07 жовтня 2022 року Чернігів Справа № 620/4880/22
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Поліщук Л.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області (далі - відповідач, ГУНП в Чернігівській області), в якому (з урахуванням уточнених позовних вимог) просить:
визнати протиправним та скасувати наказ начальника Головного управління Національної поліції в Чернігівській області від 13.06.2022 року № 489 в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 у вигляді звільнення зі служби в поліції;
визнати протиправним та скасувати наказ начальника Головного управління Національної поліції в Чернігівській області від 28.06.2022 № 323 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції згідно пункту 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію»;
поновити ОСОБА_1 на посаді помічника чергового відділу поліцейської діяльності № 1 Чернігівського районної управління поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області з 28.06.2022;
стягнути з Головного управління Національної поліції в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 суму грошового забезпечення у розмірі 12884,01 грн (середньомісячне грошове забезпечення на момент звільнення) за час вимушеного прогулу за період з 28.06.2022 по дату ухвалення рішення суду;
рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді помічника чергового відділу поліцейської діяльності № 1 Чернігівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області та виплати на його користь суми грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, у межах стягнення за один місяць, допустити до негайного виконання.
Позовні вимоги обґрунтовано порушенням процедури застосування дисциплінарного стягнення до позивача, що полягає в не ознайомленні його з висновками дисциплінарної комісії та повторного проведення службового розслідування щодо одного і того ж факту. Наказ про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності від 13.06.2022 № 489 не містить посилання на певний пункт та частини статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», а також в ньому не конкретизовано порушення, що призвело до притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності шляхом звільнення.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити позивачу узадоволенні позову, посилаючись на висновки службового розслідування, яким встановлено факти порушення позивачем службової дисципліни, оскільки 14.03.2022 він був відсутній на службі та не виконував своїх посадових обов'язків.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 26.07.2022 позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області залишено без руху.
Ухвалою суду від 09.08.2022 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою суду від 07.10.2022 Головному управлінню Національної поліції в Чернігівській області продовжено процесуальний строк на подання відзиву та доданих до нього документів і долучено їх до справи № 620/4880/22.
Ухвалою суду від 07.10.2022 у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи у відкритому судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін відмовлено.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Позивач проходив службу на посаді помічника чергового відділу поліцейської діяльності № 1 Чернігівського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області.
Згідно з наказами ГУНП в Чернігівській області від 13.05.2022 № 425 та № 212о/с позивача відсторонено від виконання службових обов'язків на період проведення службового розслідування (а.с. 26, 32).
Враховуючи Доповідну записку від 13.05.2022 начальника відділу правового забезпечення О. Роєнка (а.с. 126-128), на підставі наказу ГУНП в Чернігівській області «Про призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії» від 13.05.2022 № 595 (а.с. 19-20), комісією проведено службове розслідування, за результатом якого 11.06.2022 затверджено Висновок (а.с. 33-63, 129-148).
З огляду на рапорт голови дисциплінарної комісії від 24.05.2022 (а.с. 116) ГУНП в Чернігівській області 27.05.2022 прийнято наказ № 651 (а.с. 167), згідно з яким строк проведення службового розслідування, яке призначено наказом ГУНП в Чернігівській області від 13.05.2022 № 595 продовжено на 15 календарних днів.
11.06.2022 начальником ГУНП в Чернігівській області затверджено Висновок службового розслідування, відповідно до якого аналізуючи пояснення та беручи до уваги розпорядчі документи ГУНП в Чернігівській області, дисциплінарною комісією встановлено, що працівники поліції, серед яких ОСОБА_1 , після введення на території України режиму воєнного стану перебував у м. Чернігів, попередньо будучи евакуйованим з м. Городня за вказівкою керівництва, де з метою оборони та відсічі збройній агресії РФ, здійснювали заходи визначені поліцейським Законом України «Про Національну поліцію», але самовільно залишили територію міста Чернігів (зокрема, ОСОБА_1 ) у напрямку міста Городня, яке на той час перебувало в окупації військовими РФ, про що повідомили свого керівника за допомогою телефонного зв'язку.
