05 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 400/252/21
адміністративне провадження № К/990/16943/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючої судді Блажівської Н.Є.,
суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,
за участі:
секретаря судових засідань: Жураковської Б.М.,
представника Позивача: Мезінова О.Г.,
представника Відповідача: Олійник Л.О.,
розглянувши у судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків
на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 5 липня 2021 року (суддя Устинов І.А.)
та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 4 березня 2022 року (головуюча суддя Вербицька Н.В., судді: Джабурія О.В., Кравченко К.В.)
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод»
до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1.1.Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» (надалі також - Позивач, ТОВ «МГЗ») звернулось до суду з позовом до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (надалі також - Відповідач, скаржник) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0003785310 від 15 жовтня 2020 року та №0000035310 від 6 січня 2021 року, згідно з якими зменшено суму бюджетного відшкодування та суму від'ємного значення з податку на додану вартість за червень 2020 року.
В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначав про безпідставність висновків Відповідача, покладених в основу оскаржуваних індивідуальних актів, оскільки такі ґрунтуються на припущеннях.
1.2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 5 липня 2021 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 4 березня 2022 року, позов задоволено.
Задовольняючи позовні вимоги суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що висновки контролюючого органу про завищення ТОВ «МГЗ» від'ємного значення з податку на додану вартість у червні 2020 року у рядку 16 декларації з податку на додану вартість на суму 9056895 грн, та, як наслідок, не підтвердження суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за червень 2020 року у розмірі 8921839 грн, є передчасними, оскільки податкове повідомлення-рішення від 14 вересня 2020 року №0003585311 про зменшення від'ємного значення з податку на додану вартість за травень 2020 року на суму 9154507 грн, за рахунок якої сформовано бюджетне відшкодування за червень 2020 року, було своєчасно оскаржено Позивачем в адміністративному порядку, відтак зобов'язання за податковим повідомленням-рішенням №0003585311 від 14 вересня 2020 року, яке є визначальним у даному спорі, не було узгодженим.
Визнаючи необґрунтованими висновки щодо зменшення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного періоду, у декларації за червень 2020 року у розмірі 3671 грн на підставі податкового повідомлення-рішення від 6 січня 2021 року №0000035310 суди обох інстанцій виходили з того, що реальність господарської операції з ПП «Атон-КВ» з придбання дроту сталевого 3,0 мм ст.12Х18Н10Т загальною вартістю 22024,80 грн підтверджено належними й достатніми доказами. При цьому, судами попередніх інстанцій враховано й те, що достовірність даних податкового обліку платника податків не перебуває у залежності від дотримання податкової дисципліни його контрагентами по ланцюгу постачання, тому висновки податкового органу, зроблені за результатами аналізу баз даних контролюючого органу, не можуть слугувати достатньою підставою для визнання господарської операції безтоварною.
1.3. Короткий зміст касаційної скарги та відзиву на неї
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій скаржник посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України).
У відзиві на касаційну скаргу Позивач наполягає на обґрунтованості рішень судів попередніх інстанцій, тому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
2. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ
З 25 серпня 2020 року по 14 вересня 2020 року Офісом великих платників податків ДПС проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «МГЗ» з питань законності декларування від'ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн, в декларації з податку на додану вартість за червень 2020 року з урахуванням уточнюючих розрахунків, результати якої оформлено актом від 17 вересня 2020 року №34/28-10-53-11/33133003.
Згідно з висновками акта перевірки ТОВ «МГЗ» порушено підпункт 14.1.191 пункту 14.1 статті 14, пункт 189.1 статті 189, пункти 198.1, 198.2, 198.3, 198.5 статті 198, пункти 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (надалі - ПК України), в результаті чого:
1) завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість по податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2020 року в розмірі 8921839 грн;
2) завищено суму від'ємного значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (ряд.21 декларації) по податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2020 року у розмірі 72875351 грн.
Позивач подав заперечення на висновки перевірки, за результатами розгляду яких Відповідачем відхилено аргументи ТОВ «МГЗ», про що викладено у листі від 13 жовтня 2020 року №33561/10/28-10-53-10.
На підставі акта перевірки від 17 вересня 2020 року №34/28-10-53-11/33133003 податковим органом 15 жовтня 2020 року прийнято податкові повідомлення-рішення:
№0003785310, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, заявлену у податковій декларації за червень 2020 року на 8921839 грн, а також застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 4460919,50 грн;
№0003795310, яким зменшено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у декларації за червень 2020 року на суму 72875351 грн.
