07 жовтня 2022 р. Справа № 480/5261/22
Сумський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Шевченко І.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Сумській області), в якій просив:
1) визнати дії відповідача противоправними щодо відмови провести підвищення і перерахунок попереднього розміру раніше нарахованої пенсії з 01.04.2019 р. на підставі постанов КМ України №704 від 30.08.2017р. та № 103 від 21.02.2018р. з урахуванням нової Довідки № 47874 від 06.01.2021 р. про розмір грошового забезпечення, складеної правонаступником Сумського ОВК за рішенням Сумського окружного адмінсуду у справі №480//6472/20 від 07.12.2020 р. та врахуванням вислуги років - 32 (86% грошового забезпечення), та скасування максимального обмеження пенсії десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність;
2) зобов'язати відповідача на підставі постанов КМ України №704 від 30.08.2017 р. і №103 від 21.02.2018 р. з урахуванням отриманої від правонаступника Сумського ОВК нової Довідки №11/47874/23 від 06.01.2021 р. про розмір грошового забезпечення - здійснити підвищення і перерахунок попереднього розміру раніше призначеної пенсії з 01.042019 р. з урахуванням всіх додаткових видів складового грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військове звання, надбавка за вислугу років, премія, робота з таємн. виробами, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги , пенсії за особові заслуги) та обов'язково врахуванням вислуги років - 32 р. (86% грошового забезпечення ), та скасування максимального обмеження пенсії десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, та стягнути перераховану пенсію однією сумою враховуючи раніше проведені виплати.
Свої вимоги мотивував тим, що відповідач протиправно, при здійсненні перерахунку пенсії з 01.04.2019 на підставі довідки Сумського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 06.01.2021 №11/47874/23, обмежив розмір пенсії максимальним розміром. При цьому, позивач наголошує, що положення ч.7 ст.43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” в цілому визнано неконституційним відповідно до Рішення Конституційного Суду України № 7-рп/20і6 від 20.12.2016 року. Так, згідно із пунктом другим резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016№ 7-рп/2016, зокрема, частина 7 статті 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Таким чином, з 20.12.2016 не чинною є ч.7 ст. 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.
Ухвалою суду від 15.08.2022 вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалу про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі отримано представником відповідача, про що свідчить довідка про доставку електронного листа, однак, ні відзиву на позовну заяву, ні витребуваних судом документів, до суду у встановленій в ухвалі строк надано не було.
Частиною другою статті 175 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Разом з тим, ухвалою суду від 06.09.2022 у відповідача було повторно витребувано додаткові докази у справі, на виконання вимог якої такі докази було надано.
Відтак, вбачається можливим розглянути справу за наявними матеріалами у справі.
Справа розглядається у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України. У справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив (ч.3 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України).
Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку у відповідача як отримувач пенсії відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 9 квітня 1992 року №2262-XII (а.с.8,20зворот). При цьому, розмір пенсії позивачу на момент її призначення відповідачем склав 86% суми грошового забезпечення, виходячи з вислуги 32 роки, що вбачається з протоколу про призначення пенсії (а.с.20 зворот).
На підставі постанови КМУ №704 від 30.08.2017 Сумським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки було видано довідку №11/47874/23 від 06.01.2021 для перерахунку основного розміру пенсії позивача, із включенням всіх видів додаткового грошового забезпечення (а.с.7), однак відповідач відмовив у здійсненні перерахунку на підставі такої довідки, з чим позивач не погодився та звернувся до Сумського окружного адміністративного суду за захистом своїх прав, рішенням якого від 30.06.2021 у справі №480/1595/21, крім іншого, відповідача було зобов'язано на підставі довідки №11/47874/23 від 06.01.2021 про розмір грошового забезпечення, складеної Сумським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки здійснити ОСОБА_1 підвищення і перерахунок попереднього розміру раніше призначеної пенсії, з врахуванням всіх додаткових видів складових грошового забезпечення та сплатити заборгованість, враховуючи раніше проведені виплати.
Вказане підтверджується обставинами, встановленими у рішенні Сумського окружного адміністративного суду від 30.06.2021 у справі №480/1595/21, що набрало законної сили та обставини якого не підлягають доказуванню згідно ч.4 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, на виконання вказаного рішення суду позивачу було здійснено перерахунок пенсії з визначенням основного розміру пенсії позивача в 70% грошового забезпечення, що підтверджується протоколом про перерахунок пенсії (а.с.21 зворот), з чим позивач вкотре не згодився та звернувся до Сумського окружного адміністративного суду, рішенням якого від 31.01.2022 у справі №480/10580/21, крім іншого, відповідача було зобов'язано здійснити з 01.04.2019 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 , виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 86% сум грошового забезпечення на підставі довідки отриманої від правонаступника Сумського ОВК нової Довідки №11/47874/23 від 06.01.2021р. про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019 (із обов'язковим урахуванням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії), з урахуванням раніше виплачених сум.
На виконання вказаного рішення суду від 31.01.2022 у справі №480/10580/21 позивачу було здійснено перерахунок пенсії з 01.04.2019 з визначенням основного розміру пенсії позивача в 86% грошового забезпечення, що підтверджується протоколом про перерахунок пенсії (а.с.22), однак, розмір пенсії позивача з 01.04.2019 до виплати був визначений з обмеженням максимальним розміром у сумі 12127,48грн., в той час, коли розмір пенсії позивача без обмеження максимальним розміром - нараховано в загальному розмірі 22711,74грн.
Позивач, не погодившись з тим, що відповідач обмежив розмір пенсії максимальним розміром, звернувся до ГУ ПФУ в Сумській області з відповідною заявою, однак відповідач листом повідомив позивача про те, що проведений перерахунок пенсії позивачу було проведено у межах покладених судом зобов'язань, з урахуванням чинної на момент проведення перерахунку ч.7 ст. 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (а.с.5).
