06 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 640/17351/19
адміністративне провадження № К/9901/40090/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Білак М.В.,
суддів: Губської О.А., Мартинюк Н.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 червня 2021 року (головуючи суддя - Каракашьян С.К.)
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2021 року (головуючий суддя - Ганечко О.М., судді: Кузьменко В.В., Василенко Я.М.)
у справі №640/17351/19
за позовом ОСОБА_1
до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури міста Києва
треті особи: ОСОБА_2 , Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури України
про визнання протиправним та скасування рішення.
I. ПРОЦЕДУРА
1. У вересні 2019 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом та просив визнати протиправним та скасувати рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури міста Києва (далі - КДКА) від 09 липня 2019 року № 151 про притягнення до дисциплінарної відповідальності із накладенням стягнення у вигляді позбавлення права на зайняття адвокатською діяльністю з наступним виключенням з Єдиного реєстру адвокатів України.
2. Справа розглядалась судами неодноразово.
3. Постановою Верховного Суду від 20 квітня 2021 року ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 квітня 2020 року (про залишення позову без розгляду) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2020 року скасовано, а справу направлено до Окружного адміністративного суду міста Києва для продовження розгляду.
4. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 травня 2021 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків шляхом подання заяви з повідомленням про причини поважності пропуску строку на звернення до суду протягом десяти календарних днів з дня отримання даної ухвали.
5. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 червня 2021 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2021 року, позовну заяву залишено без розгляду у зв'язку з неусуненням недоліків позовної заяви у встановлений судом строк.
6. У поданій касаційній скарзі, із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, скаржник просить скасувати оскаржувані рішення та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
7. 04 листопада 2021 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Калашнікова О.В., судді Жук А.В., Мельник-Томенко Ж.М.
8. Ухвалою Верховного Суду від 20 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
9. Суддею Калашніковою О.В. заявлено про самовідвід від розгляду цієї касаційної скарги.
10. Ухвалою Верховного Суду від 09 червня 2022 року заяву судді Калашнікової О.В. про самовідвід задоволено та відведено від участі у розгляді касаційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 червня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2021 року у справі №640/17351/19.
11. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 червня 2022 року для розгляду цієї касаційної скарги визначено новий склад колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Білак М.В., судді Губська О.А., Мартинюк Н.М.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
12. 09 липня 2019 року КДКА прийнято рішення №151 про притягнення адвоката ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності із накладенням стягнення у вигляді позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю з наступним виключенням з Єдиного реєстру адвокатів України.
13. Не погодившись з таким рішенням, 16 липня 2019 року позивач подав до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури України (далі - ВКДКА) скаргу.
14. Рішенням ВКДКА від 04 вересня 2019 року №IX-001/2019 скаргу позивача залишено без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
15. 11 вересня 2019 року позивач звернувся до суду з позовом.
IIІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
16. Залишаючи без розгляду позовну заяву суд першої інстанції виходив з того, що вимоги ухвали від 19 травня 2021 року про залишення позовної заяви без руху позивачем не були виконані, будь-яких доказів усунення недоліків позовної заяви чи клопотання про продовження строку про усунення недоліків позовної заяви до суду не надано.
17. Суд апеляційної інстанції вважав обґрунтованими такі висновки суду першої інстанції з огляду на те, що позивач скористався своїм правом на оскарження спірного рішення, звернувшись у тридцятиденний строк до ВКДКА зі скаргою, а з позовом до суду щодо визнання протиправним та скасування рішення КДКА від 09 липня 2019 року звернувся 11 вересня 2019 року, що вказує про пропуск строку звернення до суду.
18. Суд критично поставився до посилань на те, що звернення зі скаргою до ВКДКА є досудовим порядком вирішення спору, що надає надалі особі право на звернення до суду у строки, визначені статтею 122 КАС України. Законодавцем чітко визначено право на оскарження такого рішення або до суду або до ВКДКА, при цьому, тридцятиденний строк оскарження передбачений спеціальною нормою для даних правовідносин - Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а норми КАС України в цьому випадку є загальними.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
19. Позивач у касаційній скарзі вказує на те, що із клопотанням про поновлення процесуальних строків звернення до суду не звертався і не міг звертатися, оскільки нормами статті 122 КАС України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, а у разі можливості досудового порядку вирішення спору - тримісячний строк. Тобто звернення з клопотанням про поновлення строку звернення до суду було б процесуально нікчемним та таким, що не має значення для справи.
