Згідно із пунктом другим резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, зокрема, частина 7 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VIII, який відповідно до Прикінцевих положень цього Закону, набрав чинності з 01.01.2017, у частині сьомій статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" слова і цифри "у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року" замінено словами і цифрами "по 31 грудня 2017 року".
Таким чином, буквальне розуміння змін, внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 6 грудня 2016 року №1774-VIII з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року, дозволяє стверджувати, що у Законі України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" відсутня частина сьома статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр ,є нереалізованими.
Це означає, що стаття 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не передбачала положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів.
Отже, внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774 до частини сьомої зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Верховний Суд неодноразово висловлював позицію у подібних правовідносинах у постановах від 03.10.2018 у справі № 127/4267/17, від 16.10.2018 у справі №522/16882/17, від 10.10.2019 у справі №522/22798/17, від 08.08.2019 у справі № 522/3271/17, від 30.10.2020 у справі №522/16881/17, від. 09.11.2020 у справі №813/678/18, від 10.09.2021 у справі №300/633/19, від 21.12.2021 у справі №120/3552/21-а.
Суд не знаходить підстав для відступу від цього правового висновку, оскільки Законом №3668-VI, внесено зміни у статтю 43 Закону №2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону № 3668-VI.
Тобто, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону № 3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон №2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII) та є однаковими за змістом.
Конституційним Судом України у Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.
Водночас положення статті 2 Закону № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон № 2262-XII), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Тобто, на момент виникнення спірних правовідносин наявна колізія між Законом №2262-XII, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, та Законом № 3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі №812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.
У постанові від 13.02.2019, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі № 822/524/18 із посиланням на положення статей 1, 8, 92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок про те, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових «прогалин» щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Крім того, у постанові від 03.11.2021 у справі №360/3611/20 Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що в разі наявності колізії між двома законами, які регулюють одне і те ж коло відносин і один з них визнано неконституційним, застосуванню підлягає підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Зважаючи на викладене, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI.
Таким чином, рішення суду апеляційної інстанції, якими позовні вимоги задоволено частково, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права в частині позовних вимог щодо обмеження максимального розміру пенсії позивача.
Відповідно до частини 1 статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
Враховуючи викладене, рішення суду апеляційної інстанцій підлягає скасуванню в частині позовних вимог щодо обмеження максимального розміру пенсії позивача.
Керуючись статтями 341, 345, 351, 355, 356, 359 КАС України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.10.2021 в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо перерахунку пенсії з обмеженням максимального розміру пенсії скасувати і в цій частині позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Доповнити абзац 4 постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.10.2021 після слів «починаючи з 01 червня 2016 року» словами «без обмеження максимального розміру пенсії».
В іншій частині постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.10.2021 у цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
О.П. Стародуб
В.М. Кравчук
А.А. Єзеров