Справа № 120/10943/21-а
Головуючий у 1-й інстанції: Чернюк Алла Юріївна
Суддя-доповідач: Кузьмишин В.М.
06 жовтня 2022 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Кузьмишина В.М.
суддів: Боровицького О. А. Сушка О.О.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 20 квітня 2022 року у справі за адміністративним позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення коштів,
Описова частина.
Короткий зміст позовних вимог.
В листопаді 2021 року військова частина НОМЕР_1 звернулася до Хмельницького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до ОСОБА_1 , в якому просила стягнути з ОСОБА_1 завдану шкоду в сумі 155143,45 грн.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 20.04.2022 позовні вимоги задоволено.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись із судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не повністю з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Відзив/заперечення на апеляційну скаргу.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує її доводи та просить оскаржуване рішення залишити без змін.
Рух справи у суді апеляційної інстанції.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2022 року відкрито апеляційне провадження у вищевказаній справі.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2022 року відкрито апеляційне справу призначено до судового розгляду в порядку письмового провадження.
Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 проходив службу у Військовій частині НОМЕР_1 та на час дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 24.12.2015 року, він перебував у відрядженні та виконував службові обов'язки.
Так, 24 грудня 2015 року ОСОБА_1 вчинено діяння, що мало ознаки кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 425 Кримінального кодексу України.
Постановою слідчого від 28 березня 2017 року про закриття кримінального провадження за № 12015240160001124 за частиною 1 статті 286 Кримінального кодексу України та направленням копії цієї постанови начальнику районного відділення поліції для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 не був складений органом внутрішніх справ.
Як встановлено постановою Хмельницького апеляційного суду від 22.12.2020 року, під час службової поїздки, ОСОБА_1 порушив п.п.2.3 "б", 11.3, 12.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, не врахував дорожню обстановку, не обрав в установлених межах безпечної швидкості руху та стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух і безпечно керувати ним, виїхав на смугу зустрічного руху і допустив зіткнення з автомобілем "Mitsubishi Pajero", д.н.з. НОМЕР_2 , чим наніс істотної шкоди громадянину ОСОБА_2 , в розмірі 253337 грн. 44 коп. В подальшому відшкодування частини вказаної шкоди в розмірі 153337 грн. 44 коп. було покладено на військову частину НОМЕР_1 , а частину у розмірі 100000 на Моторно (транспортне) бюро України.
Зокрема, постановою Хмельницького апеляційного суду від 22.12.2020 року, встановлено, що ОСОБА_1 під час службової поїздки вважався таким, що виконував обов'язки військової служби. Поряд з цим, керував транспортним засобом, незареєстрованим у встановленому порядку, без державних номерних знаків, а також з не застрахованою цивільно-правовою відповідальністю. Таким чином, фактично допустив правопорушення, передбачені частиною 6 статті 121, частиною 1 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП). При цьому, рухаючись в напрямку міста Кам'янця-Подільського виїхав на смугу зустрічного руху, де сталося зіткнення передньої лівої частини "Nissan Terano 2" з передньою лівою частиною автомобіля "Mitsubishi Pajero", д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , який рухався в напрямку міста Хмельницький (назустріч), чим порушив п.п.2.3 "б", 11.3, 12.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 та допустив адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 124 КУпАП.
Рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області по справі № 676/145/19 від 9 жовтня 2020 року, зміненим постановою Хмельницького апеляційного суду від 22.12.2020 року, задоволено позов ОСОБА_2 до Військової частини НОМЕР_1 , Моторного (транспортного) страхового бюро України, ОСОБА_1 , третя особа - Міністерство оборони України про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки.
07 червня 2021 року Військовою частиною НОМЕР_1 виконано постанову Хмельницького апеляційного суду від 22.12.2020 року у справі № 676/145/19 шляхом оплати на користь ОСОБА_2 грошових коштів в сумі 155143 гривень 45 копійок за шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини ОСОБА_1 під час виконання ним обов'язків військової служби 24 грудня 2015 року.
При цьому, ОСОБА_1 добровільно не відшкодував завдану з його вини шкоду, із списків особового складу військової частини НОМЕР_1 виключений з 01.08.2017 та направлений до нового місця служби - Ямпільський районний військовий комісаріат Вінницької області. В зв'язку з тим, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення окремих питань, виконання військового обов'язку та ведення військового обліку" Ямпільський районний військовий комісаріат Вінницької області переформовано, відомості щодо проходження на даний час ОСОБА_1 військової служби відсутні.
