Справа №: 398/2662/22
провадження №: 2/398/1637/22
Іменем України
"07" жовтня 2022 р. місто Олександрія
Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області
у складі: головуючого - Демченко І.М.
за участю секретаря Міщенко С.А.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Олександрії цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» до ОСОБА_1 про визнання недійсним з моменту його укладення полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів,
ТОВ «Страхова група «Оберіг» звернулась до Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області з позовною заявою, посилаючись на те, що між ними та відповідачем 08.10.2021 року було укладено поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АР-2318454, відповідно до якого було забезпечено транспортний засіб «ГАЗ 33023», державний номерний знак НОМЕР_1 (vin-code НОМЕР_2 ). Строк дії даного полісу з 00годин 00хвилин 09.10.2021 року по 08.10.2022 року, включно. 17.11.2021 року по вул. Каштанова в м. Київ сталась ДТП за участі транспортного засобу «ГАЗ 33023», державний номерний знак НОМЕР_1 (vin-code НОМЕР_2 ). Відповідно до листа Регіонального сервісного центру Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України в м. Києва, транспортний засіб «ГАЗ 33023», державний номерний знак НОМЕР_1 (vin-code НОМЕР_2 ) на момент ДТП не мав діючого протоколу ОТК, а строк попереднього протоколу ОТК закінчився 18.05.2017 року. Таким чином, під час укладення полісу щодо транспортного засобу «ГАЗ 33023», державний номерний знак НОМЕР_1 (vin-code НОМЕР_2 ) відповідач надав неправдиві відомості щодо наявності та строку дії протоколу ОТК, у зв'язку з чим поліс було укладено з порушенням вимог Закону №1961-IV, тому поліс АР-2318454 слід визнати недійсним з моменту його укладення.
Ухвалою суду від 06.09.2022 року позовну заяву прийнято до розгляду та справу призначено до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
07 жовтня 2022 року відповідачем було подано письмові пояснення, відповідно до яких відповідач на вул. Промислова в с. Софіївська Борщагівка Бучанського району Київської області підійшов до легкового автомобіля з метою укласти поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на транспортний засіб ГАЗ 33023, реєстраційний номер НОМЕР_1 . У нього не вимагали свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, оскільки у представника страхової всі дані на вказаний автомобіль були, адже цей автомобіль та інші страхувались саме у цій компанії. Взявши у відповідача лише копію паспорту та ідентифікаційного номеру представник компанії більше ніяких документів у відповідача не просив, усно також нічого не запитував. Від відповідача не вимагали протокол перевірки технічного стану транспортного засобу. Вважає,що представник страхової компанії умисно не вимагає у осіб, які звертаються щоб укласти поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на транспортний засіб весь необхідний пакет документів, щоб мати можливість не виплачувати кошти у разі настання страхового випадку. Просить відмовити в задоволенні позову.
У судове засідання представник позивача не з'явився, про дату та час розгляду справи була повідомлений належним чином, подав заяву про розгляд справи у їх відсутність, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутність, просив відмовити в задоволенні позову посилаючись на раніше подані пояснення.
За таких обставин, згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши докази, встановив фактичні обставини справи та відповідні правовідносини, які виникли між сторонами.
Згідно ст. 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до п. 2.1ст. 2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності» відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування», цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності», визначено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Судом встановлено, що 04 серпня 2021 року між Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» та ОСОБА_1 укладено Договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до якого було забезпечено транспортний засіб «ГАЗ 33023», державний номерний знак НОМЕР_1 , рік випуску 2004, тип транспортного засобу: В3. Термін дії Полісу встановлений з 00 годин 00 хвилин 09 жовтня 2021 року по 08 жовтня 2022 року включно.
Пунктом 1.1 статті 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності», визначено, що страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу.
Відповідно до п. 1.7 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності», забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.
Згідно із п. 14.2 ст. 14 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності», страховик не може відмовити будь-якому страхувальнику в укладенні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності», страховики зобов'язані укладати договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (внутрішній договір страхування, міжнародний договір страхування, міжнародний договір «Зелена картка») відповідно до цього Закону та чинного законодавства України.