Надаючи правову оцінку відносинам, що в даному випадку склалися між сторонами, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Закон України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 09.04.1992 №2262-ХІІ визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом (далі - Закон № 2262- ХІІ).
Відповідно до ч.5 ст.43 Закону №2262-XIІ (в редакції, яка діяла з 01.01.2008 до 01.10.2011, враховуючи зміни, внесені згідно із Законом України від 28.12.2007 N107-VI) максимальний розмір пенсій, призначених відповідно до цього Закону (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством) не може перевищувати дванадцять мінімальних розмірів пенсії за віком, встановленої абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Водночас, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008 вказана норма, доповнена Законом України від 28.12.2007 N107-VI визнана неконституційною.
Проте з 01.10.2011 Законом України від 08.07.2011 N3668-VI (далі - Закон №3668-VI) частина 5 ст. 43 була викладена в новій редакції: “максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність”.
Згодом Законом України від 24.12.2015 N911-VIII дана норма була доповнена текстом наступного змісту (чинній з 1 січня 2016): “тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень”.
Згідно змін, внесених Законом України від 12.04.2016 №1080-VІІІ дана частина стала вважатись частиною 7.
Однак, Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень другого речення частини сьомої статті 43, першого речення частини першої статті 54 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 20.12.2016 №7-рп/2016 у справі №1-38/2016 положення Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 9 квітня 1992 року N 2262-XII зі змінами, а саме: частини сьомої статті 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
При цьому, у відповідності до п.2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20.12.2016, положення ч.7 ст.43 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Згідно ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за рішеннями Конституційного Суду України неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність (абз. 6 п. 4 Рішення Конституційного Суду України №15-рп/2000 від 14.12.2000 у справі № 1-31/2000 про порядок виконання рішень Конституційного Суду України).
Таким чином, з 20 грудня 2016 року відсутня частина 7 статті 43 в Законі №2262-XIІ.
Відповідно до Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 6 грудня 2016 року №1774-VIII, який відповідно до Прикінцевих положень цього Закону, набрав чинності з 1 січня 2017 року, у частині сьомій статті 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” слова і цифри “у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року” замінено словами і цифрами “по 31 грудня 2017 року”. Однак, буквальне розуміння змін внесених Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 6 грудня 2016 року №1774-VIII з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року дозволяє стверджувати, що у Законі України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” відсутня частина сьома статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр є нереалізованими.
Це означає, що протягом 2017 року стаття 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” також не передбачала положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів.
Отже, внесені Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 6 грудня 2016 року №1774 до частини сьомої зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Таким чином, з 20.12.2016 стаття 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” не передбачала положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів.
Вказаний висновок узгоджується з позицією, що викладена в постановах Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року у справі № 522/16882/17 та від 31 січня 2019 року у справі №638/6363/17, від 12 березня 2019 року у справі №522/3049/17, від 15 квітня 2019 року у справі № 522/16973/17, від 08 серпня 2019 року у справі № 522/3271/17, від 10 жовтня 2019 року у справі № 522/22798/17, від 23 червня 2020 року у справі №686/24928/16-а, від 09.02.2021 №1640/2500/18, від 21 грудня 2021 року у справі №120/3552/21-а.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Однак, як встановлено судом, ГУ ПФУ в Сумській області на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду у справі №480/10580/21 проведено позивачу перерахунок пенсії з 01.04.2019 на підставі довідки Сумського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки №11/47874/23 від 06.01.2021, з обмеженням її граничним розміром (а.с.22).
Враховуючи встановлені обставини у справі, суд приходить до висновку, що дії відповідача в даному випадку не можуть відповідати критеріям правомірності, визначених в ч.2. ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак позовні вимоги є обґрунтованими, у зв'язку з чим вбачається необхідним визнати протиправними дії відповідача щодо обмеження максимального розміру пенсії позивача при здійсненні її перерахунку з 01.04.2019 та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивача з 01.04.2019 з урахуванням довідки від №11/47874/23 від 06.01.2021, виходячи з 86% відповідних сум грошового забезпечення та вислуги в 32 роки - без обмеження максимального розміру пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум пенсії.
Що стосується вимоги позивача стягнути перераховану пенсію однією сумою суд відмічає, що відповідно до ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю порушені її права, свободи або законні інтереси. Таким чином, в судовому порядку підлягає захисту право, яке вже порушене. Суд не може вирішувати наперед питання про можливість вчинення відповідачем у подальшому дій, які будуть порушувати права позивача. Вимога про стягнення перерахованої пенсії однією сумою фактично стосується правовідносин, які можуть виникнути у майбутньому, тому задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи вказане, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача з ГУ ПФУ в Сумській області за рахунок його бюджетних асигнувань в рахунок повернення суму судового збору в розмірі 992,40грн., сплачених позивачем за подання позовної заяви згідно квитанції (а.с.3).
Керуючись ст.ст. 90, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 255, 295, 297, п.15.5 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Пушкіна, 1, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ 21108013) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо обмеження максимального розміру пенсії ОСОБА_1 при здійсненні її перерахунку з 01.04.2019.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019 з урахуванням довідки Сумського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від №11/47874/23 від 06.01.2021, виходячи з 86% відповідних сум грошового забезпечення та вислуги в 32 роки - без обмеження максимального розміру пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум пенсії.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області в рахунок повернення сплачений при подачі позову до суду судовий збір у розмірі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) грн. 40коп.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складено 07.10.2022.
Суддя І.Г. Шевченко