Таким, чином днем виникнення підстав, що дають Військовій частині НОМЕР_1 права на пред'явлення вимог до ОСОБА_3 , є день сплати грошових коштів на виконання постанови Хмельницького апеляційного суду від 24.12.2020 року у справі № 676/145/19, а саме 07 червня 2021 року.
Мотивувальна частина.
Відповідно до ч.1 ст.3 Закону №160-IX підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.
Згідно з п.5 ч.1 ст.1 Закону №160-IX пряма дійсна шкода (далі - шкода) - збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків. До шкоди не включаються доходи, які могли бути одержані за звичайних обставин, якщо таких збитків не було б завдано.
З матеріалів справи встановлено, що під час службової поїздки, ОСОБА_1 порушив п.п.2.3 "б", 11.3, 12.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, не врахував дорожню обстановку, не обрав в установлених межах безпечної швидкості руху та стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух і безпечно керувати ним, виїхав на смугу зустрічного руху і допустив зіткнення з автомобілем "Mitsubishi Pajero", д.н.з. НОМЕР_2 , чим наніс істотної шкоди громадянину ОСОБА_2 , в розмірі 253337 грн. 44 коп. В подальшому відшкодування частини вказаної шкоди в розмірі 153337 грн. 44 коп. було покладено на військову частину НОМЕР_1 , а частину у розмірі 100000 на Моторно (транспортне) бюро України.
Рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області по справі № 676/145/19 від 9 жовтня 2020 року, зміненим постановою Хмельницького апеляційного суду від 22.12.2020 року, задоволено позов ОСОБА_2 до Військової частини НОМЕР_1 , Моторного (транспортного) страхового бюро України, ОСОБА_1 , третя особа - Міністерство оборони України про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки.
Згідно з ч.5 ст.3 Закону №160-IX особа у разі завдання з її вини шкоди третім особам, яку відшкодовано відповідно до закону військовою частиною, установою, організацією, закладом, відшкодовує військовій частині, установі, організації, закладу завдану шкоду в порядку, передбаченому цим Законом та іншими законами України.
7 червня 2021 року Військовою частиною НОМЕР_1 виконано постанову Хмельницького апеляційного суду від 22.12.2020 року у справі № 676/145/19 шляхом оплати на користь ОСОБА_2 грошових коштів в сумі 155143 гривень 45 копійок за шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини ОСОБА_1 під час виконання ним обов'язків військової служби 24 грудня 2015 року.
Ч.4 ст.3 Закону №160-IX передбачено, що переведення особи до іншого місця служби чи її звільнення з посади або служби не може бути підставою для звільнення її від матеріальної відповідальності, встановленої законом.
Згідно з ч.2 ст.3 Закону №160-IX умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків; 3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.
Відповідно до ч.ч.1-4 ст.8 Закону №160-IX посадові (службові) особи зобов'язані письмово доповісти командиру (начальнику) про всі факти завдання шкоди протягом доби з моменту виявлення таких фактів.
У разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб.
Розслідування повинно бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення. В окремих випадках зазначений строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив розслідування, але не більше ніж на один місяць.
Розслідування може не призначатися, якщо причини завдання шкоди, її розмір та винна особа встановлені за результатами аудиту (перевірки), інвентаризації, досудового розслідування або судом.
Ч.6 ст.8 Закону №160-IX передбачено, що за результатами проведення розслідування складається акт (висновок), який подається командиру (начальнику), що призначив розслідування, на розгляд. До акта (висновку), складеного за результатами розслідування, додаються довідка про вартісну оцінку завданої шкоди за підписом начальника відповідної служби забезпечення і фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини, установи, організації, закладу та/або акт оцінки збитків, що складається суб'єктами оціночної діяльності.
Згідно з ч.7 ст.8 Закону №160-IX, якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п'ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню.
Наказ доводиться до винної особи під підпис.
Рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області по справі № 676/145/19 від 9 жовтня 2020 року, зміненим постановою Хмельницького апеляційного суду від 22.12.2020 року, задоволено позов ОСОБА_2 до Військової частини НОМЕР_1 , Моторного (транспортного) страхового бюро України, ОСОБА_1 , третя особа - Міністерство оборони України про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки.
Таким чином, вказаними вище судовими рішеннями встановлено причини завдання шкоди, її розмір та винна особа, тому з урахуванням ч.4 ст.8 Закону №160-IX позивач мав право не призначати службове розслідування.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги в частині відсутності підстав для притягнення відповідача до повної матеріальної відповідальності, колегія суддів виходить з наступного.
Розділом II Закону №160-IX визначено види матеріальної відповідальності військовослужбовців.
