ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
06 жовтня 2022 року м. Київ № 640/63/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Мазур А.С.,у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу:
за позовомОСОБА_1
до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві
провизнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася фізична особа - підприємець ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві №2455/26-15-33-14-26/3034618812 від 31.12.2018 про анулювання статусу платника єдиного податку фізичної особи- підприємця ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) з 31.12.2018 та поновити цей статус.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.01.2021 відкрито спрощене позовне провадження у справі.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що фізична особа підприємець ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), був зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця (запис в реєстрі від 06.02.2013, номер запису: 20650000000032460) та перебував на податковому обліку з 15.02.2013 у ГУ ДПС в м. Києві у Дарницькому районі. 04.11.2020 ФОП ОСОБА_1 звернувся до ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДПС у м. Києві для подачі податкової декларації платника єдиного податку фізичної особи-підприємця за ІІІ квартал 2020 року, однак працівники ДНІ у Дарницькому районі ГУ ДПС у м. Києві відмовили ФОП ОСОБА_1 в прийнятті податкової декларації, зазначивши, що ФОП ОСОБА_1 виключений з реєстру платників єдиного податку на тих підставах, що протягом двох послідовних кварталів у 2018 році за останнім був зафіксований податковий борг у розмірі 18,00 грн. Крім того, перевірка ФОП ОСОБА_1 за період з 2018 по листопад 2020 не проводилась, що свідчить про протиправність рішення про анулювання статусу платника єдиного податку. Також, обґрунтовуючи протиправність оскаржуваного рішення, позивач посилався на те, що працівниками контролюючого органу при перенесенні інформації із паперового носія податкової декларації платника єдиного податку, в інтегровану картку платника, внесена інша сума отриманого ФОП ОСОБА_1 в 1 кварталі 2018 року доходу, а саме: 208 840,99 грн, замість 208 480,99 грн., тобто при перенесенні відомостей з паперового носія на електронний допущено механічну помилку (описку) - переставлені місцями 2 цифри: 84 замість 48. Відповідно, від цієї суми, податковою визначена і інша сума податку, який повинен сплатити ФОП ОСОБА_1 - 10 442,05 грн, а не 10 424,05 грн.
У відзиві на позовну заяву відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив, з огляду на те, що гідно з даними інтегрованих карток на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів у ФОП ОСОБА_1 наявний податковий борг з єдиного податку, а саме: 01.06.2018 - 15,14 грн., 01.07.2018 - 15,14 грн, 01.08.2018 - 15,14 грн., 01.09.2018 - 15,14 грн., 01.10.2018 - 15,14 грн., 01.11.2018 - 15,14 грн., 01.12.2018 - 15,14 грн. Заборгованість по єдиному податку виникла у зв'язку з відсутністю інформації в інтегрованій картці платника (далі - ІКП) про повну сплату податкових зобов'язань по єдиному податку, визначеному в податковій декларації платника єдиного податку фізичної особи - підприємця (далі - податкова декларація) за І квартал 2018 року.
Помилку ДПІ виправлено 17.11.2020 року, а саме: податкову декларацію за І квартал 2018 року (реєстр, номер 77590 від 26.04.2018) визнано недійсною та присвоєно статус "Історія подання" та зареєстровано податкову декларацію за І квартал 2018 року з виправленими показниками (реєстр, номер 135375 від 26.04.2018).
18.11.2020 контролюючим органом було приведено ІКП у відповідність в частині зменшення помилкового нарахування в сумі 18, 00 грн.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідно даних інформаційно-телекомунікаційної системи ДПС ФОП ОСОБА_1 з 08.07.2008 перебував на обліку в ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДПС у м. Києві, з 15.02.2013 по 31.12.2018 на спрощеній системі оподаткування, обліку і звітності на ІІІ групі платників за ставкою 5 відсотків до доходу, що підтверджується свідоцтвом № НОМЕР_2 .
Для підтвердження статусу платника єдиного податку ІІІ групи позивачем направлено до контролюючого органу звітну податкову декларацію платника єдиного податку за І квартал 2018 року. У рядку 08 декларації вказано загальну суму отриманого доходу: 208840, 99 грн.
У рядку 14 декларації вказано суму єдиного податку, яка підлягає сплаті у розмірі 10442, 05 грн.