Не погоджуючись з вказаними рішеннями Відповідача Позивачем подано скаргу до ДПС України в порядку адміністративного оскарження, за результатом розгляду якої 31 грудня 2020 року ДПС України прийнято рішення №37008/6/99-00-06-01-02-06, яким податкове повідомлення-рішення №0003785310 від 15 жовтня 2020 року залишено в силі, а податкове повідомлення-рішення №0003795310 від 15 жовтня 2020 року частково скасовано у зв'язку з визнанням помилковими висновків Відповідача про заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 72871680 грн по операціям з передачі природного газу у схов (відповідальне зберігання).
На підставі акта перевірки від 17 вересня 2020 року №34/28-10-53-11/33133003 та рішення ДПС України від 31 грудня 2020 року 31 грудня 2020 року, Відповідачем 6 січня 2021 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000035310, згідно з яким зменшено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного періоду у декларації за червень 2020 року, на 3671 грн.
3. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
3.1. Доводи Відповідача (особи, яка подала касаційну скаргу)
Скаржник наполягає на нереальності господарської операції Позивача з контрагентом ПП «Атон-КВ» щодо придбання дроту 3,0 мм ст. 12 Х18Н10Т виходячи з того, що перевіркою ланцюгів поставки не встановлено джерело надходження до ПП «Атон-КВ» товару, оскільки ТОВ «Вітека» у червні 2020 року та у попередніх періодах здійснено придбання іншого товару, що не відповідає номенклатурі товару, який було реалізовано «Атон-КВ». Наведене свідчить, як вважає Відповідач, про безпідставність формування податкового кредиту за рахунок надходження товару з джерела невідомого походження, суму якого й було включено до бюджетного відшкодування за червень 2020 року.
Посилаючись на висновки Верховного Суду у постановах від 16 листопада 2018 року у справі №816/2142/17, від 20 травня 2021 року №826/16627/18 та Верховного Суду України у постановах від 27 червня 2017 року у справі №808/1062/14, від 14 березня 2017 року у справі №826/757/13-а Відповідач стверджує, що судами попередніх інстанцій не досліджено фактичні правовідносини учасників господарських операцій та залишено поза увагою те, що надані до перевірки документи не є достовірними доказами факту поставки товару, адже наявність податкових та видаткових накладних не є безумовним доказом реальності господарських операцій, тоді як для податкового обліку має значення саме факт поставки товарів тим виконавцем (постачальником), який вказаний в первинних документах.
Також Відповідач стверджує про те, що судами обох інстанцій зроблено помилкові висновки щодо безпідставного визначення завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ по податковій декларації з ПДВ за червень 2020 року у розмірі 8921839 грн, оскільки перевіркою достовірності декларування від'ємного значення податку на додану вартість у декларації з ПДВ за травень 2020 року завищено показник рядка 16 декларації з ПДВ за червень 2020 року на 9056895грн.
Натомість, й скаржник акцентує, суму бюджетного відшкодування Позивача занижено на 8921839 грн в силу положень пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (надалі - ПК України), оскільки за результатом перевірки даних, зазначених у розрахунку суми бюджетного відшкодування (Д3) до податкової декларації з ПДВ за червень 2020 року, з даними первинних документів, що підтверджують оплату платником товарів/послуг, загальна сума ПДВ складає 56419759 грн, що на 8921839 грн менше задекларованого підприємством показника.
Пояснює, що згідно з нормами ПК України до складу податкового кредиту можуть бути включені суми ПДВ за фактично отримані товари, оплата за які ще не здійснена, якщо першою подією була поставка товару. Проте, для отримання бюджетного відшкодування визначальне значення має факт сплати ПДВ у ціні товару. Отже, у разі формування податкового кредиту за першою подією - поставкою товару, платник податку може отримати право на відшкодування ПДВ за цією операцією лише після того, як фактично перерахує продавцеві кошти за отриманий товар.
Оскільки цю суму ПДВ визначено внаслідок зменшення податкових зобов'язань Позивача і фактично ним не сплачувалося, Позивачем неправомірно включено 8921839 грн до заявленої суми бюджетного відшкодування. Проте, судами не надано оцінку доводам податкового органу про те, що Позивач мав право заявляти до бюджетного відшкодування лише ту частину податкового кредиту червня 2020 року, щодо якої підтверджена фактична оплата, чим безпідставно надано перевагу доводам Позивача.
