Справа № 500/2686/22
06 жовтня 2022 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі: головуючого судді Осташа А. В. за участю: секретаря судового засідання Шаблій Ю.П., представника позивача - Корфа П.К., представника відповідача - Шмігельської М.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування наказу від 20.06.2022 №159-к, зобов'язання поновити на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Тернопільській області, відповідач) в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ № 159-к від 20.06.2022 Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області про звільнення ОСОБА_1 , провідного спеціаліста Відділу державного геодезичного нагляду Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області;
- поновити ОСОБА_1 на посаді провідного спеціаліста Відділу державного геодезичного нагляду Управління з контролю за використанням та охороною земель;
- стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області на користь ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області № 159-к від 20.06.2022 позивача було звільнено з посади провідного спеціаліста Відділу державного геодезичного нагляду Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області відповідно до пункту першого частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» у зв'язку зі скороченням чисельності та штату працівників.
Позивач зазначає, що її було незаконно звільнено з державної служби, адже після попередження про скорочення її посади ГУ Держгеокадастру в Тернопільській області не вжило необхідних заходів для її переведення на рівнозначну чи нижчу посаду, хоча відповідні вакансії були. Крім того, відповідач не врахував переважного права позивачки на залишення на роботі, передбаченого законодавством про працю, а також не було отримано згоди первинного органу профспілкової організації щодо її звільнення, тому вважає наказ Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області № 159-к від 20.06.2022 протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
З наведених підстав просить позов задовольнити повністю.
Ухвалою судді від 25.07.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено у справі судове засідання на 23.08.2022.
Представник відповідача в поданому до суду відзиві 11.08.2022 позовні вимоги заперечив, вважає їх безпідставними і необґрунтованими. В обґрунтування своє позиції вказує, що у зв'язку із скороченням чисельності та штату працівників, відповідно до статті 87 Закону України «Про державну службу», позивачку попереджено про майбутнє звільнення із займаної посади. Оскільки, станом на 17.05.2022 та 20.06.2022 відсутні вакантні рівнозначні або нижчі посади, які могли бути запропоновані ОСОБА_1 , наказом Головного управління від 20 червня 2022 року № 159-к позивача звільнено з 20 червня 2022 року з посади провідного спеціаліста відділу державного геодезичного нагляду Управління з контролю та використанням та охороною земель Головного управління у зв'язку із скороченням чисельності або штату державних службовців.
Зазначив, що норми частини 3. ст. 87 Закону України «Про державну службу» передбачають звільнення державного службовця на підставі пункту 1 частини першої цієї статті у разі, коли, серед іншого, відсутня можливість запропонувати відповідні посади.
З огляду на викладене, вважає, що наказ Головного управління від 20.06.2022 № 159-к «Про звільнення ОСОБА_1 » прийнятий у відповідності до вимог ч.ч.3, 4, 5 та п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу».
Також звернув увагу суду, що позивач пропустила встановлений законом місячний строк звернення до суду.
З наведених підстав просить в задоволені позову відмовити повністю.
Протокольною ухвалою суду від 23.08.2022відкладено розгляд справи на 19.09.2022.
Ухвалою суду від 31.08.2022 клопотання представника позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції - задоволено та ухвалено провести судове засідання 19.09.2022 з участю представника позивача в режимі відеоконференції.
Протокольною ухвалою суду від 19.09.2022 продовжено процесуальний строк розгляду справи до 25.10.2023 та відкладено розгляд справи на 06.10.2022.
Представник позивача подав до суду 27.09.2022 відповідь на відзив, в якому зазначив, що на момент звільнення позивачки були посади, які відповідають її категорії. Вважає, що відповідач повинен був провести аналіз продуктивності праці працівників, які підлягають звільненню, з метою залишення на роботі працівників, які мають переважне право на залишення на роботі з більш високою кваліфікацією та продуктивністю праці.
Ухвалою суду від 04.10.2022 клопотання представника позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції залишено без розгляду оскільки подане з порушенням строку її подання.
Протокольною ухвалою суду від 06.10.2022 залишено без розгляду клопотання представника відповідача про залишення клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду у зв'язку із пропуском строку звернення до суду.
В судовому засіданні 06.10.2022 представник позивача просив позов задовольнити з підстав наведених у позові та у відповіді на відзив.
Представник відповідача в судовому засіданні 06.10.2022 просила відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Заслухавши вступне слово представників сторін, дослідивши письмові докази, письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступне.
Відповідно до наказу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 04.01.2022 №1-ок «Про затвердження структур територіальних органів Держгеокадастру» наказом Головного управління від 12 січня 2022 року №5-к «Про введення в дію структуру Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області» введено в дію з 01 січня 2022 року структуру Головного управління в межах граничної чисельності 147 штатних одиниць (аркуш справи 29-32).