20. Звертає увагу на те, що клопотання представника ОСОБА_2, представників КДКА та ВКДКА про повернення позовної заяви не підлягали розгляду та задоволенню оскільки були подані поза межами встановленого строку та не могли впливати на порядок розгляду справи. Після скасування Верховним Судом судових рішень та направлення справи для продовження розгляду, суд першої інстанції повинен був відмовити у їх задоволенні, проте цього не зробив.
21. З огляду на ухвалу суду від 19 травня 2021 року про залишення позовної заяви без руху, 28 травня 2021 року надіслав пояснення щодо строків звернення до суду, де детально виклав фактичні обставини справи та доводи того, що встановлені законом строки при поданні позову були ним дотримані. Проте такі пояснення не були взяті до уваги та їм не була надана оцінка.
22. Посилаючись на висловлену у постанові Верховного Суду від 30 листопада 2020 року (справа №640/20740/19) позицію вказував на можливість скористатися правом досудового врегулювання спору шляхом оскарження рішення до ВКДКА.
23. Також у постанові від 23 грудня 2020 року у справі № 826/11330/17 Верховний Суд зазначив, що оскарження рішення КДКА до ВКДКА є виключним правом, а не обов'язком сторони, що не позбавляє його права звернутися до суду з позовом про визнання рішення протиправним та його скасування за наявності спору.
24. Позивач просить передати справу на розгляд до Великої Палати Верховного Суду як такої, що містить виключну правову проблему, вважаючи що така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування в Україні єдиної правозастосовчої практики.
25. Просить спрямувати на адресу Вищої ради правосуддя окрему ухвалу про вчинення суддею Окружного адміністративного суду міста Києва Каракашьяном С.К. порушень закону при розгляді справи, про вчинення суддями Шостого апеляційного адміністративного суду Ганечко О.М., Кузьменком В.В., Василенком Я.М. порушень закону при розгляді апеляційної скарги, суддею Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Калашніковою О.В.
26. Спрямувати на адресу Генерального прокурора України окрему ухвалу про вчинення суддею Окружного адміністративного суду міста Києва Каракашьяном С.К., суддями Шостого апеляційного адміністративного суду Ганечко О.М., Кузьменком В.В., Василенком Я.М., суддею Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Калашніковою О.В., головою КДКА адвокатом Орловим І.Ф. злочинів.
27. ВКДКА у відзиві на касаційну скаргу звертав увагу на те, що заява позивача від 28 травня 2021 року не може свідчити про виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху, оскільки вона не містить прохальної частини, заява з повідомленням про причини поважності пропуску строку не подана, а навпаки зазначено що з клопотанням про поновлення строку не звертався і воно не має ніякого значення.
28. На виконання висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 20 квітня 2020 року, судом першої інстанції було залишено позовну заяву без руху, проте вимоги цієї ухвали виконані не були.
29. Після отримання рішення КДКА про притягнення до дисциплінарної відповідальності та не погодившись з ним, позивач мав право його оскаржити протягом 30 днів або до ВКДКА або до суду за своїм вибором. Позивач звернувся зі скаргою до ВКДКА, а вже потім до суду з пропуском строку та без відповідної заяви про його поновлення. Звернення до ВКДКА стосовно оскарження спірного рішення не змінює порядку обчислення строку звернення до суду.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
30. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити таке.
31. Касаційне провадження у справі відкрите з підстави оскарження судового рішення, зазначеного в частині другій статті 328 КАС України, та посилання позивача на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права.
32. На стадії касаційного провадження спірним є питання дотримання строку звернення до суду з позовною вимогою про оскарження рішення про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності.
33. Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
34. Частиною другою статті 122 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
35. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина третя статті 122 КАС України).
36. Статтею 42 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено порядок оскарження рішення у дисциплінарній справі. Так, відповідно до частини першої цієї статті адвокат чи особа, яка ініціювала питання про дисциплінарну відповідальність адвоката, має право оскаржити рішення у дисциплінарній справі протягом тридцяти днів з дня його прийняття до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури або до суду. Оскарження рішення не зупиняє його дії.
37. Оскаржуване рішення КДКА № 151 про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності було прийнято 09 липня 2019 року. До суду з позовною заявою ОСОБА_1 звернувся 11 вересня 2019 року.
38. У постанові від 20 квітня 2021 року Верховний Суд, направляючи цю справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, зазначав, що суд першої інстанції, застосовуючи частини третю та четверту статті 123 КАС України неправомірно залишив позовну заяву без розгляду, так як в силу частини першої зазначеної статті суд не залишив позовну заяву без руху із зазначенням недоліків, які необхідно усунути, чим не надав позивачеві можливості повторно повідомити про причини поважності пропуску строку на звернення до суду.