3.2. Доводи Позивача (особи, яка подала відзив на касаційну скаргу)
Позивач зазначає про відсутність обов'язку покупця перевіряти походження товару, відтак висновки податкового органу про нереальність операцій з контрагентом ТОВ «Атон-КВ» внаслідок непідтвердження ланцюга постачання є безпідставними.
Крім того, Відповідачем не спростовано подвійного урахування 3671 суми ПДВ по операції з ТОВ «Атон-КВ» як у зменшення суми бюджетного відшкодування за червень 2020 року, так і у зменшення від'ємного значення податкового кредиту наступного періоду у декларації з ПДВ за червень 2020 року, що не може мати місця одночасно.
Щодо завищення бюджетного відшкодування ПДВ на 8921839 грн стверджує, що включаючи до рядка 16.1 декларації з ПДВ за червень 2020 року значення рядка 21 декларації за травень 2020 року Позивач діяв відповідно до приписів абзаців 1, 2 підпункту 5 пункту 4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 28 січня 2016 року №21 (надалі - Порядок №21).
Зауважує, що на час подання Позивачем декларації з ПДВ за червень 2020 року (17 січня 2020 року) ані акта перевірки, ані жодних рішень про зменшення рядка 21 декларації з ПДВ за травень 2020 року Відповідачем прийнято не було, а відтак Позивачем правомірно перенесено до рядка 16.1 декларації з ПДВ за червень 2020 року значення рядка 21 декларації з ПДВ за травень 2020 року в розмірі 9154507 грн (в тому числі спірної суми 8921839 грн).
До того ж, положеннями підпункту 5 пункту 4 Порядку №21 визначено порядок відображення суми зменшеного від'ємного значення з ПДВ за результатами контрольно-перевірочної роботи, згідно з якими сума зменшеного контролюючим органом від'ємного значення (значення рядка 21 декларації) включається платником до рядка 16.3 декларації з ПДВ (зі знаком мінус) у тому звітному (податковому) періоді, в якому відбулось узгодження такого податкового повідомлення-рішення.
Більш того, податкове повідомлення-рішення від 14 вересня 2020 року №0003585311 щодо завищення від'ємного значення ПДВ наступного періоду декларації за травень 2020 року на час прийняття Відповідачем спірного у цій справі податкового повідомлення-рішення від 15 жовтня 2020 року №0003785310 (про зменшення бюджетного відшкодування ПДВ на 8921839 грн) було оскаржено в адміністративному порядку. Відтак, в силу приписів статті 56 ПК України вважалося неузгодженим, а тому у Позивача не виникало обов'язку переносити зменшену вказаним рішенням суму від'ємного значення до рядка 16.3 декларації з ПДВ за червень 2020 року, як це передбачено підпунктом 5 пункту 4 Порядку №21.
4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
4.1. Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
Заслухавши учасників справи у судовому засіданні, переглядаючи оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права Суд виходить з такого.
Відповідно до підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України (тут і надалі у редакції на час спірних правовідносин) до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.
За правилами пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
У пункті 200.4 статті 200 ПК України встановлено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:
а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -
б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;
в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Зміст доводів заявленого позову щодо оскарження податкового повідомлення-рішення від 15 жовтня 2020 року №0003785310, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по декларації за червень 2020 року на 8921839 грн та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 4460919,50 грн, зводиться Позивачем до того, що Відповідачем безпідставно зменшено заявлену до бюджетного відшкодування суму ПДВ, оскільки суму ПДВ 8921839 грн було включено до суми зменшення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у декларації за травень 2020 року, за податковим повідомленням-рішенням від 14 вересня 2020 року №0003585311, яке на час винесення спірного у цій справі індивідуального акта було предметом адміністративного оскарження.
Надаючи оцінку означеному епізоду суди попередніх інстанцій з'ясували, що документальною позаплановою виїзною перевіркою ТОВ «МГЗ» з питань законності декларування від'ємного значення податку на додану вартість в декларації з ПДВ за травень 2020 року (акт від 21 серпня 2020 року №30/28-10-53-11/33133003) не підтверджено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового періоду), у розмірі 9211338,00 грн (рядок 21 декларації). Прийняте за наслідками цієї перевірки податкове повідомлення-рішення від 14 вересня 2020 року №0003585311 про зменшення від'ємного значення з ПДВ за травень 2020 року на суму 9154507 грн оскаржено Позивачем в адміністративному порядку: скаргу подано 25 вересня 2020 року, яку отримано контролюючим органом 28 вересня 2020 року. З огляду на те, що лише 26 листопада 2020 року рішенням ДПС України відмовлено у задоволенні скарги ТОВ «МГЗ», суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для висновку контролюючого органу про завищення від'ємного значення з ПДВ за червень 2020 року на суму 8921839 грн станом на 15 жовтня 2020 року (дата прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0003785310).