Наказом Головного управління від 23 лютого 2022 року № 30-к «Про введення в дію штатного розпису Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області» введено в дію відповідно до структури штатний розпис Головного управління, затверджений 23 лютого 2022 року головою Держгеокадастру С. Заводським, кількістю штатних одиниць - 147. Відповідно до даного штатного розпису кількість посад державної служби - провідних спеціалістів складає 9 одиниць, та одну посаду нижчої категорії (спеціаліст) (аркуш справи 33-35)
До вищезазначеного періоду, а саме до 23.02.2022 року у Головному управлінні діяв наказ Головного управління від 01.11.2021 №880-к «Про введення в дію структури Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області», відповідно до якого введено з 01 листопада 2021 року структуру Головного управління, погоджену Міністерством аграрної політики та продовольства та затверджену наказом Держгеокадастру від 29 жовтня 2021 року №277-ок «Про затвердження структур територіальних органів Держгеокадастру» на загальну чисельність посад - 241. Штатний розпис Головного управління Держгеокадастру у зв'язку із значним скороченням посад державної служби - зменшенням штатної чисельності на 94 одиниць, що підтверджуються доданими Головним управлінням матеріалами (аркуш справи 23-28).
Процедура припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення, зважаючи на воєнний стан, Головним управлінням розпочата у квітні шляхом прийняття наказу від 21.04.2022 №51-к «Про попередження працівників про наступне звільнення» (аркуш справи 36).
Позивач з 15.07.2021 працювала на посаді провідного спеціаліста відділу державного геодезичного нагляду Управління з використання та охорони земель Головного управління, що підтверджується її трудовою книжкою (аркуш справи 5-9).
Позивача було попереджено про наступне звільнення, яке отримано нею 17.05.2022, власноручно нею підписано без будь-яких зауважень/заперечень щодо її майбутнього звільнення з посади провідного спеціаліста відділу геодезичного нагляду Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління на підставі пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу» у зв'язку із скороченням чисельності або штату державних службовців (аркуш справи 37).
Позивач, 20.06.2022 також ознайомилась та отримала другий примірник Додатку до Попередження про наступне звільнення, у якому її повідомлено про відсутність у Головному управлінні вакантних рівнозначних та нижчих посад державної служби (аркуш справи 38).
Наказом Головного управління від 20 червня 2022 року № 159-к позивача звільнено з 20 червня 2022 року з посади провідного спеціаліста відділу державного геодезичного нагляду Управління з контролю та використанням та охороною земель Головного управління у зв'язку із скороченням чисельності або штату державних службовців відповідно до пункту 1 частини 1 та 4 статті 87 Закону України "Про державну службу" (аркуш справи 10).
Не погоджуючись з наказом про звільнення, позивач звернулася з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу» (далі Закон №889-VIII).
За змістом частини першої статті 3 Закону №889-VІІ цей Закон регулює відносини, що виникають у зв'язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.
Підстави для припинення державної служби визначені в статті 83 Закону №889-VIII, зокрема, державна служба припиняється: за ініціативою суб'єкта призначення (стаття 87 цього Закону).
При цьому, згідно із пунктом 1 частини першої статті 87 Закону №889-VIII однією з підстав для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є, зокрема, скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.
Відповідно до частини 3 статті 87 Закону №889-VIII (в редакції Закону України №1285-IX від 23.02.2021, станом на час звільнення позивача) суб'єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів.
Одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті суб'єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю.
Державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої цієї статті у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду.
Відповідно до пункту частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників
Частиною четвертою статті 40 КЗпП України передбачено, що особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус.
Законом України «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України» від 12.12.2019 №378-ІХ, який набрав чинності 02.02.2020, внесено зміни до КЗпП України щодо порядок вивільнення державних службовців.
Зокрема, відповідно до частини шостої статті 49-2 КЗпП України, вивільнення працівників, які мають статус державних службовців відповідно до Закону України Про державну службу, здійснюється у порядку, визначеному цією статтею, з урахуванням таких особливостей: про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за 30 календарних днів; у разі вивільнення працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 цього Кодексу не застосовуються положення частини другої статті 40 цього Кодексу та положення частини другої цієї статті; не пізніше ніж за 30 календарних днів до запланованих звільнень первинним профспілковим організаціям надається інформація щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також проводяться консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом'якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.
Разом з тим, станом на час прийняття оскаржуваного наказу про звільнення позивачки 20.06.2022 Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади» від 19.09.2019 №117-IX абзац другий частини третьої статті 87 Закону України «Про державну службу» виключено, зокрема, виключено норму про те, що процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої цієї статті визначається законодавством про працю.
Як встановлено судом, відповідно до наказу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 04.01.2022 №1-ок «Про затвердження структур територіальних органів Держгеокадастру» наказом Головного управління від 12 січня 2022 року №5-к «Про введення в дію структуру Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області» введено в дію з 01 січня 2022 року структуру Головного управління в межах граничної чисельності 147 штатних одиниць (аркуш справи 29-32).