39. На виконання вимог Верховного Суду ухвалою від 19 травня 2021 року суд першої інстанції залишив позовну заяву без руху у зв'язку з необхідністю надати заяву з повідомленням про причини поважності пропуску строку звернення до суду.
40. 01 червня 2021 року до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла заява позивача, у якій він повідомив що з клопотанням про поновлення строку звернення до суду не звертався і не міг звертатися з огляду на норми статті 122 КАС України. На час прийняття ухвали про відкриття провадження у справі (від 10 жовтня 2019 року) питання дотримання строку звернення до суду було вирішено та зроблено висновок про його дотримання з огляду на скористання можливістю «досудового врегулювання спору». В черговий раз заявляв, що скористався наданою статтею 42 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» можливістю досудового врегулювання спору.
41. Відповідно до частини чотирнадцятої статті 171 КАС України якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків.
Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду (частина п'ятнадцята статті 171 КАС України).
42. Пунктом 7 частини першої статті 240 КАС України визначено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо провадження в адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статей 160, 161, 172 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений судом.
43. У зв'язку з тим, що вимоги ухвали від 19 травня 2021 року позивачем не були виконані, суддя окружного суду обґрунтовано залишив позовну заяву без розгляду. Подана позивачем 28 травня 2021 року заява не може свідчити про усунення ним недоліків позовної заяви, оскільки у ній причини поважності пропуску строку звернення до суду не були зазначені.
44. Як в суді першої інстанції, так і в обґрунтуваннях апеляційної та касаційної скарг позивач посилався на те, що 16 липня 2019 року він подав скаргу до ВКДКА про перегляд рішення від 09 липня 2019 року, тобто, на його переконання, скористався встановленим частиною четвертою статті 122 КАС України «досудовим порядком вирішення спору».
45. Так, частиною четвертою статті 122 КАС України визначено, що якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
46. Суть приписів частини першої статті 42 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», що передбачає «право оскаржити рішення у дисциплінарній справі протягом тридцяти днів або до суду, або до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури», розкривається через сполучник «або», надаючи, як зазначено у постанові Верховного Суду від 31 січня 2020 року у справі №640/3026/19, «альтернативу оскарження» - чи до суду, чи до ВКДКА, без звернення до суду, що і може вважатися досудовим врегулюванням спору.
47. Позивач звернувся до суду про оскарження рішення КДКА, яке було переглянуто ВКДКА в рамках «адміністративної процедури оскарження», передбаченої статтею 42 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
48. З урахуванням зазначеного, судами не могло бути застосовано до спірних правовідносин положення частини четвертої статті 122 КАС України.
49. Рішення ВКДКА може бути оскаржено до суду протягом тридцяти днів з дня його прийняття, що встановлено частиною сьомою статті 52 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», яка є спеціальною нормою стосовно приписів частини четвертої статті 122 КАС України.
50. Таким чином, позивач не був позбавлений права на оскарження спірного рішення КДКА після його перегляду ВКДКА, але лише шляхом оскарження рішення ВКДКА про залишення без змін рішення КДКА.
51. Щодо клопотання скаржника про передачу цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів зазначає таке.
52. Клопотання позивач обґрунтовував тим, що обставини прийняття ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 квітня 2020 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2020 року та прийняття ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 червня 2021 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2021 року у адміністративній справі № 640/17351/19, та протиправний вплив на авторів цих судових рішень автора постанови Верховного Суду від 31 січня 2020 року у справі №640/3026/19, а також обставини внесення до них тексту спеціально створеного маніпулятивного блоку юридично неспроможних та неправових тверджень - вочевидь становлять самостійну виключну правову проблему як для забезпечення розвитку права, так і формування єдиної правозастосовчої практики в Україні.
53. Як стверджує позивач існування в правовому полі України завідомо неправосудних судових рішень (про які зазначено у попередньому пункті постанови), які винесені кожна окремо та всі разом в протиправних корисливих інтересах незаконних володільців нежитлової будівлі по АДРЕСА_1 сім'ї ОСОБА_2, в цілях перешкоджання витребуванню законними власниками нежитлової будівлі майна із чужого незаконного володіння сім'ї ОСОБА_2, та забезпечення подальшої легалізації (відмивання) сім'єю протиправно отриманих коштів є небезпечним для правосуддя. У зв'язку з цим вважає, що перегляд судових рішень у встановленому законом порядку становить самостійну виключну правову проблему для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики в Україні.
54. Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
55. В окремих випадках, відповідно до частини п'ятої статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
56. Частиною першою статті 347 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що питання про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.