На підставі висновків службового розслідування 13.06.2022 відповідачем прийнято наказ «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» № 489, згідно з яким за грубе порушення службової дисципліни, невиконання посадових (функціональних) обов'язків, недотримання вимог статей 1, 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», Присяги працівника поліції, в частині самоусунення від виконання своїх службових обов'язків як поліцейських від захисту Українського народу, охорони прав і свобод людини, честі держави в період дії правового режиму воєнного стану в Україні, зокрема, на території Чернігівської області, невиконання наказів керівництва ГУНП в Чернігівській області та Національної поліції України, а також самовільному залишенню 14.03.2022 території дислокації особового складу ВПД № 1 Чернігівського РУП ГУНП в Чернігівській області, а саме м. Чернігів та виїзд на територію м. Городня, яка у той час була окупована військами Російської Федерації наказано помічника чергового відділу поліцейської діяльності № 1 Чернігівського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області старшого сержанта поліції ОСОБА_1 звільнити зі служби в поліції (а.с. 29).
28.06.2022 ГУНП в Чернігівській області прийнято наказ № 323о/с про звільнення зі служби в поліції за пунктом 6 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» старшого сержанта поліції ОСОБА_1 29.06.2022 (а.с. 28).
Згідно з копією Довідки від 06.07.2022 № 387/124/21/01-2022 розмір грошового забезпечення позивача за посадою, яку він займав, складає: середньоденне грошове забезпечення - 436,75 грн, середньомісячне - 12884,01 грн (а.с. 27).
Вважаючи оскаржувані Накази протиправними, позивач звернувся до суду з позовом.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд застосовує джерела правового регулювання у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, та зважає на таке.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
Частиною першою статті 12 Закону України «Про оборону України» визначено, що участь в обороні держави разом із Збройними Силами України беруть у межах своїх повноважень інші військові формування, утворені відповідно до законів України, Державна спеціальна служба транспорту, Державна служба спеціального зв'язку та захисту інформації України, а також відповідні правоохоронні органи.
Інші військові формування, утворені відповідно до законів України, та відповідні правоохоронні органи, зокрема: беруть участь у виконанні завдань територіальної оборони та руху опору, сприяють забезпеченню правового режиму воєнного стану; сприяють Збройним Силам України у виконанні ними завдань, здійснюють їх пріоритетне забезпечення та інші повноваження у сфері оборони України згідно із законодавством.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон України «Про Національну поліцію» або Закон) центральним органом виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку є Національна поліція України (поліція).
Рівень довіри населення до поліції є основним критерієм оцінки ефективності діяльності органів і підрозділів поліції (частина третя статті 11 Закону).
Згідно з частиною першою статті 59 Закону служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
15.03.2018 Законом України № 2337-VIII затверджено Дисциплінарний статут Національної поліції України (далі - Дисциплінарний статут).
Згідно з частинами першою - четвертою статті 14 Дисциплінарного статуту, службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Отже, службове розслідування - це комплекс заходів, які здійснюються в межах відомчої компетенції з метою уточнення причин та умов, що сприяли вчиненню дисциплінарного проступку, встановлення ступеня вини особи, яка його вчинила.
Мета службового розслідування полягає в тому, щоб повністю, об'єктивно та всебічно встановити: обставини (час, місце) і наслідки правопорушення, з приводу якого було призначено розслідування; осіб, винних у правопорушенні, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли негативним наслідкам або створювали загрозу їх спричинення; наявність причинного зв'язку між неправомірним діянням особи, щодо якої призначено службове розслідування, та його наслідками; причини правопорушення та умови, що сприяли правопорушенню; вимоги законів чи інших нормативно-правових актів, розпорядчих документів або службових обов'язків, що були порушені; ступінь вини кожної з осіб, причетних до правопорушення, та мотиви протиправної поведінки працівника і його ставлення до вчиненого.
Відповідно до частин першої-третьої статті 26 Дисциплінарного статуту у період дії воєнного стану службове розслідування проводиться з дотриманням вимог цього Статуту з урахуванням особливостей, визначених розділом V Статуту.
Службове розслідування призначається та проводиться у формі письмового провадження.
Службове розслідування за фактом порушення поліцейським службової дисципліни може проводитися як дисциплінарною комісією, так і однією особою, у тому числі безпосередньо уповноваженим керівником, який одноособово здійснює передбачені Статутом повноваження дисциплінарної комісії (далі - уповноважена особа).
Службове розслідування має бути завершене протягом 15 календарних днів з дня його призначення уповноваженим керівником. У разі потреби цей строк може бути продовжений керівником, який призначив службове розслідування, але не більш як на 15 календарних днів.
