про залишення позовної заяви без руху
07 жовтня 2022 року справа № 580/4693/22
м. Черкаси
Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Білоноженко М.А., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
До Черкаського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - відповідач), в якій просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 27 липня 2021 року стосовно відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 , відповідно до ст. ст. 51, 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Черкаській області» № 33/44/1-Н-763/08-1637 від 23 червня 2021 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, код ЄДРПОУ: 21366538) здійснити перерахунок з 01 грудня 2019 року пенсії ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Черкаській області» 33/44/1-Н-763/08-1637 від 23 червня 2021 року, з урахуванням основних та додаткових видів грошового забезпечення відповідно до ст, ст. 43, 51, 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та здійснити виплату з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 01 грудня 2019 року.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з'ясовує чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Згідно з частиною 3 статті 161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Суд встановив, що до позову не додано оригіналу документу про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно з пунктом 3 частини 2 статті 4 Закону України “Про судовий збір” від 08.07.2011р. №3674-VI, за подання фізичною особою до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру - справляється судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Так, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021р. №1928-IX (зі змінами та доповненнями), установлено у 2022 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 01 січня 2022 року становить 2481 грн.
Таким чином, розмір судового збору за подачу даного позову становить 992,40 грн. (2270*0,4).
Вказані недоліки позивач може усунути у десятиденний строк з дня вручення даної ухвали, шляхом подання до суду оригіналу документу про сплату судового збору за звернення до суду у розмірі 992,40 грн., або документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до Закону України “Про судовий збір”.
Крім того, відповідно до п.5 ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Частинами 1, 2 ст.122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
З аналізу позовних вимог вбачається, що предметом цього спору є перерахунок та виплата позивачу пенсії, за період з 01.12.2019 року на підтставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Черкаській області» № 33/44/1-Н-763/08-1637 від 23 червня 2021 року з урахуванням основних та додаткових видів грошового забезпечення.
Суд встановив, що 13.07.2021р. позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії із грошового забезпечення згідно довідки ДУ «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Черкаській області» від 23.06.2021р. №33/44/1-Н-763/08-1637 про розмір грошового забезпечення позивача за листопад 2019 року.
Листом від 27.07.2021р. відповідач повідомив позивача, що нормативно - правових актів щодо умов та порядку проведення перерахунку пенсії, а також визначення складових грошового забезпечення, за якими має проводитися перерахунок пенсій, призначених згідно із Законом №2262, після дати набрання рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.05.2019р. у справі №826/12704/18 законної сили Кабінет Міністрів України не приймав, повідомлення від ПФУ про наявність підстав для проведення перерахунку пенсій та необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку, не надходило, у зв'язку з чим, законодавчі підстави для проведення перерахунку розміру пенсії позивача із грошового забезпечення, визначеного згідно довідки від 23.06.2021р. №33/44/1-Н-763/08-1637 наразі відсутні.
Судом встановлено, що цей позов поданий до суду - 07.10.2022р., тобто, з пропуском встановленого ст.122 КАС України строку звернення в суд після виникнення спірних правовідносин, більш як на пів року.
Позивач до позову додав заяву про поновлення строку звернення до суду, в обгрунтування якої зазначено, що письмової відповіді на подану ним заяву про перерахунок пенсії ним не отримано, про наявність листа відповідача від 27.07.2021р. позивач дізнався лише 09.09.2022р., після ознайомлення із пенсійної справою представником позивача.
Надаючи оцінку зазначеним посиланням, суд зазначає, що при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».
Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020р. у справі №510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз'яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.
Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
Пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.
Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена її власною пасивною поведінкою.
Аналогічна правова позиція щодо даних правовідносин викладена у постанові Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19.
Як встановлено вище судом, 13.07.2021р. позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії із грошового забезпечення згідно довідки ДУ «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Черкаській області» від 23.06.2021р. №33/44/1-Н-763/08-1637 про розмір грошового забезпечення позивача за листопад 2019 року. Вказана обставина вказує на те, що не отримавши відповідь на власну заяву у строк до 13.08.2021р., позивач мав реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації чи був здійснений запитуваний перерахунок пенсії та з яких складових складається її розмір. Натомість як вбачається із заяви про поновлення строку звернення, позивач звернувся за правничою допомогою лише у вересні 2022 року, тобто більш як через рік після звернення за перерахунком пенсії, при цьому жодних доказів, що вказували б наявність об'єктивних обставин, що унеможливили б звернення позивача за отримання відомостей про результати розгляду його заяви, або обставин, що не залежали від волі позивача, до позову не надано.
З урахуванням зазначеного, доводи позивача що лише 09.09.2022р. позивач дізнався про порушення власних прав суд вважає не обгрунтованими та такими, що не можуть бути прийняті судом в якості поважних та об'єктивних причин пропуску вказаного строку та зазначає про право наведення позивачем інших підстав для поновлення строку з огляду на неможливість визнання судом наведених підстав поважними.
Суд зауважує, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).
Крім того, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28.10.1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.
Судом враховується, що причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.03.2021 року у справі №160/6430/20.
Разом з тим, жодних належних доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом позивачем не надано.
Суд зазначає, що відповідно до ч.6 ст. 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Частиною 1 статті 123 КАС України, передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
З урахуванням зазначеного, суд доходить висновку про невідповідність позовної заяви вимогам ч.6 ст. 161 КАС України та зазначає про право наведення позивачем інших підстав для поновлення строку з огляду на неможливість визнання судом наведених підстав поважними.
Відповідно до частини 1 статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись статтями 160-162, частиною 1, 2 статті 169, статтею 241-243, 248 КАС України, суддя -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії - залишити без руху.
Надати позивачу десятиденний строк з моменту отримання копії даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви, шляхом подання до Черкаського окружного адміністративного суду:
- оригіналу документу про сплату судового збору за звернення до суду у розмірі 992,40 грн., або документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до Закону України “Про судовий збір”;
- інших доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду із даним позовом, з урахуванням мотивувальної частини даної ухвали.
У разі невиконання вимог, зазначених в ухвалі, позовна заява буде повернута позивачеві.
Копію ухвали надіслати позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Марина БІЛОНОЖЕНКО