Внутрішні договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності укладаються строком на один рік.
Відповідно до абз. 6, 7 п. 17.1ст.17 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності» визначено, що договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, що підлягають обов'язковому технічному контролю відповідно до Закону України «Про дорожній рух», укладаються страховиками за умови проходження зазначеними транспортними засобами обов'язкового технічного контролю, якщо вони згідно з протоколом перевірки технічного стану визнані технічно справними. Договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, що підлягають обов'язковому технічному контролю, укладаються на строк, що не перевищує строку чергового проходження транспортним засобом обов'язкового технічного контролю відповідно до вимог Закону України «Про дорожній рух».
Пунктом 17. 3 ст. 17 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності», передбачено, що при укладенні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності страхувальник зобов'язаний повідомити страховика про всі діючі договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладені з іншими страховиками, а також за вимогою страховика надати інформацію про всі відомі обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику.
Відповідно до ст. 989 Цивільного кодексу України, визначено обов'язки страхувальника. Страхувальник зобов'язаний: своєчасно вносити страхові платежі (внески, премії) у розмірі, встановленому договором; при укладенні договору страхування надати страховикові інформацію про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику, і надалі інформувати його про будь-які зміни страхового ризику; при укладенні договору страхування повідомити страховика про інші договори страхування, укладені щодо об'єкта, який страхується. Якщо страхувальник не повідомив страховика про те, що об'єкт уже застрахований, новий договір страхування є нікчемним; вживати заходів щодо запобігання збиткам, завданим настанням страхового випадку, та їх зменшення; повідомити страховика про настання страхового випадку у строк, встановлений договором. Договором страхування можуть бути встановлені також інші обов'язки страхувальника.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 17 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності», договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, що підлягають обов'язковому технічному контролю відповідно до Закону України «Про дорожній рух», укладаються страховиками за умови проходження зазначеними транспортними засобами обов'язкового технічного контролю, якщо вони згідно з протоколом перевірки технічного стану визнані технічно справними.
Договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, що підлягають обов'язковому технічному контролю, укладаються на строк, що не перевищує строку чергового проходження транспортним засобом обов'язкового технічного контролю відповідно до вимог Закону України «Про дорожній рух».
Факт укладання договору страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхування.
Крім того, Розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 27.10.2011 року № 673затверджено Положення про особливості укладення договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Пунктом 2.1.4 Положення про особливості укладення договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, визначено, що поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів заповнюється відповідно до порядку заповнення поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, який встановлюється МТСБУ.
Протоколом МТСБУ від 14 липня 2016 року № 384/2016 затверджено Інструкцію про порядок заповнення бланку поліса обов'язкового страхування, цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів зразка 2011 року, форма якого затверджена розпорядженням Держфінпослуг від 29 серпня 2011 року № 558.
Інструкцією визначено, що в розділі «8. Особливі умови використання забезпеченого ТЗ» Полісу зазначаються істотні умови, які впливають на оцінку ризику та, відповідно, розмір страхової премії при укладенні договору ОСЦПВВНТЗ. До таких умов відносяться: перелік місяців, протягом яких використовується транспортний засіб (для річних договорів), використання транспортного засобу у якості таксі/маршрутного таксі, підлягання транспортного засобу обов'язковому технічному контролю (ОТК) (якщо так, то вказується дата наступного ОТК), допущення до керування транспортним засобом осіб з водійським стажем менше 3-х років та/або водійський стаж страхувальника є меншим 3-х років.
Перед внесенням відомостей до розділу 8 слід отримати від страхувальника інформацію щодо необхідності проходження відповідним транспортним засобом обов'язкового технічного контролю відповідно до Закону України «Про дорожній рух», про що здійснити відповідний запис у внутрішньому договорі страхування.
У разі, якщо транспортний засіб підлягає обов'язковому технічному контролю, то внутрішній договір страхування по відношенню до нього укладати за умови надання страхувальником для огляду страховику протоколу перевірки технічного стану цього транспортного засобу чи талону державного технічного огляду.