Наказом Головного управління від 23 лютого 2022 року № 30-к «Про введення в дію штатного розпису Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області» введено в дію відповідно до структури штатний розпис Головного управління, затверджений 23 лютого 2022 року головою Держгеокадастру С. Заводським, кількістю штатних одиниць - 147. Відповідно до даного штатного розпису кількість посад державної служби - провідних спеціалістів складає 9 одиниць, та одну посаду нижчої категорії (спеціаліст) (аркуш справи 33-35)
Статтею 9-1 Закону №889-VIII регламентовано, що порядок доведення інформації або документів до відома державного службовця відповідно до вимог цього Закону здійснюється шляхом її вручення або надсилання поштою, в тому числі з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку. У разі доведення інформації або документів шляхом використання інших засобів телекомунікаційного зв'язку такий спосіб фіксується протоколом у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Так, на виконання вказаних приписів, 17.05.2022 позивачка ознайомлена із попередженням про наступне звільнення, що підтверджується її підписом (аркуш справи 37), та не заперечується сторонами по справі.
Отже, суд вважає, що відповідачем повністю дотримано передбаченого законодавством порядку повідомлення позивача про його звільнення.
Наказом Головного управління від 20 червня 2022 року № 159-к позивача звільнено з 20 червня 2022 року з посади провідного спеціаліста відділу державного геодезичного нагляду Управління з контролю та використанням та охороною земель Головного управління у зв'язку із скороченням чисельності або штату державних службовців відповідно до пункту 1 частини 1 та 4 статті 87 Закону України "Про державну службу", тобто, через 30 календарних днів після попередження.
Зокрема спірним у дані справі позивач вважає неврахування відповідачем переважного права позивачки на залишення на роботі, невжиття відповідачем заходів щодо її переведення на рівнозначну чи нижчу посаду та не отримано згоди профспілкового комітету.
З приводу цього суд зазначає наступне.
Щодо твердження позивача щодо наявності переважного права на залишення позивачки на роботі, суд зазначає, що відповідно до частини третьої статті 87 Закону №889-VIII одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті суб'єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю.
Державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону №889-VIII у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду.
Таким чином, можливість звільнення на підставі пункту 1 частини 1 статті 87 Закону №889-VIII законодавцем безпосередньо пов'язана з відсутністю можливості запропонувати відповідні посади, а також у разі відмови державного службовця від переведення на запропоновану посаду.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 2 Закону посада державної служби - визначена структурою штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу з установленим відповідно до законодавства посадовими обов'язками у межах повноважень визначених частиною першою статті 1 цього Закону;
Згідно п. 6 ч.1 ст. 2 Закону України рівнозначна посада - посада державні служби, що належить до однієї підкатегорії посад державної служби з урахування рівнів державних органів.
Відповідно до ст. 6 Закону посади державної служби в державних органа поділяються на категорії та підкатегорії залежно від порядку призначення, характер та обсягу повноважень, змісту роботи та її впливу на прийняття кінцевого рішенні ступеня посадової відповідальності, необхідного рівня кваліфікації та професійних компетентностей державних службовців, при цьому визначення підкатегорій посад державної служби та прирівняння посад державної служби проводиться Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечу формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.
Постановою Кабінету Міністрів від 18.01.2017 року № 15 затверджено перелік посад державної служби, що прирівнюються до відповідних підкатегорій. Згідно визначеного переліку підкатегорій посада провідного спеціаліста державного органу відноситься до підкатегорії В2 .
Натомість, наприклад, посада головного спеціаліста державного органу вже віднесена до вищої підкатегорії - В1, а посад спеціаліста державного органу віднесена до нижчої категорії посад - ВЗ.
Отже, рівнозначними та нижчими посадами, для позивача згідно затвердженого штатного розпису відповідно до наказу Головного управління від 12 січня 2022 року № 5-к «Про введення в дію структуру Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області» введеного в дію з 01 січня 2022 року, це посади підкатегорій В2 (провідний спеціаліст) та ВЗ (спеціаліст).
Судом встановлено, що зв'язку із значним скороченням посад державної служби - зменшенням штатної чисельності на 94 одиниць, що підтверджуються доданими Головним управлінням матеріалами, вакантні посади в межах допустимих для переведення підкатегорій посад на дату Попередження про можливе вивільнення (17.05.2022) та дату вивільнення (додаток до повідомлення (20.06.2022) у Головному управління були відсутні. Більше того, відсутні і на даний час.
Крім того, щодо застосування переважного права працівників на залишення на роботі відповідно до ст.42 КЗпП України, відповідно до якої роботодавець зобов'язаний врахувати переважне право працівників з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці на залишення на роботі слід зазначити наступне.