Частинами п'ятою, шостою статті 26 Дисциплінарного статуту передбачено, що за результатами службового розслідування уповноважена особа складає висновок. У разі проведення службового розслідування безпосередньо керівником, який його призначив, висновок не складається, а обставини вчинення дисциплінарного проступку відображаються в наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності або в довідці про відсутність в діях поліцейського ознак дисциплінарного проступку.
Службове розслідування вважається завершеним у день затвердження керівником, який призначив службове розслідування, чи особою, яка його заміщує, висновку за результатами службового розслідування.
Відповідно до частин першої, другої статті 19 Дисциплінарного статуту у висновку за результатами службового розслідування зазначаються: 1) дата і місце складання висновку, прізвище та ініціали, посада і місце служби членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування; 2) підстава для призначення службового розслідування; 3) обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку; 4) пояснення поліцейського щодо обставин справи; 5) пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; 6) пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; 7) документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; 8) відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; 9) причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення; 10) висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; 11) вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку.
Висновок підписується всіма членами дисциплінарної комісії, що проводила розслідування. Члени дисциплінарної комісії мають право на окрему думку, що викладається письмово і додається до висновку.
Проаналізувавши положення статей 19 «Порядок застосування дисциплінарних стягнень» та 26 «Проведення службового розслідування в період дії воєнного стану» Дисциплінарного статуту, суд констатує, що вказані норми не передбачають обов'язку уповноваженої особи поліції ознайомлювати осіб у відношенні яких проводилося службове розслідування з висновком, складеним за його результатами. Разом з тим, відповідно до частини шостої статті 1 Дисциплінарного статуту під час виконання службових обов'язків поліцейський має право: 7) ознайомлюватися з матеріалами особової справи, висновками службового розслідування, що проводиться стосовно нього, а також долучати до нього свої пояснення. Також відповідно до частини другої статті 18 Дисциплінарного статуту поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: 3) ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, законами України «Про захист персональних даних», «Про державну таємницю» та іншими законами.
Тобто, позивач не обмежений правом на звернення до уповноваженого суб'єкта, що проводив службове розслідування про надання йому можливості ознайомитися з матеріалами службового розслідування, Висновком службового розслідування. Доказів порушення з боку відповідача зазначених вище прав позивача останнім до суду не надано. Водночас, матеріалами справи підтверджується надання копії Висновку службового розслідування на адвокатський запит представника позивача (а.с. 18).
Згідно з частиною першою статті 27 Дисциплінарного статуту під час проведення службового розслідування уповноважена особа зобов'язана запропонувати поліцейському або іншій особі, обізнаній з обставинами вчинення дисциплінарного проступку, надати пояснення.
Судом встановлено, що на підставі наказу ГУНП в Чернігівській області «Про призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії» від 13.05.2022 № 595, комісією проведено службове розслідування, за результатом якого 11.06.2022 складено Висновок (далі - Висновок службового розслідування).
При цьому, суд відхиляє аргумент позивача, як підставу протиправності проведення службового розслідування відповідно до наказу ГУНП в Чернігівській області від 13.05.2022 № 595, те, що вказане розслідування проведено повторно. Оскільки, сам же відповідач у виданих ним документах (а.с. 26, 32, 34-35, 126-128) визнає, що службове розслідування на підставі наказу ГУНП в Чернігівській області від 16.03.2022 № 381 проведено з порушенням процедури проведення службового розслідування, а саме вимог пункту 1 частини другої статті 18 Дисциплінарного статуту в частині права на надання пояснень поліцейськими відносно яких проводилось службове розслідування. А тому, висновки проведеного зазначеного службового розслідування не можуть вважатися такими, що відображають дійсність встановлених обставин, а його результати не породжують для позивача та відповідача будь-яких наслідків.
В частинах першій, третій статті 1 Дисциплінарного статуту визначено, що службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових; актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Відповідно до частини першої статті 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції (стаття 12 Дисциплінарного статуту).
Відповідно до частин першої та третьої статті 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків. Серед іншого, до поліцейських може застосовуватись такий вид дисциплінарного стягнення як звільнення зі служби в поліції.