31.12.2018 на підставі п. 299.10, 299.11 ст. 299 Кодексу за недотримання платником єдиного податку ФОП ОСОБА_1 вимог п.п. 8 п.п. 298.2.3 п. 298.2 ст.298 ПКУ України, ГУ ДПС у м. Києві прийнято рішення №2455/26-15-33-14-26/ НОМЕР_1 про виключення з реєстру платників єдиного податку в останній день другого із двох послідовних кварталів - 31.12.2018.
Вважаючи вказане рішення протиправним, позивач звернувся із даним позовом до суду.
Розглядаючи адміністративну справу по суті, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.
Відповідно до п. 295.3. статті 295 ПК України платники єдиного податку третьої групи сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.
Згідно з п.299.10. статті 299 ПК України встановлено, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу, зокрема у випадку передбаченому пп.298.2.3 п. 298.2 ст. 298 цього Кодексу тобто, у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів.
Згідно з абз.8 п.п.298.2.3. п.298.2. статті 298 ПК України платник єдиного податку зобов'язаний в останній день другого із двох послідовних кварталів перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, зокрема у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів.
Положеннями п.299.11. статті 299 ПК України встановлено, що у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої-третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої-третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб'єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.
Зміст наведеної правової норми дає підстави для висновку, що контролюючий орган приймає рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку першої-третьої групи у разі встановлення під час проведення перевірки факту наявності у такого платника податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів, що повинно бути зафіксовано у відповідному акті перевірки. При цьому, реєстрація платника єдиного податку анулюється з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення.
Вказане узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду, зокрема постанова Верховного Суду від 21.05.2020 по справі №820/5346/17.
У той же час, в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач виніс спірне рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку на підставі акту за наслідками проведеної перевірки, що свідчить про те, що контролюючий орган при прийнятті спірного рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку діяв усупереч вимог ПК України.
ЄСПЛ у своїх рішеннях підкреслює особливу важливість принципу належного урядування. Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах Беєлер проти Італії, Онер'їлдіз проти Туреччини).
Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах Лелас проти Хорватії, Тошкуце та інші проти Румунії) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (Беєлер проти Італії).
Принцип належного урядування, як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (рішення у справі Москаль проти Польщі).
Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити колишню помилку не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки).
Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (рішення у справі Лелас проти Хорватії).
Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справі Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки).
Стосовно позовних вимог в частині зобов'язання Головного управління Державної податкової служби у м. Києві поновити реєстрацію фізичної особи- підприємця ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ), як платника єдиного податку ІІІ групи з 31.12.2018 , суд зазначає наступне.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачає, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Згідно п.1 Положення про Головне управління ДПС у м. Києві, затвердженого наказом Державної податкової служби України від 12.11.2020 року № 643 (далі - Положення), Головне управління ДПС у м. Києві є територіальним органом, утвореним на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, ГУ ДПС у м. Києві забезпечує реалізацію повноважень ДПС України на території м. Києва та Головне управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011) є правонаступником майна, прав та обов'язків Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267).
Оскільки Державна податкова служба України в особі відокремленого підрозділу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві є правонаступником майна, прав та обов'язків Головного управління ДПС у м. Києві та яка забезпечує реалізацію повноважень ДПС України, у даному випадку, належним способом захисту прав позивача, який забезпечить їх ефективне поновлення, є зобов'язання Державної податкової служби України в особі відокремленого підрозділу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві поновити реєстрацію фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 платником єдиного податку ІІІ групи з 31.12.2018, шляхом включення фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до реєстру платників єдиного податку.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 05 лютого 2019 року у справі №805/206/17-а, від 27.09.2019 у справі №806/1086/17 та від 03.12. 2020 у справі №200/9334/19-а.
Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно вимог ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. За приписами частини 8 цієї статті, у випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Керуючись ст. ст. 2, 3, 5, 19,77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,
Позовні вимог фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , іпн. ) задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної податкової служби у місті Києві №2455/26-15-33-14-26/3034618812 від 31.12.2018 про анулювання реєстрації фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 платником єдиного податку ІІІ групи.
Зобов'язати Головне управління Державної податкової служби у місті Києві поновити реєстрацію фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 платником єдиного податку ІІІ групи з 31.12.2018, шляхом включення фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до реєстру платників єдиного податку.
Стягнути на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , іпн. ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 44116011) понесені витрати зі сплати судового збору у сумі 2102 (дві сто дві) грн. 00 грн.
Рішення суду, відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя А.С. Мазур