Відповідно до ч.1 ст.6 Закону №160-IX особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі: 1) виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій; 2) виявлення факту приписки в нарядах чи інших документах фактично не виконаних робіт, викривлення звітних даних або обману держави в інший спосіб; 3) завдання шкоди у стані сп'яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин; 4) вчинення діяння (дій чи бездіяльності), що мають ознаки кримінального правопорушення; 5) якщо особою надано письмове зобов'язання про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за забезпечення цілісності майна та інших цінностей, переданих їй для зберігання або для інших цілей.
Згідно з ч.1 ст.5 Закону №160-IX особа за завдану з необережності шкоду несе матеріальну відповідальність у розмірі завданої шкоди, але не більше п'ятнадцяти прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб, крім випадків, коли цим Законом передбачено повну чи підвищену матеріальну відповідальність.
Таким чином, залежно від форми вини та наявності або відсутності підстав, передбачених ч.1 ст.6 Закону №160-IX, військовослужбовець несе повну або обмежену матеріальну відповідальність.
Докази наявності обставин, передбачених п.2-4 ч.1 ст.6 Закону №160-IX в матеріалах справи відсутні.
Згідно з матеріалами справи ані в позовній заяві, ані в інших процесуальних документах позивачем не зазначено про те, що відповідач підписав письмове зобов'язання відповідача про взяття на себе повної матеріальної відповідальності. Відповідні доводи не заявлялися позивачем в обґрунтування позовних вимог. Копія письмового зобов'язання відповідача відсутня в матеріалах справи.
Отже, з урахуванням встановлених у справі обставин та положень ч.1 ст.6 Закону №160-IX відповідача може бути притягнуто до повної матеріальної відповідальності у разі підтвердження його умисних протиправних дій.
Матеріалами справи встановлено, що під час службової поїздки, ОСОБА_1 порушив п.п.2.3 "б", 11.3, 12.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, не врахував дорожню обстановку, не обрав в установлених межах безпечної швидкості руху та стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух і безпечно керувати ним, виїхав на смугу зустрічного руху і допустив зіткнення з автомобілем "Mitsubishi Pajero", д.н.з. НОМЕР_2 , чим наніс істотної шкоди громадянину ОСОБА_2 , в розмірі 253337 грн. 44 коп. Смоїми діями відповідач вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.
Водночас, судовим розглядом не встановлено форму вини відповідача, а саме: порушення правил дорожнього руху та пошкодження автомобіля внаслідок умисних дій чи з необережності.
Зважаючи на вищенаведене, оскільки позивач не надав доказів про те, що шкода військовій частині завдана внаслідок умисних протиправних дій відповідача, колегія суддів дійшла висновку про те, що підстави для притягнення відповідача до повної матеріальної відповідальності відсутні.
Разом з тим, оскільки матеріалами справи підтверджується шкода, завдана Військовій частині, протиправна поведінка відповідача внаслідок неналежного виконання службових обов'язків та причинний зв'язок між протиправною поведінкою і завданою шкодою, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для притягнення останнього до обмеженої матеріальної відповідальності відповідно до ст.5 Закону №160-IX.
Згідно з ч.3 ст.5 Закону №160-IX розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, визначається на день видання наказу про притягнення особи до обмеженої матеріальної відповідальності.
Оскільки наказ про притягнення відповідача до обмеженої матеріальної відповідальності не приймався, а розмір шкоди визначено рішенням суду, колегія суддів дійшла висновку про те, розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб для притягнення відповідача до обмеженої матеріальної відповідальності слід визначати на день визначення розміру завданої шкоди постановою Хмельницького апеляційного суду від 22.12.2020 року.
Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом з 1 грудня 2020 року становить 2270 грн.
Таким чином, з урахуванням ч.1 ст.5 Закону №160-IX позивач несе матеріальну відповідальність у розмірі не більше п'ятнадцяти прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб, тобто не більше 34050 грн. (2270 грн. х 15).
Висновок за результатами розгляду апеляційної скарги.
Отже, встановлені та перевірені обставини справи свідчать про те, що доводи апеляційної скарги є частково обґрунтованими.
Водночас, висновки суду першої інстанції щодо притягнення відповідача до повної матеріальної відповідальності не відповідають встановленим у справі обставинам, у зв'язку з чим апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до статті 317 КАС України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 20 квітня 2022 року скасувати.
Позов військової частини НОМЕР_1 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Військової частини НОМЕР_1 завдану шкоду в сумі 34 050 грн. (тридцять чотири тисячі п'ятдесят гривень).
В задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Кузьмишин В.М.
Судді Боровицький О. А. Сушко О.О.