З аналізу наведених вище положень Дисциплінарного статуту вбачається, що службова дисципліна поліцейського полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів з питань службової діяльності, бездоганному та неухильному додержанні порядку і правил, що такими нормативними актами передбачені, та належному виконанні обов'язків поліцейського, визначених законом. Водночас порушення поліцейським службової дисципліни є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до особи-порушника можуть застосовуватися заходи дисциплінарного стягнення, зокрема, звільнення зі служби в поліції.
В даній справі вирішення питання про правомірність притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, передбачає необхідність з'ясувати саме склад дисциплінарного проступку в його діях.
Згідно з частиною першою статті 23 Закону поліція відповідно до покладених на неї завдань, зокрема: 24) бере участь відповідно до повноважень у забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного або надзвичайного стану, зони надзвичайної екологічної ситуації у разі їх введення на всій території України або в окремій місцевості.
Частиною другою статті 24 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що у разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, відповідно до законодавства України беруть участь у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості.
Суд зауважує, що специфікою державних функцій покладених на органи поліції, особливо під час дії правового режиму воєнного стану, обумовлено певні обмеження конституційних прав і свобод працівників поліції, зокрема, таких як свобода пересування, право вільно залишати територію України тощо.
Відповідно до частини першої статті 17 Закон України «Про Національну поліцію» поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Так, статтею 64 Закону передбачено, що особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: «Я, (прізвище, ім'я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки».
З тексту Присяги поліцейського, неухильне дотримання якої визначено законом, вбачається, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, поліцейський покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх виконання.
Порушення Присяги слід розуміти як скоєння поліцейським проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету органів поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
Присяга поліцейського передбачає зобов'язання виконувати обов'язки сумлінно.
Тобто, порушення Присяги - це несумлінне, недобросовісне виконання обов'язків поліцейським. Про несумлінність дій (бездіяльності) поліцейського свідчить невиконання обов'язків умисно або внаслідок недбалого ставлення до них.
Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 27.04.2021 у справі № 160/6819/19.
Положеннями статті 4 Дисциплінарного статуту визначено, що наказ є формою реалізації службових повноважень керівника, згідно з якими визначаються мета і предмет завдання, строк його виконання та відповідальна особа. Наказ має бути чітко сформульований і не може допускати подвійного тлумачення.
Наказ може віддаватися усно чи видаватися письмово, у тому числі з використанням технічних засобів зв'язку.
Наказ віддається (видається), як правило, у порядку підпорядкованості. За потреби прямий керівник може віддати (видати) наказ підлеглому, минаючи його безпосереднього керівника, про що він повідомляє безпосередньому керівнику підлеглого або підлеглий сам доповідає про отримання нового наказу своєму безпосередньому керівнику.
Поліцейський отримує наказ від керівника в порядку підпорядкованості та зобов'язаний неухильно та у визначений строк точно його виконувати. Забороняється обговорення наказу чи його критика (частина перша статті 5 Дисциплінарного статуту).
Згідно з частиною першою статті 18 Закону поліцейський зобов'язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Відповідно до частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов'язує поліцейського, зокрема: 1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; 2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки; 4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; 6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; 13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції.
Із наданих позивачем під час проведення службового розслідування пояснень вбачається, що у період з 24.02.2022 по 13.03.2022 він знаходився на території міста Чернігів. 28.02.2022 та 02.03.2022 заступав на охорону адміністративної будівлі Чернігівського РУП, а 10.03.2022 заступив на чергування на блокпост перехрестя вул. Любецька та вул. Ріпкинська.
14.03.2022 прийняв рішення евакуювати свою дружину до смт. Березне Чернігівського р-ну. Про те, що покинув м. Чернігів (14.03.2022) повідомив свого керівника ОСОБА_2 по телефону.
Суд зауважує, що вказане підтверджується поясненнями безпосереднього керівника позивача - начальника ВПД № 1 ЧРУП ГУНП в Чернігівській області майора поліції ОСОБА_2 , а також інспектора РПП ВПД № 1 (Городня) Чернігівського РУП ГУНП в Чернігівській області старшого лейтенанта поліції Березинця О.М. та інспектора з РПП ВПД № 1 (Городня) Чернігівського РУП ГУНП в Чернігівській області старшого лейтенанта поліції Костирка С.В.