Так, відповідно до підпункту 5 пункту 4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 січня 2016 року №21, у рядку 16 (декларації з податку на додану вартість) відображається від'ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду: у рядок 16.1 переноситься значення рядка 21 декларації за попередній звітний (податковий) період; у рядку 16.2 вказуються суми збільшення/зменшення залишку від'ємного значення за результатами уточнюючих розрахунків, поданих протягом звітного (податкового) періоду; у рядку 16.3 вказується сума збільшення/зменшення від'ємного значення, узгоджена за результатами перевірки контролюючого органу, у звітному (податковому) періоді, на який припадає день узгодження податкового повідомлення-рішення, враховуючи процедури адміністративного оскарження відповідно до статті 56 розділу II Кодексу.
Згідно з пунктом 56.17 статті 56 ПК України процедура адміністративного оскарження закінчується, зокрема, днем отримання платником податків рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику (підпункт 56.17.3). День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків, крім випадку, передбаченого підпунктом 108-1.2.2 пункту 108-1.2 статті 108-1 цього Кодексу.
Оскільки Позивачем у встановлений строк, що не є спірним між сторонами, оскаржено в адміністративному порядку податкове повідомлення-рішення від 14 вересня 2020 року №0003585311 поданням 25 вересня 2020 року скарги до ДПС України (а.с.66-67 т.1), що не заперечується Відповідачем, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що визначена цим податковим повідомленням-рішенням сума зменшення від'ємного значення не була узгодженою, а тому Позивачем правомірно перенесено до рядка 16.1 декларації з ПДВ за червень 2020 року значення рядка 21 декларації з ПДВ за травень 2020 року у сумі 9154507 грн (у тому числі суми 8921839 грн в подальшому заявленої до бюджетного відшкодування по декларації за червень 2020 року).
Такі фактичні обставини справи зумовили висновок судів попередніх інстанцій про передчасність висновку Відповідача про завищення Позивачем показника рядка 16 декларації з ПДВ за червень 2020 року.
Касаційна скарга ж податкового органу не містить жодних доводів на спростування висновку судів попередніх інстанцій в частині завищення Позивачем рядка 16.1 декларації з ПДВ за червень 2020 року, як і не містить інших обґрунтувань, аніж ті, які були висловлені Відповідачем в судах обох інстанцій, і з урахуванням яких як суд першої, так і апеляційної інстанцій вже надавали правову оцінку встановленим у цій частині спору обставинам.
Враховуючи зміст встановлених фактичних обставин, описаних вище, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин висновки судів першої та апеляційної інстанції про визнання протиправним та скасування спірного податкового повідомлення-рішення від 15 жовтня 2020 року №0003785310 є правильними та відповідають висновкам Верховного Суду у постанові від 14 липня 2022 року у справі №400/6099/20 за подібних правовідносин.
Перевіряючи правильність висновків судів попередніх інстанцій в частині оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 6 січня 2021 року №0000035310, колегія суддів виходить з такого.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, підставою для зменшення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного періоду, у декларації з ПДВ за червень 2020 року у розмірі 3671 за спірним індивідуальним актом слугували висновки Відповідача про неправомірне віднесення до складу податкового кредиту червня 2020 року суми 3671 грн по господарській операції Позивача з ПП «Атон-КВ».
Так, Позивачем на підставі усної домовленості (без договору) у червні 2020 року було придбано у контрагента ПП «Атон-КВ» дріт сталевий 3,0 мм ст.12Х18Н10Т, загальною вартістю 22024,80 грн. Реальність операції підтверджено доказами в матеріалах справи: видатковою накладною від 12 червня 2020 року №38 на поставку 114 кг товару; експрес-накладною від 12 червня 2020 року №59000522671462 про поставку кабелю Позивачу послугами Нової пошти; прибутковим ордером від 12 червня 2020 року №5004801243 щодо отримання ТОВ «МГЗ» товару; платіжним дорученням від 30 червня 2020 року №03151 про повну оплату вартості товару; податковою накладною від 12 червня 2020 року №36, зареєстрованою в ЄРПН.