Хоча КЗпП України і не розкриває зміст понять «висока кваліфікація» та «продуктивність праці», проте у постанові Верховного Суду від 20.08.2018 у справі №537/1621/17 судом вказується: «При визначенні працівників з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці використовуються ознаки, які в сукупності характеризують виробничу діяльність працівників: наявність певної освіти, стаж і досвід роботи, ставлення до роботи, якість виконуваної роботи тощо. Доказами більш високої продуктивності праці можуть бути: виконання значно більшого обсягу робіт порівняно з іншими працівниками, які займають аналогічні посади чи виконують таку ж роботу, накази про преміювання за високі показники у роботі тощо».
При цьому оцінювання працівників та визначення їх переважного права, знову ж таки, проводиться саме роботодавцем, а не судом.
Так, у постанові від 01.10.2018 у справі №569/1607/17-ц Верховний Суд зазначає, що «Суд не наділений правами та не володіє достатньою інформацією для визначення продуктивності праці будь-якого працівника, оскільки це є прерогативою виключно роботодавця, який володіє повною інформацією про результативність праці, що характеризує ефективність її витрат у виробництві та сфері послуг. Отже, визначення працівників з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці є компетенцією роботодавця».
Отже, Верховний Суд підтвердив, що суд не визначає наявність у працівника переважного права самостійно, а сприймає та оцінює вже наявні у роботодавця інформацію та докази.
Разом з тим, зважаючи на професійну підготовку, компетентність та здібності позивача, на момент її звільнення у відповідача була відсутня можливість запропонувати їй іншу посаду. Крім того, у Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області відсутній обов'язок пропонувати позивачу усі наявні вакантні посади, оскільки можливість звільнення на підставі пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу» законодавцем безпосередньо пов'язана з відсутністю можливості запропонувати відповідні посади.
Крім того, судом не приймається до уваги твердження позивача про те, що не отримано згоди первинного органу профспілкової організації, оскільки як встановлено судом, профспілкова організація у Головному управлінні була відсутня.
Таким чином, враховуючи наведені норми чинного законодавства та встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що ГУ Держгеокадастру у Тернопільській області не порушило вимоги чинного законодавства України під час звільнення позивача з посади та вчинило усіх необхідних дій стосовно попередження про майбутнє звільнення.
Разом з тим, постановою Верховного Суду від 27.03.2019 у справі №756/5243/17 визначено, що «Враховуючи, що підприємство вправі самостійно визначати свою організаційну структуру, встановлювати чисельність працівників і штатний розклад, висновок судів про те, що на підприємстві не було скорочення штату працівників, є передчасним. Суди фактично увійшли в обговорення питання доцільності скорочення чисельності або штату працівників, що лежить поза межами компетенції суду». У постанові Верховного Суду від 07.08.2019 у справі №367/3870/16-ц висловлена аналогічна позиція, що «При вирішенні трудового спору щодо поновлення на роботі працівника, звільненого у зв'язку зі скороченням чисельності штату працівників, суд зобов'язаний перевірити наявність підстав для звільнення та дотримання відповідачем порядку вивільнення працівника за ініціативою власника або уповноваженого ним органу. Суд не вирішує питання щодо доцільності змін в організації виробництва і праці та наступного скорочення штату працівників, оскільки вирішення вказаних питань належить до виключної компетенції роботодавця (власника або уповноваженого ним органу)».
Таким чином, при розгляді питання щодо змін в організації виробництва та праці суди не наділені правом давати оцінку доцільності проведеного скорочення, а лише констатують наявність змін в організації виробництва і праці. Інакше кажучи, цими рішеннями Верховний Суд визнає виключну компетенцію роботодавця визначати кадрову політику підприємства.
З огляду на зазначене, суд вважає, що у спірних правовідносинах суб'єкт владних повноважень діяв у спосіб, визначений законом, а оскаржуваний наказ прийнято у відповідності до вимог статті 87 Закону №889-VІІІ.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин 1 та 2статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень довів суду належними та допустимими доказами правомірність та законність прийнятого наказу про звільнення позивачки відповідно до п.1 ч.1 ст.87 Закону України «Про державну службу», у зв'язку із скороченням чисельності та штату працівників.
У зв'язку з тим, що судом встановлено правомірність винесення оскаржуваного наказу, відсутні правові підстави для задоволення похідних позовних вимог про поновлення позивача на посаді, стягнення на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
З врахуванням наведеного, виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.
Підстави для розподілу судових витрат відповідно до ст.139 КАС України відсутні.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування наказу від 20.06.2022 №159-к, зобов'язання поновити на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 07 жовтня 2022 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 );
відповідач:
- Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області (місцезнаходження/місце проживання: вул. Лисенка, 20а,м. Тернопіль,46002, код ЄДРПОУ/РНОКПП 39766192);
Головуючий суддя Осташ А.В.