Дослідивши зміст пояснень начальника ВПД № 1 ЧРУП ГУНП в Чернігівській області Лутченка Р.М. (а.с. 30-31) та начальника ВРПП ЧРУП ГУНП в Чернігівській області Грушуна І.О. (а.с. 168-173) вбачається, що на нараді, яка відбулась 13.03.2022 в підвальному приміщенні ГУНП, зокрема, ОСОБА_2 закликав присутніх залишитися в м. Чернігів та повідомив про те, що підрозділ буде заступати у 3-4 автопатрулі по місту з відповідними графіками патрулювання. Також ОСОБА_2 зазначено, що 14.03.2022 близько обіду він побачив, як з їх групи почали виходити абоненти один з яких був ОСОБА_3 , на запитання по телефону чому, останній повідомив, що він поїхав у напрямку Городні з ОСОБА_4 та братами ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
З огляду на вказане, суд зазначає, що підлягає сумніву твердження позивача щодо того, що ним територію дислокації підрозділу (м. Чернігів) самовільно, без будь-якого погодження з керівництвом, залишено не було.
За результатом проведеного службового розслідування дисциплінарною комісією встановлено, що працівники поліції, серед яких ОСОБА_1 , після введення на території України режиму воєнного стану перебував у м. Чернігів, попередньо будучи евакуйованим з м. Городня за вказівкою керівництва, де з метою оборони та відсічі збройній агресії РФ, здійснювали заходи визначені поліцейським Законом України «Про Національну поліцію», але 14.03.2022 самовільно залишили територію міста Чернігів (зокрема, ОСОБА_1 ) у напрямку міста Городня, яке на той час перебувало в окупації військовими РФ, про що повідомили свого керівника по факту від'їзду або ж за допомогою телефонного зв'язку.
Таким чином, за результатом проведеного службового розслідування дисциплінарна комісія дійшла висновку, що за грубе порушення службової дисципліни, невиконання посадових (функціональних) обов'язків, недотримання вимог статей 1, 5 Дисциплінарного статуту, статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», Присяги поліцейського, у частині самоусунення від виконання своїх службових обов'язків як поліцейських від захисту Українського народу, охорони прав і свобод людини, честі держави в період дії правового режиму воєнного стану в Україні, зокрема, на території Чернігівської області, невиконання наказів керівництва ГУНП в Чернігівській області та Національної поліції України, а також самовільному залишенню 14 березня 2022 року території дислокації особового складу ВПД № 1 Чернігівського РУП ГУНП в Чернігівській області, а саме м. Чернігів та виїзд на територію м. Городня, яка у той час була окупована військами Російської Федерації, помічник чергового ВПД № 1 Чернігівського РУП ГУНП в Чернігівській області старший сержант поліції ОСОБА_1 підлягає притягненню до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції (а.с. 60).
Тобто, з огляду на обставини, які встановлені службовим розслідуванням, комісією було зроблено висновок про те, що позивачем вчинено дисциплінарний проступок, тобто був встановлений факт недотримання з боку позивача вимог законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, Присяги поліцейського.
В частинах першій, другій статті 19 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
Як зазначено вище, приписами частин першої, третьої статті 13 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
В частині третій статті 19 Дисциплінарного статуту передбачено, що під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
За результатами проведеного службового розслідування, комісія, зокрема, дійшла висновку, що за вчинення дисциплінарного проступку до старшого сержанта поліції ОСОБА_1 слід застосувати дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.
Статтею 21 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарне стягнення застосовується не пізніше одного місяця з дня виявлення дисциплінарного проступку і не пізніше шести місяців з дня його вчинення шляхом видання дисциплінарного наказу.
У разі проведення службового розслідування за фактом вчинення дисциплінарного проступку днем його виявлення вважається день затвердження висновку за результатами службового розслідування.
Як зазначено вище, частиною п'ятої статті 26 Дисциплінарного статуту передбачено, що за результатами службового розслідування уповноважена особа складає висновок. У разі проведення службового розслідування безпосередньо керівником, який його призначив, висновок не складається, а обставини вчинення дисциплінарного проступку відображаються в наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності або в довідці про відсутність в діях поліцейського ознак дисциплінарного проступку.
Проаналізувавши зміст вказаного правового положення, суд зауважує, що у випадку проведення дисциплінарного розслідування комісією складається висновок, а тому в такому випадку обставини вчинення дисциплінарного проступку відображаються не в наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності, а у висновку про результати службового розслідування.