Якщо строк дії талону державного технічного огляду чи, відповідно, строк до чергового проходження таким транспортним засобом обов'язкового технічного контролю перевищують один рік, внутрішній договір страхування укладається строком на один рік.
Якщо строк дії талону державного технічного огляду чи, відповідно, строк до чергового проходження таким транспортним засобом обов'язкового технічного контролю є меншим ніж один рік, то внутрішній договір укладається на строк, що відповідає цілому числу місяців до дати чергового проходження транспортним засобом обов'язкового технічного контролю чи, відповідно, до закінчення дії талону державного технічного огляду.
Таким чином, Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг», уклавши договір обов'язкового страхування (видавши Поліс), був зобов'язаний перевірити, чи повинен або ні транспортний засіб відповідача проходити обов'язковий технічний контроль за час дії Полісу.
Відповідно до п. 14.2ст. 14 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик не може відмовити будь-якому страхувальнику в укладенні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Таким чином, твердження позивача про те, що страховою компанією не було б укладено Договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у разі надання ОСОБА_1 відомостей про те, що транспортний засіб «ГАЗ 33023», державний номерний знак НОМЕР_1 , не проходив ОТК, не відповідає дійсності, оскільки імперативна норма Закону прямо зобов'язує страховиків укладати договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності з кожним страхувальником, який до нього звернувся.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач просить суд визнати недійсним договір страхування з підстав введення відповідачем в оману позивача.
Статтею 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно із ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду з захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:
1) визнання права;
2) визнання правочину недійсним;
3) припинення дії, яка порушує право;
4) відновлення становища, яке існувало до порушення;
5) примусового виконання обов"язку в натурі;
6) зміна правовідношення;
7) припинення правовідношення;
8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;
9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;
10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Згідно із ст. 230 ЦК України якщо одна зі сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч. 1 ст. 229 цього кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом (ч. 1 ст. 229 ЦК України).
При вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі ст. 230 ЦК України суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем факту обману.
Під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації або фізичної особи, що вчинила правочин, шляхом: повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності; заперечення наявності обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину; замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину.
Отже, обман - це певні винні, навмисні дії сторони, яка намагається запевнити іншу сторону про такі властивості й наслідки правочину, які насправді наступити не можуть.
При цьому, особа, яка діяла під впливом обману, повинна довести не лише факт обману, а й наявність умислу в діях відповідача та істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Суб'єктом введення в оману є сторона правочину, як безпосередньо, так і через інших осіб за домовленістю.
З урахуванням встановлених у справі обставин судом встановлено, що позивачем Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» не доведено обставин, які мали підтвердити той факт, що відповідачем при укладанні страхового договору діяв умисно та повідомив недостовірну інформацію стосовно предмету страхування.
Відповідно до ч.1,2ст. 4 Цивільного - процесуального кодексу України Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Відповідно до ст. 12 Цивільного процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст.89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Оберіг» до ОСОБА_1 про визнання недійсним з моменту укладання полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників неземних транспортних засобів, є не обґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
В порядку ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України суд не вирішує питання розподілу судових витрат, враховуючи, що в межа даного спору судом ухвалено рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 15, 16, 203, 229, 230, 898 Цивільного кодексу України, статтями 1, 2, 3, 14, 17 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності», Законом України «Про дорожній рух», Положенням про особливості укладання договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, Інструкцією про порядок заповнення бланку поліса обов'язкового страхування, цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, Порядку проведення обов'язкового технічного контролю та обсягу перевірки технічного стану транспортних засобів, статтями 2, 4, 12, 76-81, 89, 133, 141, 259, 263-265, 273, 354, 355Цивільного процесуального кодексу України суд, -
Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» до ОСОБА_1 про визнання недійсним з моменту його укладення полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Рішення може бути оскаржено повністю або частково учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи, інтереси та (або) обов'язки протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Головуючий : І.М.Демченко