07 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 640/22507/21
адміністративне провадження № К/990/26562/22
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Васильєвої І.А., перевіривши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.01.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.08.2022 у справі №640/22507/21 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» до Головного управління ДПС у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування наказу, податкових повідомлень-рішень,
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» з позовом до Головного управління ДПС у Закарпатській області про:
- визнання протиправним та скасування наказу начальника Головного управління ДПС у Закарпатській області №98-П від 04.03.2021 «Про проведення фактичних перевірок» в частині перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України»;
- визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Закарпатській області від 13.04.2021 №000/2101/0902, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) та/або пеню, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 80000,00 грн,
- визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Закарпатській області від 13.04.2021 №000/2102/0902, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) та/або пеню, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 500000,00 грн.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.01.2022, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.08.2022, частково задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» до Головного управління ДПС у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Закарпатській області від 13.04.2021 №000/2101/0902, в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Справа розглядалася в порядку загального позовного провадження.
До Верховного Суду надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.01.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.08.2022 у справі №640/22507/21, підписана представником позивача - адвокатом Пилипчук Віталіною Євгенівною.
При вирішенні питання про відповідність касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом встановлено наступне.
Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Відповідно до частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 2 і 3 статті 353 цього Кодексу.
Верховний Суд зауважує, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1, 2, 3 частини 4 статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:
- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; обґрунтування в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга) (для пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України);
- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; постанови Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; вмотивованого обґрунтування необхідності такого відступу; висновку, який, на думку скаржника, відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми (для пункту 2 частини 4 статті 328 КАС України);
- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; висновку апеляційного суду, який, на переконання скаржника, є неправильним; обґрунтування у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України).
У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України), у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Скаржником вказано наступні підстави касаційного оскарження:
стосовно оскарження наказу - пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права, зокрема підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, без урахування висновків щодо застосування даної норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 24.02.2022 у справі №520/5314/2020, від 01.06.2022 у справі №520/7331/21, від 19.11.2020 у справі №160/7971/19, від 08.04.2021 у справі №640/21528/19;
стосовно оскарження податкового повідомлення-рішення - пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права , а саме статей 109 та 112 Податкового кодексу України, викладених у постановах Верховного Суду від 02.07.2019 у справі №340/3802/18, від 21.01.2020 у справі №820/11382/15, від 05.01.2021 у справі №640/10988/20;
пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України, а саме: відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування частини 46 статті 15 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» у подібних правовідносинах;
пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України, а саме: якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною другою статті 353 цього Кодексу (суд не дослідив зібрані у справі докази).
Верховний Суд зауважує, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; обґрунтування, в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
При цьому недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
Подібність правовідносин означає, зокрема подібність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи.
Скаржником не доведено подібність правовідносин у справах, аналіз висновків судів попередніх інстанцій у цій справі і у наведених скаржником судових рішеннях суду касаційної інстанції свідчить про те, що вони ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, які залежать від їх повноти, характеру, об'єктивності, юридичного значення. Посилання на постанови Верховного Суду у скарзі зроблено без аналізу та врахування обставин справи, за яких суд касаційної інстанції зробив ці висновки.
Скаржником не взято до уваги, що суди попередніх інстанцій враховували правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 10.04.2020 у справі №815/1978/18, від 05.11.2018 у справі №803/988/17, від 21.01.2021 у справі №460/1239/19, від 29.07.2021 у справі №815/6864/16 та від 12.08.2021 №140/14625/20, не доведено помилковість використання судами викладених у них правових висновків.
Доводи касаційної скарги в частині наказу про проведення перевірки зводяться до викладення фактичних обставин справи, цитування норм Податкового кодексу України, висловлення незгоди з наданою судами правовою оцінкою наявних у матеріалах справи доказів у сукупності зі встановленими у справі обставинами (зміст наказу Головного управління ДПС у Закарпатській області №98-П від 04.03.2021 «Про проведення фактичних перевірок»), переоцінки доказів, що не є належним викладенням заявленої підстави касаційного оскарження.
В частині оскарження податкового повідомлення-рішення скаржником не спростовано висновок судів попередніх інстанцій, що позивач мав сам передбачити ризики того, що подана ним заява на отримання ліцензії на право зберігання пального 25.03.2020 буде розглядатися до 20 календарних днів, що може призвести до несвоєчасного отримання такої ліцензії, за що товариство буде нести відповідальність.
Доводи касаційної скарги зводяться до викладення фактичних обставин справи, посилань в загальному порядку на статті 109, 112 Податкового кодексу України, посилань на практику Верховного Суду, висловлення незгоди з судовими рішеннями, що не є належним викладенням заявленої підстави касаційного оскарження.
Стосовно доводів касаційної скарги про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування частини 46 статті 15 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» у подібних правовідносинах, Верховний Суд зауважує наступне. У разі оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини 4 статті 328 КАС України обов'язковим є зазначення у касаційній скарзі норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; висновку апеляційного суду, який, на переконання скаржника є неправильним; обґрунтування у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
Однак скаржником не обґрунтовано, в чому полягала помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, така норма повинна застосовуватися. Доводи скаржника замість правильного, на його думку, застосування норм матеріального права зводяться до викладення фактичних обставин справи, вільного тлумачення законодавства, формального висловлення незгоди з наданою судами попередніх інстанцій оцінкою встановлених обставин та досліджених доказів, що не є належним обґрунтуванням заявленої підстави касаційного оскарження.
Товариством з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» вказано підставою касаційного оскарження пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України, зазначено, що судами попередніх інстанцій не було належним чином досліджено надані у справі докази.
Верховний Суд зауважує, що пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України є відсильною нормою, обґрунтування необхідності касаційного оскарження таким пунктом можливе лише у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт та частину статті 353 КАС України.
Проте, обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржником не вказано відповідний пункт та частину статті 353 КАС України.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Також Верховний Суд зауважує, що відповідно до пункту 1 частини 2 статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 4 статті 328 цього Кодексу.
Однак скаржником не обґрунтовано підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 2, 3 частини 4 статті 328 КАС України, в прохальній частині касаційної скарги зазначено про скасування оскаржуваних судових рішень в частині відмови в задоволенні позовних вимог, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, що суперечить приписам статті 353 КАС України.
Верховний Суд зазначає, що у касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За наведених обставин касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.
Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 328, 332, 355, 359 КАС України,
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.01.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.08.2022 у справі №640/22507/21 повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
СуддяІ.А. Васильєва