57. Як зазначила Велика Палата Верховного Суду в судовому рішенні від 26 березня 2019 року у справі №804/15369/13-а, для віднесення справи до категорії спорів, що містять виключну правову проблему і вирішення яких необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, така справа повинна мати декілька з наведених ознак:
- справа не може бути вирішена відповідним касаційним судом у межах оцінки правильності застосування судами нижчих інстанцій норм матеріального права чи дотримання норм процесуального права;
- встановлена необхідність відступити від викладеного в постанові Верховного Суду України правового висновку, який унеможливлює ефективний судовий захист;
- існують кількісні критерії, що свідчать про наявність виключної правової проблеми, а саме значний перелік подібних справ (зокрема, між тими ж сторонами або з однакового предмета спору), які перебувають на розгляді в судах;
- існують якісні критерії наявності виключної правової проблеми, зокрема:
- немає усталеної судової практики у застосуванні однієї і тієї ж норми права, в тому числі, наявність правових висновків суду касаційної інстанції, які прямо суперечать один одному;
- невизначеність законодавчого регулювання правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема, в тому числі необхідність застосування аналогії закону чи права;
- встановлення глибоких та довгострокових розходжень у судовій практиці у справах з аналогічними підставами позову та подібними позовними вимогами, а також наявність обґрунтованих припущень, що аналогічні проблеми неминуче виникатимуть у майбутньому;
- наявність різних наукових підходів до вирішення конкретних правових питань у схожих правовідносинах.
58. Адміністративна справа № 640/17351/19 не містить наведених вище ознак для її віднесення до категорії спорів, що містять виключну правову проблему і вирішення яких необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
59. Ця справа може бути вирішена Касаційним адміністративним судом у межах оцінки правильності дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права. Спірні правовідносини мають визначене законодавче регулювання, яке в повній мірі дозволяє їх вирішити.
60. Така підстава передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду як незгода скаржника з судовими рішеннями як судів попередніх інстанцій, так і з практикою Верховного Суду, відсутня.
61. Отже, Верховний Суд не вбачає підстав, визначених частиною п'ятою статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України, для передачі справи № 640/17351/19 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
62. Щодо спрямування на адресу Генерального прокурора України окремої ухвали про вчинення суддею Окружного адміністративного суду міста Києва Каракашьяном С.К. , суддями Шостого апеляційного адміністративного суду Ганечко О.М., Кузьменком В.В., Василенком Я.М., суддею Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Калашніковою О.В. та головою КДКА адвокатом Орловим І.Ф. злочинів, а також щодо спрямування до Вищої ради правосуддя окремої ухвали про вчинення суддею Окружного адміністративного суду міста Києва Каракашьяном С.К. порушень закону при розгляді справи, про вчинення суддями Шостого апеляційного адміністративного суду Ганечко О.М., Кузьменком В.В. , Василенком Я.М. порушень закону при розгляді апеляційної скарги, суддею Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Калашніковою О.В. при розгляді касаційної скарги у справі № 640/17351/19, слід зазначити таке.
63. Відповідно до частини восьмої, дев'ятої статті 249 КАС України суд вищої інстанції може постановити окрему ухвалу в разі допущення судом нижчої інстанції неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, незалежно від того, чи є такі порушення підставою для скасування або зміни судового рішення. Такі самі повноваження має Велика Палата Верховного Суду щодо питань передачі справ на розгляд Великої Палати.
Окрема ухвала стосовно порушення законодавства, яке містить ознаки кримінального правопорушення, надсилається прокурору або органу досудового розслідування, які повинні надати суду відповідь про вжиті ними заходи у визначений в окремій ухвалі строк. За відповідним клопотанням прокурора або органу досудового розслідування вказаний строк може бути продовжено.
64. Постановлення окремої ухвали є правом Верховного Суду, а не обов'язком, зокрема, у разі допущення судом нижчої інстанції неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, незалежно від того, чи є такі порушення підставою для скасування або зміни судового рішення, а також у разі порушення законодавства, яке містить ознаки кримінального правопорушення.
65. Оскільки суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги дійшов висновку про залишення касаційної скарги без змін у зв'язку з дотриманням судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, то підстави для постановлення окремої ухвали відсутні.
66. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 345, 353, 355, 356 КАС України, Верховний Суд
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовити.
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про постановлення окремих ухвал на адресу Генерального прокурора України та Вищої ради правосуддя відмовити.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 червня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2021 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
...........................
...........................
...........................
М.В. Білак
О.А. Губська
Н.М. Мартинюк,
Судді Верховного Суду