Під час судового розгляду судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом не стверджується щодо дефектності або недостатності первинних документів бухгалтерської та податкової звітності, складених продавцем товару ПП «Атон-КВ». Натомість, висновки податкового органу про нереальність цієї господарської операції ґрунтуються виключно на тому, що ПП «Атон-КВ» сформовано податковий кредит протягом січня-травня 2020 року за рахунок придбання товарів у ТОВ «Вітека» (стрічки, дроту, сітки), яке, своєю чергою, здійснює придбання товарів, відмінних від реалізованих (рис, солод житній ферментований, сольвент кам'яновугільний, цукор, борошно, телевізори). Платника включено до журналу ризикових суб'єктів господарювання, що підтверджено узагальненою податковою інформацією від 15 липня 2020 рок №3686/04-36-55-30.
За результатом дослідження доказів в матеріалах справи та аналізу встановлених у ході судового розгляду обставин судами попередніх інстанцій зроблено обґрунтовані висновки, що податковим органом не надано жодного доказу та не наведено переконливих доводів, які б ставили під сумнів реальність здійсненої господарської операції ТОВ «МГЗ» з ПП «Атон-КВ».
Перевіряючи твердження Відповідача про нереальність спірної операції з ПП «Атон-КВ» з огляду на неможливість встановити у ланцюгах поставки джерело надходження до контрагента товару, поставленого в подальшому Позивачу, суди правильно виходили з того, що порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у другому ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) податкової дисципліни.
Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень суди повно й правильно встановили обставини справи, не допустили неправильного застосування норм матеріального права, чи порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень.
Висновки судів першої та апеляційної інстанцій є результатом оцінки наявних у їх розпорядженні доказів. Суд касаційної інстанції не може не погодитись із ними, оскільки така оцінка судами здійснена з дотриманням вимог процесуального закону щодо повного та всебічного з'ясування всіх обстави справи на підставі належних та допустимих доказів.
Відповідно до частин першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
У касаційній скарзі Відповідач посилається на те, що судами попередніх інстанцій ухвалено рішення з порушенням норм матеріального права та недотримання норм процесуального права, із вказівкою про незастосування висновків, викладених у постановах Верховного Суду у справах за подібними правовідносинами, де спірним є реальність господарських операцій платника податку з контрагентами (пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України).
При цьому скаржник посилається на висновки Верховного Суду у постановах від 16 листопада 2018 року у справі №816/2142/17, від 20 травня 2021 року №826/16627/18 та Верховного Суду України у постановах від 27 червня 2017 року у справі №808/1062/14 та від 14 березня 2017 року у справі №826/757/13-а.
Аналіз висновків судів попередніх інстанцій у цій справі та у наведених скаржником судових рішеннях свідчить про те, що вони ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, а наведені Відповідачем цитати із вказаних судових рішень не доводять, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права без урахування висновків Верховного Суду. Натомість, висновки судів у наведених справах пов'язані з критеріями оцінки доказів та висновками, здійсненими за результатами дослідження та оцінки різних аспектів спірних правовідносин.
Відповідно до правового висновку, висловленого у пункті 68 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі №522/1528/15-ц: висновки суду, у тому числі касаційної інстанції, формуються виходячи із конкретних обставин справи. Тобто, на відміну від повноважень законодавчої гілки влади, до повноважень суду не належить формулювання абстрактних правил поведінки для життєвих ситуацій, які підпадають під дію певних норм права. При цьому під судовим рішенням в подібних правовідносинах розуміються такі рішення, у яких є аналогічними предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, і відповідно, має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Суд касаційної інстанції не вправі переоцінювати докази у справі, а лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Доводи ж касаційної скарги не містять належних та об'єктивно обумовлених міркувань, які б спростовували наведені висновки судів першої та апеляційної інстанції. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з мотивами суду першої та апеляційної інстанцій, якими вони керувалися при оцінці доказів і встановленні обставин справи, - що знаходиться поза межами касаційного перегляду, встановленими частиною другою статті 341 КАС України.
Таким чином, доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, тому Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Відповідача.
4.2. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Частиною четвертою статті 328 КАС України визначено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Отже, переглянувши судові рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи, правильність застосування ними норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що при ухваленні судових рішень суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 350 КАС України).
З урахуванням наведеного, Суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а рішень судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Керуючись статтями 3, 4, 349, 350, 355, 359 КАС України, Суд
Касаційну скаргу Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 5 липня 2021 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 4 березня 2022 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуюча суддя Н.Є. Блажівська
Судді О.В. Білоус
І.Л. Желтобрюх