З огляду на вказане суд відхиляє аргумент позивача, як підставу для скасування оскаржуваного Наказу про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, щодо того, що витяг з наказу від 13.05.2022 № 489 не містить конкретизації порушення, в якому він звинувачується.
Враховуючи встановлені обставини та факти, суд зауважує, що відповідачем були дотримані вимоги щодо проведення службового розслідування та не допущені порушення щодо порядку його проведення.
Поняття «службова дисципліна» містить в собі не лише обов'язок особи належним чином виконувати свої службові обов'язки, а і обов'язок дотримуватися положень чинного законодавства України та Присяги працівника поліції.
В основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки. Застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням певних обставин та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.09.2019 у справі № 815/2527/15, від 13.08.2020 у справі № 817/3305/15, від 24.11.2020 у справі № 2140/1341/18.
З огляду на встановленні службовим розслідуванням обставини, матеріали, які підтверджують такі обставини, суд дійшов висновку про те, що відповідачем правильно кваліфіковано дії позивача як вчинення дисциплінарного проступку, оскільки дії позивача свідчать про самоусунення від виконання службових обов'язків, покладених на поліцейських в умовах правового режиму воєнного стану, оголошеного на всій території України у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації в Україні. Надані позивачем пояснення не можуть сприймаються судом як належні обґрунтування та докази поважності причин відсутності співробітника поліції на службі з 14.03.2022. Під час судового розгляду цієї справи позивачем не спростовані обставини вчинення ним дисциплінарного проступку. А доводи позивача про відсутність достатніх та належних доказів порушення ним службової дисципліни є безпідставними.
Частинами першою, другою статті 29 Дисциплінарного статуту у разі встановлення за результатами службового розслідування в діях поліцейського дисциплінарного проступку видається письмовий наказ про застосування до нього одного з видів дисциплінарного стягнення з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Дисциплінарні стягнення застосовуються в порядку зростання від менш суворого, яким є зауваження, до більш суворого - звільнення зі служби в поліції.
Відповідно до частини восьмої статті 19 Дисциплінарного статуту під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення є правомірним і пропорційним. З огляду на події, які мали місце у період починаючи з 24.02.2022, оцінюючи обставини, викладені у Висновку службового розслідування, зміст документів, наявних в матеріалах службового розслідування та вказані вище правові норми, суд вважає, що в діях позивача наявні ознаки вчинення порушення як службової дисципліни, так і Присяги поліцейського, що є порушенням пунктів 1, 2 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 4, 6 частини третьої статті 1, частини першої статті 5 Дисциплінарного статуту. Дисциплінарний проступок позивача виявився у скоєнні ним вчинку, що дискредитує звання поліцейського Національної поліції України, у недотриманні принципів діяльності поліцейського та вчинення дій несумісних з вимогами, що пред'являються до особи, яка перебуває на службі в поліції в частині дотримання службової дисципліни.
Таким чином, суд дійшов висновку, що оскільки матеріалами службового розслідування встановлено факт порушення позивачем службової дисципліни, тому при прийнятті оскаржуваних наказів «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» від 13.06.2022 № 489 та «По особовому складу» (про звільнення) від 28.06.2022 № 323о/с в частині, що стосується ОСОБА_1 , відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, встановлений законом. А отже, вказані Накази скасуванню не підлягають.
Позовні вимоги щодо поновлення позивача на посаді помічника чергового відділу поліцейської діяльності № 1 Чернігівського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області та щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, також задоволенню не підлягають, оскільки є похідними вимогами від вимоги про визнання наказу про звільнення протиправним.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що здійснення правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» зазначив, що за змістом пункту 1 статті 6 Конвенції суди зобов'язані обґрунтувати свої рішення, проте це не може сприйматись як вимога давати детальну відповідь на кожен довод. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру ухвалюваного рішення (CASE OF Svetlana Vladimirovna PRONINA against Ukraine (Application no. 63566/00)).
Суд, у цій справі, враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного правового аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться у матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 72-74, 77, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Відповідач: Головне управління Національної поліції в Чернігівській області, просп. Перемоги, буд. 74, м. Чернігів, 14000, ЄДРПОУ: 40108651.
Повний текст судового рішення складено 07 жовтня 2022 року.
Суддя Л.О. Поліщук